79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.07.2025 Справа № 914/681/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Титли О.І., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО ІНК», м. Дрогобич, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальність «ПБС», с. Бистриця, Івано-Франківська область
про стягнення 6 486 231,24 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
11.03.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО ІНК», м. Дрогобич, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальність «ПБС», с. Бистриця, Івано-Франківська область про стягнення 6 486 231,24 грн.
Ухвалою від 17.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.04.2025.
14.04.2025 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО ІНК» надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №9583/25 від 14.04.2025).
Ухвалою від 14.04.2025 суд відклав підготовче засідання на 08.05.2025.
25.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальність «ПБС» надійшли додаткові пояснення (вх. №10773/25 від 25.04.2025).
02.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО ІНК» надійшли заперечення на додаткові пояснення (вх. №11520/25 від 02.05.2025).
Ухвалою від 08.05.2025 суд відклав підготовче засідання на 26.05.2025.
Ухвалою від 26.05.2025 суд відклав підготовче засідання на 16.06.2025.
27.05.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО ІНК» надійшли додаткові пояснення щодо підсудності спору (вх. №14020/25 від 27.05.2025).
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, стороною подані усі докази, які доводять обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд ухвалою від 16.06.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.07.2025.
Ухвалою від 03.07.2025 суд відклав підготовче засідання на 14.07.2025.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10.11.2023 між позивачем та відповідачем було укладено договір оперативної оренди обладнання №23-1011, на виконання умов якого відповідачу було передано в користування обладнання вартістю 10 844 579,90 грн згідно актів приймання-передачі. За період дії договору відповідач повернув частину обладнання на суму 4 358 348,66 грн. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати, позивач надіслав відповідачу вимогу, у якій повідомив про розірвання договору з 09.12.2024 та вимагав повернення обладнання. Вказане обладнання підлягало поверненню до 09.12.2024, однак відповідач не здійснив повернення такого обладнання. З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість неповернутого обладнання у сумі 6 486 231,24 грн та судові витрати.
У поданих через канцелярію суду поясненнях відповідач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 763 ЦК України, якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Зважаючи на це, твердження позивача, що договір вважається достроково розірваним з 09.12.2024 (на підставі листа позивача № 24-2911 від 29.11.2024) є помилковим. Крім того, позивачем не надано доказів втрати (нестачі) або пошкодження відповідачем майна, переданого за договором, тобто відсутні докази наявності такого елементу правопорушення, як збитки. Та як наслідок, відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача (яка полягає у неповерненні майна, переданого за договором зберігання) та збитками (втрати (нестачі) або пошкодження майна, переданого відповідачу за договором зберігання). А тому звернення позивача з позовом про стягнення 6 486 231,24 грн відшкодування вартості неповернутого обладнання є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню. Також зазначив, що вказаний позов повинен був пред'являтись згідно вимог ч. 1 ст. 27 ГПК України до Господарського суду Івано-Франківської області за місцезнаходженням відповідача.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
10.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОДО ІНК» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПБС» (орендар) укладено договір оперативної оренди обладнання №23-1011 (далі - договір).
За цим договором орендодавець (позивач) надає орендарю (відповідачу) у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах приймання-передачі (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору обладнання надане в оренду для використання на будівельному майданчику за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Ключарки.
За приписами п. 3.1 договору договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Цей договір є договором найму, який укладений на невизначений строк відповідно до ст. 763 ЦК України.
На виконання умов договору позивач передавав, а відповідач прийняв в оренду обладнання загальною вартістю 10 844 579,90 грн, що підтверджується актами приймання-передачі №4889 від 13.11.2023 на суму 5 017 841,17 грн, №4896 від 14.11.2023 на суму 2 812 391,90 грн, №4945 від 24.11.2023 на суму 2 231 405,17 грн, № 4946 від 27.11.2023 на суму 782 941,66 грн.
Пункт 6.4. договору встановлено, що передача (повернення) обладнання оформлюється документально шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору.
За період дії договору відповідач повернув позивачу частину обладнання на суму 4 358 348,66 грн, що підтверджується актами приймання-передачі №5063 від 04.01.2024 на суму 1 053 953,19 грн, №5062 від 11.01.2024 на суму 1 373 986,68 грн, №5126 від 30.01.2024 на суму 1 107 836,42 грн, № 441 від 24.07.2024 на суму 822 572,37 грн. Вказані акти були надіслані позивачем відповідачу для підписання, що підтверджується описом вкладення у цінний лист 7904869516912, поштовою накладною і фіскальним чеком, проте, останній такі акти не підписав, мотивів непідписання позивачу не повідомив.
Відповідно до п. 3.3.1 договору дострокове розірвання договору в односторонньому порядку можливе на вимогу орендодавця, якщо орендар порушив умови оплати орендних платежів.
Про розірвання договору (п. 3.3.) або про припинення договору (ст. 763 ЦКУ України) сторона завчасно повідомляє іншу сторону, але не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня його розірвання (п. 3.4. договору).
За приписами п. 5.2.8 договору орендар зобов'язаний повернути (здати на склад орендодавця) обладнання очищеним, належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу не пізніше дня припинення (розірвання) договору.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати, на підставі положень п. 3.3.1 та п. 5.2.8 договору позивач у вимозі про сплату боргу за вих. №24-2911 від 29.11.2024 повідомив відповідача про дострокове розірвання договору з 09.12.2024. Вказана вимога була надіслана відповідачу 29.11.2024, що підтверджується описом вкладення у цінний лист 7902800681250, поштовою накладною і фіскальним чеком.
Як ствердив позивач, відповідач у строк, встановлений п. 5.2.8. договору, не здійснив повернення позивачу обладнання. Загальна вартість неповернутого відповідачем позивачу обладнання становить 6 486 231,24 грн.
Згідно п. 7.2. договору орендар сплачує (відшкодовує) вартість обладнання у випадку неповернення у встановлений строк обладнання протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту виставлення орендодавцем претензії та/або рахунка на оплату.
10.12.2024 позивачем було надіслано відповідачу вимогу за вих. №24-1024 від 10.12.2024 про відшкодування вартості обладнання у розмірі 6 486 231,24 грн протягом 10 днів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист 7905202644285, поштовою накладною і фіскальним чеком. Вказана вимога була отримана відповідачем, проте залишена без розгляду та задоволення.
05.02.2025 позивачем було повторно надіслано відповідачу вимогу за вих. №25-0502 від 05.02.2025 про відшкодування вартості обладнання у розмірі 6 486 231,24 грн протягом 10 днів, що підтверджується описом вкладення у цінний лист 7902800699435, поштовою накладною і фіскальним чеком. Вказана вимога була отримана відповідачем, проте залишена без розгляду та задоволення.
Зважаючи на неналежне виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо повернення обладнання, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача за 6 486 231,24 грн вартості неповернутого обладнання.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оперативної оренди обладнання №23-1011 від 10.11.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд (ч. 1 ст. 782 ЦК України).
Згідно пункту 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Позивач з огляду на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати повідомив відповідача про розірвання договору з 09.12.2024, що підтверджується вимогою за вих. №24-2911 від 29.11.2024.
Таким чином, відповідач згідно п. 5.2.8. договору зобов'язаний був повернути обладнання в строк до 09.12.2024. Однак, доказів повернення позивачу обладнання вартістю 6 486 231,24 грн відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи факт припинення дії договору, незважаючи на звернення позивача до відповідача про необхідність повернути обладнання, відповідач жодних дій щодо повернення обладнання або компенсації його вартості не здійснив, що свідчить про неналежне виконання ним договірних зобов'язань, які виникли між сторонами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення вартості обладнання, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
У постанові від 08.09.2021 у справі № 727/898/19 Верховний Суд зазначив, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651- 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
В договорі сторони передбачили такі підстави його припинення як одностороння відмова від договору відповідно до приписів ст. 763 ЦК України (п. 3.1. та 3.4. договору) та розірвання договору в односторонньому порядку (п. 3.3. та 3.4. договору).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати, позивач на підставі положень п. 3.3.1 та п. 5.2.8 договору повідомив відповідача про дострокове розірвання договору з 09.12.2024, докази якого долучено до матеріалів справи.
Таким чином, позивач дотримався визначеного договором порядку розірвання договору, вказавши підставу для розірвання договору з покликанням на п. 3.3.1 договору та дотримавшись визначеного п. 3.4 договору строку письмового повідомлення, зазначивши про розірвання договору з 09.12.2024, що є більшим за 5 робочих днів.
Слід також зазначити, що факт неналежного виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати встановлено рішенням Господарського суд Львівської області від 20.05.2025 у справі №914/308/25, яке набрало законної сили 16.06.2025.
Як встановлено судом вище, за умовами п. 5.2.8 договору орендар зобов'язаний повернути (здати на склад орендодавця) обладнання очищеним, належно упакованим, в справному стані із врахуванням природного зносу не пізніше дня припинення (розірвання) договору.
Позивач повідомив відповідача про дострокове розірвання договору з 09.12.2024, а також вимагав повернути обладнання не пізніше дати припинення договору, тобто в термін до 09.12.2024. Проте, відповідач у встановлений термін обладнання не повернув.
Пункт 7.2. договору визначає, що орендар сплачує (відшкодовує) вартість обладнання у випадку неповернення у встановлений строк обладнання протягом 10 календарних днів з моменту виставлення орендодавцем претензії та/або рахунка на оплату.
Позивач двічі звертався до відповідача з письмовими вимогами про відшкодування вартості обладнання, які залишені останнім без розгляду та задоволення. Водночас, відповідач належними та допустимими доказам не довів факт повернення обладнання, а також не спростував вартість обладнання, яке залишилось неповернутим та щодо якого позивачем заявлено вимогу у даній справі.
З умов договору вбачається, що місце його виконання (передачу обладнання в оренду та повернення обладнання з оренди) здійснюється лише на території Львівської області (м. Львів).
Виходячи із приписів ст. 759 ЦК України та умов п. 1.1., 5.2.1, 5.2.8, 6.1, 6.4 договору місцем виконання договору в спірних правовідносинах є місце виконання основного зобов'язання (предмету договору), а саме: місце передачі обладнання в оренду та його повернення з оренди, яким є: м. Львів вул. Шевченка, 317.
Предметом позову є стягнення вартості майна (обладнання), яке не повернуто відповідачем позивачу у зв'язку з достроковим розірванням договору та припиненням строку оренди.
Підставою позову є невиконання відповідачем зобов'язань за договором з повернення майна (обладнання) з оренди на склад позивача за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 317.
Спір виник з договору, в якому сторони визначили місце виконання основного зобов'язання (предмету договору), що є тотожним поняттю місце виконання договору, а отже правила альтернативної підсудності за ч. 5 ст. 29 ГПК України підлягають застосуванню, незважаючи на те, що предмет позову (позовні вимоги) стосуються невиконання вторинних (похідних) зобов'язань - сплати вартості обладнання, неповернутого з оренди за договором.
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм ч. 5 ст. 29 ГПК України (правила альтернативної підсудності) викладено в постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 916/2239/22 та від 15.06.2022 у справі № 924/674/21.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 6 486 231,24 грн вартості неповернутого обладнання.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБС», с. Бистриця, урочище Центр, буд. 5Г, Надвірнянський район, Івано-Франківська область (ідентифікаційний код 32872788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО ІНК», м. Дрогобич, вул. Трускавецька, буд. 71, Дрогобицький район, Львівська область (ідентифікаційний код 41814407) вартість неповернутого обладнання у сумі 6 486 231,24 грн, 77 834,77 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.07.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.