61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
28.07.2025 Справа №905/487/25
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» (85333, Донецька область, Покровський район, с.Сергіївка (Сергіївська с/р), пров.Верхній, 44, код ЄДРПОУ 36975983)
про стягнення 49730 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська», с.Сергіївка про стягнення штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у розмірі 49730 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу в вагоні №68796911, визначена Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» в накладній №49709587 не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 49730 грн.
Ухвалою суду від 26.05.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/487/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві б/н від 09.06.2025 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, а у разі прийняття судом рішення про задоволення вимог позивача, зменшити розмір штрафу до 10% від заявленої суми або, якщо суд вважатиме інакше, до 1 провізної плати.
В обґрунтування своєї позиції відповідач наголошував на наступному:
- станція Удачна Донецької залізниці прийняла спірний вагон з вантажем до перевезення без будь-яких зауважень або претензій;
- позивач до позову не додає протокол зважування, у якому зафіксовано вагу вантажу;
- оскільки спірний вантаж - вугільний концентрат є сипучім вантажем, то під час транспортування він міг зміститись якоюсь своєю частиною при гальмуванні чи наборі швидкості, висипатись з вагону, або за цей час до вагону могла потрапити вода, у зв'язку з чим могла виникнути ситуація зі збільшенням ваги вантажу;
- відповідач не отримав будь-яких збитків під час надання послуг;
- відповідач є об'єктом критичної інфраструктури і наразі здійснення ним господарської діяльності значно ускладнено у зв'язку з постійними обстрілами території м.Покровська та прилеглих територій, у тому числі місцезнаходження майнового комплексу та усіх основних засобів підприємства;
- застосування штрафу у розмірі 5 провізних плат порушує принцип рівного захисту державою всіх суб'єктів господарювання, закріплений ст.13 Конституції України та ст.6 Господарського Кодексу України.
Позивач у відповіді б/н від 12.06.2025 на відзив проти доводів відповідача заперечував, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, зазначав наступне:
- відповідно п.40 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони (контейнери) відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу, у зв'язку з чим, оскільки зважування здійснювалось без участі працівників залізниці, а сам вантаж прийнято шляхом візуального огляду, залізниця, при прийманні вантажу до перевезення, не могла знати про невідповідність маси вантажу;
- з письмових пояснень комерційного агента ОСОБА_1 вбачається, що у виписці з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах була допущена технічна описка, зокрема, була вказана неправильна дата зважування (замість 07.10.2024 помилково зазначено 07.11.2024), що підтверджується електронною книгою зважувань, з якої робилась виписка;
- в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу, тому підстави для його зменшення відсутні.
Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом відповідача, до господарського суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
За змістом п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011 Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються перевізником до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони (контейнери) відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Як свідчать матеріали справи, у жовтні 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» зі станції Удачна Донецької залізниці на станцію Запоріжжя - Кам'янське Придніпровської залізниці було направлено за залізничною накладною №49709587 від 06.10.2024, зокрема, у вагоні №68796911, вантаж вугільний концентрат (вантажоодержувач Приватне акціонерне товариство «Южкокс»).
Крім того, накладна №49709587 від 06.10.2024 містила наступну інформацію:
- маса вантажу у вагоні №68796911 - 68950 кг (відомість вагонів);
- спосіб визначення маси на вагонних вагах (150 т) заводський №ВВЕТ-150№071201300ВВЕТ-150№088 (п.26);
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер): відправником (п.28).
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладної №49709587 від 06.10.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» засвідчило, що маса вантажу (нетто) у вагоні №68796911 становила 68950 кг.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу приписів п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ст.86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом заявником повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладній №49709587 від 06.10.2024 маса вантажу у вагоні №68796911 не відповідала дійсній масі вантажу.
Пунктами 23-24 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст.52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі, зокрема, прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Згідно із ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин як невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
До матеріалів справи надано акт загальної форми ГУ-23 №729 від 07.10.2024.
Факт зважування засвідчено та підтверджено протоколом зважування вагону №68796911, за підписом комерційного агента І.Плітченко, та випискою з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, відповідно до яких, з урахуванням пояснень комерційного агента ОСОБА_2 від 12.06.2025 щодо описки в виписці з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, 07.10.2024 був зважений вагон №68796911, вантажопідйомністю 69 т, брутто 91400 кг, тара 19850 кг, нетто по документам 68950 кг, нетто фактичне 71550, різниця завантаження 2600 кг.
Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивачем не додано до позову протокол зважування, у якому зафіксовано вагу, та додана виписка з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах за підписом ОСОБА_2 , в якій датою виявлення порушення зазначено 07.11, що не має жодного відношення до події 07.10.2024, оскільки вказані обставини спростовуються доданими позивачем до матеріалів справи протоколом зважування вагону №68796911 та поясненнями комерційного агента ОСОБА_2 , відповідно до яких, вона зазначає, що при надсиланні матеріалу на розслідування по комерційному акту №450003/84 від 07.10.2024 на вагон №68796911 у виписці з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, нею помилково була вказана дата зважування - 07.11.2024, замість 07.10.2024.
На підставі вказаного акту загальної форми станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці складено комерційний акт №450003/84/41 від 07.10.2024, в розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» якого зазначено, що 07.10.2024 проводилось контрольне зважування вагону №68796911, що прибув за відправкою вказаною на звороті цього акту. За документом значиться вантаж «Концентрат вугільний для коксування, марка К-100», насипом, у вологому стані, марковано катком-ущільнювачем та поперековими смугами 1,5-2,0 м, вага брутто не вказана, тара перевірена 19850 кг, вага нетто 68950 кг. При зважуванні вагону у статичному режимі у присутності заступника ДС Опанасюка О.М., комерційних агентів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на справних вагонних 150 тн електронно-тензометричних вагах ст.Нижньодніпровськ-Вузол, заводський номер №032, що пройшли держповірку 31.01.2024, виявилось: у вагоні №68796911 вага брутто 91400 кг, тара за документом 19850 кг, вага нетто 71550 кг, що більше ваги, вказаної в документі на 2600 кг, понад вантажопідйомність вагона на 2550 кг. Навантаження вантажу нижче бортів на 10 см трапецієвидно марковано поперековими борознами. Поглиблень немає, маркування не порушене. Вагон глуходоний. Просипання вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. Завідуючий вантажним двором за штатним розкладом відсутній. Вагон затримано для відвантаження надлишку вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що за наслідками контрольного зважування станцією Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці з вагону №68796911 відвантажено надлишок вантажу, а саме частину вантажу масою 2600 кг, до вагону №63761456, та відправлено на станцію призначення за перевізними документами: накладною №47577309 від 12.10.2024 (маса вантажу 68950 кг) та накладною №47680004 від 12.10.2024 (маса вантажу 2600 кг).
За правилами п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002 Міністерства транспорту України комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, у п.10 Правил складання актів імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов'язковими реквізитами комерційного акта.
За змістом ч.ч.1, 3 ст.64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо), та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов'язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов'язки).
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Наданий в обґрунтування позовних вимог комерційний акт №450003/84/41 від 07.10.2024 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці підписали: заступник начальника станції з вантажної роботи Опанасюк О.М., комерційні агенти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
На підтвердження наявності у осіб, які підписали комерційний акт, повноважень на вчинення таких дій позивач надав наказ №425 від 01.09.2023 (з урахуванням змісту наказу №428 від 06.09.2023) начальника станції Іванова С., згідно з яким затверджено перелік працівників станції, які уповноважені на підписання від імені залізниці комерційних актів, а саме комерційних агентів, зокрема, Плітченко І.П. та ОСОБА_4 та заступника начальника станції з вантажної роботи Опанасюка О.М.
З огляду на наведене, приймаючи до уваги зміст п.10 Правил складання актів, суд дійшов висновку, що комерційний акт підписаний особами, повноваження яких підтверджені належним чином.
Разом з цим, вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Також, суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно того, що оскільки спірний вантаж - вугільний концентрат є сипучім вантажем, то під час транспортування він міг зміститись якоюсь своєю частиною при гальмуванні чи наборі швидкості, висипатись з вагону, або за цей час до вагону могла потрапити вода, у зв'язку з чим могла виникнути ситуація зі збільшенням ваги вантажу, так як при огляді вантажу виявлено та зафіксовано належним чином, що навантаження вантажу нижче бортів на 10 см трапецієвидно марковано поперековими борознами, поглиблень немає, маркування не порушене, вагон глуходоний, просипання вантажу немає, в технічному відношенні вагон справний. Доводи відповідача щодо природних явищ мають характер припущень, які жодним чином не підтверджені.
Відповідно до п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього статуту. Штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №68796911 становила 9946 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 49730 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд, у разі прийняття судом рішення про задоволення вимог, зменшити розмір стягуваного штрафу до 10% від заявленої суми або, у разі якщо суд вважає інакше, до 1 провізної плати.
В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав, що відповідач не отримав будь-яких збитків під час надання послуг. Також відповідач просив суд врахувати, що Товариство з обмеженою відповідапльностю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» є об'єктом критичної інфраструктури і наразі здійснення відповідачем господарської діяльності значно ускладнено у зв'язку з постійними обстрілами території м.Покровська та прилеглих територій, у тому числі місцезнаходження майнового комплексу та усіх основних засобів підприємства.
Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Разом з тим, відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов й на розсуд суду.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст.86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п.88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №905/1409/21).
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі №904/907/22 при з'ясуванні можливості зменшення штрафу за прострочення доставки вантажу, що покладений на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» і дійшов висновку щодо можливості зменшення таких штрафних санкцій на 50%.
Вказане, крім іншого, доводить можливість зменшення штрафних санкцій відповідно до норм ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, які визначені законодавством, яке регулює перевезення вантажів на залізниці (Статуту залізниць України).
Можливість та правомірність зменшення таких штрафних санкцій підтверджується практикою Верховного Суду (постанови у справах №904/1725/22 від 21.04.2023, №904/124/22 від 20.04.2023 та ін.) та практикою судів апеляційної інстанції (постанови у справах №910/4744/22 від 25.05.2023; №904/547/22 від 18.05.2023, №905/2149/21 від 19.05.2023, №910/6528/22 від 03.05.2023).
В свою чергу, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Надаючи оцінку характеру допущенного відповідачем порушення, суд також враховує нормативні положення ст.ст.2, 11 Закону України «Про залізничний транспорт», згідно з якими залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Безпека ? критична сфера, на яку впливають коливання вагона. Під час руху поїзда залізничною колією виникають складні коливальні рухи вагонів та інші нерівномірні рухи інерційних мас, які входять до загальної механічної системи рухомого складу. Сильні коливання можуть збільшити ризик сходження з рейок, особливо коли поїзди рухаються по кривих або на високих швидкостях, тим самим ставлячи під загрозу загальну безпеку поїзда.
Матеріалами справи підтверджується, що у розглядуваному випадку мало місце навантаження вагону з перевищенням вантажопідйомності, що може мати наслідком настання негативних наслідків від вчиненого відповідачем порушення, відтак, загрожує безпеці руху поїздів, а отже створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці. З огляду на таке, у цьому випадку неустойка за спірне порушення дисциплінує учасників відносин та має кінцеву мету забезпечення безпеки на транспорті.
Тому, недотримання технічних вимог, визначених Статутом, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в відповідному випадку передбачена ст.ст.118, 122 Статуту. При цьому, зазначений штраф стягується з вантажовідправника за самий факт порушення.
Щодо посилання відповідача на відсутність у позивача збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення суд зазначає, що за змістом ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.
У спірних правовідносинах між сторонами неустойка - штраф передбачений законодавством та нарахований позивачем за сам факт порушення, а не із суми понесених збитків (втрат).
Суд також зазначає, що кризові явища у сфері діяльності відповідача жодним чином не впливають на добросовісність останнього щодо необхідності належного оформлення накладних, а відтак не можуть бути виправданням неналежного виконання ним зазначеного обов'язку й допущеного порушення.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.ст.42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Суб'єкти господарювання укладають договори на різних погоджених між ними умовах та здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій.
Отже, фактично суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, має усвідомлювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій.
За змістом ст.6 Господарського кодексу України одними із загальних принципів господарювання є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
При цьому, повномасштабна агресія, розпочата 24.02.2022, безпосередньо вплинула на можливість обох суб'єктів господарської діяльності здійснювати свою підприємницьку діяльність.
У цілому взаємозв'язок стратегічного значення відповідача, про що він зауважує, судом не виключається, однак сам по собі, а також як підстава для зменшення передбаченого законодавством штрафу, відповідачем не доведений.
Зокрема, відповідачем не доведено, що навантаження здійснювалося в нестандартних умовах, відповідальні особи вантажовідправника не мали впливу та контролю на процес завантаження та відображення відповідних відомостей щодо вантажу в накладній.
В свою чергу, посилання відповідача на завищений розмір штрафу є оцінкою розміру штрафу, встановленого чинним законодавством, у порівнянні з його фінансовим становищем як підприємницького товариства.
Заявлена позивачем до стягнення сума штрафу не є занадто великою та можливість цього штрафу негативно вплинути на підприємницьку діяльність відповідача останнім не доведена.
Висновок суду щодо оцінки аргументів, покладених відповідачем в основу розглядуваної заяви про зменшення розміру штрафу, збігається з правовою позицією з аналогічного питання Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» про стягнення штрафу в сумі 49730 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
У зв'язку з перебуванням судді у відпустці на визначену згідно з процесуальним законом кінцеву дату розгляду цього спору у спрощеному позовному провадженні, рішення у справі ухвалене після закінчення відпустки судді.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2422,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.129, 210, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» (85333, Донецька область, Покровський район, с.Сергіївка (Сергіївська с/р), пров.Верхній, 44, код ЄДРПОУ 36975983) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) штраф у розмірі 49730 грн, а також судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 28.07.2025.
Повний текст рішення складено 01.08.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця