ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.07.2025Справа № 910/8277/25
За позовом Київської міської ради (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП МІКС» (08129, Київська область, Бучанський район, село Петропавлівська Борщагівка, вулиця Шкільна, будинок 19, ідентифікаційний код 44590197)
про знесення самочинного будівництва,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
Представники учасників справи:
від позивача: Шульга І.Ю.;
від відповідача: не з'явився;
Київська міська рада (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП МІКС» (надалі - відповідач), в якому просить суд: усунути перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міськради у володінні та розпорядженні земельною ділянкою місце розташування якої: місто Київ, Шевченківський район, вулиця Мрії, 18-К, шляхом зобов'язання відповідача знести об'єкт самочинного будівництва, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тимошенко Л. А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.02.2022, індексний номер: 63394281, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2558390080000.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.15, 16, 182, 231, 334, 373, 375, 376 Цивільного кодексу України, ст.93, 95, 123, 152 Земельного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.2, 3, 14, 18, 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень мотивовані тим, що 11.01.2022 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. « 1-А», загальною площею 57,4 кв.м, розташованої за адресою: місто Київ вулиця Мрії, 18-К, яку в подальшому остання передала у власність відповідача. Між тим, позивач вказує, що реєстрація права власності відбулась на підставі довідки ФОП Мовчан №226 від 23.12.2021 та технічного паспорту на громадський будинок виготовлений ФОП Мовчан І.В. від 23.12.2021, які не є правовстановлюючими документами. Позивач зазначає, що оскільки на вказаний вище нежитловий будинок були відсутні правовстановлюючі документи, реєстрація за Вдовенко І.П. права власності на нього свідчить про порушення вимог закону та надання державним органам документів, які не відповідають вимогам законодавства. При цьому, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного. Крім того, позивач звертає увагу на те, що ним не приймалось жодних рішень щодо передачі Вдовенко І.П. у власність чи користування земельної ділянки за вказаною вище адресою, а тому наявні правові підстави для усунення перешкод у володінні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкта нерухомого майна та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/8277/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.07.2025.
У підготовче засідання 30.07.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення засідання повідомлявся належним чином.
Суд, вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.
Так, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі, тобто закінчення строку визначається вказівкою на подію.
Предметом розгляду в цій справі є вимоги про усунення перешкод позивачу у володінні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом зобов'язання відповідача знести об'єкт самочинного будівництва право власності на який зареєстрований за останнім.
Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2024 року справу №908/2388/21 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд зазначив наступне:
« 27. Так, згідно із положеннями частини четвертої статті 376 ЦК України знесення самочинного будівництва має здійснюватися особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок, а не набувачем такого майна.
28. Положення статті 376 ЦК України не пов'язують наявність факту державної реєстрації права власності на майно (самочинне будівництво) із обов'язком знесення такого будівництва такою особою, за якою майно зареєстроване у відповідному державному реєстрі.
29. Напроти, такий обов'язок (знесення самочинного будівництва) зазначеною нормою права безальтернативно покладено на особу, яка його здійснила.
30. При цьому слід зазначити, що у разі покладення такого обов'язку за рішенням суду (знесення самочинного будівництва) на особу, яка набула його у особи, що здійснила самочинне будівництво, як це має відбуватися за висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, на такого набувача буде покладено надмірний тягар.
31. Так, така особа (новий набувач майна), сплативши відповідну суму коштів за (як в подальшому нею буде з'ясовано) самочинно збудоване майно, отримує ще й додатковий обов'язок за рішенням суду здійснити його знесення, або таке знесення має здійснюватися за її рахунок. Однак зазначене не узгоджується із наведеними положеннями статті 376 ЦК України.
32. Відповідно до положень частини четвертої статті 376 ЦК України новий набувач майна не може вважатися особою, яка здійснила самочинне будівництво.
33. Крім того, згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
34. Отже, згідно цієї норми обов'язок знести об'єкт самочинного будівництва не може бути покладено на набувача такого будівництва, оскільки такий обов'язок положеннями частини четвертої статті 376 ЦК України покладено саме на особу, яка здійснила самочинне будівництво.
38. Отже, до особи, яка набула нерухоме майно у особи, що здійснила самочинне будівництво, має бути заявлений негаторний позов - усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, а знесення самочинного будівництва має бути покладено на особу, яка його здійснила, як це і передбачено положеннями частини четвертої статті 376 ЦК України.
40. Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об'єкта, а не його забудовник.»
Як убачається з ухвали від 05.02.2025 у справі № 908/2388/21 Великою Палатою Верховного Суду прийняно до розгляду справу № 908/2388/21 за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Комфі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005"; Приватного підприємства "Терра Віта V" про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт 2005" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09 квітня 2024 року, рішення від 30 листопада 2022 року та додаткове рішення від 12 січня 2023 року Господарського суду Запорізької області.
Приймаючи до розгляду справу № 908/2388/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відносини у справі № 908/2388/21 і справах № 509/11/17, № 201/2471/20, № 205/213/22, № 199/6251/18, № 201/4483/20 є подібними, а Касаційний господарський суд не погоджується з висновками Касаційного цивільного суду щодо застосування частини четверної статті 376 ЦК України, внаслідок чого вважає за необхідне відступити від цих висновків. Крім того, відсутні висновки щодо застосування цієї норми права, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що в даній справі позивач правовою підставою позову визначає саме здійснення Вдовенко І.П. самочинного будівництва на земельній ділянці, яка не була для цього виділена, та яка перебуває в комунальній власності позивача, що є підставою для знесення цього об'єкта на підставі ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України. В той же час прокурором позов пред'явлено до особи, яка є останнім набувачем такого об'єкта, а не його забудовником.
Одночасно Великою Палатою Верховного Суду в справі № 908/2388/21 розглядається питання відносно того хто є належним відповідачем у справі за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва, а саме: забудовник чи останній набувач цього об'єкта.
Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.
Частиною 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
У цьому випадку, згідно з приписами п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Отже, враховуючи викладене правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21 буде мати суттєве значення для правильного вирішення спору в цій справі.
Враховуючи наведені вище обставини справи, з метою забезпечення єдності судової практики, враховуючи підстави для передачі справи № 908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає необхідним зупинити провадження в даній справі №910/8277/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21 та опублікування повного тексту постанови.
Керуючись статтями 2, 7, 227, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Зупинити провадження в справі №910/8277/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №908/2388/21 та опублікування повного тексту постанови.
2. Зобов'язати учасників справи повідомити Господарський суд міста Києва про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження в даній справі.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена та підписана 31.07.2025.
Суддя Я.А. Карабань