ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.07.2025Справа № 910/6923/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства Міжнародного Аеропорту "Київ" (Жуляни)
до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка"
про стягнення 171 254,66 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни) (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка" (далі - відповідач) про стягнення 171 254,66 грн., з яких: 122 019,31 грн. - основна сума боргу, 29 170,93 грн. - пеня, 3 824,57 грн. - 3 % річних, 16 239,85 грн. - інфляційні витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором про користування інфраструктурою аеропорту та виконання вимог з екологічної безпеки №324-2011 від 01.09.2011 відповідач в обумовлений строк не здійснив у повному обсязі та у визначені договором строки оплату послуг, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6923/25. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
25.06.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідач подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту виставлення (направлення) ним на адресу відповідача рахунків для оплати послуг за період листопад-грудень 2023 року, лютий 2024 року, березень 2024 року, травень 2024 року, листопад 2024 року, з метою проведення відповідної оплати, просив суд відмовити суд відмовити Комунальному підприємству Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) в частині вимог про стягнення з ТОВ фірма «Матінка» 29 170,93 грн. пені, 3 824,57 грн. 3% річних, 16 239,85 грн. інфляційних витрат у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Позивач 14.07.2025 подав до суду відповідь на відзив.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва
Комунальним підприємством Міжнародний Аеропорт "Київ" (Жуляни) (далі -Аеропорт, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка" (далі-відповідач, Підприємство) 01.09.2011 укладено договір про користування інфраструктурою аеропорту та виконання вимог з екологічної безпеки №324-2011.
Згідно п.п.1.1-1.3 договору №324-2011 для функціонування Об'єкту Підприємства, Аеропорт надає у користування об'єкти загальної інфраструктури та послуги, а саме: вуличне освітлення, під'їзні дороги, тротуари зі штучним покриттям, газони, квітники, зелені насадження, туалети та інші приміщення зага льного користування, огорожі, зони відпочинку, підключення до інженерних мереж тощо, які знаходяться на території Аеропорту (надалі Інфраструктура Аеропорту). Аеропорт надає тільки право користування об'єктами загальної інфраструктури без передачі майна в оренду чи у власність. Підприємство виконує вимоги з екологічної безпеки.
Аеропорт згідно розділу 2 договору зобов'язався надавати Підприємству у користування Інфраструктуру Аеропорту. Сумісно з Підприємством розроблювати та погоджувати технічну документацію, пов'язану з удосконаленням необхідної для поліпшення роботи Підприємства Інфрастру ктури Аеропорту. Контролювати виконання Підприємством вимог нормативних та організаційно-розпорядчих документів з питань користування Інфраструктурою аеропорту та надавати тех нічну допомогу. Контролювати виконання Підприємством вимог з екологічної безпеки.
Відповідач, у свою чергу зобов'язався, Виконувати вимоги нормативних та організаційно-розпорядчих документів з пи тань користування Інфраструктурою аеропорту. Координувати і погоджувати свої дії з питань користування Інфраструктурою аеро порту з відповідними технічними службами Аеропорту. Виконувати всі необхідні заходи з утримання зони екологічної відповідальності зага льною площею 1980,00 м2 у належному стані і нести повну відповідальність за її утримання згідно екологічного законодавства України.
За умовами пункту 3.1 договору №324-2011 Підприємство зобов'язалося сплачувати до 01-го числа поточного місяця за поточний місяць, неза лежно від наслідків господарської діяльності вартість користування Інфраструктурою Аеропорту, яка на момент укладання Договору складає 5589,00 грн., ПДВ 20% - 1117,80 грн., всього 6706,80 грн. за місяць.
В зв'язку з змінами вартості «Про користування інфраструктурою аеропорту» 13.02.2015 сторонами у справі укладено додаткову угоду №1 до Договору № 324-2011 про користування інфраструктурою аеропорту та виконання вимог з екологічної безпеки, відповідно до якої, п.3.1 договору викладено в наступній редакції: Підприємство сплачує до 1-го числа поточного місяця за поточний місяць, незалежно від наслідків господарської діяльності вартість користування інфраструктурою Аеропорту, яка складає 10267,20 грн., ПДВ 20%- 2053,44 грн., всього до сплати 12320,64 грн. за місяць (Додаток №1).
28.09.2015 р. позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої п.3.1 договору сторонами погоджено в наступній редакції: Підприємство сплачує до 1-го числа поточного місяця за поточний місяць, незалежно від наслідків господарської діяльності вартість користування інфраструктурою Аеропорту, яка складає 16146,00 грн., ПДВ 20%- 3 229,20 грн., всього до сплати 19 375,00 грн. за місяць (Додаток №1).
Окрім того, додатковою угодою №3 до Договору № 324-2011 внесено зміни в Договір № 324-2011 від 01.09.2011 р., виклавши пункт 3.1 статті 3 та Додаток №1 у наступній редакції: Підприємство сплачує до 1-го числа поточного місяця за поточний місяць, незалежно від наслідків господарської діяльності, вартість користування інфраструктурою Аеропорту, яка складає 22 521,60 грн., ПДВ 20%- 4504,32 грн., всього до сплати 27 025,92 грн. за місяць (Додаток №1).
Договір відповідно до п.6.1 набирає чинності з 01.09.2011р. і діє до 31.12.2012р. При відсутності письмової заяви від однієї із Сторін про припинення або зміну умов Договору, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік (п.6.3).
Обґрунтовуючи позовні вимоги про надання послуг, позивач до позовної заяви долучив Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 1974 від 30.11.2023 на суму 22 521,60 грн., № 2150 від 31.12.2023 на суму 22 521, 60 грн., № 258 від 29.02.2024 на суму 22 521, 60 грн., №925 від 31.05.2024 на суму 22 521, 60 грн., №2094 від 30.11.2024 на суму 22 521, 60 грн., №2262 від 31.12.2024 на суму 22 521, 60 грн.
Як свідчать матеріали справи, Позивач 17.01.2025 звернувся до Відповідача з вимогою про підписання актів та сплату заборгованості. Одночасно з вимогою позивач надіслав вище перелічені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно договору № 324-2011 в двох примірниках.
Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.
Окрім того, Позивач 09.05.2025 надіслав відповідачу означені акти.
Відповідач, 14.05.2025 отримав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно договору № 324-2011, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0313411230480.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження повернення позивачу актів за період з листопада 2023 року по грудень 2024 року з вмотивованою відмовою від їх підписання.
При цьому, сам по собі факт відсутності підписаного сторонами акту наданих послуг не є визначальним для висновку про ненадання позивачем послуг за договором.
Відповідно до норм чинного законодавства, виконавець не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти надані послуги, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта наданих послуг) покладається на замовника (схожа правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі № 910/6491/18, від 19.06.2019 у справі № 910/11191/18).
Судом встановлено, що акти наданих послуг за період з листопада 2023 року по грудень 2024 року підписані лише Позивачем, однак у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача, так само як і не містять матеріали справи мотивованої відмови від підписання актів. Відповідачем не надано доказів, що ним після отримання актів наданих послуг висловлені заперечення проти розміру, обсягу та вартості наданих послуг.
Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач фактично надавав відповідачу послуги відповідно до укладеного між сторонами Договору № 324-2011 за період з листопада 2023 року по грудень 2024 року. Водночас, з наявних матеріалів справи не вбачається, щоб відповідач частково чи повністю відмовлявся від одержання послуг.
Суд звертає увагу відповідача, що умова укладеного між сторонами договору щодо обов'язку відповідача здійснити оплату на підставі виставлених рахунків не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.
А тому, отримання відповідачем рахунку не є подією, з якою пов'язано початок перебігу строку виникнення зобов'язання, оскільки подія є об'єктивним явищем, що не залежить від волі учасників правовідносин, тоді як отримання рахунку є саме дією, яка є вираженням суб'єктивної волі учасників правовідносин.
Крім того, суд звертає увагу відповідача, що рахунок є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та неотримання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити вартість наданих послуг.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 180 ГК України деталізовано істотні умови господарського договору.
Так, за приписами частини 1 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Враховуючи, що строк виконання зобов'язання з оплати послуг настав, доказів сплати вартості послуг за договором №324-2011 на суму 122 019,31 грн. матеріали справи не містять та суду не надано, суд приходить до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 122 019,31 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Оскільки відповідач допустив прострочення оплати вартості послуг, позивачем нараховано та заявлено вимоги про стягнення 29 170,93 грн. - пені, 3 824,57 грн. - 3 % річних, 16 239,85 грн. - інфляційні витрати.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.4 Договору при простроченні платежів за Договором та Додатками до нього Підприємство сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами частин 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у розмірі 11 663,71 грн., у зв'язку з невірним розрахунком позивача в частині початку перебігу строку виникнення прострочення та з урахуванням доказів надіслання актів наданих послуг.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що проценти річних, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу.
Водночас, індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку № 1078 та Методики № 265.
Абзацом п'ятим пункту 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексація грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
З наявного в матеріалах справи розрахунку інфляційних втрат та 3 % вбачається, що вони здійснені позивачем не вірно, оскільки не вірно визначено початок прострочення.
За перерахунком суду, до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 1 153, 33 грн. та 5 329,25 грн. - інфляційні втрати. В іншій частині означені вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з необгрунтованістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка" (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А, код ЄДРПОУ 19027734) на користь Комунального підприємства Міжнародного Аеропорту "Київ" (Жуляни) (03036, м. Київ, просп. Повітряних Сил, буд. 79, код ЄДРПОУ 01131514) 122 019 (сто двадцять дві тисячі дев'ятнадцять) грн. 31 коп. - основного боргу, 11 663 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 71 коп. - пені, 1 153 (одна тисяча сто п'ятдесят три) грн. 33 коп., - 3 % річних, 5 329 (п'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 25 коп. - інфляційні втрати та 2 478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 30 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА