21 липня 2025 року м. ТернопільСправа № 921/133/25
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом Керівника Чортківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
позивача Державної екологічної інспекції у Тернопільській області
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача: Мельнице - Подільська селищна рада
до відповідача Вигодського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст.
про стягнення шкоди в сумі 1 009 994,31 грн.
за участі представників:
прокурора: Куліковська Л.Б., довіреність
позивача: Жмуд Н.В., посвідчення;
відповідача: Шевчук В.О., адвокат.
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява від керівника Чортківської окружної прокуратури подана в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Вигодського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. про стягнення шкоди.
Розгляд справи здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні, прокурор посилається на те, що навчальний заклад заподіяв шкоду порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, в результаті чого державі завдано збитки.
В свою чергу, у відзиві на позов №б/н (вх.№3135) від 29.04.2025 відповідач звертає увагу на безпідставне звернення прокурором до суду в інтересах Державної екологічної інспекції у Тернопільській області. Вважає, що сам факт не звернення контролюючого органу із 16.12.2024 року по 18.12.2024 року до суду з позовом, не свідчить про бездіяльність останнього. Крім того, самостійно факт порушення позивачем не виявлявся; позивач не залучався учасником в кримінальне провадження внесене в ЄРДР за №42022212060000038; Екологічна інспекція не проводила перевірок дотримання екологічних норм Вигодським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ст., не висувала жодних претензій до закладу освіти та відповідно в неї і не було підстав для звернення до суду.
Також відповідач звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про фактично відпрацьований час чи інформація про отримання ним письмового запиту (припису) про фактичний час роботи джерела викиду, що повністю нівелює подані розрахунки шкоди і ставить їх під сумнів. Більше того, поданий розмір завданої шкоди є орієнтовним, що випливає із висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 03.07.2024 № 266/24-22.
Позивач у письмових поясненнях №8-11-1368 від 30.04.2025, відповіді на відзив №8-11-1423 від 06.05.2025 та додаткових поясненнях №8-11-1974 від 27.06.2025 зазначає, що факт заподіяння шкоди в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42022212060000038 підтверджується зібраними у справі доказами та висновком експерта.
Прокурор у відповіді на відзив №б/н (вх.№3480) від 12.05.2025 зазначив, що наявними матеріалами підтверджено, що заклад освіти в період з січня 2020 року по березень 2022 року здійснював наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди в порушення вимог ст.ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря". В свою чергу, шкода була розрахована із дотриманням діючих методик, у передбачений нормативно-правовими актами спосіб.
Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справи доводи прокурора та представників позивача і відповідача, господарський суд встановив наступне.
Чортківською окружною прокуратурою за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №42022212060000038 від 28.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.241 КК України, встановлено порушення інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища та наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру, передбачених ст.23 Закону України "Про прокуратуру".
Так, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022212060000038 від 28.10.2022 встановлено, що відповідачем допущено наднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу зі стаціонарних організованих джерел викидів в період з січня 2020 року по березень 2022 року (котли твердопаливні НИИСТУ - 5 ALTEP MAX), що призвело до завдання збитків навколишньому природному середовищу у розмірі 1 009 994,31 грн.
У ході досудового розслідування кримінального провадження посадовими особами Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проаналізовано ряд первинних документів щодо придбання, позички та списання вугілля кам'яного в закладах освіти Мельнице-Подільської ОТГ в період з 01.01.2020 по 01.04.2022 та встановлено, що у вказаний період селищною радою було придбано вугілля кам'яне марки Г(Г2) 0-200, Г(Г2) 13-100 Г(Г2) 40-200 та вугілля кам'яне без марки, яке в подальшому було використане для спалювання в твердопаливних котлах у закладах освіти Мельнице-Подільської ОТГ. Згідно з актами списання за 2020-2021 роки та січень-лютий 2022 року, по Вигодській ЗЗСО І-ІІІ ст. списано вугілля в кількості 126,4 т, внаслідок його спалювання у котельні.
Управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОВА листами №04/1652 від 19.10.2023 та №04/1245 від 08.07.2024 повідомило, що заклади освіти Мельнице - Подільської територіальної громади як забруднювачі атмосферного повітря на обліку в Управлінні не перебувають та дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду не отримували.
Як вбачається з інформації Вигодський ЗЗСО І-ІІІ ступенів №12 від 31.01.2024, цей освітній заклад не припиняв свою діяльність від січня 2020 року по квітень 2022.
Під час досудового розслідування вище вказаного кримінального провадження було проведено інженерно-екологічну експертизу. Відповідно до висновку експерта №266/24-22 від 03.07.2024 за результатами проведеної експертизи встановлено, що розмір відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу закладом освіти Мельнице - Подільської селищної ради в період з січня 2020 року по березень 2022 року, визначений Державною екологічною інспекцією в Тернопільській області, підтверджується та становить 1 009 994,31 грн.
Відтак, за доводами прокурора, Вигодська ЗЗСО І-ІІІ ступенів, здійснивши викиди забруднюючих речовин від стаціонарних джерел (твердопаливних котлів) без дозволу, завдала державі шкоду в розмірі 1 009 994,31 грн, відшкодування якої є предметом даного судового розгляду.
Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних міркувань.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" об'єктами правової охорони навколишнього природного середовища, які підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України є: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, які залучені в господарський обіг, так і невикористані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України.
Частиною першою статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, від творення і охорони природних ресурсів.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі Положення), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Положенням визначено, що основними завданнями Держекоінспекції є здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами (підпункт 2 пункту 3 Положення).
Також Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом; пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належить до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду із відповідними позовами (підпункти 7, 8 пункту 4 Положення).
Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).
Таким чином, Держекоінспекція та її територіальні органи є уповноваженим органом щодо реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
У ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022212060000038 посадовими особами контролюючого органу було проведено розрахунок шкоди та визначено її розмір. Незважаючи на це, в подальшому, жодних дій, спрямованих на відшкодування цієї шкоди, Держекоінспекцією фактично вчинено не було.
Також, Чортківською окружною прокуратурою були направлені листи №55/1-5594вих-23 від 23.11.2023 та №55/1-527ВИХ-24 від 16.12.2024 Державній екологічній інспекції у Тернопільській області з проханням повідомити про можливість самостійно звернутись до суду з позовною заявою щодо стягнення з Вигодського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. заподіяних навколишньому природному середовищу збитків.
Однак, у листах №1-1-05-3072 від 28.11.2023 та №1-1-05-3786 від 18.12.2024 Держекоінспекція повідомила, що не буде вживати самостійних заходів по стягненню збитків з навчального закладу в судовому порядку.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що підставою для представництва інтересів держави є об'єктивна обставина порушення інтересів держави у зв'язку з бездіяльністю позивача, яка полягає у відсутності активних дій (підготовка проекту позову, сплата судового збору тощо), спрямованих на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок засмічення земель.
У зв'язку з цим суд погоджується з доводами прокурора про те, що не звернення Держекоінспекцією із позовом до суду про стягнення шкоди з Вигодського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. свідчить про пасивну поведінку контролюючого органу, результатом чого є нездійснення останнім як суб'єктом владних повноважень захисту інтересів держави, а тому в розумінні статті 23 Закону України "Про прокуратуру" надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.
Нормативно - правове регулювання відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства
Відповідно до ст.13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно зі ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначені Законом України "Про охорону атмосферного повітря".
Суб'єкти господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо (ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").
Із змісту ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання спеціального дозволу.
Статтею 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" обумовлено, що за порушення законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, зокрема, при викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону винні особи мають нести відповідальність згідно із законом .
В силу статті 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Як встановлено судом, підставою для звернення прокурора до суду з позовною заявою став факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, яке виражається у незаконному викиді забруднюючих речовин в атмосферне повітря з порушенням порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від спалювання вугілля без відповідного дозволу уповноваженого органу виконавчої влади.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Із змісту ст. 1166 Цивільного кодексу України, підставою цивільно-правової (господарсько-правової) відповідальності за заподіяння шкоди, в тому числі внаслідок порушення в сфері охорони атмосферного повітря, є склад цивільного (господарського) правопорушення, яке включає в себе: протиправну поведінку заподіювача шкоди; наявність негативних наслідків (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та наслідками; вини правопорушника. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Протиправною є поведінка (дія або бездіяльність) особи, що порушує правову норму, умови договору тощо та тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
При цьому суд констатує, що матеріалами справи підтверджується, що заклад освіти проводив свою діяльність з порушенням порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, шляхом здійснення викидів без відповідного на те дозволу в порушення ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Відсутність такого дозволу у Вигодського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст не заперечується і самим відповідачем.
Відтак, суд вважає наявною протиправну поведінку в діях відповідача, яка полягає у порушенні правової норми - ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", та у вчиненні заборонених наведеним законодавчим приписом дій - здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного на те дозволу.
Шкідливий результат цієї протиправної поведінки є забруднення атмосферного повітря забруднюючими речовинами, викид яких здійснено відповідачем без відповідного на те дозволу.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. У зв'язку з цим суд констатує, що відповідач, здійснюючи в процесі своєї діяльності викиди в атмосферне повітря в порушення ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" без відповідного на те дозволу, спричинив державі збитки (причинно-наслідковий зв'язок).
Щодо належності доказів, що підтверджують факт заподіяння шкоди відповідачем.
Виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, навколишнього природного середовища здійснюється уповноваженими законом органами в порядку державного нагляду (контролю), що здійснюється шляхом вжиття планових та позапланових заходів у формі перевірок, обстежень тощо (ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності").
Оформлений відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони навколишнього природного середовища.
При цьому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постанові від 16.12.2021 у справі №922/3414/19, позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладається на суд.
Адже обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
З матеріалів справи вбачається, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, не проводила перевірку зі складенням акту за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції та не надавала обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.
Разом з тим, оцінивши інші наявні у справі докази за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу, судом констатує, що факт порушення вимог природоохоронного законодавства внаслідок наднормативних викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин без спеціального дозволу засвідчують, в першу чергу, документи що оформлені самим відповідачем, зокрема акти про спалене вугілля у спірний період, із зазначенням кількості спаленого вугілля на протязі доби, відомості яких в подальшому використанні контролюючими органами при обрахунку заподіяної шкоди.
Також суд приймає до уваги висновок від 15.06.2022, що складений посадовими особами Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області із відомостями, щодо придбання, реалізації, списання та залишків вугілля у закладах освіти у період з 01.01.2020 по 01.04.2022 та розрахунок розміру шкоди, що проведений посадовою особою контролюючого органу у кримінальному провадженні №42022212060000038.
Суд вважає, що фактичні дані, котрі наведені у цих письмових доказах, дають можливість визначити дійсний розмір шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов'язкової умови для настання відповідальності.
Варто зауважити, що розмір шкоди також зафіксований і висновком експертизи за результатами проведеної судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №42022212060000038. Ніяких контррозрахунків, які б спростовували правильність проведених нарахувань посадовими особами контролюючого органу у розрахунку шкоди навчальний заклад суду не надав.
Таким чином, доводи відповідача про не проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства контролюючими органами не спростовують факту наднормативних викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин та розміру завданої шкоди.
Разом з тим, що суд відзначає, що такий доказ як акт перевірки Екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 924/669/2).
Також, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборони можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень.
Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у справі, яка переглядається, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи. Аналогічні за змістом висновки сформовані Верховним Судом постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 903/255/23
Щодо застосування методики обрахунку шкоди.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї письмових доказів слідує, що обрахунок розміру шкоди проводився відповідно до наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 № 277, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07 травня 2020 за № 414/34697 "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" (далі - Методика №277).
При цьому суд звертає увагу учасників судового процесу на те, що зазначений вище нормативно-правовий акт набрав чинності лише 15 травня 2020 року.
Відтак, з огляду на положення ст. 58 Конституції України та правові позиції, що викладені у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп відносно дії нормативно-правових актів у часі, суд дійшов висновку про неможливість використання положень Методики №277 до обставин, які існували до моменту набрання нею законної сили. При цьому норми вказаної Методики не містять будь-яких застережень щодо поширення її дії на відносини, які виникли до набрання нею чинності.
З наведеного в сукупності суд констатує, що у спірних правовідносинах порядок здійснення розрахунків розміру збитків за період з 01.01.2020 по 15.05.2020 регламентувався наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 січня 2009 р за № 48/16064) "Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря" (далі - Методика №639), а у період з 16.05.2020 по 01.04.2022 - Методикою № 277.
Так, у відповідності до підпунктів 2.1.2 пунктів 2.1 обох Методик наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл.
Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (пункт 2.2 Методики №639).
В свою чергу, пунктом 2.2. Методики №277 обумовлено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єкта господарювання та/або розрахунковими методами.
При цьому суд констатує, що формули для обчислення розміру збитків, вказані у Методиці за №277 та №639 є аналогічними.
В той же час, викладені у цих Методиках правила різняться між собою алгоритмами обчислення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, що має визначатися державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю.
Однак, перевірка відповідача посадовими особами контролюючого органу не проводилася та, як наслідок, інструментально-лабораторні вимірювання ними не здійснювалося. З наведеного суд констатує, що формула обрахунку маси наднормативного викиду, на яку посилається відповідач, що наведена у пункті 3.8 Методики №277, за відсутності результатів результатами інструментально-лабораторних вимірювань не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Водночас, суд звертає увагу на те, що в силу приписів Методики № 639 (п.2.2, п.2.7, п.3.6) та Методики №277 (п.2.2, п. 2.8, п.3.7) розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря здійснюється, зокрема, за:
- параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання;
- результатами інструментально-лабораторних вимірювань;
- методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.
Таким чином, наведені вище положення Методик надають особі, яка здійснює розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, альтернативне право вибору : здійснювати такий розрахунок за параметрами джерела викиду, за результатами проведених вимірювань або згідно з методиками для розрахунки маси викидів забруднюючих речовин.
Зокрема, згідно з підпунктом 2.7.1 пункту 2.7 Методики № 639, пунктом 2.8 Методики №277, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку можуть бути застосовані у разі викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб'єкта господарювання без дозволу.
Відтак, на думку суду, контролюючий орган цілком обґрунтовано застосував розрахунковий метод визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду за наявних умов необов'язковості застосування інструментально-лабораторного методу.
Матеріали справи вказують на те, що розрахунок маси викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря здійснений на підставі методики для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин (в даному випадку Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в атмосферне повітря різними виробництвами. Том 1. Донецьк-2004 та ГКД 34.02.305-2002 "Викиди забруднюючих речовин у атмосферу від енергетичних установок. Методика визначення", котрий погоджений Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 08.11.2004р листом №10990/20/1-10).
Посилання відповідача на те, що Збірник показників емісії (питомих викидів) не підлягає застосуванню при розрахунку маси викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря, оскільки не є нормативно-правовим актом, суд оцінює критично, оскільки такої вимоги пункти 3.6 Методики № 639 та 3.7 Методики №277 не містять.
Підсумовуючи наведене в сукупності суд відзначає, що відповідач не дотримався вимог природоохоронного законодавства заподіявши цим самим шкоду, яка підлягає відшкодуванню у заявлених прокурором розмірах.
Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
У розумінні п.3 ч.2 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад.
Отже, шкода завдана суб'єктом господарювання зарахуванню до спеціального фонду органу місцевого самоврядування.
У зв'язку із задоволенням позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 20, 42, 46, 73,74,91, 123,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Вигодського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. (вул. Січових Стрільців, 54, с. Вигода, Мельнице - Подільська ТГ, Тернопільська область, 48758, ЄДРПОУ 24620799) на користь держави шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди шкоду в сумі 1 009 994 (один мільйон дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 31 коп., які перерахувати на р/р UA11689999803331149331000019655, код класифікації доходів бюджету 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської чи іншої діяльності), код отримувача - 37977599, отримувач - ГУК у Тернопільській області, Мельнице-Подільська селищна ТГ.
3. Стягнути з Вигодського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ст. (вул. Січових Стрільців, 54, с. Вигода, Мельнице - Подільська ТГ, Тернопільська область, 48758) на користь Тернопільської обласної прокуратури (ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800 (Тернопільська обласна прокуратура, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4) 15 149 (п'ятнадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн 91 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 01.08.2025.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко