31 липня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/582/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бронетехніка"
про стягнення 38 097 941, 08 грн,
18.07.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 (повний текст складено 26.06.2025) та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/582/25. Вказана касаційна скарга була подана 17.07.2025 до Верховного Суду представником Міністерства оборони України - Градовим Андрієм Романовичем через підсистему "Електронний суд".
Перевіривши матеріали касаційної скарги скарга Міністерства оборони України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак у поданій касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у Міністерства оборони України. Таким чином, касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що зазначення відомостей про наявність електронного кабінету в особи, від імені якої подається касаційна скарга, якщо така скарга подана через електронний кабінет її представника, сприяє обміну документів між іншими учасниками справи в електронній формі.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Згідно із частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як установив Верховний Суд, Міністерство оборони України подало позовну заяву у 2025 році. Її предметом є вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача 38 097 941, 08 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 установлено у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/582/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, позовні вимоги Міністерства оборони України задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бронетехніка" на користь Міністерства оборони України 3 021 130, 09 грн - штрафу, 2 731 328, 97 грн -пені.
Міністерство оборони України у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/582/25 в частині відмови у стягненні 32 345 482,02 грн (10 925 315,87 грн - пені, 12 084 520,38 грн - штрафу за прострочення поставки понад 30 днів, 9 335 645,77 грн - процентів за користування коштами попередньої оплати) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Міністерства оборони України задовольнити повністю.
Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 776 291,57 грн, а саме 32 345 482,02 грн х 1,5 % х 200 % х 0,8, де 32 345 482,02 грн - оспорювана сума; 1,5 % - ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру; 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги; 0,8 - коефіцієнт для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Однак Міністерство оборони України доказів сплати судового збору до касаційної скарги не додало. Водночас скаржник звертається до суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору. В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що з 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, бюджетні кошти усіх бюджетних програм Міністерства оборони України спрямовуються виключно на здійснення оборонних заходів, які у свою чергу включають у себе закупівлю боєприпасів для Збройних Сил України, а тому, на думку заявника, наявні підстави для відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши клопотання Міністерства оборони України про відстрочення сплати судового збору, колегія суддів зазначає таке.
Умови відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати встановлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір".
За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Згідно із частиною 2 статті 8 цього Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Верховний Суд при цьому зазначає, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (п. 45 постанови Великої Палати Верховного суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).
Отже, із системного аналізу змісту статті 8 Закону України "Про судовий збір" убачається, що положення цієї статті не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів та узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою однією з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див. рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, № 32).
Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див. рішення ЄСПЛ від 28.11.2006 у справі "Апостол проти Грузії", заява № 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дію в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (див. рішення ЄСПЛ від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії", заява № 68490/01).
ЄСПЛ в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Оскільки за змістом статті 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливості відстрочення або розстрочення сплати судового збору для юридичних осіб, клопотання Міністерства оборони України не підлягає задоволенню в силу закону.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, що оскаржується, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із частинами 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 4 статті 293 цього Кодексу.
Верховний Суд установив, що відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України останнім днем оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, повний текст якої складено 26.06.2025, було 16.07.2025.
Міністерство оборони України подало касаційну скаргу 17.07.2025 через підсистему "Електронний суд", тобто поза межами 20-денного строку, встановленого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України для подання касаційної скарги.
У своїй касаційній скарзі скаржник виклав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/582/25. В обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 у справі № 910/582/25 отримав через електронний кабінет 26.06.2025 о 19:25, а тому з урахуванням пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга подана в межах двадцятиденного строку.
Однак, перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд установив, що доказів на підтвердження отримання Міністерством оборони України оскаржуваної постанови саме 26.06.2025 о 19:25 матеріали касаційної скарги не містять. Матеріали справи № 910/582/25 у суді касаційної інстанції відсутні, що також не дає можливості перевірити наведені скаржником обставини.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави, наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не підтвердженні відповідними доказами.
Частиною 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Згідно із частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Міністерству оборони України необхідно подати до суду касаційної інстанції:
- касаційну скаргу в новій редакції, в якій слід зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у скаржника;
- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, в якому навести підстави для його поновлення, з наданням доказів на підтвердження наведених у ньому обставин;
- докази сплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі (776 291,57 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір".
З огляду на викладене касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/582/25 слід залишити без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали Міністерству оборони України буде відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/582/25 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до частини 9 статті 42 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо позов, апеляційна, касаційна скарга подані до суду в електронній формі, позивач, особа, яка подала скаргу, мають подавати до суду заяви по суті справи, клопотання та письмові докази виключно в електронній формі, крім випадків, коли судом буде надано дозвіл на їх подання в паперовій формі.
Керуючись статтями 234, 235, 290, частинами 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 у справі № 910/582/25 залишити без руху та надати строк на усунення недоліків протягом десяти днів із дня вручення цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Багай
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак