61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
01.08.2025р. Справа №905/547/25
Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
за позовом Донецького обласного центру зайнятості м.Краматорськ, Донецька область (код ЄДРПОУ 03491004)
до відповідача Донецький національний медичний університет м.Лиман, Донецька область (код ЄДРПОУ 02010698)
про стягнення 17 893,58 грн,
Донецький обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Донецького національного медичного університету про стягнення 17 893,58 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.06.2025 прийнято позовну заяву Донецького обласного центру зайнятості до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Судом встановлено, що відповідач - Донецький національний медичний університет, має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Відповідно до ч.7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з п.2 ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України).
Ухвала господарського суду від 02.06.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 03.06.2025 о 22:16, що підтверджується відповідною довідкою.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд зазначає, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на зазначене, суд вважає, що вчинено всі можливі дії з метою повідомлення відповідача про факт відкриття провадження у справі.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст.248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,
Обґрунтовуючи доводи позовної заяви, центру зайнятості повідомив господарський суд, що 24.01.2022 ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського центру зайнятості (далі - Краматорський МЦЗ) за сприянням у працевлаштуванні Статус безробітного та виплату допомоги по безробіттю їй було призначено 27.01.2022, але розпочато виплату з 30.01.2022 у зв'язку з наданням компенсаційних виплат при звільненні роботодавцем.
Згідно з даними трудової книжки, яку надала ОСОБА_1 під час реєстрації в Краматорському МЦЗ, останнім її місцем роботи є Донецький національний медичний університет, з якого вона була звільнена 29.12.2021 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України - у зв'язку з відмовою працівника від переведення в іншу місцевість (зміна умов праці).
Допомога по безробіттю нарахована та виплачена Краматорським МЦЗ громадянці ОСОБА_1 за період з 30.01.2022 по 22.06.2022 у сумі 17 893,58 грн. Реєстрація особі була припинена з 23.06.2022 у зв'язку з поданням письмової заяви про зняття з реєстрації як безробітного.
Зазначені вище виплати були здійснені на підставі даних, отриманих із Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, з урахуванням страхового стажу та розміру заробітної плати відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 05 березня 2024 року № 5923 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» (із змінами), а також наказу Донецького обласного центру зайнятості від 02 жовтня 2024 року № 1177 «Про утворення філій Донецького обласного центру зайнятості», у межах проведення реорганізаційних заходів було створено Краматорську філію Донецького обласного центру зайнятості (далі - Краматорська філія ДОЦЗ). На сьогодні ця філія здійснює надання соціальних послуг клієнтам Державної служби зайнятості, зокрема зареєстрованим безробітним, які перебували на обліку в Краматорському міському центрі зайнятості на момент проведення реорганізації.
10 березня 2025 року складено передавальний баланс та підписано передавальний акт між Краматорським міським центром зайнятості та Донецьким обласним центром зайнятості.
Краматорська філія ДОЦЗ є відокремленим структурним підрозділом центру зайнятості, виконує функції, покладені на неї Донецьким обласним центром зайнятості, діє на підставі Положення про Краматорську філію Донецького обласного центру зайнятості.
Під час опрацювання даних обміну з ПФУ, Краматорській філії ДОЦЗ стало відомо, що дата звільнення ОСОБА_1 з Донецького національного медичного університету - 22.05.2023 та відсутня дата прийому на роботу.
У зв'язку з чим, Краматорською філією ДОЦЗ, відповідно до вимог Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, який затверджений спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.09.2024 № 23492/439/620, Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.09.2024 № 27-1 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення» було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості призначення і виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, в результаті якого складено акт від 25.03.2025 № 60.
За результатами проведеного розслідування (акт від 25.03.2025 № 60) встановлено наступне (лист Донецького національного медичного університету від 24.03.2025 №425):
відповідно до наказу від 19.05.2023 № 05/19/1-п «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », ОСОБА_1 , відповідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18.05.2023 по справі № 569/16816/22, було поновлено на роботі на посаді провідного фахівця відділу внутрішнього аудиту на 1.0 ставки за основним місцем роботи та посаді провідного фахівця відділу внутрішнього аудиту 0.5 ставки за сумісництвом з 30.12.2021;
згідно з наказом Донецького національного медичного університету від 22.05.2023 № 05/22/2-з «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 було звільнено 22.05.2023 за власним бажанням, відповідно до статті 38 КЗпП України.
Із вищевикладеного вбачається, що роботодавцем для гр. ОСОБА_1 є Донецький національний медичний університет.
Згідно ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, зокрема.
Статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що зареєстровані безробітні мають право матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон 1533) видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю.
Таким чином, наведеними положеннями законодавства передбачено, що особи, які втратили роботу з незалежних від них обставин (безробітні) та зареєструвалися у встановленому порядку, набувають право на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Згідно вимог абз. 2 ч. 4 ст. 35 Закону 1533 із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Також абз. 7 ч. 1 ст. 34 Закону 1533 передбачено, що Фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, відповідно до статей 34, 35 Закону 1533 Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а роботодавець - зобов'язаний відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 902/291/17).
Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу VШ "Прикінцеві положення" Закону 1533 функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.
На підставі вищезазначених фактів, Краматорською філією ДОЦЗ було прийнято рішення - «Про повернення коштів роботодавцем», а саме Донецьким національним медичним університетом, допомоги по безробіттю (наказ від 25.03.2025 №НТ250325), яку отримала гр. ОСОБА_1 , за період перебування на обліку в Краматорському МЦЗ як безробітна з 30.01.2022 по 22.06.2022 у сумі 17893 грн 58 коп. (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три гривні п'ятдесят вісім копійок).
З метою досудового врегулювання спору, 26.03.2025 Відповідачу було направлено повідомлення-претензію за № 13.2/1881/13.1-15-25 про добровільне повернення коштів на суму 17 893 грн 58 коп. (сімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто три гривні п'ятдесят вісім копійок). Примірник повідомлення - претензії було направлено за адресою фактичного перебування Відповідача.
Станом на дату подання позовної заяви Відповідачем не надано жодної відповіді та сума заборгованості на розрахунковий рахунок Донецького обласного центру зайнятості не надходила.
Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу VШ "Прикінцеві положення" Закону 1533 функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.
Станом на дату подання позову, вся сума нарахованої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 , виплачена їй в повному обсязі.
Згідно з п. 4 ст. 38 Закону 1533 строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Відповідно до Постанови Верховного суду України від 20.09.2016 № 813/614/14 спір щодо стягнення суми, виплаченої як допомога по безробіттю звільненому працівникові, якого згодом було поновлено на роботі за рішенням суду підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
На підставі викладеного, керуючись приписами ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Донецький обласний центр зайнятості звернувся з позовом до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Донецького національного медичного університету суму допомоги по безробіттю, виплачену гр. ОСОБА_1 за час перебування її на обліку в центрі зайнятості в розмірі 17 893,58 грн.
Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості, що виникла у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку відшкодувати виплачену працівнику, який мав статус безробітному та був поновлений на роботі за рішенням суду, суму страхових коштів на підставі абз. 7 ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до положень ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч.1 ст.3 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (тут та далі у редакції, що діяла на час спірних правовідносин, далі - Закон) визначено, що законодавство про страхування на випадок безробіття складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України “Про зайнятість населення» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, одним із видів такого забезпечення за Законом, зокрема, є допомога по безробіттю (ч. 1 статті 1 Закону).
Страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу (п.8 ст.1 Закону).
Згідно ч.1 ст.43 Закону України “Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, зокрема.
Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч. 2 ст. 43 Закону України “Про зайнятість населення»).
Згідно зі статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю.
Таким чином, наведеними положеннями законодавства передбачено, що особи, які втратили роботу з незалежних від них обставин (безробітні) та зареєструвалися у встановленому порядку, набувають право на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю.
Допомога по безробіттю призначається з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції (ч.5 статті 22 Закону)
Пунктом 2 ч.1 ст.45 Закону України “Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Пунктом 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792, що діяла на час спірних правовідносин, передбачено, що Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.
Судом встановлено, що 24.01.2022 ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського центру зайнятості (далі - Краматорський МЦЗ) за сприянням у працевлаштуванні Статус безробітного та виплату допомоги по безробіттю їй було призначено 27.01.2022, але розпочато виплату з 30.01.2022 у зв'язку з наданням компенсаційних виплат при звільненні роботодавцем.
Згідно з даними трудової книжки, яку надала ОСОБА_1 під час реєстрації в Краматорському МЦЗ, останнім її місцем роботи є Донецький національний медичний університет, з якого вона була звільнена 29.12.2021 на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України - у зв'язку з відмовою працівника від переведення в іншу місцевість (зміна умов праці).
Допомога по безробіттю нарахована та виплачена Краматорським МЦЗ громадянці ОСОБА_1 за період з 30.01.2022 по 22.06.2022 у сумі 17 893 грн 58 коп. Реєстрація особі була припинена з 23.06.2022 у зв'язку з поданням письмової заяви про зняття з реєстрації як безробітного.
Зазначені вище виплати були здійснені на підставі даних, отриманих із Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, з урахуванням страхового стажу та розміру заробітної плати відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
10 березня 2025 року складено передавальний баланс та підписано передавальний акт між Краматорським міським центром зайнятості та Донецьким обласним центром зайнятості.
Краматорська філія ДОЦЗ є відокремленим структурним підрозділом центру зайнятості, виконує функції, покладені на неї Донецьким обласним центром зайнятості, діє на підставі Положення про Краматорську філію Донецького обласного центру зайнятості.
Під час опрацювання даних обміну з ПФУ, Краматорській філії ДОЦЗ стало відомо, що дата звільнення ОСОБА_1 з Донецького національного медичного університету - 22.05.2023 та відсутня дата прийому на роботу.
У зв'язку з чим, Краматорською філією ДОЦЗ, відповідно до вимог Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, який затверджений спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.09.2024 № 23492/439/620, Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.09.2024 № 27-1 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення» було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості призначення і виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, в результаті якого складено акт від 25.03.2025 № 60.
За результатами проведеного розслідування (акт від 25.03.2025 № 60) встановлено наступне (лист Донецького національного медичного університету від 24.03.2025 №425):
відповідно до наказу від 19.05.2023 № 05/19/1-п «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », ОСОБА_1 , відповідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18.05.2023 по справі № 569/16816/22, було поновлено на роботі на посаді провідного фахівця відділу внутрішнього аудиту на 1.0 ставки за основним місцем роботи та посаді провідного фахівця відділу внутрішнього аудиту 0.5 ставки за сумісництвом з 30.12.2021;
згідно з наказом Донецького національного медичного університету від 22.05.2023 № 05/22/2-з «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 було звільнено 22.05.2023 за власним бажанням, відповідно до статті 38 КЗпП України.
Із вищевикладеного вбачається, що роботодавцем для гр. ОСОБА_1 є Донецький національний медичний університет.
Згідно до абз. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Положеннями ч.4 ст.35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» унормовано, що із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.
Таким чином, відповідно до статей 34, 35 Закону Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а роботодавець - зобов'язаний відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 902/291/17).
Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.
Частиною 2 ст. 21 Закону України “Про зайнятість населення» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.
Згідно п. 1, п. 19 та п. 21 ч. 2 ст. 22 цього ж Закону, територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального старування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України “Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи; забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов?язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
За п.1 розділу І, пп.1 п.1 розділу ІІ Положення про Державну службу зайнятості, що затверджене Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 № 2663 Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством економіки України. Основними завданнями Служби є реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття. Регіональні центри зайнятості є неприбутковими державними установами в централізованій системі державних установ Служби, підпорядкованими та підзвітними Державному центру зайнятості. Регіональні центри зайнятості діють відповідно до положень, що затверджуються Державним центром зайнятості (п.1 розділу ІV)
Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (ст. 104 ЦК України).
Наказом Міністерства економіки України від 05 березня 2024 року № 5923 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» (із змінами), а також наказом Донецького обласного центру зайнятості від 02 жовтня 2024 року № 1177 «Про утворення філій Донецького обласного центру зайнятості», у межах проведення реорганізаційних заходів було створено Краматорську філію Донецького обласного центру зайнятості (далі - Краматорська філія ДОЦЗ). Філія здійснює надання соціальних послуг клієнтам Державної служби зайнятості, зокрема зареєстрованим безробітним, які перебували на обліку в Краматорському міському центрі зайнятості на момент проведення реорганізації.
Отже, Краматорський міський центр зайнятості має право звертатись до суду з позовом до ДНМУ про стягнення допомоги по безробіттю, виплаченої гр. ОСОБА_1 за час перебування її на обліку в центрі зайнятості в розмірі 17 893,58 грн.
Згідно статті 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» терміни “застрахована особа», “страхувальники» та “роботодавці» вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Отже, ключовою ознакою роботодавця в правовідносинах, що виникають у зв'язку із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, в тому числі, на випадок безробіття, є самостійне ведення таким суб'єктом розрахунків із застрахованими особами та виплата ним грошового забезпечення (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №927/171/17).
З матеріалів справи вбачається, та не спростовано відповідачем, що ОСОБА_1 , відповідно рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18.05.2023 по справі №569/16816/22, було поновлено на роботі на посаді провідного фахівця відділу внутрішнього аудиту на 1.0 ставки за основним місцем роботи та посаді провідного фахівця відділу внутрішнього аудиту 0.5 ставки за сумісництвом з 30.12.2021; згідно з наказом Донецького національного медичного університету від 22.05.2023 №05/22/2-з «Про припинення трудового договору» ОСОБА_1 було звільнено 22.05.2023 за власним бажанням, відповідно до статті 38 КЗпП України.
ДНМУ відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на дату звільнення ОСОБА_1 та на час розгляду справи має статус юридичної особи.
Отже, саме відповідач - ДНМУ є роботодавцем в розумінні ч.4 ст.35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а тому саме на нього покладено обов'язок відшкодувати суми виплаченого забезпечення безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Обраний позивачем спосіб захисту безпосередньо встановлений спеціальним законом, відповідає змісту порушеного права (інтересу) та є ефективним, адже забезпечить можливість повного відновлення таких прав (інтересів) позивача (отримання відповідного відшкодування).
Частина четверта ст.35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачає підстав для зменшення суми, виплаченої безробітному, що підлягає відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Частиною 3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідачем не надано суду доказів умисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків та зловживання ними. Отже, підстави для стягнення зазначених коштів, як зайво виплачених, безпосередньо з безробітного, у цьому спорі відсутні. (Подібний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №914/2087/17, від 28.02.2018 у справі №927/171/17).
Згідно з вимогами частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями ст.96 Цивільного кодексу України).
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Частиною 2 ст. 617 ЦК України встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі “Бакалов проти України» зазначав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Відповідно ж до положень ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ця позиція є усталеною у судовій практиці, зокрема викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №916/1345/18 від 07.11.2019.
Станом на дату вирішення спору по суті, відповідач не спростував доводів позивача викладених у позові.
Суд звертає увагу, що докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям: - належності, - допустимості, - достовірності - достатності, що визначені статтями 76 - 79 ГПК України.
Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в результаті перегляду справи № 390/34/17 у постанові від 10 квітня 2019 року (касаційне провадження № 61-22315сво18) зробив наступний правовий висновок щодо принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі-«non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Отже, відповідальність за достовірність та належність доказів покладається на сторону, яка подала ці докази до суду.
Пунктом 2 частини 2 статті 320 ГПК України визначено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.
Рішення у справі №905/547/25 прийнято судом за наслідком дослідження наданих центром зайнятості документів, які прийняті судом, як належні, допустимі та достовірні докази.
Проте, у разі встановлення вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності факту фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення рішення у справі №905/547/25, воно може бути переглянуто судом за нововиявленими обставинами.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Враховуючи вищевикладене, надавши належну юридичну оцінку всім доказам, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову. З огляду на покладений на відповідача обов'язок відшкодувати суми виплаченого забезпечення у разі поновлення особи на роботі за рішенням суду, позовні вимоги про стягнення 17?893 грн 58 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Донецький національний медичний університет.
Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Донецького національного медичного університету (84404, Донецька обл., м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.27, код ЄДРПОУ 02010698) на користь Донецького обласного центру зайнятості (84331, Донецька обл., м.Краматорськ, б-р Краматорський, буд.41; код ЄДРПОУ 03491004) суму допомоги по безробіттю, виплачену гр. ОСОБА_1 за час перебування її на обліку в центрі зайнятості в розмірі 17 893,58 грн, на розрахунковий рахунок UA168201720355449001007011701, Банк: ДКСУ м.Київ, ЄДРПОУ 03491004, отримувач: Донецький обласний центр зайнятості, призначення платежу: призначення платежу - повернення допомоги по безробіттю, виплаченої гр. ОСОБА_1 .
Стягнути з Донецького національного медичного університету (84404, Донецька обл., м.Лиман, вул.Привокзальна, буд.27, код ЄДРПОУ 02010698) на користь Донецького обласного центру зайнятості (84331, Донецька обл., м.Краматорськ, б-р Краматорський, буд.41; код ЄДРПОУ 03491004) судовий збір в розмірі 3028,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 01.08.2025.
Суддя Е.В. Зекунов