ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2025Справа № 910/6688/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» (вул.Лейпцизька, буд.3А, м.Київ, 01015; ідентифікаційний код 42601505)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіовимірювач» (вул.Колекторна, буд.24/26, м.Київ, 02121; ідентифікаційний код 14308109)
про стягнення 55 353,69 грн
без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіовимірювач» про стягнення 55 353,69 грн, з яких 10 769,93 грн 3% річних та 44 583,76 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 12/21 від 22.12.2021 в частині здійснення своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, у зв'язку з чим позивач на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати та проценти річних у вищенаведених розмірах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
19.06.2025 від відповідача надійшли заява про надання доступу до електронної справи та відзив на позовну заяву, у якому викладено клопотання про поновлення строку його подання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку було відмовлено, а відзив залишено без розгляду.
24.06.2025 від відповідача повторно надійшов відзив на позовну заяву, у якому викладено клопотання про поновлення строку його подання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2025 повторно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку було відмовлено, а відзив залишено без розгляду. Крім того судом надано відповідачу дозвіл подати додаткові пояснення щодо неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та не подав до суду пояснення, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
22.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» (постачальник) та Державним підприємством «Радіовимірювач» (споживач; після реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіовимірювач») було укладено договір постачання природного газу № 12/21 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити споживачу в період з 01.01.2022 до 31.01.2022 природний газ (код предмета закупівлі за ДК 021:2015 09120000-6) у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити постачальнику ціну газу у розмірі, строку та порядку, що визначені умовами договору та додаткової угоди.
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна за 1 000 кубічних метрів газу на окремий розрахунковий період (окремий місяць) без урахування небалансів формується відповідно до результатів конкурсу (аукціону) та фіксується у кожній окремій додатковій угоді до Договору.
Ціна газопостачання кожного відповідного місяця розрахункового періоду фіксується у додатковій угоді до цього Договору (п. 3.5 договору).
Згідно з п. 4.1 Договору 50% вартості газу сплачується до 15 числа (включно) місяця поставки газу за замовлений обсяг на місяць, остаточний розрахунок проводиться до 20 числа (включно) місяця, наступного за місцем постачання газу (за фактом) за фактично спожитий обсяг за попередній місяць.
Датою оплати вартості отриманого газу, відповідно до цього Договору є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.4 Договору).
Споживач зобов'язується оплачувати постачальнику ціну газу на умовах, передбачених Договором та Додатковими угодами (підп. 5.2.1 п. 5.2 Договору).
За змістом п. 7.1 Договору сторони цього Договору звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення Договору, виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійні, природні явища надзвичайної сили, ембарго, блокади, епідемія, війна, тощо), якщо ці обставини вплинули на виконання цього договору.
Договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами, вводиться в дію з дати укладення першої додаткової угоди до Договору у відповідному розрахунковому періоді та діє в частині постачання газу протягом строку, вказаного в додатковій угоді, але в будь-якому випадку до 31.12.2022, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення (п. 10.1 Договору).
24.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, якою погодили, що в розрахунковий період (01.01.2022 - 31.01.2022) ціна газу за 1 000 кубічних метрів складає 50 990,83 грн без ПДВ, окрім того додатковий тариф на замовлену потужність на внутрішніх точках виходу з ГТС України, який відповідно до Постанови НКРЕКП від 21.12.2019 № 3013 (зі змінами) становить 136,58 грн без ПДВ. Загальна ціна за 1 000 кубічних метрів газу для власних потреб складає 51 127,42 грн, крім того ПДВ 20% - 10 225,84 грн, разом за 1000 кубічних метрів газу на власні потреби 61 352,90 грн з ПДВ, але без урахування можливих небалансів газу.
07.02.2022 відповідач платіжним дорученням № 93 сплатив позивачу 150 000,00 грн за природний газ по рахунку № 12/21-0122 від 17.01.2022.
11.02.2022 позивач направив відповідачу акт приймання-передачі газу за січень 2022 року, відповідно до якого відповідач спожив 26,44200 тис. куб. м, загальною вартістю 1 657 066,20 грн з ПДВ.
Отримавши вказаний акт, відповідач зауважень щодо нього не надав, проте підписаного примірника цього акта позивачу не повернув.
11.02.2022 позивач направив відповідачу залишковий рахунок №12/21-0122ф від 11.02.2022 на суму 1 507 066,20 грн, проте відповідач зазначену суму не сплатив, своїх зауважень щодо цього акту не надав.
31.05.2022 позивач надіслав на адресу відповідач претензію про сплату заборгованості в розмірі 1 507 066,20 грн, у якій просив сплатити зазначену суму в строк до 03.06.2022.
15.06.2022 відповідач листом №314 підтвердив наявність заборгованості, проте зазначив про наявність форс-мажорних обставин через військову агресію Російської Федерації проти України, а також вказав про можливі розбіжності у розрахунках між сторонами.
19.06.2022 позивач та відповідач підписали акт приймання-передачі природного газу коригуючий до акту від 31.01.2022, відповідно до якого загальна вартість спожитого газу була відкоригована на 34 772,71 грн. За вказаним актом відповідач спожив 26,44200 тис. куб. м природного газу, загальна вартість якого склала 1 622 093,38 грн.
Оскільки відповідач не сплатив суму заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 1 472 293,49 грн., позивач звернувся з позовом до суду.
Наведені обставини встановлені судом на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, а також судами під час розгляду справи № 910/6234/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Коммодітіз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіовимірювач» про стягнення 1 854 633,09 грн , з яких 1 472 293,49 грн заборгованості за Договором, 207 277,85 грн інфляційних втрат та 175 061,75 грн пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/6234/22, зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 472 293,49 грн заборгованості, 175 061,75 грн пені, 207 277,85 грн інфляційних втрат та 22 255,60 грн судового збору.
У подальшому, враховуючи, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо розрахунку за спожитий природний газ, позивач звертався до Господарського суду міста Києва із позовами про стягнення з відповідача 107 870,87 грн 3% річних за період з 21.02.2022 по 31.07.2024 та 267 048,97 грн інфляційних втрат за період з липня 2022 року по липень 2024 року включно (справа № 910/10326/24), а також 22 215,33 грн 3% річних за період з 01.08.2024 по 31.01.2025 та 127 997,07грн інфляційних втрат за період з серпня 2024 року по січень 2025 року включно (справа № 910/2099/25).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі № 910/10326/24 позов було задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіовимірювач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» 267 048,97 грн інфляційних втрат, 107 870,87 грн 3% річних та 4 499,04 грн судового збору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2025 у справі № 910/2099/25 позов було задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіовимірювач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» 127 997,07 грн інфляційних втрат, 22 215,33 грн 3% річних та 2 422,40 грн судового збору.
Звертаючись з позовом до суду у справі, що розглядається, позивач зазначає, що відповідачем досі не виконано рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 у справі № 910/6234/22, яке було змінено Постановою Північного апеляційного господарського від 26.02.2024, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у сумі 10 769,93 грн та 44 583,76 грн інфляційних втрат, які нараховані за період з 01.02.2025 до 30.04.2025.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18 та від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16.
Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 у справі № 910/6234/22 мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, оскільки підтверджують наявність у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем, їх розмір, факт настання строку їх виконання, а також недоведеність настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за Договором.
Виходячи зі змісту положень частини 1 статті 598, статей 599, 600, 604 - 609 Цивільного кодексу України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 цього Кодексу.
Така правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду, зокрема в постанові від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Загальні підходи до визначення змісту порушення зобов'язань містяться в статті 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до усталеної позиції Верховного Суду, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов'язковим.
Враховуючи, що відповідач не розрахувався із позивачем за товар за Договором, то в цьому випадку приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню за весь час прострочення.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У цій справі позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 10 769,93 грн та 44 583,76 грн інфляційних втрат, які нараховані за період з 01.02.2025, тобто від дня, коли позивач припинив нарахування 3% річних та інфляційних втрат у справі № 910/2099/25, по 30.04.2025.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони є арифметично правильними, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 10 769,93 грн та інфляційних втрат в розмірі 44 583,76 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіовимірювач» (вул.Колекторна, буд.24/26, м.Київ, 02121; ідентифікаційний код 14308109) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» (вул.Лейпцизька, буд.3А, м.Київ, 01015; ідентифікаційний код 42601505) 3% річних в розмірі 10 769 (десять тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн 93 коп., інфляційні втрати в розмірі 44 583 (сорок чотири тисячі п'ятсот вісімдесят три) грн 76 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.08.2025.
Суддя Т.П. Капцова