11 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 902/560/20
судді Васьковського О. В.
1. 11.06.2025 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду прийняв постанову у справі № 902/560/20 про визнання банкрутом Фермерського господарства «Ланецького» (далі - ФГ «Ланецького»), якою залишив без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артлайн Інвест» (далі - ТОВ «Ланецького») та без змін ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 902/560/20 (про відмову в прийнятті заяви кредитора про визнання кредиторських вимог до боржника).
2. Ухвалюючи це рішення, Верховний Суд погодився з висновками судів в оскаржуваних рішеннях про передчасність заявлених кредитором у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство грошових вимог до боржника з огляду на поточний характер таких вимог у розумінні положень спеціального закону з процедур банкрутства, а саме Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ).
При цьому Верховний Суд, кваліфікуючи спірні кредиторські вимоги, що випливають із зобов'язань поручителя перед кредитором за договором поруки, виходив з того, що:
- моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неплатоспроможності є дата настання строку виконання грошового зобов'язання боржника, а не момент вчинення правочину (укладення договору) чи настання інших обставин, з яких виникає відповідне право вимоги як таке;
- саме по собі відкриття провадження у справі про банкрутство щодо особи-поручителя не є безумовною підставою для пред'явлення до нього кредиторських вимог за договором поруки, якщо строк виконання за основним зобов'язанням не є таким, що настав, і таке звернення прямо не передбачено законом або умовами договору.
3. Не погоджуюсь із цим рішенням Верховного Суду з підстав, наведених нижче, і вважаю, що Суд мав скасувати оскаржувані ухвалу Господарського суду Вінницької області від 30.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 902/560/20 і ухвалити нове рішення про визнання заявлених кредитором - ТОВ «Артлайн Інвест» грошових вимог до боржника ФГ «Ланецького» в сумі 3 000 000 грн 00 коп. як вимог конкурсного кредитора у розумінні статей 1, 45 КУзПБ, визначивши черговість задоволення цих вимог за правилами статей 47, 64 цього Кодексу.
4. Встановлені судами обставини
4.1. 02.02.2018 між ТОВ «Артлайн Інвест» (позикодавець) та гр. ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги (далі - Договір), предметом якого є надання позикодавцем позичальнику поворотної фінансової безвідсоткової допомоги в сумі 3 000 000 грн 00 коп. зі строком виконання (повернення позичальником позикодавцю) до 20.05.2024.
4.2. З метою забезпечення виконання умов зазначеного Договору між ТОВ «Артлайн Інвест» (кредитор), ФГ «Ланецького» (поручитель) та громадянином ОСОБА_1 (боржник) було укладено договір поруки № 02/02/18 від 02.02.2018 (далі - Договір поруки), за змістом пунктів 1.1, 2.3, 2.4 якого поручитель поручається перед Кредитором за виконання всіх зобов'язань ОСОБА_1 за Договором з повернення позикодавцю поворотної фінансової безвідсоткової допомоги в сумі 3 000 000 грн 00 коп. зі строком виконання (повернення) до 20.05.2024.
4.3. На виконання вимог Договору ТОВ «Артлайн Інвест» в період з 02.02.2018 до 01.03.2018 передало громадянину ОСОБА_1 3 000 000 грн 00 коп.
4.4. У зв'язку з не поверненням позичальником у строк, визначений договором (20.05.2024), поворотної фінансової допомоги в сумі 3 000 000 грн 00 коп. ТОВ «Артлайн Інвест» направило боржнику вимогу № 05/06/24-45 від 05.06.2024, яку отримав особисто боржник 10.06.2024.
4.5. На момент розгляду цієї справи судом кошти поворотної фінансової допомоги за зазначеними договорами в сумі 3 000 000 грн 00 коп. не були повернуті.
4.6. Ухвалою суду від 14.06.2023 відкрито провадження у справі № 902/560/20 про банкрутство ФГ «Ланецького» за заявою ТОВ "Фінінтелект-Плюс", введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна ФГ «Ланецького» арбітражного керуючого Томашука М. С., призначено попереднє судове засідання тощо.
4.7. 11.09.2024 ТОВ «Артлайн Інвест» подало до місцевого суду заяву про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 3 000 000 грн 00 коп.
