ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2025Справа № 910/6708/25
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45; ідентифікаційний код: 43020617)
до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» (04123, м. Київ, вул. Осиповського, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03359658)
про стягнення 7244,54 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
28.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» про стягнення 7244,54 грн, з яких 6930,54 грн основного боргу, 87,68 грн 3% річних та 226,32 грн інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач, як власник квартир за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45, неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо його утримання, а саме сплати щомісячних внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, розмір яких затверджено рішенням загальних зборів ОСББ «Паркове місто 45» №1 (дата проведення - 29.09.2019, дата складання - 14.10.2019), у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 6930,54 грн за період з 21.12.2024 до 26.05.2025. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 87,68 грн 3% річних та 226,32 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 відкрито провадження у справі №910/6708/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяві, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/6708/25 відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується інформацією з бази «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/6708/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45» створене 27.05.2019; адреса реєстрації: 04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45; ідентифікаційний код: 43020617.
Рішенням загальних зборів співвласників Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45», яке оформлено протоколом №1 від 21.04.2019, було затверджено статут об'єднання.
Відповідно до п. 1 розділу 2 Статуту, метою створення Об?єднання є, зокрема забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством України та цим Статутом.
Згідно п.3 розділу 3 Статуту до виключної компетенції загальних зборів співвласників належить, у тому числі, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, крім випадків, коли розмір внесків і платежів зменшується для сппіввласників без погіршення якості чи кількості послуг та робіт.
Співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов?язки, передбачені статутом об?єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (п. 2 розділу 5 Статуту).
Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45» прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 (дата проведення - 29.09.2019, дата складання - 14.10.2019), зокрема про затвердження кошторису ОСББ «Паркове місто 45» на наступний період 2019-2020 для одержання надходжень і здійснення витрат, а саме:
- затвердити розміри щомісячних внесків з утримання (власним штатним персоналом) будинку, споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, будинок, 45: для власників квартир та нежитлових приміщень - 9,40 грн. за 1 кв. метр належної загальної площі. Затвердити граничний термін сплати внесків до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Ввести в дію затверджений розмір внеску (зі штатним розкладом) з утримання будинку, споруд та прибудинкової території співвласників у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 не пізніше « 01»листопада 2019 року. Для власників непроданих (нереалізованих) квартир ПрАТ «Агрофірма Троянда» та КП «ФК «Житло-інвест» затвердити розмір внеску з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 6,81 грн. за 1 кв. метр належної загальної площі. Затвердити граничний термін сплати внесків до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Розмір затвердженого внеску буде діяти до моменту проведення будь-яких дій із зазначеною нерухомістю (продаж, оренда, іпотека, проведення реєстраційних змін із правом власності), після цього автоматично буде застосовуватись внесок затверджений на останніх загальних зборах дійсних для всіх співвласників ОСББ «Паркове місто 45» (житлового фонду та комерційних приміщень) - п. 3.2. рішення загальних зборів;
- встановити для всіх власників квартир та нежитлових приміщень разовий внесок на утримання та обслуговування багатоквартирного будинку з паркінгом та вбудованими приміщеннями в розмірі 2,00 грн. за 1 кв. метр належної загальної площі. Кошти вносяться на розрахунковий рахунок ОСББ «Паркове місто 45» і використовуються для забезпечення статутної діяльності об?єднання - п. 3.3. рішення загальних зборів.
Приватне акціонерне товариство «Агрофірма «Троянда» є власником квартири АДРЕСА_2 (загальна площа - 173,00 кв.м.), а до 13.05.2025 було власником квартири №3-30 (загальна площа - 152,70 кв.м.) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач, як власник вказаних квартир, неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо його утримання, а саме сплати щомісячних внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, розмір яких затверджено рішенням загальних зборів ОСББ «Паркове місто 45» №1 (дата проведення - 29.09.2019, дата складання - 14.10.2019), у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у загальному розмірі 6930,54 грн за період з 21.12.2024 до 26.05.2025. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 87,68 грн 3% річних та 226,32 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 Цивільного кодексу України).
За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Обов'язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об'єднанні співвласників багатоквартирного будинку.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верхового Суду від 22.02.2018 у справі №910/11312/17.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-III.
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
За змістом статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Статтею 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що співвласник зобов'язаний, зокрема виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Водночас статті 16-18 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» окремо визначають права та обов'язки об'єднання співвласників, яке набуває і здійснює їх через свої органи в силу положень статті 92 Цивільного кодексу України про цивільну дієздатність юридичної особи.
Так, об'єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, які за статтею 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» належать до коштів об'єднання, та зобов'язане забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.
Об'єднання забезпечує утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку. Для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Самостійне забезпечення об'єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи (стаття 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Статтею 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» врегульовано визначення часток внесків і платежів на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна. Так, частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Згідно ст. 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Вказані норми і умови статуту визначають порядок (спосіб) розподілу витрат.
Згідно ст. 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
За змістом частин першої-третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.
Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дозволяє зробити висновок про те, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир/ нежитлового приміщення та об'єднання співвласників, які в кінцевому мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів, на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири/ нежитлового приміщення (статті 15, 20 Закону).
Відповідно до приписів ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Таким чином, згідно з положеннями статей 360, 382 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 17, 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7, частини 1-3 статті 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Нормами Законів України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» обов'язок щодо належного утримання майна, а також сплати внесків та платежів покладено саме на співвласників багатоквартирного будинку, а не на осіб, у яких, майно перебуває, зокрема, на праві оперативного управління.
Згідно визначення цих Законів співвласниками багатоквартирного будинку є - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Отже, суд зазначає, що законодавством на відповідача, як на особу, якій на праві власності належить майно, покладено обов'язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Крім цього, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (ч. 5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Рішенням загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45», оформленим протоколом № 1 (дата проведення - 29.09.2019, дата складання - 14.10.2019), було, зокрема, встановлено, що граничний термін сплати внесків до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з грудня 2024 року по квітень 2025 року позивачем було нараховано до сплати відповідачу внески на утримання багатоквартирного будинку на загальну суму 11090,10 грн, з яких відповідач сплатив 4159,56 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 6930,54 грн, доказів сплати яких станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» у сумі 6930,54 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» суми основного боргу у розмірі 6930,54 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач нарахував та заявляє до стягнення з відповідача 87,68 грн 3% річних та 226,32 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх необгрунтованості, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення, у зв'язку з чим здійснив власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до яких обгрунтованим розміром 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 60,15 грн, та обгрунтованим розміром інфляційних втрат - 131,73 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45» у вказаній частині позовних вимог підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Троянда» (04123, м. Київ, вул. Осиповського, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03359658) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове місто 45» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. 45; ідентифікаційний код: 43020617) суму основного боргу у розмірі 6930 (шість тисяч дев'ятсот тридцять) грн 54 коп., 3% річних у розмірі 60 (шістдесят) грн 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 131 (сто тридцять одна) грн 73 коп. та судовий збір у розмірі 2381 (дві тисячі триста вісімдесят одна) грн 57 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак