ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2025Справа № 910/5231/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Блажівської О.Є., розглянувши заяву про самовідвід судді Блажівської О.Є. у справі №910/5231/25
за позовом Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ 00032767)
про визнання недійним рішення від 26.12.2024 № 543-р в частині,
До Господарського суду міста Києва звернулася Фізична особа-підприємець Ситнік Володимир Володимирович з позовом до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 26.12.2024 №543- р у справі №145-26.13/128-23 - в частині визнання вчинення фізичною особою підприємцем Ситніком Володимиром Володимировичем порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та накладення штрафу згідно пункту 3 рішення у розмірі 315 995 (триста п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2025 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб, шляхом: заяви про усунення недоліків позовної заяви із вказівкою на статус Ситніка Володимира Володимировича та надати докази відповідного статусу; подання до суду заяви із зазначення наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових, копії яких додано до заяви; доказів надсилання копії заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданим документами відповідачу.
01.05.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 04.06.2025.
20.05.2025 через систему "Електронний суд" від Буняка Юрія Ігоровича надійшла заява, в якій представник позивача, просить забезпечити його участь у судовому засіданні, яке призначене на 04.06.2025 о 10:30 год. та усіх наступних судових засіданнях по цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2025 заяву Буняка Юрія Ігоровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнити. Забезпечено участь представника Буняк Юрія Ігоровича у розгляді справи №910/5231/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за електронною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 .
28.05.2025 через систему "Електронний суд" від Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича надійшла відповідь на відзив.
04.06.2025 у судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.
04.06.2025 у судовому засідання представник відповідача заявила усне клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні, відповідно до ст. 8 ГПК України, з посиланням на інформацію, що міститься в матеріалах справи та електронному носії.
04.06.2025 у судовому засідання представник позивача заперечував щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у задоволенні клопотання Антимонопольного комітету України про розгляду справи у закритому судовому засіданні відмолено.
04.06.2025 у судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
04.06.2025 у судовому засіданні представник позивача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
04.06.2025 у судовому засіданні представник відповідача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 25.06.2025.
Судове засідання призначене на 25.06.2025 не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Блажівської О.Є. у відрядженні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2025 призначено розгляд справи у судовому засіданні на 30.07.25.
У судове засідання 30.07.2025 з'явилися представник позивача та відповідача.
30.07.2025 розпочато розгляд справи по суті відповідно до приписів глави 6 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено особи представників у справі, головуючим з'ясовано відповідно до параграфу ІІ глави 6 Господарського процесуального кодексу України наявність відводів складу суду та секретарю, з'ясовано щодо заяв, клопотань пов'язаних з розглядом справи, які не були заявлені в підготовчому провадженні з поважних причин. Відповідно до параграфу ІІІ глави 6 Господарського процесуального кодексу України судом заслухано вступне слово позивача з детальним викладом обставин зазначених у позовній заяві та перенесено із зазначенням, що наступне судове засідання відбудеться 13.08.2025 о 14:15 год. із зазначенням, продовження розгляду відбудеться із заслуховування вступного слова іншого учасника - відповідача, заслуховування та розгляду питань учасників, порядку з'ясування обставин справи та дослідження доказів, судових дебатів, ухвалення та проголошення рішення, що підтверджується фіксуванням судового процесу (судового засідання) за допомогою технічних засобів від 30.07.2025 та протоколом судового засідання №4914205 від 30.07.2025 наявними в матеріалах справи.
31.07.2025 суддею Блажівською О.Є. заявлено заяву про самовідвід у справі №910/5231/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича до відповідача Антимонопольного комітету України про визнання недійним рішення від 26.12.2024 № 543-р в частині.
Заява про самовідвід у справі №910/5231/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича до відповідача Антимонопольного комітету України про визнання недійним рішення від 26.12.2024 № 543-р в частині від 31.07.2025 мотивована наступними обставинами:
« 30 липня 2025 року, мною суддею Блажівською О.Є., було призначено до розгляду 20 справ, серед яких була призначена справа №910/5231/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича до відповідача Антимонопольного комітету України про визнання недійним рішення від 26.12.2024 № 543-р в частині. Розгляд справи було призначено по суті у відкритому засіданні на 30.07.2025 о 16:00 год.
На 30.07.2025 р., день на коли було призначено розгляд справи №910/5231/25, була призначена до розгляду значна кількість справ. Втім, через оголошену повітряну тривогу, яку було оголошено о 15 год. 57 хв. та відбій повітряної тривоги було оголошено 30.07.2025 о 16 год. 25 хв., та одночасним повідомленням учасників справи на сайті Господарського суду міста Києва про продовження розгляду справ, призначених на 30.07.2025, які відбудуться через 10 хвилин після закінчення повітряної тривоги згідно графіку слухання, розгляд цієї справи відбувся пізніше визначеного часу відповідно до зазначених обставин о 17 год. 17 хв. 30 липня 2025 року.
Під час розгляду справи №910/5231/25 по суті судом відповідно до приписів глави 6 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено особи представників у справі, головуючим з'ясовано відповідно до параграфу ІІ глави 6 Господарського процесуального кодексу України наявність відводів складу суду та секретарю, з'ясовано щодо заяв, клопотань пов'язаних з розглядом справи, які не були заявлені в підготовчому провадженні з поважних причин. Відповідно до параграфу ІІІ глави 6 Господарського процесуального кодексу України судом заслухано вступне слово позивача з детальним викладом обставин зазначених у позовній заяві. Після цього розгляд справи було перенесено із зазначенням судом часу та дати (13.08.2025 о 14:15 год.) для всебічного, об'єктивного розгляду відповідно до предмету, характеру позову та зазначенням продовження розгляду із заслуховування вступного слова іншого учасника - відповідача, заслуховування та розгляду питань учасників, порядку з'ясування обставин справи та дослідження доказів, судових дебатів, ухвалення та проголошення рішення, що підтверджується фіксуванням судового процесу (судового засідання) за допомогою технічних засобів від 30.07.2025 та протоколом судового засідання №4914205 від 30.07.2025 наявними в матеріалах справи. Також згідно графіку слухання справ призначених до розгляду суддею Блажівською О.Є. на 30.07.2025, після цієї справи було ще призначено ряд справ (чотири справи) розгляд яких ще не відбувся.
Під час перевіряння 31.07.2025 доставлення процесуальних документів до системи автоматизованого документообігу суду, які були мною внесені 30.07.2025 у справах, які були призначені до мого розгляду на 30.07.2025 та розглянуті, мною самостійно було виявлено 31.07.2025 помилку, про те що помилково було внесено один із проектів (варіантів) процесуальних рішень по даній справі та щодо інших справ, призначених на цю дату, які були підготовлені помічником Петренко О.Ю. судді Блажівської О.Є. відповідно до п. 20 Положення «Про помічника» та ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, однак вони не є рішеннями у розумінні рішень згідно приписів статей глави 9 Господарського процесуального кодексу України. Помилково замість ухвали повідомлення/виклик відповідно до Глави 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України «Повідомлення і виклик, що здійснюються судом» було внесено один із підготовлених проектів процесуальних рішень: скорочене (вступна та резолютивна частини) судового рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі №910/5231/25.
Після виявлення вищезазначеної помилки мною суддею Блажівською О.Є. було невідкладно складено лист (повідомлення) № 910/5231/25/4589/25 до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» в якому зазначено про помилковість внесення процесуального рішення під роботи в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду».
Оскільки, в судовому засіданні 30.07.2025 о 17 год. 17 год. розгляд справи було відкладено на 13.08.2025 14 год. 15 хв., що підтверджується фіксування судового процесу (судового засідання) за допомогою технічних засобів від 30.07.2025 та протоколом судового засідання №4914205 від 30.07.2025 наявними в матеріалах справи, суд відзначає, що даний документ (проект процесуального рішення: скороченої (вступної та резолютивної частини) рішення є помилково внесеним проектом одного із проектів процесуальних рішень у справі. Задля уникнення можливих сумнівів у неупередженості та необ'єктивності суду під час розгляду даної справи №910/5231/25 вважає задоцільне заявити самовідвід від розгляду даної справи №910/5231/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича до відповідача Антимонопольного комітету України про визнання недійним рішення від 26.12.2024 № 543-р в частині.
За приписами пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Тобто, підставою для відводу/самовідводу не обов'язково має бути доведений факт необ'єктивності чи заінтересованості судді.
З огляду на вказані обставини варто звернути увагу на те, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на справедливий суд, згідно із цією нормою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом». Зі змісту наведеної статті слідує, що одним з важливих складових елементів справедливого правосуддя є принцип «незалежності та безсторонності судді» при розгляді справи у судовому провадженні, тобто його неупередженості.
Також слід зазначити, що принцип неупередженості (об'єктивності) судді є другим в переліку принципів (першим встановлено незалежність), визначених Бангалорськими принципами поведінки судді, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року. Згідно з цими Принципами об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
При цьому, за змістом пункту 2.5 Бангалорських приципів суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголосила, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Згідно із ст. 10 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з'їзду суддів України 18 вересня 2024 року, суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності суддів та присяжних під час здійснення правосуддя.
Статтею чотирнадцятою вказаного Кодексу встановлено, що суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його / її провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, що довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві, є важливим елементом права, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Враховуючи наведене вище, вважаю, що будь-яке прийняте рішення за моєї участі, як судді, визначеної для розгляду справи № 910/5231/25 може слугувати підставою для виникнення у сторін (учасників) справи та стороннього спостерігача, а також суспільства загалом сумнівів в моїй неупередженості, а судовій владі повинні довіряти не лише сторони у справі, а й суспільство в цілому.
А тому, відповідно до вищевикладеного, заявляю самовідвід від розгляду справи №910/5231/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича до відповідача Антимонопольного комітету України про визнання недійним рішення від 26.12.2024 № 543-р в частині».
Враховуючи наведене вище, будь-яке прийняте рішення за участі Головуючої судді Блажівської О.Є. визначеної для розгляду справи № 910/5231/25 може слугувати підставою для виникнення у стороннього спостерігача, а також суспільства загалом сумнівів в її неупередженості, а судовій владі повинні довіряти не лише сторони у справі, а й суспільство в цілому.
Розглядаючи заяву про самовідвід судді Блажівської О.Є у справі № 910/5231/25 суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
За приписами частини 2 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачені підстави, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу).
Так, згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Втім, посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у своїй постанові від 15.04.2024 у справі №910/21039/20 зазначили, що інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівом щодо безсторонності судді.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:
(І) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та
(ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пп. 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії' (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та "Веттштайн проти Швейцарії', заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пп. 27, 28, З0 рішення у справі "Фей проти Австрії' (Fey v. Austria) від 24.02.1993; п. 42 рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії' (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (п. 64 рішення у справі "Бочан проти України", N7577/02 від 03.05.2007);
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п.п. 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (п.38 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
Втім, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб' єктивний критерій) (див. п.119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. п.32 рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства"(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі «Де Куббер проти Бельгії», від 26.10.1984, А, № 86).
Аналогічна правові позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 21.08.2023 у справі № 902/975/21.
Також, подібні положення також констатувала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15.09.2022 при розгляді справи №201/10234/20.
Зокрема, згідно ухвали Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 201/10234/20 головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду».
Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об'єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Згідно з висновком Венеційської Комісії від 11.12.2020 №1012/2020 для суддів важливим є не лише діяти неупереджено, а й доносити до громадськості сприйнятті неупередженості.
Відповідно до правової позиції викладеної в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справа № 908/137/18 для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Згідно із ст. 10 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XX чергового з'їзду суддів України 18 вересня 2024 року, суддя повинен виконувати обов'язки судді безсторонньо і неупереджено та утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до виникнення сумнівів у рівності суддів та присяжних під час здійснення правосуддя.
Статтею чотирнадцятою вказаного Кодексу встановлено, що суддя не має допускати позапроцесуальних взаємовідносин з учасниками судового процесу у справі, що перебуває у його / її провадженні. Суддя має уникати поведінки, що може викликати сумнів чи створити враження про наявність у судді прихильності чи упередженого ставлення до учасників справи чи їх представників.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, що довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві, є важливим елементом права, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
У рішенні "Газета-Центр проти України" від 15 липня 2010 року Європейський суд з прав людини, встановлюючи порушення принципу безсторонності, зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Навіть зовнішні прояви можуть бути важливими або, іншими словами, "правосуддя має не тільки чинитись, також має бути видно, що воно чиниться".
Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші, ніж перелічені у пунктах 1-4 частини першої статті 35 ГПК України, обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Розглянувши заяву Головуючої судді Блажівської О.Є. про самовідвід, суд дійшов висновку про її обґрунтованість, оскільки наведені суддею у заяві обставини не мають впливати на її об'єктивність чи неупередженість при здійсненні правосуддя, однак в контексті розгляду цієї справи, вони можуть сформувати в інших осіб, - сторін, зокрема, уявлення (думку) про її заінтересованість у результаті розгляду справи.
Відповідно до ч. 9 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
У відповідності до частини 1 статті 40 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.
Таким чином, матеріали справи підлягають передачі для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32, 35, 37, 38, 39, 40, 232, 233, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задовольнити заяву про самовідвід судді Блажівської О.Є. від розгляду справи №910/5231/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Ситніка Володимира Володимировича до відповідача Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ 00032767) про визнання недійним рішення від 26.12.2024 № 543-р в частині.
2. Матеріали справи №910/5231/25 передати для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
3. Дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду відповідно до приписів ч. 3 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА