ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.08.2025Справа № 910/15157/24
За скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро»
на діїГолосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
у справі№910/15157/27
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро»
доДержавного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу»
простягнення 111 270,49 грн.,
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
не викликалися.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Імексагро» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення 111 270,49 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства «Центр сертифікації і експертизи насіння і садивного матеріалу» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» заборгованість у розмірі 50 000,00 грн., 3% річних у розмірі 11 112,33 грн., інфляційні у розмірі 50 158,16 грн., судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
12.03.2025 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
31.07.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» надійшла скарга на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій заявник вказує на неправомірність винесення головним державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 08.04.2025 у ВП НОМЕР_1 про зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 3391 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Статтею 341 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що скаргу може бути подано до суду:
а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;
б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою.
У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
За твердженням скаржника про наявність оскаржуваної постанови стягував дізнався 16.07.2025, а відтак скарга на такі дії мала бути подана не пізніше 28.07.2025 (з урахуванням вихідних днів, на які припадає кінець строку).
В той же час, дана скарга подана через «Електронний суд» 31.07.2025, тобто з пропуском строку для подання скарги, при цьому клопотання про поновлення такого строку скаржником не заявлено.
Стосовно посилання скаржника на норми Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків звернення із скаргою до суду слід звернути увагу на наступне.
Конституційний Суд України у Рішенні від 07 липня 1998 року №11-рп/98 у справі щодо офіційного тлумачення частин другої і третьої статті 84 та частин другої і четвертої статті 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) зазначив: «Термін «дні», якщо він вживається у зазначених правових актах без застережень, означає лише календарні дні.
З огляду на встановлений статтею 115 Господарського процесуального кодексу України порядок обчислення процесуальних строків зазначений у ст. 341 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк слід обчислювати в календарних днях. Такий порядок обчислення строків є єдиним для всіх норм Господарського процесуального кодексу України та застосовується й у інших процесуальних кодексах України.
Таким чином, існують два законодавчі акти однакової юридичної сили, які встановлюють неоднаковий строк для оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України «Про міжнародне приватне право», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, за змістом цієї норми при здійсненні судочинства господарський суд керується положеннями Господарського процесуального кодексу України, а не Законом України «Про виконавче провадження».
Господарський процесуальний кодекс України регулює порядок оскарження саме до господарського суду дій державного виконавця, на виконанні якого перебуває судове рішення цього суду. Право на звернення зі скаргою і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов'язані з наявністю ухваленого за правилами Господарського процесуального кодексу України судового рішення та з його примусовим виконанням. Відповідні положення вміщено у розділі VI цього Кодексу «Судовий контроль за виконанням судових рішень». Закон України «Про виконавче провадження» регулює оскарження дій державного виконавця не тільки до суду, а й до інших органів. Так, відповідно до частини третьої статті 74 зазначеного Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» регулює відносини з оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців при виконанні не тільки судових рішень, але й інших виконавчих документів. Так, у частині першій статті 3 цього Закону серед інших виконавчих документів, примусове виконання яких здійснюється ДВС, перераховано: виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постановидержавних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; рішення (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень (пункти 3-9).
Враховуючи викладене, стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339-341 Господарського процесуального кодексу України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №920/149/18.
За таких обставин, оскільки скаржником пропущено строк для подання скарги, а клопотання про поновлення такого строку скаржником не заявлено, поважні причини для його поновлення не знайшли свого відображення у поданій скарзі, то суд дійшов висновку про залишення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) без розгляду на підставі ч. 2 ст. 341 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 341 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Імексагро» на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без розгляду.
2. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню.
Суддя В.П. Босий