18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 липня 2025 року м. Черкаси Справа № 925/239/25
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: Толкачова Р.С. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси справу
за позовом Акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна»
до Дочірнього підприємства “Чарз-Авто»
про стягнення 513 123,00 грн,
Акціонерне товариство “Страхова компанія “Країна» (вул. Електриків, 29А, м. Київ, 04176, код ЄДРПОУ 20842474) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Дочірнього підприємства “Чарз-Авто» (вул. Різдвяна, 290, м. Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 30344330) про відшкодування шкоди у розмірі 513 123,00 грн в порядку суброгації.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхування наземного транспорту, при цьому страховим полісом відповідача покрито лише частину шкоди на суму 160 000,00 грн, тому різниця між фактичним розміром шкоди страховим відшкодуванням підлягає стягненню з відповідача, з вини якого настав страховий випадок ДТП, і складає 513 123,00 грн.
Ухвалою від 13.03.2025 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; справу вирішив розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначив на 22.04.2025.
Відповідно до частин 1, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Призначене на 09 год. 30 хв. 22.04.2025 судове засідання не відбулося через оголошення повітряної тривоги.
Ухвалою від 22.04.2025 Господарський суд Черкаської області судове засідання призначив на 10 год. 30 хв. 29.05.2025.
28.05.2025 представник позивача подав до суду заяву про участь у призначеному на 10 год. 00 хв. 29.05.2025 судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
28.05.2025 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що позовна заява безпідставна та необґрунтована, а доводи позивача не відповідають обставинам справи, тому позовні вимоги не можуть бути задоволені з наступних підстав.
Між ДП «Чарз-Авто» та Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Українська Страхова Група» був про укладений не лише договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхування наземного транспорту № ЕР-2179932316 від 16.11.2023. За котрим цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована на суму 160 000,00 грн.
Станом на дату (02.04.2024) коли відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мазда», державний номерний знак « НОМЕР_1 », та транспортного засобу «Атаман», державний номерний знак « НОМЕР_2 », між ДП «Чарз-Авто» та Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Українська Страхова Група» був діючим договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхування наземного транспорту № 97-24010-23-00148 від 16.11.2023. За яким, ліміт відповідальності становить 200000,00 грн. Представник зазначив, що додатково, в межах 200 000,00 грн. за завдану шкоду відповідальним є Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Українська Страхова Група». Тому за твердженням представника відповідача, максимально можлива сума страхового відшкодування становить: 160 000,00 грн + 200 000,00 грн = 360 000,00 грн. Тобто позивачем не вичерпано ліміт відповідальності страховика.
Щодо розміру відшкодування матеріального збитку представник відповідача зазначив, що позивач надав суду наступний розрахунок матеріального збитку:
1 450 000, 00 грн (Дійсна вартість ТЗ до ДТП)
- 145 000, 00 грн (Франшиза за договором АТ «СК «Країна»)
- 603 000, 00 грн (Ринкова вартість ТЗ після ДТП)
- 28 877, 00 грн (Не сплачена частка страхових платежів за договором АТ «СК «Країна») = 673 123, 34 грн.
Відповідач не може погодитись із таким розрахунком виходячи з наступного. На підтвердження вартості автомобіля «Мазда», державний номерний знак « НОМЕР_1 » в пошкодженому стані, позивачем надано дані з Інтернет аукціону AUTOonline (зобов'язуюча пропозиція) ТОВ «Аудатекс Україна», де зазначена найвища пропозиція по продажу автомобіля в розмірі 603 000, 00 грн. Дана сума була включена позивачем до розрахунку для визначення розміру регламентної виплати.
Позивачем не надано будь-якого розрахунку стосовно ринкової вартості ТЗ до ДТП, що відповідно також унеможливлює встановлення матеріального збитку.
Призначене на 10 год. 00 хв. 29.05.2025 судове засідання не відбулося через оголошення повітряної тривоги.
Ухвалою від 29.05.2025 Господарський суд Черкаської області судове засідання призначив на 10 год. 30 хв. 22.07.2025. Задовольнив клопотання представника Акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна» про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
21.07.2025 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи за наявними в ній матеріалами без його участі. В заяві також зазначено, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності позивача за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав зазначених у відзиві та просив у позові відмовити повністю.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 25.07.2025 ухвалено судове рішення, підписана вступна та резолютивна частини рішення.
Відомості про вказані процесуальні дії занесені до протоколу судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, заслухавши заперечення представника відповідача, суд встановив таке.
07.02.2024 між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (далі - позивач) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 16/УА/0286244. Предметом даного Договору були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Мазда», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
У відповідності до умов вказаного Договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
02.04.2024 в м. Черкаси на бульварі Шевченка на перехресті з вул. Припортова відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мазда», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу «Атаман» державний номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.04.2024 у справі № 711/3012/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постанова набрала законної сили 06.05.2024.
23.04.2024 власник пошкодженого транспортного засобу «Мазда», державний номерний знак « НОМЕР_1 », звернувся до Акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна» з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 52).
29.05.2024 Акціонерним товариством “Страхова компанія “Країна» було складено страховий акт № 16/73908/2.1.5.1.
На підставі вище зазначеного страхового акту АТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 673 123,00 грн.
З матеріалів справи судом встановлено, що 07.07.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «Кийтранс - 2005» та дочірнім підприємством “Чарз-Авто» було укладено Договір оренди транспортних засобів №7/07, відповідно до умов якого транспортний засіб «Атаман» державний номерний знак « НОМЕР_2 » передано в оренду.
Відповідно до п. 7.1.10 Договору оренди транспортних засобів №7/07 орендар зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням майна, що орендується.
16.11.2023 між ДП «Чарз-Авто» та Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Українська Страхова Група» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхування наземного транспорту № ЕР-2179932316.
16.11.2023 між ДП «Чарз-Авто» та Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія «Українська Страхова Група» був укладений договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхування наземного транспорту № 97-24010-23-00148.
Позивач направляв відповідачу претензію від 24.12.2024 про відшкодування шкоди в порядку регресу, а саме 513 123,00 грн.
В позовній заяві представник відповідача зазначив, що день звернення позивачем з позовною заявою до суду, відповідач так і не здійснив сплати виплаченого страхового відшкодування, чим порушив права позивача, з чого і виник спір.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Нормами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.
Згідно із ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції до 01.01.2025) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи судом встановлено, що 07.02.2024 між Акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (далі - позивач) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 16/УА/0286244. Предметом даного Договору були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Мазда», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».
Договір добровільного страхування № 16/УА/0286244 за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".
Як передбачено статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в статті 354 Господарського кодексу України та статті 979 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень статті 981 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
За визначенням статті 8 Закону України "Про страхування" страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
З матеріалів справи судом встановлено, що 02.04.2024 в м. Черкаси на бул. Шевченка на перехресті з вул. Припортова відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мазда», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу «Атаман» державний номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_2 .
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23.04.2024 у справі № 711/3012/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Постанова набрала законної сили 06.05.2024.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке частиною 16 статті 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Аналогічні приписи містяться в частинах 1, 2 статті 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
20.01.2020 страхувальник звернувся до страховика - Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», із заявою-повідомленням про подію з транспортним засобом №103/20/50/ТР25/00/0, (а.с. 32).
23.04.2024 власник пошкодженого транспортного засобу «Мазда», державний номерний знак « НОМЕР_1 », звернувся до Акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна» з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 52).
У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача із заявою про настання страхової події 29.05.2024 Акціонерним товариством “Страхова компанія “Країна» було складено страховий акт № 16/73908/2.1.5.1.
На підставі вище зазначеного страхового акту АТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 673 123,00 грн власнику пошкодженого транспортного засобу.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 20.03.2018 у справі № 911/482/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №910/22886/16 невірно вважати, що для вирахування страхового відшкодування (збитків) слід брати до уваги тільки Звіт суб'єкта оцінювання, складений згідно з Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оскільки відповідно до абз. 10 частини 2 статті 7 цього Закону проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування саме у випадках, встановлених законом. При цьому, норми вказаного Закону не передбачають обов'язковість проведення оцінки для визначення збитків та розміру відшкодування саме за результатами дорожньо-транспортної пригоди.
На підтвердження вартості автомобіля «Мазда», державний номерний знак « НОМЕР_1 », в пошкодженому стані, позивачем надано відомості з Інтернет аукціону AUTOonline (зобов'язуюча пропозиція) ТОВ «Аудатекс Україна», де зазначена найвища пропозиція по продажу автомобіля в розмірі 603 000, 00 грн. Дана сума була включена позивачем до розрахунку для визначення розміру регламентної виплати.
Платформа AUTOonline, розроблена компанією Audatex, це інтернет -майданчик для публікації інформації про продаж вживаних, пошкоджених транспортних засобів, їх частин, а також іншого майна. Це апаратний та програмний комплекс, що служить основою для забезпечення подання пропозицій потенційними покупцями щодо об'єктів потенційного продажу, інформація про які надається потенційним продавцям (рекламодавцям) або їх представникам. Вона надає можливість потенційним продавцям (рекламодавцям) та їх представникам публікувати оголошення, а потенційним покупцям - знаходити та вибирати об'єкти для покупки. Визначення на даній платформі вартості автотранспорту, запчастин та майна (уживаного та пошкодженого) виконується за допомогою оперативних тендерних торгів.
Таким чином, відомості з Інтернет аукціону AUTOonline (зобов'язуюча пропозиція) ТОВ «Аудатекс Україна», на підставі яких позивачем було визначено вартість автомобіля «Мазда», державний номерний знак « НОМЕР_1 » після ДТП в розмірі 603 000, 00 грн, не можуть слугувати належним та допустимим доказом, оскільки дана сума не визначена за допомогою акту чи експертизи, як то передбачено чинним законодавством України.
З огляду на вищевикладене, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування. За оцінкою суду, матеріали справи не містять та позивачем не надані належні та допустимі докази, визначені чинним законодавством України, за яких є можливість встановити матеріальні збитки, тому суть порушеного права і охоронюваних законом інтересів у позовній заяві позивач не обґрунтував.
Згідно із ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписом статті 86 цього кодексу Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладені обставини справи та вищенаведені приписи законодавства суд вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача, у відповідності до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладаються на нього.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “Страхова компанія “Країна» до Дочірнього підприємства “Чарз-Авто» про стягнення 513123,00 грн відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 01.08.2025
Суддя О.В. Чевгуз