ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2025Справа № 910/6700/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА"
до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
про стягнення 691 425,40 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - відповідач) про стягнення 693099,57 грн., у тому числі: заборгованість за спожиту електричну енергію з ПДВ в сумі 678 050 грн 13 коп., інфляційні втрати в сумі - 10 846 грн 74 коп., 3% річних в сумі - 4 202 грн 70 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором постачання електричної енергії споживачу № 2000189 від 15.06.2021 відповідач в обумовлений строк не здійснив у повному обсязі та визначені строки оплату електричної енергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/6700/25, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (виклику).
Позивачем, 10.06.2025 через підсистему «Електронний суд» подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з Відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до поданої заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 691 425,40 грн., з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію з ПДВ в сумі - 678 050 грн 13 коп., інфляційні втрати в сумі - 9 514 грн 70 коп., 3% річних в сумі - 3 860 грн 57 коп.
У поданій заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" судовий збір в сумі 20 грн 09 коп.
Розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Пунктом 2. ч. 2. ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що позивачем дотримано вимоги статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому така заява підлягає прийняттю судом до розгляду.
Отже, оскільки зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, суд дійшов до висновку про прийняття її до розгляду, а тому новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір, є стягнення 691 425,40 грн.
18.06.2025 в підсистемі «Електронний суд» відповідач сформував письмовий відзив, в якому просив зменшити розмір заявлених інфляційних витрат до 1 грн. та 3% річних до 1 грн. та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРА» в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 9 513 грн. 70 коп. та 3% річних у розмірі 3 859 грн. 57 коп.
20.06.2025 від Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" надійшла заява про перехід до розгляду справи в загальному позовному провадженні та відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 року відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
24.06.2025 позивач подав письмові заперечення на заяву Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та відповідь на відзив.
03.07.2025 від Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" надійшла заява про врегулювання спору за участю судді.
14.07.2025 через підсистему «Електронний суд» позивач подав заперечення на заяву АСК "Укррічфлот" від 03.07.2025 про врегулювання спору за участю судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 186 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.
Таким чином, відповідно до норм процесуального законодавства обов'язковою умовою для врегулювання спору за участю судді є згода обох сторін (позивача та відповідача) шляхом подання спільної письмової заяви.
Оскільки позивач надав заперечення на заяву АСК "Укррічфлот" від 03.07.2025 про врегулювання спору за участю судді, підстави для задоволення заяви відповідача про врегулювання спору за участю судді в аспекті ч. 1 ст. 186 Господарського процесуального кодексу України відсутні.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
АСК "Укррічфлот" подало Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" 15.06.2021 заяву-приєднання до умов Договору про постачання електричної енергії споживачу, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" (далі - позивач) та Приватним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2000189 від 15.06.2021, відповідно до умов якого АСК "Укррічфлот", приєдналося заявою - приєднанням від 15.06.2021, обравши Комерційну пропозицію.
Згідно п.1.2 умови Договору розроблені з урахуванням вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), та є однаковими для всіх споживачів.
У додатку №1 до Договору, серед іншого, зазначено, що початок постачання електричної енергії - з 01.08.2021.
За результатами укладення договору про постачання електричної енергії Відповідачу було відкрито у ТОВ "ЕНЕРА" особовий рахунок за №2000189.
Відповідно до пункту 2.1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п.п.1 пункту 6.2 Договору Відповідач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
ТОВ "ЕНЕРА" належним чином виконувало умови Договору та здійснювало постачання електричної енергії Відповідачу, а в свою чергу Відповідач здійснював споживання електричної енергії, що підтверджується листами про переданий обсяг розподіленої електричної енергії, поставленої електропостачальником ТОВ "ЕНЕРА" споживачу АСК "Укррічфлот", №01/01-26-1545 від 01.04.2025 та №01/01-26-1874 від 18.04.2025 АТ "Миколаївобленерго".
За твердженням позивача, АТ "Миколаївобленерго" на ринку електричної енергії України виконує функції адміністратора комерційного обліку (АКО), відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311, а саме: здійснює надання сертифікованих даних комерційного обліку (остаточного набору даних комерційного обліку за встановлений період для точки комерційного обліку, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії).
Частина 1 статті 53 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлює, що функції адміністратора комерційного обліку покладаються на оператора системи передачі.
Відповідно до підпункту 12.4.4 глави 12.4 розділу XII Кодексу комерційного обліку, до дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб оператори системи забезпечують приймання даних комерційного обліку від учасників ринку та/ або споживачів, їх обробку, формування, профілювання, валідацію та передачу для розрахунків на ринку. Зазначені функції виконуються операторами систем до дати початку їх виконання АКО з урахуванням поетапного запуску функціонування центральної інформаційно-телекомунікаційної платформи Датахаб.
Згідно пункту 12.4.6. глави 12.4 розділу XII Кодексу комерційного обліку, Оператори системи мають забезпечити щоденне завантаження даних комерційного обліку електричної енергії в систему управління ринком.
Система управління ринком Market Management System (MMS), знаходиться за посиланням https://mms.ua.energy
Відповідно до підпункту 9 пункту 2.2.2 глави 2.2 розділу II Кодексу комерційного обліку, АКО виконує функції надання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії адміністратору розрахунків, а також учасникам ринку та іншим заінтересованим сторонам, які пов'язані з певною ТКО.
Підпункт 68 пункту 1.2.1 глави 1.2 розділу I Кодексу комерційного обліку визначає, що сертифіковані дані комерційного обліку (сертифіковані дані) - набір даних комерційного обліку за встановлений період для точки або групи точок комерційного обліку після їх перевірки АКО, що використовується всіма учасниками для розрахунків на ринку електричної енергії.
