вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
29.07.2025м. ДніпроСправа № 904/2072/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (Запорізька обл., м. Запоріжжя)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Калашник Я.О.;
від відповідача: не з'явився.
Департамент з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення 790409,30грн - вартості неотриманого товару. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю товару №СК 15/57 від 28.04.2022 в частині своєчасної та в повному обсязі поставки товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості неотриманого товару в розмірі 790409,30грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2025 позовну заяву Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації залишено без руху на підставі статті 162 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
08.05.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 08.05.2025, належні докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів до електронного кабінету, та усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.06.2025.
30.05.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2025 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, а саме за допомогою комплексних засобів та підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2025 відкладено підготовче засідання на 24.06.2025.
У судове засідання 24.06.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 29.07.2025.
У судове засідання 29.07.2025 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялися ухвали суду від 05.05.2025, 12.05.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі), 05.06.2025, 24.06.2025 на адресу відповідача, в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 127, 148, 162, 190 том 1).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду від 12.05.2025 - 12.05.2025, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 27.05.2025 включно.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило, поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на 29.07.2025 відповідач відзив на позов не надав.
Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У судовому засіданні 29.07.2025 проголошене скорочене рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
28.04.2022 між Департаментом з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір про закупівлю товару №СК15/57 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Замовнику бензин А-92, бензин А-95 та дизельне паливо за талонами або скретч-картками (далі - товар) (основний словник національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09130000-9 - Нафта і дистиляти, в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у Специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а замовник, зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором).
Найменування та кількість товару згідно зі Специфікацією до договору (пункт 1.2 договору).
На підставі пункту 1.4 договору відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони, скретч-карти) на отримання товару. Факт заправки автомобіля замовника за талонами (скретч-картками) підтверджують чеки реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно з пунктом 2.6 договору датою поставки та переходу права власності на товар вважається дата підписання повноваженими представниками сторін видаткової накладної, яку складають у двох примірниках (по одному примірнику для кожної зі сторін).
Пункт 3.2 договору визначає, що загальна сума договору складає 6999831,40грн (шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот тридцять одна гривня, сорок копійок) у тому числі ПДВ 457932,89грн.
Загальна сума за бензин А-92 за талонами (скретч-картками) складає 1999965,00грн (один мільйон дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять гривень) у тому числі ПДВ 130838,83грн.
Загальна сума за бензин А-95 за талонами (скретч-картками) складає 999893,50грн (дев'ятсот дев'яносто дев'ять вісімсот дев'яносто три гривні, п'ятдесят копійок) у тому числі ПДВ 65413,59грн.
Загальна сума за дизельне паливо за талонами (скретч-картками) складає 3999972,90грн. (три мільйони дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят дві гривні, дев'яносто копійок) у тому числі ПДВ 261680,47грн (підпункти 3.2.1-3.2.3 договору).
Відповідно до пункту 4.1 договору з метою своєчасної реєстрації фінансових зобов'язань за цим договором у Державній казначейській службі України постачальник надає замовнику належним чином оформлену видаткову накладну. Розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом 10 (десяти банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів на оплату закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Згідно з пунктом 5.1 договору термін поставки товару за цим договором: з моменту підписання договору протягом 5 робочих днів.
Приписами пункту 5.2 договору встановлено, що місце поставки (передачі) товарів: - передача талонів (скретч-карт і здійснюється за адресою замовника: 69035, м. Запоріжжя,
пр. Соборний 180-А. Розташування автозаправних станцій (АЗС) учасника для отримання замовником товару: не менше ніж 10 (десять) у 5 (п'яти) районах Запорізької області (Запорізький, Бердянський, Василівський, Мелітопольський, Пологівський).
Згідно з пункту 5.4 договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника після здійснення передачі товару.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та даним договором (пункт 7.1 договору)
Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по договору.
Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Між сторонами підписано специфікацію (додаток №1) до договору (а.с. 28 том 1), відповідно до умов якої сторони визначили найменування товару, кількість товару, одиницю виміру та його вартість: найменування товару Бензин А-92 - 51150л (по ціні 39,10грн за 1л) на суму 199965,00грн; бензин А-95 - 24935л (по ціні 40,10грн за 1л) на суму 999893,50грн; дизельне паливо - 89565л (по ціні 44,66грн за 1л) на суму 3999972,90грн; загальна вартість 6999831,40грн з ПДВ.
Позивач здійснив оплату на загальну суму 6999831,40грн, що підтверджується платіжним дорученням №52 від 02.05.2022 (а.с. 39 том 1).
Сторонами підписано видаткову накладну №0057/0001019 від 28.04.2022 на поставку товару за договором на суму 6999831,40грн (а.с. 13 том 1).
