29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"22" липня 2025 р. Справа № 924/455/25
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., при секретарі судового засідання Лежніній Я.С. розглянувши матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" м. Київ
до Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" м. Хмельницький
про стягнення 51038580,89грн.
Представники сторін:
позивача: Салівон В.І. (в режимі відеоконференції)
відповідача: Чуловський В.В. за довіреністю
У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою від 09.05.2025 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 29.05.2025. У підготовчих засіданнях 29.05.2025, 16.06.2025, 24.06.2025 оголошувалась перерва до 08.07.2025. Ухвалою від 08.07.2025 із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 22.07.2025.
Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось із позовом до суду про стягнення з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" 51038580,89грн., з яких 50575954,58грн. основний борг, 191105,72грн. 3% річних, 271520,59грн. інфляційних втрат, з підстав неналежного виконання умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 №0505-03041-ПД. Обґрунтовуючи позов зазначає, що 01.01.2024 АТ "Хмельницькобленерго" як користувачем укладено з позивачем договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0505-03041-ПД (далі - договір), шляхом подання відповідної заяви про приєднання до такого договору та акцептуванням позивачем вказаної заяви відповідача.
На виконання умов договору, протягом лютого 2025 року позивачем надано, а відповідачем отримано послугу на суму 25332444,92 грн., протягом березня 2025 року - на суму 25133601,34 грн. Також позивачем було здійснено коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги за січень 2024 року, лютий 2024 року, червень 2024 року та січень 2025 року. Водночас відповідач свої зобов'язання перед позивачем прострочив, надану послугу за спірний період сплачував невчасно, внаслідок чого у АТ "Хмельницькобленерго" за вказаний вище період виникла заборгованість в розмірі 50575954,58грн. У зв'язку із порушенням грошових зобов'язань позивачем також нараховані 191105,72грн. 3% річних та 217520,59грн. інфляційних втрат. Як на правові підстави позову посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 633, 634, 641 ЦК України.
08.07.2025 через систему Електронний суд надійшла заява відповідача про закриття провадження в частині стягнення основного боргу у зв'язку із його сплатою. Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат у відзиві на позов просить зменшити їх до 1грн. В обґрунтування зазначеного просить врахувати, що АТ "Хмельницькобленерго" є стратегічним підприємством від якого залежить стале функціонування електроенергетичної галузі, непомірно високі витрати, які відповідач буде вимушений зробити, покриваючи збитку за сплату штрафних санкцій за рахунок, зокрема платників податків, відсутність його вини в здійсненні своєчасного розрахунку; відсутність підтверджених матеріальних збитків позивача та компенсаційних характер знецінення грошових коштів за рахунок інфляційних втрат.
Позивач у відповіді на відзив заперечив щодо зменшення розміру 3% річних та інфляційних нарахувань, вважаючи доводи відповідача необґрунтованими.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої позиції викладені у позові та відзиві на позов.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
Наказом Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство" державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" реорганізовано шляхом перетворення в приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", який є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до ст.108 Цивільного кодексу України, п.5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п.3.2 Статуту НЕК "Укренерго" та 100 відсотків акцій якого належить державі.
14.11.2023 АТ "Хмельницькобленерго" звернулось до позивача із заявою-приєднанням до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
20.11.2023 НЕК "Укренерго" листом №01/62679 повідомлено відповідача про приєднання останнього до умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (ідентифікатор договору №0505-03041-ПД, дата акцептування - 01.01.2024).
Отже, 01.01.2024 АТ "Хмельницькобленерго" як користувачем укладено з позивачем договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0505-03041-ПД (далі - договір), шляхом подання відповідної заяви про приєднання до такого договору та акцептуванням позивачем вказаної заяви відповідача.
За цим Договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - Послуга) (п.2.1).
Відповідно до п.3.1 - 3.8 договору ціна цього Договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.
Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті http://ua//. energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Обсяг наданої Послуги визначається відповідно до розділу XI КСП.
