01.08.2025 Справа № 914/2264/25
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва, розглянувши матеріали заяви представника Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап» про відвід судді від розгляду справи
за позовом: позовної заяви керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі
позивача: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно - будівельний кооператив «Пікап», с. Зелів, Яворівський район, Львівська область,
предмет позову: витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність,
підстава позову: порушення порядку відчуження земельної ділянки,
встановив:
23.07.2025 Господарський суд Львівської області отримав позовну заяву керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно - будівельний кооператив «Пікап» про витребування земельної ділянки з незаконного володіння у комунальну власність.
Ухвалою від 28.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання ухвалив призначити на 13.08.25 на 11:20 год.
30.07.2025 до суду надійшла заява про відвід судді Ростислава Матвіїва від розгляду справи № 914/2264/25.
Відповідно до ч. 7 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Положеннями ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України визначено: якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до ч. 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА (ЗАЯВНИКА ВІДВОДУ)
В обґрунтування підстав заявленого відводу відповідач зазначає, що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 28.07.2025 постановлена з грубим порушенням імперативних вимог ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
Заявник акцентує на недотриманні норм процесуального законодавства при розгляді схожих справ, які перебували у провадженні судді Матвіїва Р.І. (справа №914/582/22 та справа №914/1336/22) за участі тих самих суб'єктів та адвоката Медвідь Ю.О., тому вважає, що суддя Матвіїв Р.І. не може залишатись безстороннім та незалежним у здійсненні правосуддя.
Заявник також вважає, що суддя в подальшому вчинятиме дії, порушуючи принцип рівності та сприятиме іншій стороні під час розгляд справи, що в кінцевому варіанті призведе до задоволення позовних вимог, за позовом який прийнятий судом до провадження з грубим порушенням вимог процесуального закону.
Розглянувши заяву про відвід, суд зазначає таке.
Згідно з п. 3, 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до заяви про відвід судді відповідач вважає, що обставинами, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді є порушення при відкритті провадження у справі вимог ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, а також позиція судді у подібних справах.
Так, у статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини передбачено право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Це положення закріплює "право на суд", одним із елементів якого є наявність суду, що відповідає критеріям незалежності і безсторонності. Поняття "незалежний суд" охоплює два основні аспекти: незалежність від виконавчої влади і від сторін (справа Рінгайсена, А 13 параграф 95). Безсторонність (неупередженість) суду означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Fey проти Австрії», рішення від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Wettstein проти Швейцарії», № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ). Між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) («Kyprianou проти Кіпру» [ВП], № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ).
Європейський Суд з прав людини наголошує, що судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб'єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об'єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об'єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.
При цьому, незалежність судів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя (Висновок №1 (2001) КРЄС про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів).
Закон не покладає на суддю обов'язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та поза процесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).
Так, в провадженні судді Ростислава Матвіїва перебувала справа № 914/582/22 за позовом заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова до Львівської міської ради, Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» про визнання недійсним рішення сільської ради № 4411 від 22.10.2020; скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку; припинення речового права - права приватної власності на земельну ділянку, у якій рішенням суду від 02.03.2023 позов задоволено повністю.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 рішення суду залишено без змін. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2024 касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, рішення Господарського суду Львівської області від 02.03.2023, ухвалу Господарського суду Львівської області від 13.07.2022 в частині встановлення судом строку для усунення недоліків позовної заяви, ухвалу Господарського суду Львівської області від 05.08.2022 щодо продовження строку на усунення недоліків, ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.10.2022 скасовано, позов заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова до Львівської міської ради та Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Індустріал» залишено без розгляду.
Верховний Суд у зазначеній вище постанові дійшов до висновку, що суд першої інстанції діяв усупереч вимогам ст. 176 Господарського процесуального суду України та усупереч висновкам Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.
Водночас правової оцінки щодо суті заявлених позовних вимог, обґрунтованості чи необґрунтованості рішення суду першої інстанції по суті та щодо підстав позову судом касаційної інстанції не надано
У справі № 914/2542/21 суд 25.03.2025 прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог: задовольнив заяву прокурора та прийняв відмову від частини позовних вимог; закрив провадження в частини вимоги про припинення речового права - права приватної власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» на земельну ділянку площею 3, 2914 га; визнав недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4825 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельної ділянки»; скасував державну реєстрацію права власності Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» на земельну ділянку площею 3, 2914 га; у задоволенні позову в частині вимоги про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 3698 від 19.05.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок» відмовив.
Розділ 9 мотивувальної частини рішення суду у справі № 914/2542/21 присвячений висновкам щодо способу захисту порушених прав.
Рішення суду у справі № 914/2542/21 оскаржено в апеляційному порядку Обслуговуючим кооперативом «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» та на момент вирішення судом заяви про відвід судді у справі №914/2264/25 апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги у справі № 914/2542/21 триває.
Отже рішення суду у справі № 914/2542/21 є предметом оцінки суду апеляційної інстанції.
Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ст. 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.
Окрім того, щодо порушення суддею норми ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає таке.
У ст. 164 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Встановлення судом невідповідності позовної заяви вимогам, викладеним, серед іншого у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху відповідно до вимог ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
При відкритті провадження у справі № 914/2264/25 суд дійшов висновку про відсутність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Водночас суд наділений правом залишити позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі, встановивши, що таку подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України відповідно до ч. 11 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі не належить до ухвал, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції згідно з ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у випадку незгоди із процесуальними рішеннями судді учасник справи не позбавлений права на оскарження судового рішення у встановленому процесуальним законом порядку.
Частиною четвертою ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Підставами відводу заявник зазначив незастосування судом інституту, передбаченого ч. 6 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у цій справі, що є незгодою із процесуальним рішенням судді, а також рішення судді у інших справах. Тому відвід з цих підстав заборонений статтею 35 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтований та не може бути задоволений судом.
При цьому, внутрішні емоційно-вольові відчуття заявника з того чи іншого питання, без наявності певних доказів чи інформації на їх підтвердження не є достатньою підставою для констатації факту наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості суддів (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 21.02.2022 у справі № 910/17344/20).
Підсумовуючи, суд зазначає, що для відводу судді заявник повинен зазначити реальні факти та надати дійсні докази, які у своїй сукупності свідчили б про існування ризику порушення суддею обов'язку неупередженого розгляду справи та/або спростовували презумпцію неупередженості судді. Однак, як встановлено вище, викладені відповідачем підстави для відводу судді у цій справі не відповідають ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, твердження відповідача про сприяння у майбутньому суддею тій чи інші стороні та прийняття у майбутньому рішення у справі про задоволення позовних вимог є припущенням представника відповідача та не можуть бути підставою для відводу у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, суд зазначає про необґрунтованість підстав заявленого відповідачем відводу судді Ростислава Матвіїва у справі № 914/2264/25.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду раніше, ніж за три робочі дні до судового засідання у справі суд вважає за необхідне передати заяву про відвід судді від розгляду справи №914/2264/25 на вирішення судді, визначеному в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 35, 37, 38, 39, 40, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Львівської області
ухвалив:
1. Визнати відвід судді Матвіїва Р.І., заявлений представником Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап» 30.07.2025, необґрунтованим.
2. Заяву Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап» про відвід судді Матвіїва Р.І. від розгляду справи № 914/2264/25 передати на вирішення судді, визначеному в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Матвіїв Р.І.