Справа № 709/1226/25
2-а/709/42/25
01 серпня 2025 року с-ще Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Чубая В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВП № 1 (м. Переяслав) Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, ГУНП в Київській області, третя особа - Чорнобаївський ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ВП № 1 (м. Переяслав) Бориспільського РУП ГУНП в Київській області (далі - відповідач-1), третя особа - Чорнобаївський ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначалося, що позивачу стало відомо про існування постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ПДР і накладення стягнення у виді штрафу. Позивач вважав оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню. В своєму позові зазначив, що 1 вересня 2024 року його зупинили поліцейські і стверджували про порушення ним ПДР під час обгону фури. Однак обгону він не здійснював, а об'їжджав фуру, водій якої показав правий поворот і здійснив перестроювання правіше. При цьому поліцейські не надали будь-яких доказів фіксації порушення ним ПДР, не забезпечили йому право на захист, не вручили йому копію постанови, а просто поїхали у невідомому напрямку. У зв'язку з викладеним позивач просив скасувати оскаржувану постанову.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 липня
2025 року відкрито провадження у справі і залучено у якості другого відповідача ГУНП в Київській області (далі - відповідач-2).
Від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на положення КУпАП, КАС України, Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про Національну поліцію». Стверджував, що позивач порушив ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КАС України, а тому оскаржувана постанова є законною. При цьому позивач відмовився від підпису в оскаржуваній постанові, у зв'язку з чим вона надсилалася йому поштою. Заперечення позивачем своєї вини розцінював як спосіб уникнення відповідальності.
У судове засідання представники відповідачів і третьої особи не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів. Про причини неявки до суду вказані особи не повідомили.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності представників відповідачів і третьої особи.
Присутній у судовому засіданні позивач підтримав викладені у позові доводи, просив його задовольнити. Додатково пояснив, що на місці поліцейські спочатку вказували на порушення ним правил обгону, а потім на порушення розмітки, а тому йому не було зрозуміло, що саме він порушив. У зв'язку з цим він повідомив, що нічого підписувати не буде, просив надати йому можливість скористатися правовою допомогою. Натомість поліцейські сіли у службовий автомобіль і поїхали. При цьому оскаржувана постанова на його адресу поштою не надходила.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 01 вересня 2024 року серії ЕНА № 2959911, позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 122 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340,00 гривень. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови позивач 01 вересня
2024 року, керуючи автомобілем марки «Citroen», порушив п. 8.5.1 ПДР, а саме вимоги горизонтальної дорожньої розмітки.
За змістом ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом. 8.5.1 ПДР передбачено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху; наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з п. 1 розділу 34 цих Правил.
Разом з тим за змістом ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху; від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації; обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
У п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У п. 21 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року).
Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція).
Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Позивач стверджує, що просив поліцейських надати йому можливість скористатися правовою допомогою, тобто заявляв відповідне клопотання, однак воно було проігноровано. Таке твердження позивача відповідачами не спростовано. Зокрема, будь-яких належних і допустимих доказів протилежного, як то відеозаписи з нагрудних камер поліцейських тощо, суду не надано.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Проте будь-яких доказів того, що позивач порушив п. 8.5.1. ПДР, а саме вимоги горизонтальної дорожньої розмітки, матеріали справи не містять, суду відповідачами таких доказів не надано і судом не встановлено.
Таким чином належні та допустимі докази порушення позивачем п. 8.5.1. ПДР і, як наслідок, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутні, а усі сумніви щодо доведеності вини позивача в силу приписів ст. 62 Конституції України тлумачаться на його користь.
Доводи позивача, викладені у позові, та висновки суду не спростовані відповідачем, хоча у вказаній категорії справ в силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всупереч вказаній нормі процесуального закону відповідачем не доведено правомірність оскаржуваної постанови, жодних доказів винуватості позивача суду не надано, не підтверджено законність притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
При цьому лише описання адміністративного правопорушення в оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення позивачем інкримінованого йому порушення.
Саме така позиція викладена у п. 43 постанови КАС ВС від 05 серпня 2019 року у справі № 712/12830/16-а.
Крім того, суд оцінює критично викладені у відзиві на позовну заяву доводи представника відповідача-2 про надсилання оскаржуваної постанови позивачеві.
Так, згідно з абз. 4 п. 5 розділу ІV Інструкції постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (ст. 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Водночас у відзиві на позовну заяву зазначено, що оскаржувану постанову було надіслано рекомендованим листом на адресу проживання позивача 02 вересня 2025 року за допомогою поштового зв'язку. Суд вважає, що представником відповідача-2 допущено помилку і неправильно вказано рік. Разом з тим з копії супровідного листа про надсилання позивачеві оскаржуваної постанови видно, що в адресі позивача невірно вказано поштовий індекс, що може бути підставою його не отримання позивачем. Натомість відповідачем-2 взагалі не надано жодних доказів надсилання цього супровідного листа поштовим зв'язком позивачеві та його отримання чи не отримання останнім.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5
ст. 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що постанову у справі про адміністративне правопорушення, винесену органами Національної поліції, може бути оскаржено в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю, а саме скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1
ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 205, 242-246, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до ВП № 1 (м. Переяслав) Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, ГУНП в Київській області, третя особа - Чорнобаївський ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 01 вересня 2024 року серії ЕНА № 2959911, стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340,00 гривень - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач-1: ВП № 1 (м. Переяслав) Бориспільського РУП ГУНП в Київській області, місцезнаходження: вул. Магдебурзького права, 25-А, м. Переяслав, Бориспільський район, Київська область, 08400.
Відповідач-2: ГУНП в Київській області, місцезнаходження: вул. Володимирська, 15, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108616.
Третя особа: ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ), місцезнаходження: вул. Центральна, 218, с-ще Чорнобай, Золотоніський район, Черкаська область, 19900, код ЄДРПОУ 34644225.
Суддя В.В. Чубай