За твердженнями заявника, зобов'язання за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 02.02.2018 первісний боржник - фізична особа ОСОБА_1 не виконав, тому ФГ «Ланецького» як поручитель за виконання зобов'язань боржника за зазначеним договором має заборгованість перед ТОВ «Артлайн Інвест» в сумі 3 000 000 грн 00 коп.
Мотиви незгоди із судовим рішенням
5. Щодо грошових вимог у справі про банкрутство
5.1. У цій справі постало питання класифікації кредиторських вимог, заявлених кредитором до поручителя, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, на момент відкриття якої зобов'язання, забезпечене порукою, не було прострочене (порушене).
5.2. Загальне визначення терміна «кредитор» у відносинах неплатоспроможності, що наведене у статті 1 КУзПБ, визначає кредитором юридичну або фізичну особу, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
5.3. КУзПБ, регулюючи питання участі кредиторів у справі про банкрутство, розділяє їх на такі види: ініціюючий кредитор (заявник), заставні, конкурсні та поточні кредитори. Такий поділ має змістовні особливості, оскільки кожен вид кредиторів, зважаючи на правовий статус у справі та повноваження, надані законом, визначає спрямованість справи про банкрутство та досягнення мети судової процедури.
5.4. У межах цього касаційного провадження постало питання кваліфікації судами заявлених кредиторських вимог як поточних, тоді як кредитор обґрунтовує та вважає себе саме конкурсним кредитором.
5.5. Відповідно до статті 1 КУзПБ до конкурсних кредиторів належать кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
5.6. Розмежування кредиторів на конкурсних і поточних здійснюється у процедурі визнання кредиторських вимог після звернення кредиторів з грошовим вимогами. Спеціальний закон з процедур банкрутства - КУзПБ визначає правила та умови звернення кредиторів з вимогами до боржника залежно від виду таких вимог.
5.7. Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (частина перша статті 45 КУзПБ).
5.8. Звернення до суду і визнання поточних кредиторів здійснюються не раніше відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом. Так відповідно до частини 3 статті 59 КУзПБ з метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, господарський суд здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному вебпорталі судової влади України.
5.9. Для розмежування вимог кредиторів як таких, що виникли до або після відкриття провадження у справа про банкрутство, зокрема слід звернутися до наданого в статті 1 КУзПБ терміна «грошове зобов'язання», що застосовується у відносинах неплатоспроможності та визначається як зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, до яких належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та мають бути виражені у грошових одиницях.
За змістом наведених положень статті 1 КУзПБ до грошового зобов'язання боржника перед відповідним кредитором (умов, підстав та моменту виникнення зобов'язання) застосовуються правила, що регулюють відповідні правовідносини між кредитором та боржником залежно від їх змісту та правової природи.
5.10. Таким чином надане законодавцем у статті 1 КУзПБ визначення терміна «грошове зобов'язання», що застосовується у відносинах неплатоспроможності, загалом означає комплекс різноманітних, встановлених законом у відповідних сферах господарювання підстав, за яких у боржника виникає зобов'язання сплатити певну грошову суму.
5.11. Отже, при зверненні із грошовими вимогами з одного боку наявний кредитор у цивільних, господарських, податкових правовідносинах тощо, яким є особа (фізична чи юридична) - сторона зобов'язальних правовідносин, а з іншого боку - боржник у тих самих правовідносинах, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
5.12. Правова регламентація класифікації кредиторів на конкурсних і поточних передусім ґрунтується на факті відкриття провадження у справі про банкрутство. Справа про банкрутство, за наявності встановлених підстав, відкривається за заявою кредитора (ів) (заявника (ів)), якого (яких) прийнято називати ініціюючим кредитором, а його вимоги до боржника очевидно є такими, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство.
5.13. Ключовими ознаками, які характеризують грошове зобов'язання ініціюючого кредитора, є наявність порушення у вигляді прострочення виконання грошового зобов'язання та безспірність вимог.
При цьому саме на ініціюючого кредитора покладається завдання підтвердити або спростувати «презумпцію» неплатоспроможності боржника.
