Справа №705/1082/25
2-а/705/40/25 РІШЕННЯ
23 липня 2025 року м.Умань Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Піньковського Р.В.
секретаря судового засідання Заповітряної Д.В.
за участі позивача ОСОБА_1
представника позивача Головка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Головко О.В. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №5 від 29.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 виніс постанову №5 від 29 січня 2025 року відносно ОСОБА_1 за те, що 24 листопада 2024 року о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_1 як військовозобов'язаний не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги : ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» абзац -1 ч.1 ст.22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» пп.2) п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року та №69/2022 від 24.02.2022 року.
Зазначену постанову вважає незаконною та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Матеріали адміністративної справи не містять жодного належного доказу отримання позивачем ОСОБА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 24 листопада 2024 року чи його відмови в отриманні повістки, а відповідно відсутні докази факту ухилення його від явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 24.11.2024 року.
Зміст оскаржуваної постанови не містить посилання на жоден належний та допустимий доказ того, що повістка ОСОБА_1 була доставлена поштою та що ОСОБА_1 її отримав особисто, або за довіреністю чи відмовився від її отримання.
Трекінг поштового відправлення Укрпошти на який є посилання у оскаржуваній постанові містить суперечливу інформацію, так: 12.11.2024 року було відмічено як «прийнято» та 26.11.2024 року відмічено як «Вручено за довіреністю», а 16 11.2024 року вказана причина повернення «За відмовою адресата».
У своїх письмових поясненнях при складанні протоколу 04 січня 2025 року ОСОБА_1 пояснив, що він взагалі нічого не знав про існування повістки на його ім'я оскільки повістка йому не приходила за місцем його проживання, яке відповідає даним які є в РТЦК, ніякого сповіщення про необхідність отримання повістки на відділенні Укрпошти також не отримував, а відповідно не знав про його виклик до ТЦК на 24.11.2024 року.
Окрім того, у оскаржуваній постанові зазначено, що матеріали адміністративної справи про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 розглянуті в каб. №24 ІНФОРМАЦІЯ_3 начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_2 , яким і підписана постанова, але у вказаний час вказаною посадовою особою зазначені матеріали не розглядались, зазначене у постанові не відповідає дійсності.
29.01.2025 року в каб №24 ІНФОРМАЦІЯ_2 відбулася бесіда позивача та його представника з працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , який не уповноважений на розгляд справ про адміністративне правопорушення та прийняття рішень, а ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 взагалі не було у вказаному в постанові кабінеті та у той час, коли посадова особа, яка підписала оскаржувану постанову розглядала матеріали адміністративної справи, при розгляді не були присутні особа, яка притягається до відповідальності та її представник. Оскаржувана постанова 29.01.2025 року не проголошувалась, лише 12.02.2025 року працівником відповідача Мельником І.М. копія постанови була видана представнику позивача.
Враховуючи викладене, просить суд поновити строк на оскарження постанови №5 від 29.01.2025 року винесену ТВО ІНФОРМАЦІЯ_2 та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАп, щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю у його діях складу такого правопорушення.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 направив на адресу суду відзив, відповідно до якого просить з задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на наступне.
Згідно наявних в ІНФОРМАЦІЯ_5 відомостей позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебуває на обліку військовозобов'язаних із 28.12.2004 р. (звільнений з військової служби в запас), одружений 2010 р., донька 2010 р.н., донька, 2016 р.н.
08.11.2024 в системі Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, держателем якого є Міністерство оборони України, автоматично була сформована повістка №1064037 про виклик ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ), до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних на 09:00 год 24.11.2024. Вказана повістка у конверті (трекінг №0610204891772) повернулась до ІНФОРМАЦІЯ_2 із Довідкою про причини повернення «адресат відмовився» Відповідно до відомостей Укрпошти (електронне посилання: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) трекінгу №0610204891772 дане поштове відправлення повернуто з відміткою «За відмовою адресата».
Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 станом на 01.12.2024 визначено ПОРЯДОК проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Позивач ОСОБА_1 повідомлення поштового оператора АТ Укрпошта не оскаржував, інших обставин, що мають значення в цій частині не з'ясовував, відомостей про повідомлене ним інше місце свого проживання до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджувало б відправлення повістки за неналежною адресою, не надав.
На підставі п. 41 постанови КМУ №560 від 16.05.2024, відповідно до відмітки «адресат відмовився/за відмовою адресата», позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 вважається повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09:00 год 24.11.2024 за адресою: АДРЕСА_2 на 09:00 год. 01.12.2024 для уточнення даних.
Відповідно до п. 24. ПКМУ №560 від 16.05.2024, у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
ОСОБА_1 у вказаний у повістці час та дату не прибув, у триденний строк про причини неприбуття на повідомив, та протягом семи днів, у подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув.
Позивач був присутній під час складення протоколу №5 про адміністративне правопорушення 04.01.2025. Права позивачу передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП роз'яснені, що підтверджується його підписом із зазначенням прізвища та ініціалів ОСОБА_1 .. Копію протоколу позивач отримав, що підтверджується його підписом із зазначенням прізвища та ініціалів ОСОБА_1 ..
Неприбуття позивача за повісткою №1218016 від 15.11.2024 на 09:00 год 01.12.2024 і неповідомлення про причини неявки є невиконанням вимог ч. 1-3, ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та є порушенням вимог ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», абзацу-1) ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.2 п.1) Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 під час дії воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та під час дії загальної мобілізації відповідно до Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 На підставі вищезазначеного позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Позивач ОСОБА_1 та його представник Головко О.В. в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити. Представник позивача Головко О.В. пояснив, що 29.01.2025 року він разом з ОСОБА_1 знаходився в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , куди вони прибули для розгляду справи про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Вони були запрошені до кабінету №24 ІНФОРМАЦІЯ_2 де з його довірителем ОСОБА_1 , в присутності адвоката Головко О.В. відбулась бесіда. Особа з якою вони спілкувались був працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , а з особою уповноваженою на складання постанов про притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення передбачені ст.210 КУпАП, тобто ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 вони не зустрічались і ніякого розгляду справи у їхній присутності не відбулось, оскаржувана постанова у відповідності до норм КУпАП їм не проголошувалась.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, підтвердив пояснення викладені у відзиві.
Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його адвоката Головко О.В., врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до змісту вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Нормами ст. ст. 72, 73 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Судом встановлено, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 винесено постанову №5 від 29.01.2025 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Причиною притягнення до відповідальності вказано наступне - 24 листопада 2024 року о 09 годині 00 хвилин ОСОБА_1 як військовозобов'язаний не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , причини неявки не повідомив, чим порушив вимоги : ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» абзац -1 ч.1 ст.22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» пп.2) п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затверджених Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року та №69/2022 від 24.02.2022 року.
Згідно трекінгу поштового відправлення Укрпошти №0610204891772 лист було прийнято відділенням пошти 12.11.2024 було відмічене, як «Прийнято» та 26.11.2024 року було відмічене, як «Вручено за довіреністю», та згідно довідки про причини повернення від 16.11.2024 вказано «Відсутність Адресата за вказаною адресою».
04.11.2024 року в АІТС «Оберіг» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було оголошенор в розшук за неявкою по повістці о 09 годині 24.11.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних.
Щодо розгляду справи у постанові зазначено, що 29.01.2025 року ОСОБА_1 прибув на розгляд справи разом з адвокатом Головко Олександром Володимировичем та надав клопотання про закриття провадження у справі №5 від 04.01.2025 року разом з додатками, а саме: ордеру копією договору про надання правничої допомоги: копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. В наданому Головко В.С. клопотанні, який діє в інтересах ОСОБА_1 , не міститься інформації щодо наявності у військовозобов'язаного ОСОБА_1 поважної причини неприбуття за повісткою №1064037 про виклик о 09.00 годині 24.11.2024.
Вказана постанова особі про притягнення до адміністративної відповідальності не вручена, оскільки не містить його підпису і відсутня позначка «відмовився від отримання.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжено.
Статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06грудня 1991 року N 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації. Положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
В п. 1 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" зазначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року N 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року N 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно приписів ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП, встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Статтями 33, 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до приписів ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.
Відповідно до ч.1 ст.210-1 КУпАП громадяни підлягають адміністративній відповідальності за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідальність за ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачено за вчинення дій, передбачених ч.1 ст.210-1 КУпАП, в особливий період.
Для вирішення питання правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно за ч.3 ст.210-1 КУпАП встановленню підлягають наступні обставини: чи вчинені особою відповідні дії (бездіяльність), що становлять об'єктивну сторону вказаного правопорушення та стали підставою для прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
З аналізу досліджених в ході судового розгляду доказів суд приходить висновку, що уповноваженою службовою особою відповідача при прийнятті рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не було дотримано вимог ст.ст. 245, 268, 251 КУпАП. Розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП фактично не відбувався в кабінеті №24 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки під час спілкування з позивачем була присутня особа, яка не мала повноважень для розгляду справи. Разом із цим, за результатами розгляду уповноваженою особою, а саме т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову №5 від 29 січня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення з зазначенням у постанові, що він та його представник адвокат Головко В.С. були присутні про розгляді вказаної справи. Постанова № 5 від 29 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відміток про своєчасне вручення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не містить, як і відміток про відмову у її отриманні.
Дані обставини стороною відповідача не спростовані та будь-яких заперечень на них до суду надано не було.
Суд констатує, що при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідачем не були забезпечені процесуальні гарантії прав позивача, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності та не здійснено належний розгляд справи за встановленою процедурою відкрито та повноважною особою, що виключає правомірність прийнятого рішення, за яким зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного право порушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Суд зауважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для встановлення "обґрунтованості висунутого обвинувачення" у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази по усім епізодам обвинувачення, які в сукупності доводять винність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини "поза розумним сумнівом".
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, не було надано належних та допустимих доказів, які спростовують наведені позивачем факти порушення порядку прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, тому суд не враховує заперечення надані відповідачем у відзиві.
У ч. 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1ст.129 Конституції України, ч. 1 ст. 6 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки судом встановлено процесуальні порушення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що мало наслідком ухвалення постанови №5 від 29.01.2025 відносно ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову, а справу надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_1 на новий розгляд.
Керуючись, ст. ст. 7, 9, 251, 268, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 90, 241-246, 250, 268, 286 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення №5 від 29.01.2025, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП - надіслати до ІНФОРМАЦІЯ_1 на новий розгляд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 28.07.2025.
Суддя: Р. В. Піньковський