Позивач зазначає, що від підприємств, установ та організацій, яким виділялося з регіонального матеріального резерву паливо за цими скретч-картами, надходили повідомлення як усні, так і письмові про те, що вказані скретч-карти відмовляються приймати на автозаправних станціях і відмовляються видавати за ними пальне.
Як зазначає позивач, у залишку на балансі залишилося товару на загальну суму 790409,30грн з ПДВ, з яких:
- бензин А-95 (в талонах) - 19065л (по ціні 40,10грн за 1л) на суму 764506,50грн, з них:
20л в талонах по 10л серійний номер з 3035 2460 0880 по 3035 2460 0881;
500л в талонах по 10л серійний номер з 3035 2460 1110 по 3035 2460 1159;
100л в талонах по 10л серійний номер з 3035 2460 1220 по 3035 2460 1229;
1400л в талонах по 10л серійний номер з 3035 2460 1240 по 3035 2460 1379;
30л в талонах по 10л серійний номер з 3035 2460 1397 по 3035 2460 1399;
7 000л в талонах по 10л серійний номер з 3035 2460 2640 по 3035 2460 3339;
10 000л в талонах по 10л серійний номер з 3035 2460 1640 по 3035 2460 2639;
15л в талонах по 15л серійний номер 3031 1107 0109.
- дизельне паливо (в талонах) - 580л (по ціні 44,66грн за 1л) на суму 25902,80 грн, з них:
200л в талонах по 10л серійний номер з 3045 2809 1340 по 3045 2809 1359;
100л в талонах по 10л серійний номер з 3045 2809 1370 по 3045 2809 1379;
80л в талонах по 10л серійний номер з 3045 2809 1420 по 3045 2809 1427;
200л в талонах по 10л серійний номер з 3045 2809 1480 по 3045 2809 1499, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 28.04.2025 (а.с. 12-зворотній аркуш 12 том 1).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено лист-вимогу №05-01/0109 від 10.03.2025 (а.с. 37, 38 том 1) про повернення сплачених грошових коштів, яку відповідач отримав 18.03.2025, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача за договором про закупівлю товару №СК15/57 від 28.04.2022 суми попередньої оплати за неповну поставку товару.
Предметом доказування у справі є встановлення обставин укладення сторонами договору поставки, строк дії договору, умови поставки товару, порядок здійснення розрахунків, факт поставки товару в неповному обсязі, наявності/відсутності правових підстав для стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати за цим договором у сумі 790409,30грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до частини першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Зі змістом частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином .
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як передбачено статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до пункту 5.4 договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника після здійснення передачі товару.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що предметом договору був товар зі специфічними характеристиками та порядком обігу - дизпаливо та бензин.
Так, постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів і рівня торговельного обслуговування (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (абзац другий пункту 3 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Згідно зі статтею 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до пункту 4.1 договору з метою своєчасної реєстрації фінансових зобов'язань за цим договором у Державній казначейській службі України постачальник надає замовнику належним чином оформлену видаткову накладну. Розрахунок за фактично поставлений товар здійснюється протягом 10 (десяти банківських днів з дати підписання сторонами видаткової накладної. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5 банківських днів з дати отримання замовником бюджетних коштів на оплату закупівлі на свій реєстраційний рахунок.
Як установлено судом, такий обов'язок був виконаний позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №52 від 02.05.2022 на суму 6999831,40грн (а.с. 39 том 1).
Отже, позивач свої зобов'язання щодо оплати товару виконав належним чином.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Як зазначає позивач та не було спростовано відповідачем, відповідачем не було надано позивачу товар на попередньо оплачену суму у розмірі 790409,30грн.
Відповідно до частини першої статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
За приписами частини другої статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.
Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 13.03.2025 направив відповідачу поштовим зв'язком лист-вимогу №05-01/0109 від 10.03.2025 (а.с. 37, 38 том 1) про повернення сплаченої за договором передоплати в сумі 790409,30грн.
Доказів повернення позивачу попередньої оплати в сумі 790409,30грн відповідач суду не надав.
За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 790409,30грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 790409,30грн - основного боргу (суми попередньої оплати).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно з частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00грн.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті (в тому числі позовної заяви), в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні з позовом до суду через систему "Електронний суд", позивач сплатив судовий збір в розмірі 11856,13грн згідно з платіжною інструкцією №13 від 28.04.2025, замість 9484,90грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 2371,23грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 2371,23грн підлягає поверненню з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягненню на користь позивача підлягають 9484,90грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення заборгованості у сумі 790409,30грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 503, ідентифікаційний код 41449359) на користь Департаменту з питань цивільного захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (69035, Запорізька область, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 180-А, ідентифікаційний код 14373165) 790409,30грн - основного боргу та 9484,90грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 01.08.2025.
Суддя В.О. Татарчук