5.14. Відкриття провадження у справі про банкрутство встановлює факт неспроможності (неможливості) боржника виконати після настання встановленого законом та/або договором строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше як через застосування судових процедур, передбачених КУзПБ.
5.15. Очевидно, що на момент відкриття провадження у справі про банкрутство боржник може бути стороною у численних правовідносинах із зобов'язаннями грошового і майнового характеру. Слід зауважити, що зі змісту КУзПБ та його мети вбачається, що для виникнення відносин неплатоспроможності у боржника має бути щонайменше два кредитори.
5.16. Наведений у КУзПБ поділ кредиторів на конкурсних і поточних має важливе значення для цього виду судового провадження, яке є процесуальним засобом захисту майнових прав кредиторів та задоволення їхніх грошових вимог.
При цьому саме відкриття провадження у справі про банкрутство є тією юридичною подією, яка змінює та обумовлює подальше правове регулювання відносин між кредиторами та боржником в умовах неплатоспроможності боржника у вигляді судових процедур, що мають на меті послідовно реалізувати та зробити максимально можливим захист інтересів кредиторів та погашення їх вимог.
5.17. Так, спеціальним законом з питань банкрутства, а саме КУзПБ, передбачені наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство для кредиторів.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 звертав увагу, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, зокрема і з його кредиторами (аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Зазначені відносини полягають, зокрема, у способі захисту прав кредитора на задоволення його вимоги до боржника, як звернення кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство.
5.18. Так, у боржника та його кредиторів розпочинаються матеріально-процесуальні відносини неплатоспроможності з метою остаточного підтвердження дійсності та об'єктивності економічно-організаційних складових неплатоспроможності боржника і закладаються подальші підстави виявлення та встановлення ознак банкрутства у вигляді переходу до ліквідаційної процедури боржника.
Отже, встановлена статтями 45, 46 КУзПБ процедура визначення кола кредиторів та складу їх грошових вимог покликана об'єктивно встановити сукупність грошових вимог за зобов'язаннями, що виникли на дату відкриття провадження у справі про банкрутство, з метою подальшого спростування або підтвердження презумпції неспроможності банкрутства боржника в розумінні КУзПБ.
Тому у процедурах банкрутства з відкриттям провадження у такій справі правова кваліфікація стану існуючих господарських правовідносин між кредитором та боржником (чи настав за відповідними нормами закону та/або умовами договору строк виконання боржником зобов'язань, чи такий строк був пропущений та наявне прострочення) втрачає значення, а насамперед набувають ваги фінансові (матеріальні) показники боржника за його зобов'язаннями перед відповідними кредиторами.
5.19. Затим не має та не може мати значення у сенсі мети, яку переслідує законодавець у відносинах неплатоспроможності, стан виконання, зокрема факту прострочення тих чи інших грошових зобов'язань боржника, які виникли та наявні за участі боржника на момент відкриття провадження у справі про банкрутство. Проте для об'єктивності економічно-організаційних складових неплатоспроможності боржника та подальшого спростування або підтвердження презумпції банкрутства (неспроможності) боржника у розумінні КУзПБ має значення сукупний розмір зобов'язань боржника перед його кредиторами у грошовому виразі. Саме сукупність взятих боржником на себе зобов'язань буде характеризувати дійсний майновий стан боржника і його подальшу долю у справі про банкрутство.
Отож помилковим є підхід, за якого в основу поділу кредиторів на конкурсних і поточних покладається правова категорія факту прострочення грошового зобов'язання на момент відкриття провадження у справі про банкрутство, а не факт його виникнення з відповідним економічним (фінансовим) вираженням.
У зв'язку із цим вважаю, що при розгляді грошових вимог щодо визначення їх конкурсного або поточного характеру належить виходити з наведених наслідків відкриття провадження у справі про банкрутство, уникаючи кваліфікації відповідних правовідносин між кредитором та боржником з урахуванням висновків судів (касаційного суду), сформульованих у тих самих або таких самих правовідносинах (що виникли за тих самих підстав та обставин), однак між сторонами, жодна з яких не є суб'єктом провадження у справі про банкрутство.
5.20. У площині правозастовування переведення непрострочених грошових зобов'язань, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, у стан поточних кредиторських вимог має істотні наслідки, які позбавляють судові процедури ефективності, збалансованого та пропорційного підходу до вирішення прав та інтересів учасників провадження у справі про банкрутство, а отже і досягнення мети банкрутства.
5.21. Так, поточні кредитори не враховуються в реєстрі вимог кредиторів, який складається після відкриття провадження у справі, та використовується у процедурах банкрутства, по суті, як єдиний юридично-фінансовий документ, що містить усі відомості про пасив боржника. Це зумовлює ризики спотворення відомостей про співвідношення пасиву та активу боржника під час вирішення про застосування до боржника подальших процедур у справі.
Крім цього, такі кредитори не беруть участь у зборах кредиторів та не включаються до комітету кредиторів, та не долучаються до вирішення низки, зокрема істотних питань, що визначають долю боржника. Тобто йдеться про те, що розмір грошових вимог таких поточних кредиторів не береться до уваги при встановленні чи спростуванні презумпції банкрутства боржника.
5.22. Наступним негативним наслідком є вплив такого підходу на порядок черговості задоволення вимог кредиторів та порушення принципу конкурсного імунітету. За правилами КУзПБ вимоги конкурсних і поточних вимог мають різний правовий режим на стадії судової процедури розпорядження майном. Так, на погашення вимог поточних кредиторів не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. У такій ситуації дозволяється погашення поточних вимог у судовій процедурі розпорядження майном боржника в обхід конкурсних кредиторів та всупереч встановленій Кодексом черговості задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що позбавляє відповідну процедуру одного з основних її принципів - пропорційного задоволення вимог кредиторів на конкурсних засадах.
5.23. Слід зазначити, що відсутність порушення строку виконання грошових зобов'язань, укладених до відкриття провадження у справі про банкрутство, для перебігу цього зобов'язання набирає іншого значення після відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки пріоритет набувають інші строки, а саме встановлені в КУзПБ, а з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство весь процесуально-правовий і матеріально-правовий інструментарій законодавства спрямований на спростування чи встановлення презумпції банкрутства (неспроможності) боржника.
5.24. За протилежного висновку виникає ризик неможливості задоволення боржником вимог кредиторів, тобто кредиторів, вимоги яких ґрунтуються на всіх зобов'язаннях боржника, які він має та вже виникли у нього за правилами Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України, податкового, страхового, іншого законодавства на момент відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство, незалежно від того, чи настав за відповідним законом, договором строк їх виконання, чи допустив пропуск / порушення їх виконання боржник або особа, виконання зобов'язання якої забезпечив боржник (порукою, гарантією, заставою тощо).
5.25. На реалізацію захисту інтересів кредиторів і спрямовані вимоги частини першої статті 45 КУзПБ, згідно з якою у кредиторів за вимогами щодо всіх зобов'язань боржника, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, виникає обов'язок подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
5.26. Окремо слід наголосити на понятійно-семантичному та функціональному аналізі норми права, який повинен сприяти точному підходу до визначення суті використаних лексичних конструкцій. Підхід щодо виокремлення у нормі статті 45 КУзПБ слова «вимога» і надання йому більш широкого змістовного та правового наповнення, а саме «прострочена вимога», є помилковим з огляду на значення грошових зобов'язань та кредиторських вимог у справі про банкрутство.
5.27. Так, поточний стан цивільного законодавства не задовольняє всі потреби у регулюванні та вирішенні правовідносин неплатоспроможності. Зокрема, посилання в нормах ЦК України на правовий статус суб'єктів, щодо яких відкрито справу про банкрутство, є вкрай обмеженими: лише щодо окремих правовідносин врегульовано зміни правового режиму зобов'язань у зв'язку з перебуванням відповідних сторін у правовідносинах банкрутства (частина перша статті 107, частина друга статті 157, стаття 592, 597-6, частина перша статті 854, 1050 ЦК України тощо). Такий стан, звичайно, утруднює тлумачення тих чи певних норм і кваліфікацію правовідносин, пов'язаних з відносинами неплатоспроможності.
5.28. Водночас, якщо звернутися до норми статті 509 ЦК України, то з її змісту випливає, що право вимоги кредитора, якому кореспондує обов'язок боржника, лежить в основі цивільного зобов'язання і окреслює сутнісний елемент цього правовідношення. Для існування вимоги кредитора у зобов'язанні не потрібне настання строку його виконання. Тому для тлумачення особливостей змісту статті 45 КУзПБ і потрібен системний аналіз цивільного законодавства та законодавства про неплатоспроможність, за якого стає зрозуміло, чому в статті 45 КУзПБ законодавець не використав ані словосполучення «прострочені вимоги», ані вираз «зобов'язання, строк виконання яких настав».
5.29. Посилання на стан грошового зобов'язання, який використаний для понятійного визначення боржника, яке міститься в статті 1 КУзПБ, та характеризує його статус у зв'язку з неспроможністю виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав, є не коректним для визначення характеру та стану кредиторських вимог, заявлених за правилами статті 45 КУзПБ. Це визначення безпосередньо стосується характеристики правового статусу боржника на момент звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Саме для встановлення презумпції неплатоспроможності боржник повинен порушити право кредитора шляхом прострочення виконання зобов'язання, а подальше відкриття провадження у справі про банкрутство змінює правовий режим зобов'язань боржника не тільки за вимогами ініціюючого кредитора, а всіє сукупності зобов'язань, учасником яких є боржник на дату відкриття провадження у справі про банкрутство.
5.30. Значення ж і роль поточних кредиторів у справі про банкрутство полягає в іншому. Це питання, яке не потребує деталізації, зважаючи на вже наведене і суть справи.
Суб'єктами банкрутства - боржниками - є господарюючі, підприємницькі юридичні особи, які здійснюють систематичну, тривалу виробничо-господарську діяльність. Поява поточних кредиторів пов'язана передусім із необхідністю забезпечувати статутну діяльність в умовах відкриття провадження у справі про банкрутство. Відкриття банкрутства за певних умов не передбачає зупинення господарської діяльності боржника, а отже потребуються правові підстави для здійснення такої діяльності.
5.31. Тож вимоги поточного кредитора не можуть визначатись датою виконання відповідного зобов'язання боржника та моментом прострочення стосовно моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, а визначаються саме моментом виникнення правовідносин між таким кредитором та боржником, а також змістом цих правовідносин, який має бути спрямований на забезпечення статутної діяльності боржника в умовах перебування його у межах провадженні у справі про банкрутство.
5.32. Отже, наведений Верховним Судом у постанові від 11.06.2025 підхід щодо поділу кредиторів на конкурсних і поточних на стадії розпорядження майном у справі про банкрутство не є збалансованим ні в матеріальному (встановлення обсягу грошових зобов'язань), ні в процесуальному (кількість учасників справи) аспектах і перешкоджає досягненню процесуального і матеріального ефекту. До прикладу, переведення таких конкурсних вимог у поточні призведе до викривлення майнового стану боржника для вирішення питання спростування презумпції банкрутства. Неврахування в реєстрі такої заборгованості формально перешкоджає прийняттю рішення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
5.33. Щодо виникнення та розподілу обов'язків за договором поруки
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Стаття 554 цього Кодексу визначає правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, які полягають у тому, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до положень частин першої - четвертої статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
5.34. Таким чином, до настання погодженого сторонами в договорі або визначеного законом строку виконання зобов'язання, а відповідно, і до порушення боржником у зв'язку пропуском такого строку зобов'язання (за позикою), забезпеченого порукою, правовідносини між кредитором, боржником та поручителем мають регулятивний характер, у межах якого у боржника існує зобов'язання перед кредитором (з повернення позичених коштів), якому кореспондує існуюче відповідне право вимоги кредитора. Однак у кредитора ще відсутнє право на реалізацію такої вимоги, а саме право вимагати повернення позичених коштів від боржника або поручителя, у тому числі із застосуванням державного примусу (шляхом звернення до суду).
Проте після настання зазначеного строку відповідні правовідносини набувають охоронного характеру, коли кредитор має право реалізувати відповідне право вимоги, тобто вимагати, зокрема із застосуванням державного примусу (шляхом звернення до суду), виконання зобов'язання (з повернення позичених коштів) за власним вибором і від боржника, і від поручителя.
Цей висновок узгоджується, зокрема, з процесуальним нормами щодо підстав виникнення права на звернення за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
5.35. Поряд із цим чинне законодавство передбачає окремі випадки, коли право на реалізацію відповідної вимоги до боржника виникає у кредитора до настання визначеного законом або договором моменту виконання зобов'язання та/або порушення такого зобов'язання боржником (частина перша статті 107, частина друга статті 157, статті 592, 597-6, частина перша статті 854, статті 1050, 1052 ЦК України тощо).
До такого випадку належить і факт відкриття провадження у справі про банкрутство (боржника або особи, що забезпечує виконання відповідного зобов'язання боржника), з настанням якого правовідносини між кредитором та боржником переходять з регулятивних (коли право вимоги було обумовлено фактом настання строку або прострочення виконання зобов'язання за тими самими правилами, що регулюють відповідні правовідносини між кредитором та боржником залежно від їх змісту та правової природи) у площину охоронних правовідносин, а у кредитора виникає і право, і обов'язок заявити грошові вимоги до відповідної особи (до боржника або поручителя як боржника у відповідних акцесорних зобов'язаннях).
Тож у боржника в забезпечувальних (акцесорних) зобов'язаннях, якщо щодо нього відкривається провадження у справі про банкрутство, розпочинаються з відповідними кредиторами певні процесуальні відносини неплатоспроможності.
5.36. Таким чином, саме з обставиною відкриття провадження у справі про банкрутство (як боржника в основних, так і в забезпечувальних (акцесорних) зобов'язаннях), а не з фактом настання строку або прострочення виконання зобов'язання правовідносини між кредитором та відповідним боржником переходять з регулятивних у площину охоронних правовідносин, а в кредитора виникає і право, і обов'язок заявити грошові вимоги до відповідної особи (боржника або поручителя).
5.37. У цій справі суди встановили обставини виконання ТОВ «Артлайн Інвест» вимог Договору (про надання поворотної фінансової допомоги, правовідносини за яким мають правову природу позики, стаття 1046 ЦК України) щодо передачі ним в період з 02.02.2018 до 01.03.2018 позичальнику - громадянину ОСОБА_1 , 3 000 000 грн 00 коп. У зв'язку із цим зобов'язання позичальника щодо повернення зазначеної суми в повному обсязі виникло з 01.03.2018, тобто до відкриття ухвалою суду від 14.06.2023 провадження у цій справі про банкрутство ФГ «Ланецького», який є поручителем за виконання зазначеного зобов'язання боржника ОСОБА_1 .
5.38. Тому з відкриттям провадження у справі про банкрутство ФГ "Ланецького", який є акцесорним боржником внаслідок поруки за виконання зобов'язання боржника ОСОБА_1 , а не з настанням за правилами ЦК України строку або прострочення виконання відповідного зобов'язання за позикою, забезпеченого порукою, правовідносини між кредитором та поручителем перейшли в площину охоронних правовідносин, а в кредитора (позичальника) виникло право вимагати від поручителя дострокового повернення позики і, відповідно, заявити грошові вимоги до відповідної особи як вимоги конкурсного кредитора.
За протилежного висновку зазначений кредитор у забезпеченому порукою зобов'язанні, строк виконання якого визначений після відкриття провадження у справі про банкрутство, позбавляється і права конкурсного кредитора впливати на відповідні процеси у процедурі банкрутства, і гарантій на задоволення вимог до боржника.
5.39. У зв'язку з викладеним не погоджуюся з мотивами та рішенням по суті в постанові від 11.06.2025 у справі № 902/560/20.
Вважаю, що Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду мав скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у справі, а саме - про визнання заявлених кредитором - ТОВ «Артлайн Інвест», грошових вимог до боржника - ФГ «Ланецького» в сумі 3 000 000 грн 00 коп. як вимог конкурсного кредитора в розумінні статей 1, 45 КУзПБ, визначивши черговість задоволення цих вимог за правилами статей 47, 64 цього Кодексу.
Суддя О. В. Васьковський