ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.07.2025справа №910/4896/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/4896/25
за позовом Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 22883141)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «П-9» (вул. Заболотного Академіка, буд. 48А, оф. 203, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код 44495277)
про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою,
за участю представників:
позивача - Пилипчук І.І. (довіреність від 04.10.2024 №б/н);
відповідача - Пасічніченка Д.О. (ордер від 27.05.2025 серія АА №1555303).
1. Стислий виклад позовних вимог
Київська міська рада (далі - КМР) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «П-9» (далі - Товариство) про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі КМР у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, місце розташування якої: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання Товариства знести об'єкт самочинного будівництва, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.10.2021, індексний номер: 60841890, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 668133280380.
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- 26.06.2015 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір про поділ житлового будинку з господарськими будівлями, який посвідчений приватним нотаріусом Секістовою Т.І. 26.06.2016 та зареєстрований за №859 (далі - Договір №859); так, в підпункті 1.2 Договору №859 зазначено, що право власності на житловий будинок громадянам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить на підставі договору про поділ житлового будинку з господарськими будівлями, який посвідчений приватним нотаріусом Тимошенко Н.С. 16.01.2015 та зареєстрований за №49 (вказаний договір відсутній в матеріалах реєстраційної справи №668133280380 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);
- 28.10.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Малинське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт №767 на садибний будинок на замовлення гр. ОСОБА_3 , а 18.09.2019 видано довідку №28, в якій вказано, що житловий будинок побудовано 1917 року та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:78:111:0012; 30.06.2015 проведена первинна реєстрація права приватної власності на житловий будинок загальною площею 34,7 кв.м за адресою: пл. Фрунзе, буд. 9, м. Київ, приватним нотаріусом Секістова Т.І., яким зареєстровано право власності ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу №865 та довідкою №28; факт реєстрації підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2019 №182196375 (зазначений договір відсутній в матеріалах реєстраційної справи №668133280380 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);
- 21.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Тех Пасс» на замовлення ОСОБА_3 складено висновок №2509-181/1 про технічні показники об'єкта нерухомого майна, 28.09.2020 - складено технічний паспорт, інвентаризаційна справа №2509-181 на замовлення ОСОБА_3 ; 08.10.2020 приватним нотаріусом Сазоновою О.М. внесені зміни про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 34,7 кв.м;
- реєстрація внесених змін підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2020 №227423690; 23.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Бюро технічної інвентаризації» складено технічний паспорт на громадський будинок, інвентаризаційна справа №220921 на замовлення ОСОБА_3 ; 23.09.2021 ТОВ «Бюро технічної інвентаризації» видано довідку №220921 про показники об'єкта нерухомого майна;
- 08.10.2021 ОСОБА_3 і Товариством укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом 08.10.2021 та зареєстрований за №382; також 08.10.2021 підписано акт приймання-передачі, який зареєстрований приватним нотаріусом за №№ 383, 384;
- реєстрація права власності Товариства підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2021 №278753922; 12.10.2021 ОСОБА_3 і Товариством укладено договір про внесення змін до договору купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом 12.10.2021 та зареєстрований за №400;
- внесення змін в частині знаходження об'єкту нерухомості на підставі договору про внесення змін підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.10.2021 №279274434;
- однак, КМР жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність чи користування громадян ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не приймала; вказані факти свідчать про вчинення згаданими особами та відповідачем дій, які направлені на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності; КМР вважає, що наявні правові підстави для усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Товариство 28.05.2025 подало суду відзив на позовну заяву, в якому вказало таке:
- позивач у 2016 році був повністю обізнаний з документами та порядком набуття прав на об'єкт нерухомого майна, що просить тепер визнати самочинним, а тому КМР пропущено строк позовної давності, про який заявлено відповідачем;
- історія виникнення та зміни власників об'єкта нерухомого майна, що сьогодні належать Товариству та розміщується на земельній ділянці, є прозорою та підтверджується рядом документів, на противагу безпідставним твердженням, що містяться в позовній заяві;
- на сьогоднішній день немає відкритих кримінальних проваджень щодо факту законності об'єктів нерухомого майна; позивач таких доказів суду не надав; Товариство підтверджує, що запити правоохоронних органів на його адресу також не надходили;
- порушення в ході здійснення державної реєстрації на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відсутні: підстави для проведення державної реєстрації у колишнього власника нерухомого майна були наявні, а усі необхідні для проведення державної реєстрації документи було надано; твердження ж позивача з цього приводу є необґрунтованими та безпідставними;
- 17.11.1997 рішенням Мінського районного суду міста Києва у справі №2-3210 було встановлено порядок використання колишніми власниками нерухомого майна, що просить визнати самочинним позивач, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 земельної ділянки під домоволодінням за адресою: АДРЕСА_2 ;
- саме враховуючи факт наявності у ОСОБА_2 права користування землею під нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення Мінського районного суду міста Києва, яке в подальшому законно змінило своє функціональне призначення - і є ознакою відсутності відносно такого майна характеру самочинного будівництва;
- факт виконання адміністративного акта і настання незворотних правових наслідків від такого виконання - це ще одна обставина, яка унеможливлює застосування власником земельної ділянки, КМР, механізму визнання самочинно-збудованим об'єкта нерухомого майна, що розміщується на земельній ділянці, наданій цим власником в оренду, та щодо якого настали незворотні наслідки;
- відповідач сумлінно використовує земельну ділянку під належним йому об'єктом нерухомого майна, керуючись виключно нормами чинного законодавства України;
- законних підстав для розірвання договорів оренди на сьогоднішній день немає, а позивач їх не зазначив, як і саму позовну вимогу, що стосується розірвання чинного договору оренди земельної ділянки, що належним чином виконується.
Слід зазначити, що відповідач у відзиві просив суд поновити пропущений процесуальний строк для його подання.
Судом було поновлено Товариству пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позов та долучено останній до матеріалів справи.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 до набрання рішенням законної сили вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю літ. «А», загальною площею 34,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 668133280380), яка належить Товариству.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 02.06.2025.
У підготовчому засіданні 02.06.2025 оголошено перерву до 23.06.2025.
Позивач 17.06.2025 подав суду письмові пояснення на відзив відповідача, в яких просив суд визнати подані Товариством документи недопустимими доказами, які не відповідають вимогам законодавства України, а також зазначив, що:
- відповідачем не надано жодного документу, який би підтверджував надання земельної ділянки у власність чи користування; відповідно до наданих Товариством документів вбачається незрозуміла трансформація не лише площі дерев'яного будинку, але й трансформація житлового будинку в нежитлову будівлю без будь-якої дозвільної документації та погоджень; матеріали справи не місять доказів існування саме дерев'яного будинку побудованого, в 1917 році, надані відповідачем документи містять відомості лише щодо проведення реєстраційних дій щодо майна, яке нібито існує;
- розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням;
- позовна вимога КМР про усунення перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі КМР у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання Товариства знести об'єкт самочинного будівництва, є такою, що спрямована на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, а тому підлягає задоволенню;
- державна реєстрація права власності не є правовою підставою виникнення такого права, а також запис про речове право презюмується та може бути оскаржене до суду; ні посадові особи Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ані депутати КМР не є тими особами/органом, що підтверджують правомірність набуття прав на майно та їх реєстрації.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.07.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 28.07.2025 оголосила вступне слово та підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні 28.07.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Товариство є власником таких об'єктів нерухомого майна:
- нежитлової будівлі літ. «А» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 668133280380) загальною площею 34,7 кв.м, яка належить на праві власності відповідачу та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 382, виданий 08.10.2021 (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2021, номер запису 44381128), яка розміщується на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:78:111:0012 на АДРЕСА_1 площею 0,0912 га, яку просить визнати самочинно-збудованою позивач;
- нежитлової будівлі літ. «А» (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 668097780380) загальною площею 32,9 кв.м, яка належить Товариству на праві приватної власності та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 369, виданий 07.10.2021 (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2021, номер запису 44375712) та розміщується на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:78:111:0008 на АДРЕСА_1 площею 0,0963 га.
Так, споруджено об'єкт нерухомого майна було ще у 1917 році. З початку вказані два об'єкти нерухомого майна складали собою домоволодіння, загальною площею 65,4 кв.м, що включало жилий будинок літ. А, жилою площею 35,4 м.кв, жилий будинок літ. Б, площею 30 кв.м, службове приміщення літ. Б та сарай літ. В, погріб, уборну літ. Д, яке належало на праві приватної власності ОСОБА_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Першою Київською державною нотаріальною конторою 13.12.1984 за реєстровим №6Н-18921 та зареєстрованого в Київському бюро технічної інвентаризації 18.12.1984 за №3606.
Крім того, в матеріалах інвентаризаційної справи наявна будинкова книга для прописки громадян, де також вказано колишню власницю ОСОБА_5
ОСОБА_5 09.04.1985 подарувала ОСОБА_4 частини зазначеного домоволодіння.
24.05.1994 на підставі рішення Мінського районного суду м. Києва у справі №2-2702 за ОСОБА_4 було визнано право власності на вказане домоволодіння, з усіма господарськими будівлями, що входять до складу.
У 1995 році частину домоволодіння було подаровано ОСОБА_2 (договір дарування, частки житлового будинку з господарськими будівлями р. № 4с-924 від 02.03.1995).
Рішенням Мінського районного суду м. Києва від 17.11.1997 зі справи №2-3210 було встановлено порядок використання земельної ділянки під домоволодіння.
Стосовно доводів позивача щодо того, що рішення Мінського районного суду м. Києва від 24.05.1994 у справі №2-27022702 і від 17.11.1997 у справі №2-3210 є недопустимими доказами, оскільки викладені російською мовою і перекладу на українську мову матеріали справи не містять, то наведені рішення відповідають статті 91 ГПК України.
У 1999 році іншу частину домоволодіння було подаровано ОСОБА_1 (договір дарування жилого будинку від 22.10.1999, зареєстрований в реєстрі за №5с-2115).
У 2013 році, домоволодіння, що належало ОСОБА_4 , перейшло у власність його дітям:
- ОСОБА_1 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.12.2013 зареєстроване в реєстрі за №1294);
- ОСОБА_2 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 25.12.2013 зареєстроване в реєстрі за №1295).
Розпорядженням Оболонської районної державної адміністрації від 19.05.2015 №261 було присвоєно садовому будинку поштову адресу: АДРЕСА_3 .
26.06.2015 ОСОБА_2 (сторона-2) і ОСОБА_1 (сторона-1) уклали договір про поділ житлового будинку з господарськими будівлями, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. та зареєстрований у реєстрі за №859, за умовами якого:
- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 67,6 кв.м (пункт 1.1);
- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , право власності на вказаний житловий будинок належить на підставі договору про поділ житлового будинку з господарськими будівлями, посвідченого 16.01.2015 приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області Тимошенко Н.С. та зареєстрованого в реєстрі за №49 (пункт 1.2);
- згідно з відомостями, викладеними в розпорядженні Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 19.05.2015 №261, є можливість поділу зазначеного житлового будинку з господарськими будівлями таким чином: ОСОБА_2 - житловий будинок, що складається: кімната 2 пл. 10,3 кв.м, кімната 3 пл. 12,6 кв.м (з врахуванням печі); частина веранди приміщення 1 пл. 11,8 кв.м, що складає 51/100 (п'ятдесят одну соту) частину житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 34,7 кв.м (35,2 кв.м загальна площа без врахування печі), житлова площа 22,9 кв.м; ОСОБА_1 - житлового будинку 9-А, що складається: кімната 2 пл. 8,6 кв.м (з врахування печі), кімната 3 пл. 12,5 кв.м; частина веранди літ «а» кімната 1 пл. 11,8 кв.м, що складає 49/100 (сорок дев'ять сотих) частин житлового будинку з господарськими будівлями, загальною площею 32,9 кв.м (34,6 кв.м загальна площа без врахування печі), житлова площа 12,5 кв.м; загальна площа всього будинку 67,6 кв.м (69,8 кв.м загальна площа без врахування печей), житлова площа 35,4 кв.м; Товариство з обмеженою відповідальністю «Малинське БТІ» передбачає відповідно до статті 183 ЦК України можливість поділу (виділу) нерухомого майна без втрати його цільового призначення (пункт 1.3).
В подальшому ОСОБА_2 продала свою частину будинку ОСОБА_3 , про що укладено договір купівлі-продажу житлового будинку від 30.06.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. та зареєстрований у реєстрі за №865.
КМР, враховуючи, що земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі (витяг з Державного земельного кадастру від 24.03.2016 №НВ-8000277542016 про земельну ділянку), право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано в установленому порядку (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.06.2016 №39820786 про реєстрацію прав та їх обтяжень) та розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), рішенням від 15.06.2016 №ПР-10341, зокрема:
- затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) громадянці ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа П-9384) (пункт 1);
- передала громадянці ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0912 га (кадастровий номер 8000000000:78:111:0012) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва (пункт 2);
- громадянці ОСОБА_3 : виконувати обов'язки власника земельної ділянки відповідно до статті 91 Земельного кодексу України; забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд; у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному чинним законодавством України; питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством; питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку; вжити заходів щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (пункт 3);
- попередила власника земельної ділянки, що право власності на земельну ділянку може бути припинено у випадках, передбачених статтями 140, 143 Земельного кодексу України (пункт 4).
У 2020 - 2021 роках в зв'язку з перейменуванням площі Фрунзе було змінено адресу об'єкта нерухомого майна на АДРЕСА_1. Крім того, за бажанням власників, оскільки житловий будинок використовувався фактично як нежитлова будівля було змінено його функціональне призначення та переведено до нежитлового (довідка про показники наявна в матеріалах справи).
08.10.2021 Товариство придбало нежитлову будівлю загальною площею 34,7 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 0,0912 га, кадастровий номер 8000000000:78:111:0012 (місце розташування: АДРЕСА_1), у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутько М.В. та зареєстрованого в реєстрі за №382.
Рішенням КМР від 13.07.2023 №7068/7109 остання, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та заяву і звернення Товариства, вирішила:
- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (зміна цільового призначення) за адресою: АДРЕСА_1 (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення - 03.10), заява ДЦ від 11.08.2022 №69015-006954925-031-03, справа №557239170 (пункт 1);
- змінити вид цільового призначення земельної ділянки площею 0,0912 га (кадастровий номер 8000000000:78:111:0012) на АДРЕСА_1 на « 03.10, для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку» (пункт 2);
- передати Товариству, за умови виконання пункту 4 даного рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,0912 га (кадастровий номер 8000000000:78:111:0012) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (код виду цільового призначення - 03.10, для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаною з отриманням прибутку) на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2021, номер запису про право власності 44381128, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.08.2022 №307357269) (пункт 3);
- Товариству:
виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України;
у місячний строк надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) документи, визначені законодавством України, необхідні для укладення договору оренди земельної ділянки;
питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку;
забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельної ділянки;
виконати вимоги, викладені в листі Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.02.2022 №055-2518;
під час використання земельної ділянки дотримуватися обмежень у її використанні, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі;
частину земельної ділянки в межах червоних ліній використовувати відповідно до вимог Закону України «Про автомобільні дороги»;
забезпечити внесення змін до Державного земельного кадастру в порядку, визначеному законодавством України;
проведення будь-яких робіт на об'єкті здійснювати за проектною документацією, розробленою і погодженою у порядку, визначеному законодавством України та державними будівельними нормами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (лист Міністерства культури та інформаційної політики від 03.06.2022 №06/18/24-22);
питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 №384/6600 «Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва» (зі змінами і доповненнями);
у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному законодавством України;
сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (пункт 4);
- Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вжити організаційно-правових заходів щодо виконання підпункту 4.12 пункту 4 даного рішення (пункт 5);
- попередити землекористувача, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України (пункт 6);
- дане рішення втрачає чинність через дванадцять місяців з моменту його оприлюднення у разі якщо протягом цього строку не укладений відповідний договір оренди земельної ділянки (пункт 7);
- надати дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:78:111:0012) площею 0,0912 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі на АДРЕСА_1, що підлягає продажу Товариству (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення - 03.10) (пункт 8).
09.10.2023 КМР (орендодавець) і Товариством (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Демяненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за №704, за умовами якого:
орендодавець, на підставі рішення КМР від 13.07.2023 №7068/7109 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену даним договором, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі КМР; державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Урдюк О.Ю., згідно з рішенням від 21.09.2018 №43121640 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису про право власності 28025062, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1234788480000 (пункт 1.1);
- об'єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення КМР від 13.07.2023 №7068/7109 та даного договору є земельна ділянка з такими характеристиками: кадастровий номер 8000000000:78:111:0012; місце розташування - АДРЕСА_1; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов'язаного з отриманням прибутку (для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі); розмір (площа) - 0,0912 га (пункт 2.1);
- згідно з витягом з технічної документації від 22.09.2023 №НВ-9928509412023 (за формою відповідно до додатку 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 №753)) нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 4 995 132,71 грн (пункт 2.2);
- земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (пункт 2.3);
- на земельній ділянці розміщена нежитлова будівля літ. «А», загальною площею 34,7 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 668133280380, яка згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності орендареві (пункт 2.4);
- договір укладено на 15 років (пункт 3.1);
- визначена даним договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар самостійно розраховує та вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі (пункт 4.1);
- річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п'яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки; у разі передачі в оренду будівель, споруд, що розташовані на земельній ділянці, розмір річної орендної плати за основним видом діяльності збільшується в 1,2 рази; обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; відповідно до розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку від 25.09.2023 №НГО/2023-58689 (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 №1724) річна орендна плата за земельну ділянку становить 249 756,64 грн на рік (підпункт 4.2.1 пункту 4.2).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Частинами першою і другою статті 105 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо).
За позовом виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів такий будинок або частина його можуть бути безоплатно вилучені судом і зараховані до фонду місцевої Ради народних депутатів або за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів знесені громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок. Знесення чи вилучення будинку, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, провадиться, коли громадянин не привів його, після попередження, у відповідність з проектом чи зазначеними нормами і правилами.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю.
Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду, не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.
Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості - що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою.
Велика Палата Верховного Суду висновує, що права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 ЦК України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з'явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження.
Так, судом встановлено, що рішенням Мінського районного суду м. Києва від 24.05.1994 у справі №2-2702 за ОСОБА_4 було визнано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з будинку під літерою «А» (за технічним паспортом) з усіма надвірними спорудами.
Рішенням Мінського районного суду м. Києва від 17.11.1997 у справі №2-3210 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , третя особа - Державна адміністрація Мінського району м. Києва, про визначення порядку використання земельної ділянки, позов задоволено; визначено порядок конкретного використання земельної ділянки між власниками житлового будинку АДРЕСА_3 , згідно з яким виділено ОСОБА_2 у конкретне користування земельну ділянку площею 881,7 кв.м, розташовану в межах пл. Фрунзе - 26,86 п.м., за правою межею - 66,2 п.м. + 7,5 п.м.; ОСОБА_4 виділено у конкретне користування земельну ділянку площею 881,7 кв.м, розташовану у межах пл. Фрунзе - 25,7 п.м., по лівій межі - 33,0 п.м. + 10,2 п.м. + 20,4 п.м.; лінію розділу відповідно до висновку експертів у даній справі прокладено від точки «А», що розділяє кордони пл. Фрунзе на два відрізки 25,7 п.м. та 26,86 п.м. по осі будинку до точки «Б»; від точки «Б» прокладено відрізок завдовжки 41 п.м. у напрямку перетину лівого та правого кордону до точки «В»; з точки «В» прокладено відрізок довжиною 3,7 п.м. до точки «Г», що розділяє ділянку лівої межі на два відрізки 20,4 п.м. та 7,5 п.м.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Велика Палата Верховного Суду постійно нагадує, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (зокрема, пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, пункт 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
У певних випадках спосіб захисту імперативно «прив'язаний» до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін «встановлений законом» означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
Частинами третьою - п'ятою статті 376 ЦК України, відповідно, встановлено таке.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво. Також потрібно враховувати положення частини третьої та п'ятої статті 376 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (постанови від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі №921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі №923/196/20 (пункт 34)).
Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі №923/196/20 (пункт 34)).
Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі №923/196/20 (пункт 35)).
Визнання права власності в порядку частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов'язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Таким чином, застосування положень частини третьої або п'ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.
Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (пункти 6.31-6.33 постанови від 07.04.2020 у справі №916/2791/13; пункти 53-56 постанови від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц; пункт 46 постанови від 20.07.2022 у справі №923/196/20).
Тобто відповідно до приписів частин третьої та п'ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.
Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 зі справи №916/1174/22).
За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з?ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
КМР вважає, що оскільки жодних рішень щодо передачі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у власність чи користування громадян ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не приймала, то це свідчить про вчинення згаданими особами та Товариством дій, які направлені на заволодіння земельною ділянкою у незаконний спосіб та поза межами встановленого законодавством України порядку набуття прав на землі комунальної власності. КМР вважає, що наявні правові підстави для усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.
