Справа № 752/25235/24
Провадження № 2/752/1740/25
Іменем України
(Заочне)
09 липня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Слободянюк А.В.,
за участю секретаря - Білас С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - Міткальової І.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів,
У листопаді 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , яка є її донкою, в якому просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити опіку над малолітнім дітьми, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох малолітніх дітей у розмірі 1/2 з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивачка з 28 квітня 2000 року проживала із своєю донькою - відповідачкою ОСОБА_2 , у якій народилось троє дітей. Донька позивачки має посвідчення батьків багатодітної сім'ї. Дитина - ОСОБА_6 має посвідчення дитини з багатодітної сім'ї.
З часом відповідачка почала ухилятися від виконання своїх батьківських обов'язків; перестала цікавитися дітьми, піклуватися їхнім фізичним та духовним розвитком; систематично залишала дітей без догляду на вулиці, одних у квартирі.
З 14 червня 2023 року малолітні діти відповідача поставлені на облік Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації як діти, які перебувають у складних життєвих обставинах.
З квітня 2024 року відповідач практично перестала проживати з дітьми, неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків.
Вказується, що позивачка є бабусею дітям, постійно про них піклується, доглядає, утримує. Відповідачка не надає ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей. Позивачка зазначає, що вона є пенсіонеркою, але працює, діти проживають з нею, ростуть у нормальних побутових умовах, діти до матері не прив'язані.
У зв'язку із викладеним, просить позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідачку.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В. від 02 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с.71,72).
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В. від 07 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання; витребувано від Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації відповідні відомості (а.с.79-82).
Протокольної ухвалою суду від 19 березня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті (а.с. 118-120).
У судове засідання відповідач не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась у спосіб, передбачений ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомила.
Відповідачу направлялась копія ухвали про відкриття провадження, копія позовної заяви разом з копіями доданих документів та судові повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, однак на адресу суду повернулись конверти з відміткою «Повернення. Адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з положеннями частини сьомої та восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд його справи судом, процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач не виклав жодних заперечень з приводу проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення.
За змістом ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання ; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала з підстав, викладених у ньому. Додатково повідомила, що відповідач до квітня 2024 року жила разом із дітьми, проте не дбала про них, могла залишити дітей без нагляду на подвір'ї, тоді сусіди дзвонили у поліцію та позивачу на роботу та просили забрати дітей. Були випадки, коли позивач їхала у село, дзвонила дітям, які казали, що самі вдома, могли ночувати самі. Коли відповідач жила із дітьми, була агресивна та зневажлива, та після того як пішла з дому, могла раз на місяць забирати дітей, проте просила кошти у позивача на харчування для дітей, які потім розповідали бабусі, що мати їм нічого не купувала з коштів позивача. Відповідачка періодично з'являється у квартирі, але не ночує, діти не розуміють чому мами нема. Повідомила, що відповідач знає про судовий розгляд, проте нічого міняти не хоче. Біологічний батько дитини ніколи з ними не жив та не піклувався про них, позивачці відомо, що наразі він перебуває у колонії, через що позивач дуже переживає за своє життя та життя дітей. Відповідач не цікавиться дітьми, їх розвитком, всі декларації із лікарями щодо дітей укладала позивач. Позивач звертається всюди за матеріальною допомогою (до благодійних фондів, депутатів), завдяки цьому діти бувають у санаторіях, таборах, відвідують різні дитячі заходи. Сама сплачує дитячі секції - старший син займається футболом. Позивач відчуває відповідальність за дітей, вони є життєрадісними та не відчувають трагедії у сім'ї. Пояснила, що після встановлення опікунства над дітьми, хоче надалі займатись їх розвитком, хоче звернутись до інклюзивного центру.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації - Міткальова І.В. (довіреність від 02 червня 2025 року № 100-7227) у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що сім'я була на обліку у службі з 2021 року, з матір'ю велась робота щодо належного виконання батьківських обов'язків. Пояснила, що дітьми опікується бабуся. До медичних закладів, садочків, школи дітей також водить позивач. Інколи дитину із садочка може забрати мати, проте дітьми не займається.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 є донькою позивачки ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 209 від 10 лютого 1990 року, відділ РАГСу Печерського РИК м. Київ (а.с.16).
Відповідачка ОСОБА_2 є матір'ю дітей, відносно яких ставиться у позові питання про позбавлення її батьківських прав.
За даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1098 від 05 серпня 2016 року Голосіївського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записана відповідач ОСОБА_2 , батьком відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України - ОСОБА_7 (а.с.13, 23).
За даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , актовий запис № 763 від 10 жовтня 2019 року Голосіївського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , записана відповідач ОСОБА_2 , батьком відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України - ОСОБА_7 (а.с.14, 24).
За даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис № 506 від 17 серпня 2021 року Голосіївського відділу реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центарльного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , записана відповідач ОСОБА_2 , батьком відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України - ОСОБА_7 (а.с.15, 25).
Як вбачається з копії витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані сторони у справі та малолітні діти, що також вбачається і з довідок про реєстрацію (а.с. 22, 26-31).
Судом у форматі повного доступу досліджено постанови Голосіївського районного суду міста у справах № 752/2733/23 від 03 березня 2023 року та № 752/13958/23 від 16 серпня 2023 року, з яких вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 притягувалась судом до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 та ч. 2 ст. 184 КУпАП за ухилення від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СКУ, зокрема щодо незабезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (а.с.37,39).
Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.2945049587.1 від 12 квітня 2023 року ОСОБА_2 сплата штраф в сумі 536,80 грн, визначений судом відповідно до постанови від 03 березня 2023 року у справі 752/2733/23 (а.с.38).
Як вбачається, дітям - ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 закладом дошкільної освіти № 389 та гімназією № 122 міста Києва були надані характеристики (а.с. 33-35). За характеристикою закладу дошкільної освіти № 389, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 приводять та забирають мама ОСОБА_2 та частіше бабуся ОСОБА_1 ; часто трапляються випадки, коли мати не виходить на зв'язок з вихователями. За характеристикою гімназії № 122 міста Києва від 22 серпня 2024 року, ОСОБА_3 забирає зі школи, переважно, мати, проте не завжди відповідально ставилась до цього: могла доручити забрати хлопчика знайомим, повідомляла ОСОБА_10 , що вже чекає його біля школи, а насправді приходила значно пізніше, з власної ініціативи мати шкільним життям сина не цікавилась.
Відповідно до Акту обстеження умов проживання дитини від 27 серпня 2024 року, затвердженого начальником Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, проведено обстеження кв. АДРЕСА_2 , де проживають діти. Встановлено, що є місця для відпочинку та ігор дітей, наявна свіжоприготовлена їжа, фрукти, овочі. Створено задоволені умови для дітей. Проведено профілактичну бесіду щодо належного виховання батьківських обов'язків (а.с.57).
Як вбачається з довідки УНП «Київська міська дитяча клінічна туберкульозна лікарня» № 681 від 16 вересня 2024 року, позивачка супроводжувала дітей у реабілітаційне відділення лікарні з 23 липня до 06 серпня 2024 року (а.с.44).
Відповідно до наказу Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 14 червня 2023 року № 34, діти ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 перебувають на обліку як діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, у зв'язку з ухиленням одинокої матері ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків (а.с.93-95).
Як вбачається з Акту № 19 про не проживання від 18 березня 2025 року, посвідченого майстром НОМЕР_5 , у кв. АДРЕСА_2 , фактично не проживають ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.114).
Відповідно до Акту про проживання № 18 від 18 березня 2025 року, посвідченого майстром НОМЕР_5 , у кв. АДРЕСА_2 , фактично проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та діти: ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 (а.с.115).
Відповідно до висновку від 04 березня 2025 року № 100-3043 Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такої, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, передбачених ст.ст.150,164 Сімейного Кодексу (СК) України (а.с.98-101).
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Так, суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_2 безвідповідально ставиться до питання виховання своїх дітей та їх матеріального забезпечення.
Відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що встановлено безпосередньо судовим розглядом, вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчання дітей, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України №789 від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Відповідно до положень ст.ст. 7, 155 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснитися всупереч інтересам дитини.
На підставі ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з статтею 32 Основного Закону України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Положеннями статті 48 та 51 Основного Закону України проголошено право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї та обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Виходячи зі змісту частини першої ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
У відповідності до частини першої статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно частиною другою ст. 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 164 СК України, виключними підставами позбавлення батьківських прав матері або батька є: не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засудженні за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В пункті 18 постанови зазначено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків, з урахуванням її характеру, особи батька, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».
У рішенні по справі «Хант проти України» п. 54 зазначено, що суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden») і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Пунктом 15 Постанови передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Виходячи з наведеного, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується при наявності негативного впливу батьків (одного з батьків) на розвиток дітей. Відтак, батько протягом тривалого часу не приділяв належної уваги розвитку своєї доньки, ухилявся від виконання своїх обов'язків по їх вихованню: не піклувався про фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкувався з донькою, необхідному для їх нормального самоусвідомлення.
Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Позивачем доведено ті обставини, що відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, підготовкою до самостійного життя, не сприяє у забезпеченні дітям необхідного медичного догляду та лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання, у якому не бере участь.
Відповідач фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків, переклавши їх на позивача, про що також свідчать постанови про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності. Внаслідок безвідповідального ставлення матері до обов'язків по відношення до власних дітей, останні з 14 червня 2023 року були поставлені службою у справах дітей та сім'ї на облік як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах. Станом на момент розгляду справи, ставлення матері до дітей не змінилось, що також було підтверджено у судовому засіданні представником служби.
Зазначені фактори, як кожен окремо, такі в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, з урахуванням винної поведінки матері, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Відповідач, зі свого боку, не надав суду жодного доказу щонайменшої батьківської турботи.
Отже, вище наведені встановлені обставини в своїй сукупності вказують на злісне ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, відсутність будь-яких виняткових обставин чи обставин щодо покращення ситуації.
Тому суд приходить висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України).
Відповідно до ч. 3. ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Опіка і піклування є особливою формою державної турботи про малолітніх (до 14 років) та неповнолітніх дітей (з 14 до 18 років), що встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування (ст. 243 СК України).
Відповідно до висновку від 18 березня 202 року № 100-3610 Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може бути опікуном на малолітніми онуками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.102-104).
За матеріалами справи, позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в м.Києві та отримує пенсію, також працює у ТОВ «Альянспак» бухгалтером (а.с. 49, 50).
За встановлених обставин та відповідних правових норм, суд дійшов висновку, що призначення опікуном позивачку ОСОБА_1 над малолітніми онуками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , є доцільним та відповідає інтересам дітей.
Позивачка також просить стягнути на свою користь з відповідачки аліменти на утримання дітей у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду із позовною заявою і до досягнення повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.
Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка проживає разом з малолітніми дітьми, які перебувають на її повному утриманні.
Відповідачка у справі є особою працездатного віку, законодавчо на неї покладено обов'язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, у зв'язку з чим, враховуючи вимоги ст. 182 СК України, та беручи до уваги ненадання останньою будь-яких доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суд доходить висновку про стягнення з останньої на користь позивачки на утримання трьох онуків аліментів у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, і до досягнення найстаршої дитини повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви, яким, за матеріалами справи, є 23 листопада 2024 року.
Згідно ст. 430 ч.1 п.1 Цивільного процесуального кодексу України рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
З врахуванням зазначеного позов підлягає задоволенню, оскільки стороною позивача доведено, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов'язків та не приймає участі в житті дитини, а іншого стороною відповідача не було спростовано.
Ураховуючи положення ст. 141 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами понесені ними судові витрати.
На підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у разі, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною радою України, здійснюють органи опіки та піклування або служби у справах дітей, однак представництво дітей у даній справі здійснювала позивач - бабуся дітей.
Згідно з позовною заявою позовні вимоги містять дві вимоги, а саме одну позовну вимогу майнового характеру - стягнення аліментів, та дві вимоги немайнового характеру - позбавлення батьківських прав та встановлення опіки.
На підставі п.3 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на одну позовну вимогу майнового характеру на користь держави у розмірі 1 211,20 грн та за дві позовні вимоги немайнового характеру на користь позивача у загальному розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 280-284, 354 - 355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліментів, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити над ним опікуна ОСОБА_1 .
Встановити опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призначити над ним опікуна ОСОБА_1 .
Встановити опіку над малолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити над нею опікуна ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/2 з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду із позовною заявою - 23 листопада 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .
Третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37413735, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 58.
Суддя А.В. Слободянюк