Справа № 572/2281/25
29 липня 2025 року місто Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Швед Н.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення факту проживання особи на території радіоактивного забруднення, -
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення факту проживання особи на території радіоактивного забруднення. Просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сарни Рівненської області в періоди: з 26.04.1986 по 28.04.1987 та з 01.07.1989 по даний час.
В обґрунтування поданої заяви заявником зазначено, що м. Сарни Рівненської області, до 01.01.2015 було віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106) у періоди з :26.04.1986 по 28.04.1987 та з 01.07.1989 по даний час.
18 липня 2025 року представником позивача подано до суду письмову заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову, оскільки після подання позовної заяви відповідач ОСОБА_2 погасила заборгованість перед банком. Просить закрити провадження у справі та стягнути з ОСОБА_2 на користь банку витрати по сплаті судового збору.
11 липня 2025 року представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подано відзив через «Електронний суд» вх.. 41759/25 в якому просять закрити провадження, оскільки існує спір про право на призначення пенсії.
Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти закриття провадження і підстав викладених у відповіді на відзив, просила відмовити в клопотанні про закриття провадження.
Дослідивши матеріали справи,заслухавши пояснення суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до вимог Законів України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у випадку незгоди із рішенням державного органу, зацікавлена особа може звернутися за захистом своїх прав до суду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються певні категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого (добровільного) відселення - не менше трьох років, - категорія 3.
Частиною першою статті 55 Закону України "Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Встановлення факту проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, якщо існує спір про право не віднесено до розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Постановою Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 381/3359/17 (провадження № 61-16015св18) підтверджено позицію суду апеляційної інстанції, що у судовому порядку не можуть розглядатися заяви щодо встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі встановлення факту постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю
Отже, між сторонами виник спір з приводу призначення заявнику пенсії на пільгових умовах, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що вирішення спору із суб'єктом владних повноважень щодо права на призначення такої пенсії має розглядатися у позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства.
Зазначене вказує на те, що фактично між заявницею та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області виник спір про право щодо призначення йому пенсії із зниженням пенсійного віку, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження.
Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб'єктом владних повноважень, наділеним владними управлінськими функціями у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).
Суд погоджується з аргументами заінтересованої у даній справі особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо юрисдикції розгляду зазначеного спору, але зауважає, що заінтересована особа помилково просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви про встановлення факту, не врахувавши, що, якщо судова справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж те, в межах якого подано відповідну позовну заяву, то суд має відмовити у відкритті провадження або закрити провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрите. Якщо вирішення спору має розглядатися у позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства, то згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження у цивільній справі підлягає закриттю.
Таким чином, якщо при розгляді позовної заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначено, що існує спір про право і справа має розглядатися за правилами того судочинства, за яким подано цю заяву, проте в порядку позовного провадження, то суд залишає заяву без розгляду. У випадку якщо справа підлягає розгляду в порядку іншого судочинства, ніж подано заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, то суд відмовляє у відкритті провадження або закриває провадження у справі, якщо провадження у справі було відкрито.
Якщо провадження у справі закривається з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 1 ст. 256 ЦПК України).
У справі, яка розглядається, вирішення спору із суб'єктом владних повноважень щодо права на призначення пенсії відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України має розглядатися в позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що провадження у цивільній справі підлягає закриттю.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 256, 258-260, 315 ЦПК України, суд, суд -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення факту проживання особи на території радіоактивного забруднення - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повна ухвала суду складена 29 липня 2025 року.
Суддя -