Слід зазначити, що у позові КМР стверджує, що на спірній земельній ділянці розміщено житловий будинок загальною площею 34,7 кв.м, господарська будівля площею 11,9 кв.м і туалет площею 1.8 кв.м на будівництво яких позивач жодних дозволів не надавав. На підтверждження чого позивач надає висновок Товариства з обмеженою відповідальністю «Тех Пасс» від 21.09.2020 №2509-181/1 про технічні показники об?єкта нерухомого майна.
Разом з тим, як зазначає сам позивач, житловий будинок загальною площею 34,7 кв.м було збудовано ще у 1917 році, а наявні у матеріалах справи документи відносно такої будівлі не дають підстав вважати, що вона була побудована без відповідних дозволів, які передбачалися законодавством, чинним на момент такого будівництва, а відтак і не може вважатися самочинною.
Окрім того, право власності на вказаний житловий будинок, з огляду на наявність між ОСОБА_4 і його сестрою спору відносно такого права власності, рішенням Мінського районного суду м. Києва від 24.05.1994 у справі №2-27022702 визнано за ОСОБА_4 , а рішенням Мінського районного суду м. Києва від 17.11.1997 у справі №2-3210 визначено порядок використання земельної ділянки, на якій розміщено спірне майно.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які є дітьми ОСОБА_4 успадкували спірне майно за заповітом і на підставі укладеного 26.06.2015 договору про поділ житлового будинку з господарськими будівлями, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. та зареєстрованого у реєстрі за №859, здійснили поділ житлового будинку з господарськими будівлями.
В подальшому ОСОБА_2 продала свою частину будинку ОСОБА_3 , про що укладено договір купівлі-продажу житлового будинку від 30.06.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Секістовою Т.І. та зареєстрований у реєстрі за №865.
У 2020 - 2021 роках в зв'язку з перейменуванням площі Фрунзе було змінено адресу об'єкта нерухомого майна на площу АДРЕСА_1 . Крім того, за бажанням власників, оскільки житловий будинок використовувався фактично як нежитлова будівля було змінено його функціональне призначення та переведено до нежитлового (довідка про показники наявна в матеріалах справи).
І остаточно, станом на даний час, власником нежитлової будівлі загальною площею 34,7 кв.м збудованої у 1917 році є Товариство на підставі укладеного з ОСОБА_3 договору купівлі-продажу.
Що стосується господарської будівлі загальною площею 111,9 кв.м та туалету площею 1.8 кв.м, то згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро технічної інвентаризації оформлення землі та нерухомості» від 23.09.2021 вих. №220921 про показники об?єкта нерухомого майна відповідно до проведеної інвентаризації від 23.09.2021 господларська будівля загальною площею 111,9 кв.м та туалет площею 1,8 кв.м зруйнові.
Відтак, на даний час на спірній земельній ділянці розміщена лише нежитлова будівля площею 34,7 кв.м.
Отже, питання самочинного будівництва господарської будівлі та туалету є вичерпаним, по-перше, оскільки на момент подання позову таких споруд вже не існувало, а, по-друге, КМР не надано жодних доказів наявності у Товариства права власності на такі будівлі, тобто в цій частині позов пред?явлено не до того відповідача.
Підсумовуючи викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, судом не встановлено, а позивачем не доведено, самочинного будівництва єдиної нежитлової будівлі, розміщеної на спірній земельній ділянці, та право власності на яку визнано рішенням Мінського районного суду м. Києва від 24.05.1994 у справі №2-2702, яким, поміж іншого, також не було встановлено самочинного будівництва, а тому позов КМР задоволенню не підлягає.
Стосовно застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог позивача, то позовна давність у справах про самочинне будівництво, як правило, не застосовується, оскільки порушення щодо самочинного будівництва в таких категоріях спорів є триваючим.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 22883141) до Товариства з обмеженою відповідальністю «П-9» (вул. Заболотного Академіка, буд. 48А, оф. 203, м. Київ, 03187; ідентифікаційний код 44495277) про усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на Київську міську раду (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 22883141).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.08.2025.
Суддя Оксана Марченко