Справа № 562/302/25
31 липня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника третьої особи Самолюк І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Здовбицької сільської ради, Орган опіки та піклування Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Здовбицької сільської ради, Орган опіки та піклування Рівненської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить позбавити відповідачів батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачі жодної допомоги на утримання дітей не надають, не спілкуються з дітьми, не цікавляться їх життям, а тому вважає, що вони ухиляються від виконання батьківських обов'язків.
У судовому засіданні позивач позивач підтримав заявлені в позові вимоги.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Рівненської міської ради Самолюк І.Р. не заперечила проти ухвалення заочного рішення.
Свідок ОСОБА_6 , що працює вчителем у школі, в якій навчаються діти зазначила, що жодного разу не бачила батьків дітей.
Також було заслухано думку дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вказали, що своїх батьків давно не бачили, будь-якого зв'язку з ними не підтримують.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені своєчасно та належним чином. Про причини неявки суду не повідомили, відзиву не подавали, позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином, суд проводить розгляд справи згідно зі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Здовбицької сільської ради в судове засідання не з'явився, у поданій заяві позовні вимоги підтримує у повному обязі та просить їх задоволити.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Рівненського міського суду Рівненської обасті від 04.10.2016 шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_3 розірвано. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Рівненським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 07 лютого 2017 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_8 .
Як вбачається з повідомлення Здовбицької сільської ради Рівненського району Рівннської області затверджено висновок Органу опіки та піклування Здовбицької сільської ради щодо доцільності про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з висновком Органу опіки та піклування Здовбицької сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Здовбицької сльської ради від 13 червня 2025 року № 58 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 » вважають за доцільне позбавити громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з висновком Органу опіки та піклування Здовбицької сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Здовбицької сльської ради від 13 червня 2025 року № 58 «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 » вважають за доцільне позбавити громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 стосовно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стаття 150 Сімейного кодексу України передбачає перелік обов'язків батьків по вихованню та розвитку своїх дітей, а саме: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Суд також враховує, що таке судове рішення повинно відповідати й принципу Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачі ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, не цікавляться їх життям, не спілкуються з дітьми, не надають матеріальної допомоги, не піклуються про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Доказів того, що відповідачі не виконують своїх батьківських обов'язків з поважних причин судом не встановлено, а тому суд вважає, що відповідачі умисно ухиляються від виконання батьківських обов'язків.
Проаналізувавши надані докази, а також вищевказані законодавчі норми, виходячи з принципів об'єктивності, законності та справедливості, суд доходить висновку, що відповідачі ухиляються від виконання батьківських обов'язків по відношенню до своїх неповнолітніх дітей, тому вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідачів права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни свого ставлення до дітей, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч.2 ст.166 Сімейного колексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідно до ч.3 ст.166 Сімейного колексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі. Частиною третьою статті 181 СК України передбачено можливість стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Враховуючи те, що домовленість між позивачем та відповідачем про сплату аліментів на утримання дітей відсутня, а протилежного суду не доведено, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання їх дітей.
Тому зважаючи на обставини, які викладені вище, а також виходячи з того, що позивач разом із відповідачем повинні забезпечити дітям рівень життя, необхідний і достатній для їх нормального фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (ч. 1 ст. 141 СК України), суд доходить висновку про необхідність стягнення аліментів із відповідачів у розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
При цьому на підставі частини першої статті 191 СК України, стягнення аліментів необхідно присудити від дня пред'явлення позову, тобто з 29 січня 2025 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 України ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Оскільки з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання дітей, тому суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо позовної вимоги про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 піклувальником над неповнолітніми дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд зазначає наступне.
Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених частинами 3,4 статті 60 Цивільного кодексу України. Рішення про встановлення опіки, піклування приймається у місячний строк після подання заяви і документів до служби у справах дітей.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині та роз'яснити право звернення до органу опіки і піклування для вирішення цих вимог.
Враховуючи наведені обставини, суд доходить висновку про задоволення позову частково.
На підставі наведного та керуючись ст. 164-166, 180-184, 191 СК України, ст. 3, 10, 12, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Здовбицької сільської ради, Орган опіки та піклування Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав задоволити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 січня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 29 січня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.
Роз'яснити позивачу його право на звернення до органу опіки та піклування для вирішення питання встановлення піклування над дітьми та призначення піклувальника.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа - Орган опіки та піклування Здовбицької сільської ради, місцезнаходження: 35709, с. Здовбиця, вул. Шосова, 105, Рівненського району Рівненьсокї області, код ЄДРПОУ 04385830.
Третя особа - Орган опіки та піклування Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А, код ЄДРПОУ 34847334.
Суддя Н. Г. Кучина