Відповідно до пункту 9.14.1 глави 9.14 розділу IX Кодексу комерційного обліку, АКО має передавати учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Матеріали справи свідчать, що відповідач спожив електричну енергію за грудень 2024 - в об'ємі 21 304 кВт*год; за січень 2025 - в об'ємі 25 447 кВт*год; за лютий 2025 - в об'ємі 26 055 кВт*год; за березень 2025 - в об'ємі 13 372 кВт*год.
Відповідно до п.п. 2 п. 7.2. Договору, постачальник зобов'язується нараховувати та виставляти рахунки Споживачу за електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором.
Згідно п. 4.13 Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу (п. 4.14 Правил).
Згідно розділу "Спосіб оплати" Додатку 2 до Договору "Комерційна пропозиція", оплата електричної енергії здійснюється споживачем плановими платежами за наступним графіком: - до 24 числа місяця, що передує розрахунковому 25 % вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; - до 05 числа розрахункового місяця - 25 % вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; - до 15 числа розрахункового місяця - 25 % вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ; - до 30 числа розрахункового місяця - 25 % вартості заявлених обсягів на розрахунковий місяць з урахуванням ПДВ з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
Планові платежі здійснюються у розмірах, кожний з яких визначається за наступною формулою: О = Р* Wзаяв*Ц, де Р - відсоток оплати (%), Wзаяв- заявлені споживачем обсяги споживання на розрахунковий період, Ц - прогнозована ціна (тариф), механізм визначення якої вказаний у розділі "Ціна" цієї комерційної пропозиції. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом Постачальника, зазначений у Договорі або розрахункових документах.
Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом Постачальника, зазначений у Договорі або розрахункових документах.
Сума переплати/недоплати Споживача, яка виникла внаслідок різниці Ц та Цфакт визначається після завершення розрахункового періоду. Сума переплати Споживача, за вибором Споживача, може бути зарахована в якості оплати наступного розрахункового періоду, або повертається Постачальником на розрахунковий рахунок Споживача. Сума недоплати Споживача підлягає безумовній оплаті Споживачем не пізніше 5 робочих днів з дня отримання рахунку.
Розділом "Термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та термін його оплати" Додатку 2 до Договору "Комерційна пропозиція" визначено, що Оплата рахунку Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не більше п'яти робочих днів від дати його отримання Споживачем.
Відповідно до п.5.1 Договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.
Відповідно до п.5.5 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
За особовим рахунком № 2000189 АСК "Укррічфлот" за спожиту активну електричну енергію було нараховано: за грудень 2024 - 166 505 грн 23 коп. з ПДВ, що підтверджується рахунком №2000189-2412-1 від 31.12.2024 та актом №2000189-2412-1 приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.12.2024.
за січень 2025 року - 197 858 грн 93 коп. з ПДВ, що підтверджується рахунком №2000189-2501-1 від 31.01.2025 та актом №2000189-2501-1 приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.01.2025;
за лютий 2025 року - 214 098 грн 53 коп. з ПДВ, що підтверджується рахунком №2000189-2502-1 від 28.02.2025 та актом №2000189-2502-1 приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 28.02.2025;
за березень 2025 року - 99 587 грн 44 коп. з ПДВ, що підтверджується рахунком №2000189-2503-1 від 31.03.2025 та актом №2000189-2503-1 приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії від 31.03.2025;
Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження повернення позивачу акту за березень 2025 року з вмотивованою відмовою від його підписання.
При цьому, сам по собі факт відсутності підписаного сторонами акту наданих послуг не є визначальним для висновку про ненадання позивачем електричної енергії за договором.
Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично на виконання умов Договору у період з грудня 2024 року по березень 2025 року поставив, а відповідач прийняв електричну енергію в об'ємі 86 178 кВт*год, загальною вартістю 678 050 грн 13 коп.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач, в порушення умов договору не сплатив вартість електричної енергії, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 678 050 грн 13 коп.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Оскільки строк виконання зобов'язання з оплати електричної енергії настав, доказів сплати вартості електричної енергії суду не надано та матеріали справи не містять, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 678 050 грн 13 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Окрім того, суд зазначає, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань та особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 суд зазначає, що у вказаній справі викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст.625 Цивільного кодексу України. В той же час, у даній справі сторонами у договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з розміром, визначеним у ст.625 Цивільного кодексу України.
Застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.
Разом з тим інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат.
З огляду на наведене, у суду відсутні підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи наведене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними.
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в сумі - 9 514 грн 70 коп., 3% річних в сумі - 3 860 грн 57 коп.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судового збору, суд зауважує наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
У п. 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як однієї з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду має прийматись з дотриманням цих принципів, які закріплені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх правового статусу та майнового стану. У матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту: за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
У даній справі, суд вирішив спір у частині вимог про стягнення 691 425,40 грн., тому відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 8 297 грн 10 коп.
Враховуючи зазначене, судовий збір розмірі 20 грн 09 коп підлягає поверненню позивачу зі спеціального фонду Державного бюджету України.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 8 297 грн 10 коп.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 8, код ЄДРПОУ 00017733) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Е, 3 поверх, кімната 16, код ЄДРПОУ 25498917) заборгованість за спожиту електричну енергію з ПДВ в сумі 678 050 (шістсот сімдесят вісім тисяч п'ятдесят) грн 13 коп., 9 514 (дев'ять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн 70 коп. - інфляційні втрати, 3 860 (три тисячі вісімсот шістдесят) грн 57 коп. - 3% річних, 8 297 (вісім тисяч двісті дев'яносто сім) грн 10 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА" (01601, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Е, 3 поверх, кімната 16, код ЄДРПОУ 25498917) з Державного бюджету України, на рахунок: НОМЕР_1 в АТ "ОТП БАНК" судовий збір в розмірі 20 (двадцять) грн 09 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 01.08.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА