29 липня 2025 року
м. Київ
Справа № 644/8204/21
Провадження № 61-5040ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Махно Анастасія Володимирівна (далі - адвокат),
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2024 року і постанову Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2025 року
у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - позивач) до скаржника про стягнення заборгованості та
1. У серпні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути зі скаржника 128 282,58 грн заборгованості за спожиту теплову енергію, 11 706,97 грн інфляційних втрат, 1 038,07 грн як три проценти річних.
2. 19 вересня 2024 року Київський районний суд м. Полтави ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув зі скаржника на користь позивача 114 056,40 грн заборгованості за спожиту теплову енергію з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.
3. 13 березня 2025 року Полтавський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції.
4. 17 квітня 2025 року адвокат в інтересах скаржника сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 12351/0/220-25 від 18 квітня 2025 року), у якій просила скасувати зазначені судові рішення та закрити провадження у справі. Обґрунтувала так:
- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, статей 19 - 22 ЦПК України та статей 20 - 23 ГПК України; крім того, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18, від 9 жовтня 2019 року у справі № 127/23144/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 591/7326/19 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 січня 2024 року у справі № 914/1362/23, про те, що за змістом статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 202 - 208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Суди не звернули увагу на те, що спірні відносини виникли з приводу виконання договору постачання теплової енергії від 1 квітня 2006 року № 8897, який скаржник уклав як фізична особа-підприємець. Хоча з 27 листопада 2019 року скаржник припинив підприємницьку діяльність, цей спір мав розглядати господарський суд;
- суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання скаржника про закриття провадження в справі через порушення правил юрисдикції. Апеляційний суд, погоджуючись із судом першої інстанції, неправильно застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, бо не врахував, що згідно з пунктами 72 - 73 тієї постанови з 15 грудня 2017 року господарський суд відповідно до пункту 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі; тому з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем;
- у справі відсутні докази, які дають підстави для нарахування заборгованості за спожиту теплову енергію.
5. У касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи це тим, що повний текст постанови апеляційного суду від 13 березня 2025 року складений 18 березня 2025 року, а доставлений до електронного кабінету скаржника 24 березня 2025 року о 23:31 год.
5.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).
5.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення(частина друга статті 390 ЦПК України).
5.3. Оскільки скаржник подав касаційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови апеляційного суду, він дотримав вимогу, передбачену частиною першою статті 390 ЦПК України. Тому немає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
6. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).
7. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана у визначений статтею 390 ЦПК України строк із дотриманням вимог статті 392 ЦПК України та може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики у спорах, які виникли з виконання договору, укладеного фізичною особою-підприємцем, який до подання у 2021 році позову припинив підприємницьку діяльність. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2024 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2025 року.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 19 вересня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
3. Витребувати із Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 644/8204/21.
4. Роз'яснити позивачу право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко