ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2025Справа № 910/6114/25
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Т.М.М."
(04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3;
ідентифікаційний код: 14073675)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСМИН"
(04108, м. Київ, пр. Європейського Союзу, буд. 62А, кв. 79;
ідентифікаційний код: 33787065)
про стягнення 362 898,88 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю - Фірми "Т.М.М." (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСМИН" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, комунальних та інших послуг №387ж/ТЗ-12 від 01.10.2012 у загальному розмірі 362 898,88 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.05.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/6114/25 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
10.06.2025 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує.
01.07.2025 позивачем до суду подано письмовці пояснення по справі.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - Позивач, Фірма «Т.М.М.» - ТОВ) з грудня 2001 року по теперішній час є експлуатаційною організацією і надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у будинку за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, 3, на підставі Акту про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта №347 від 24.12.2001. Оригінали Акту знаходиться у Фірми «Т.М.М.» - ТОВ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖАСМІН» (надалі - Відповідач, ТОВ «ДЖАСМІН») - є орендарем нежитлового приміщення №117 за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, 3 (Шевченківський район) загальною площею 256,3 кв.м на підставі Договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2011р.
Між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, комунальних та інших послуг №387ж/ТЗ-12 від 1 жовтня 2012р. (надалі - Договір №387ж/ТЗ-12).
Відповідно до п. 1.2. Договору №387ж/ТЗ-12 Виконавець надає послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до переліку, зазначеному у додатку до цього договору Додатку 1, за тарифами які розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання будинку. Інші послуги, що надаються за цим Договором, розраховуються виходячи з обсягів наданих послуг за розцінками, затвердженими Виконавцем.
Відповідно до п. 1.3. Договору №387ж/ТЗ-12 Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором.
Як вказує позивач, з моменту введення будинку в експлуатацію для його обслуговування та утримання у належному стані Фірма «Т.М.М.» - ТОВ уклала відповідні договори з підрядними організаціям:
- послуги з прибирання на об'єкті надавало ПП «Еліт Комфорт» на підставі Договору про надання послуг №52 від 15.03.2012 та згідно з Актами надання послуг. Надалі послуги надало ФОП Козяр Наталія Федорівна на підставі Договору про надання послуг №3/01 від 01.02.2022 та згідно з Актами надання послуг;
- послуги з вивезення твердих побутових відходів на об'єкті здійснює ДП «Фірма Альтфатер Київ» (з 19.07.2019 - ТОВ «Альтфатер Київ») на підставі Договору №352Н на вивезення твердих побутових відходів від 01.11.2006 та згідно з Актами надання послуг, надалі на підставі Договору №352 на вивезення твердих побутових відходів від 01.05.2023 та згідно з Актами надання послуг;
- послуги охорони за вказаною адресою на об'єкті здійснювало ТОВ «ОХОРОНА БЕЗПЕКИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ» на підставі Договору №01/01/20 про надання послуг сторожування охорони ЖОК Фірма «Т.М.М.» - ТОВ від 28.12.2019 та згідно з Актами здачі- прийняття робіт (надання послуг). Надалі послугу було надано ФОП Берзін Ельмар Робертович на підставі Договору №01022 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку об'єктів Фірма «Т.М.М.» - ТОВ від 01.02.2022 та згідно з Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг);
- послуги з обслуговування воріт, автоматичних шлагбаумів на об'єкті надало ФОП Баула Сергій Анатолійович на підставі Договору 200320 на обслуговування шлагбаумів та воріт від 01.01.2020 та згідно з Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг);
- послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на об'єкті надало КП в.о. Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» на підставі Договору №340306 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 25.07.2018;
- послуги з постачання електричної енергії (для освітлення місць загального користування і підвалів, та підкачування води) надало ТОВ «КИЇВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» на підставі Договору про постачання електричної енергії споживачу за о/р №3104649, ПрАТ ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на підставі Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії за о/р №3104649 від 01.12.2018;
- послуги з водопостачання (для поливання дворів, клумб та газонів) на об'єкті було надано АК «Київводоканал» на підставі Договору №00367/5-10 на послуги водопостачання та водовідведення від 26.03.2002.
Пунктом 3.2. Договору №387ж/ТЗ-12 визначено, що розцінки та тарифи на послуги, що надаються Виконавцем, перелік яких вказаний у додатку до цього договору, розраховуються на підставі фактичних затрат на утримання будинку. Також, відповідно до положень п. 1.2. Договору №387ж/ТЗ-12 (зазначено вище) інші послуги, що надаються за цим Договором, розраховуються виходячи з обсягів наданих послуг за розцінками, затвердженими Виконавцем.
Таким чином, тариф на послуги за утримання нежитлового приміщення № 117 за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, 3, розрахований на підставі економічно обґрунтованих витрат та корегувався наступним чином:
з 01.05.2021 тариф становив 13,57грн за 1кв.м. загальної площі приміщення за місяць (в тому числі прибуток та ПДВ) відповідно до «Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та їх вартість» від 01.04.2021 та «Деталізований звіт щодо складових тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» з 01.04.2021, вартість вивезення сміття в контейнерах становила 562,12грн за місяць. Про зазначені зміни Відповідачу було направлено лист №175/04-ж/в від 11.05.2021. Оригінали
з 01.09.2022 вартість вивезення сміття в контейнерах становила 697,59грн за місяць. Про зазначені зміни Відповідачу було направлено лист №13/10-22 від 13.10.2022.
з 01.10.2022 вартість вивезення сміття в контейнерах становила 232,53грн за місяць. Оригінал документа знаходиться у Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, копія додається;
з 01.04.2023 тариф становив 10,91грн за 1кв.м. загальної площі приміщення за місяць (в тому числі прибуток та ПДВ) відповідно до «Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та їх вартість» від 01.04.2021 та «Деталізований звіт щодо складових тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» з 01.04.2021. Про зміни тарифу у розмірі 10,91грн Відповідачу було направлено лист №15/03-2023 від 15.03.2023.
з 01.07.2023 тариф становив 11,50грн за 1кв.м. загальної площі приміщення за місяць (в тому числі прибуток та ПДВ) відповідно до «Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та їх вартість» від 01.07.2023 та «Деталізований звіт щодо складових тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» з 01.07.2023. Про зміни тарифу у розмірі 11,50грн на інформаційному стенді та рахунку було розміщено відповідне оголошення.
з 01.08.2024 тариф становить 12,42грн за 1кв.м. загальної площі приміщення за місяць (в тому числі прибуток та ПДВ) відповідно до «Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та їх вартість» від 01.08.2024 та «Деталізований звіт щодо складових тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» з 01.08.2024. Про зміни тарифу у розмірі 12,42грн на інформаційному стенді та рахунку було розміщено відповідне оголошення.
Вартість утримання служби охорони спільного майна співвласників за адресою: вул. Провіантська, буд. №3, з 01.01.2021 становить для нежитлових приміщень 0,98грн.
Тариф з технічного обслуговування та поточного ремонту шлагбауму вул. Провіантська, 3 становить 14,41грн. Згідно з п. 3.1. Договору №387ж/ТЗ-12 Споживач сплачує спожиті послуги на підставі рахунку на оплату, наданого Виконавцем, який є одночасно актом виконаних послуг протягом 5- ти банківських днів з дати виставлення рахунку.
Так, Відповідачу були вставлені до оплати за послуги, надані Фірма «Т.М.М.» - ТОВ, рахунки відповідно до переліку, що вказаний позивачем у тексті позовної заяви.
Крім того, у листі від 01.02.2023 № 01/02-2023 було зазначено, що станом на 19.01.2023 у ТОВ «ДЖАСМІН» утворилась заборгованість у сумі 134 291,77грн, яку необхідно сплатити або укласти договір реструктуризації боргу.
Та у листі від 15.03.2023 № 15/03-2023, Відповідачу було зроблено перерахунок вартості наданих послуг, а також зазначено, що станом на 08.03.2023 у ТОВ «ДЖАСМІН» утворилась заборгованість у сумі 142 243,89грн, та з врахуванням перерахунку послуг у сумі 13 598,57грн, борг становив 128 645,32 грн, що необхідно сплатити. Копії листів додаються.
Проте, Відповідач не сплатив кошти за спожиті послуги, в результаті чого у Відповідача за належним чином наданні та відповідно спожиті послуги утворилась заборгованість з урахуванням початкового сальдо у сумі 2559,7 4грн за період: грудень 2021 року - березень 2025 року у сумі 189 997,69грн.
Звертаючись з даним позовом до суду позивач, як експлуатаційна організація будинку № 3 по вулиці Провіантська у м. Києві, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за фактично отримані послуги як з орендаря нежитлового приміщення №117.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Виходячи з вищезазначених приписів статей 180, 181 Господарського кодексу України, наявних матеріалів справи, а також матеріалів позовної заяви вбачається, що з грудня 2021 року по березень 2025 року договір щодо надання житлово-комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, не укладався.
Суд зазначає, що основні засади організаційних та господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Згідно із статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків; 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами; Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем, в період з грудня 2021 року по березень 2025 року відбулось фактичне споживання комунальних послуг (послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) на загальну суму 236 833,53 грн. Проте вказані послуги були оплачені відповідачем лише частково на суму 49 395,58 грн.
Так, на підтвердження факту надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивачем долучено до матеріалів справи зазначені вище копії укладених позивачем договорів з виконавцями послуг.
Крім того, факт надання відповідачу послуг на підставі вищезазначених договорів за період з грудня 2021 року по березень 2025 року підтверджено долученими до матеріалів справи відповідними актами надання послуг, рахунками на оплату вартості робіт (послуг); актами приймання-передавання товарної продукції; актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); актами надання послуг; актами прийомки виконаних робіт.
При цьому як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі та прибудинкової території, до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем своїх зобов'язань з утримання будівлі та прибудинкової території з боку відповідача відсутні.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства відповідач як споживач зобов'язаний оплатити отримані ним житлово-комунальні послуги, в тому числі витрати з утримання будинків та обслуговування прибудинкових територій.
При цьому, відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
За таких обставин зобов'язання відповідача відшкодувати експлуатаційні витрати та комунальні послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Крім цього слід відзначити, що відповідно до статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.
Проте, за твердженням позивача, відповідач в порушення зазначених приписів чинного законодавства свої зобов'язання щодо відшкодування позивачу експлуатаційних витрат на утримання будинків та прибудинкових територій належним чином не виконав, в наслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 66 112,27 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.
За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Зобов'язанням, згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати фактично спожитих комунальних послуг у встановлений строк та факту наявності заборгованості у розмірі 189 997,69 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 189 997,69 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 100 899,70 грн. пені, 58 465,16 грн. інфляційних втрат та 13 536,33 грн. 3 % річних.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Зазначений закон був чинним станом на момент укладення договору та є чинним на момент розгляду справи.
Отже, цей закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесенні плати за комунальні послуги суб'єктами підприємницької діяльності.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно з ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі сплином якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до п.п. 2.2.5. п. 2.2. Договору №387ж/ТЗ-12 споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного внесення платежів сплачувати пеню у розмірі, встановленому договором/або законом.
Відповідно до п.п. 4.1.7. п. 4.1. Договору №387ж/ТЗ-12 за порушення зобов'язань щодо сплати послуг, передбачених даним договором, Споживач сплачує Виконавцю пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу, згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території».
Належним чином дослідивши умови Договору, суд встановив, що п.п. 2.2.5. п. 2.2, п.п. 4.1.7. п. 4.1. Договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати, ні зазначенням "до дати фактичного виконання", тощо.
Верховний Суд, вирішуючи питання, чи змінює вжите в умові Договору формулювання у вигляді: - "Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язань", строк нарахування штрафних санкцій, наведений в частини 6 статті 232 ГК України, зробив висновок, що цю умову неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій.
Відтак, умову, передбачену у п. 5.2.11. укладеного сторонами у цій справі Договору, неможливо визнати такою, що встановлює інший строк нарахування штрафних санкцій, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №904/1148/19 та від 12.12.2019 у справі №911/634/19, від якого Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення.
При цьому об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. (Постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20
За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача пені 100899,70 грн. частково з урахуванням шестимісячного строку у розмірі 32 533,25 грн.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасного виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 58 465,16 грн. інфляційних втрат та 13 536,33 грн. 3 % річних, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аргументи та заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог, що наведені у відзиві на позовну заяву, суд розглянув та відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖАСМИН" (04108, м. Київ, пр. Європейського Союзу, буд. 62А, кв. 79; ідентифікаційний код: 33787065) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - Фірми "Т.М.М." (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд. 3; ідентифікаційний код: 14073675) 189 997,69 грн. заборгованості, 32 533,25 грн. пені, 58 465,16 грн. інфляційних втрат, 13 536,33 грн. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4417,98 грн.
3. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов