Справа № 569/14030/25
01 серпня 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Костюк О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП _______________,
за ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП,
02.07.2025, близько 19 год 00 хв, в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного, фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме обзивав, принижував, плював в обличчя, виганяв з квартири, шарпав за волосся, намагався вдарити, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілої.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
02.07.2025, близько 22 год 10 хв, в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законному розпорядженні припинити правопорушення, а саме продовжував конфліктувати та кинув тарілку в інспектора СПДН Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Петрука М.В., намагався нанести йому тілесні ушкодження та погрожував фізичною розправою.
Своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про розгляд справи у його відсутності, чи про відкладення розгляду справи з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом не надіслав.
В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
З огляду на вказані обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника, на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення, вчиненого у формі психологічного насильства, характеризується умисною формою вини, тобто дії особи яка вчиняє домашнє насильство зумовлені бажанням спричинити шкоду психічному здоров'ю потерпілого.
За змістом ст. 185 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Злісною непокорою, відповідальність за яку передбачено ст. 185 КУпАП, є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Відмінність опору від злісної непокори полягає в тому, що опір - це активна фізична протидія законній діяльності потерпілих, а злісна непокора - це пасивна поведінка. Необхідною кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП є злісність вчиненої непокори.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП, підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами по справі, зокрема протоколами про адміністративні правопорушення серії ВАД №469632 від 02.07.2025, серії ВАД №660820 від 02.07.2025, даними з бази «Армор» щодо опрацювання виклику поліції та реєстрації події, заявою та поясненнями ОСОБА_2 , копією термінового заборонного припису серії АА №618790 від 02.07.2025, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відомостями з підсистеми «Адмінпрактика».
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП.
При накладенні стягнення, суд згідно з вимогами ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Відповідно до ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Із врахуванням особи правопорушника, виходячи із характеру вчинених правопорушень, зважаючи на суспільну небезпечність правопорушень, підвищену соціальну чуттєвість та визначені законодавцем вид та розмір адміністративного стягнення, з метою належного виховання правопорушника, запобіганню вчинення нових правопорушень, враховуючи ступінь його вини та обставини правопорушень, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції більш серйозного адміністративного правопорушення, яким є ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у виді штрафу.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» до стягнення з ОСОБА_1 підлягає судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ст. 185 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення:
- за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень;
- за ст. 185 КУпАП у виді штрафу в розмірі 8 (восьми) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. ст. 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд.
Суддя Рівненського міського суду Олег КОСТЮК