Планова та/або фактична вартість Послуги визначається як добуток діючого на момент надання Послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу Послуги в розрахунковому періоді. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості Послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків: 1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду; 2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду; 3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Плановий обсяг Послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних Адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання Послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості фактично наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в "Системі управління ринком", що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання Послуги (включно), або Акт надання Послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання Послуги та акти коригування до актів надання Послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді Виконавець ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники Акта надання Послуги та/або акта коригування до актів надання Послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Користувач здійснює підписання актів надання Послуги та актів коригування до актів надання Послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання Користувачем.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий період актом надання Послуги Користувач має право оскаржити зазначені в акті надання Послуги вартість та/або фактичний обсяг Послуги шляхом направлення ОСП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО Користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі на банківські рахунки Сторін, що зазначені в цьому Договорі (п.3.11).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
Позивачем згідно актів надання Послуги №ДУА-0014862 від 31.03.2025, №ДУА-00114067 від 28.02.2025, акту коригування № ДУА_К-0003429 до акту надання Послуги №ДУА-0004841 від 29.02.2024, акту коригування № ДУА_К-0003122 від 10.03.2025 до акту надання Послуги №ДУА-0004080 від 31.01.2024., акту коригування № ДУА_К-0003669 від 01.04.2025 до акту надання Послуги №ДУА-0013289 від 31.01.2025, акту коригування № ДУА_К-0003633 від 19.03.2025 до акту надання Послуги №ДУА-0007877 від 30.06.2024 надано Послуги на загальну суму 50575954,58грн., яка відповідачем сплачена відповідно до платіжних інструкцій №6773 від 26.05.2025, №6773 від 26.05.2025, №5533 від 30.04.2025, №6202 від 15.05.2025, №6590 від 21.05.2025, №6773 від 26.05.2025, №6773 від 26.05.2025, №7256 від 30.05.2025, №8234 від 20.06.2025, №8287 від 23.06.2025, №8333 від 24.06.2025.
Оскільки відповідачем вартість отриманої Послуги сплачена із пропуском визначених договором строків, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 191105,72грн. 3% річних та 271520,59грн. інфляційних нарахувань.
Норми права застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасникам справи та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Пунктом 18 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що диспетчерським управлінням є оперативно-технологічне управління об'єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.
Отже, укладаючи та підписуючи договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0505-03041-ПД від 01.01.2024 сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах даної справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України та статей 173, 174 ГК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як встановлено матеріалами справи позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 50575954,58грн. про що свідчать акти надання Послуги №ДУА-0014862 від 31.03.2025, №ДУА-00114067 від 28.02.2025, акт коригування № ДУА_К-0003429 до акту надання Послуги №ДУА-0004841 від 29.02.2024, акт коригування № ДУА_К-0003122 від 10.03.2025 до акту надання Послуги №ДУА-0004080 від 31.01.2024., акт коригування № ДУА_К-0003669 від 01.04.2025 до акту надання Послуги №ДУА-0013289 від 31.01.2025, акт коригування № ДУА_К-0003633 від 19.03.2025 до акту надання Послуги №ДУА-0007877 від 30.06.2024.
Згідно наданих до матеріалів справи копій платіжних інструкцій №6773 від 26.05.2025, №6773 від 26.05.2025, №5533 від 30.04.2025, №6202 від 15.05.2025, №6590 від 21.05.2025, №6773 від 26.05.2025, №6773 від 26.05.2025, №7256 від 30.05.2025, №8234 від 20.06.2025, №8287 від 23.06.2025, №8333 від 24.06.2025 відповідачем вартість наданих послуг сплачена.
Оскільки борг сплачено після звернення позивача із даним позовом до суду, провадження в частині стягнення 50575954,58грн. вартості наданих послуг підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Щодо вимоги про стягнення 191105,72грн. 3% річних та 271520,59грн. інфляційних нарахувань судом береться до уваги таке.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями чинного законодавства України, а саме статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
Суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.
При здійснення розрахунку суд враховує, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі №905/600/18 від 05.07.2019.
Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління №0505-03041-ПД від 01.01.2024 для розрахунку за ним встановлено два види обсягу послуги: плановий та фактичний, які використовуються одночасно та не виключають один одного.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.11.2022 у справі №904/5899/21, плановий та фактичний обсяг взаємопов'язані та не замінюють один одного, і у відповідача відсутнє право вибору платити за плановий чи за фактичний обсяг. Це означає, що строки виникнення зобов'язання з оплати планового обсягу послуги та фактичного обсягу, а також прострочка їх виконання, обчислюються окремо для кожного виду зобов'язання.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 по справі №910/10061/22 виснував, що при розрахунку за послуги користувач та оператор системи передачі зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов'язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
Отже, як невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах поетапної оплати планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із системою платежів і розрахунків, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання, і передбачає застосування правових наслідків порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статті 611, 625 ЦК України.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем строків оплати за договором, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суми простроченої заборгованості.
Здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення 3% річних з огляду на вимоги законодавства, умови договору та обставини справи, суд зазначає, що вони обґрунтованими та правомірним до стягнення у заявленому розмірі.
Також перевіривши обґрунтованість та правомірність здійсненого позивачем детального розрахунку інфляційних втрат у розмірі 271520,59 грн., розмір яких позивачем не збільшувався від початково заявленого розміру у позовній заяві, суд зазначає, що відповідний розрахунок є обґрунтованим, а позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у заявленому розмірі, підлягає задоволенню.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір компенсаційних витрат до 1 грн.
Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами частини 4 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Застосоване у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оцінюючи обставини, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Частиною 2 статті 216 ГК України унормовано, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Разом з тим, суд приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
У постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, Велика Палата Верховного Суду також підтвердила наведений вище висновок та зазначила, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі №915/1308/23.
В обґрунтування поданого клопотання відповідачем зазначено, що АТ "Хмельницькобленерго" є стратегічним підприємством від якого залежить стале функціонування електроенергетичної галузі, непомірно високі витрати, які відповідач буде вимушений зробити, покриваючи збитку за сплату штрафних санкцій за рахунок, зокрема платників податків, відсутність його вини в здійсненні своєчасного розрахунку; відсутність підтверджених матеріальних збитків позивача та компенсаційних характер знецінення грошових коштів за рахунок інфляційних втрат.
Заперечуючи проти вище вказаних доводів, позивач, зокрема, зазначає, що відповідач не надав доказів очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми 3% річних, оскільки сума 3% річних (191105,72грн.) у відношенні до суми основного боргу на момент подання позову (50575954,58грн.) становить 0,38%, що не можна вважати неспівмірним.
Оцінивши доводи сторін, суд вважає, що загальна сума 3% річних та інфляційних втрат заявлених до стягнення не є надмірними та незначні у порівнянні із сумою основного боргу, не мають ознак надмірного тягаря для відповідача та неправомірного збагачення для позивача.
Суд ураховує, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.
Водночас доводи відповідача щодо можливості зменшення судом заявлених до стягнення інфляційних втрат судом відхиляються з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/471/18 не було викладено висновків щодо можливості зменшення розміру інфляційних втрат, а тому заперечення позивача у відповідній частині є прийнятними.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наведених обставин суд зробив висновок, що позов підлягає до задоволення. Відповідач має сплатити позивачу нараховані проценти річних та втрати від інфляції у зв'язку зі встановленими судом обставинами прострочення виконання грошового зобов'язання. Водночас, керуючись принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення позивачем сум 3% річних.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати із сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 50575954,58грн. із Державного бюджету України позивачу підлягає поверненню судовий збір пропорційно зазначеній сумі.
Керуючись ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240-241, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (м. Хмельницький, вул. Храновського, 11А, код ЄДРПОУ 22767506) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) - 191105,72грн. 3% річних, 271520,59грн. інфляційних втрат, 5551,51грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження в частині стягнення 50575954,58грн. основного боргу закрити.
Повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" (м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) з Державного бюджету України 606911,45грн. судового збору сплаченого згідно платіжної інструкції №3225 від 02.05.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 31.07.2025р.
Суддя М.Є. Муха
Віддруковано 2 примірники: 1 - до матеріалів справи, 2 - позивачу з повідомленням про вручення (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25).
Представнику позивача та відповідачу направляється до Електронного кабінету в ЄСІТС.