вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" липня 2025 р. Cправа № 902/294/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області (вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 34, м. Хмільник, Хмільницький район, Вінницька область, 22000) в інтересах держави в особі Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області (вул. Шкільна, буд. 41, смт Глухівці, Хмільницький район, Вінницька область, 22130)
до: Приватного малого підприємства "Обрій" (вул. Васьківського (Чорновола В'ячеслава), буд. 17, м. Козятин (пн), Хмільницький район, Вінницька область, 22100)
про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В.,
представників сторін:
прокурора Моніч Л.В. за посвідченням;
позивача не з'явився;
відповідача не з'явився.
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №56/1-1140-25 від 17.03.2025 (вх. № 316/25 від 18.03.2025) керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області до Приватного малого підприємства "Обрій" про розірвання договору оренди землі № 172 від 30.07.2006, укладеного між Козятинською районною державною адміністрацією та Приватним малим підприємством "Обрій" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521486200:02:002:0002 площею 1,7756 га та зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 0521486200:02:002:0002 площею 1,7756 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі № 172 від 30.07.2006.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025, вказану позовну заяву розподілено судді Матвійчуку В.В.
Суд, ухвалою від 20.03.2025 за вказаним позовом відкрив провадження у справі №902/294/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 10.04.2025.
За результатами слухання справи 10.04.2025 судом відкладено підготовче засідання на 06.05.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 20.05.2025, про що 06.05.2025 постановлено протокольну ухвалу.
За наслідками судового засідання 20.05.2025, судом відкладено розгляд справи по суті на 05.06.2025, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі.
Однак, у визначену судом дату (05.06.2025) розгляд справи не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Матвійчука В.В. на лікарняному, по закриттю якого, суд, ухвалою від 13.06.2025, повідомив учасників справи про судове засідання з розгляду справи № 902/294/25 по суті, яке призначено на 15.07.2025.
На визначену судом дату з'явилася прокурор у справі.
Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 13.06.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету позивача - 13.06.2025 о 20:46 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 16.06.2025.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвалу від 13.06.2025, яка направлялася відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень врегульовано Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила).
Із вказаних Правил надання послуг поштового зв'язку слідує, що невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Також відповідно до висновків КАС ВС, викладених у постанові від 23.11.2023 у справі № 990/14340/23, кореспонденція із позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахування конкретних обставин може вважатися належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.
Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі № 902/294/25 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Окрім того, судом 17.06.2025 розміщено оголошення на вебпорталі судової влади України про судове засідання з розгляду справи № 902/294/25 по суті, в якій відповідачем є Приватне мале підприємство "Обрій".
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь у судовому засіданні.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників позивача та відповідача суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У судовому засіданні 15.07.2025 суд, заслухавши вступне слово прокурора у справі, провів стадію безпосереднього дослідження доказів, після чого перейшов до стадії судових дебатів, у межах якої прокурор у справі виступила з промовою.
Після завершення дебатів суд, відповідно до частини першої статті 219 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 25.07.2025 о 10 год 20 хв.
У судовому засіданні 25.07.2025 суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
30.07.2006 між Козятинською районною державною адміністрацією (далі - Орендодавець) та Приватним малим підприємством "Обрій" (далі - Орендар) укладено договір оренди землі № 172 (далі - Договір) (а.с. 26-30), відповідно до пункту 1 якого Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі розпорядження першого заступника голови Козятинської райдержадміністрації № 243 від 18.05.2006, яка знаходиться на території Пляхівської сільської ради Козятинського району.
Згідно із пунктом 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,776 га, з яких: із земель запасу - 1,7756 га, у тому числі: 0,8192 га - рілля; 0,5768 га - пасовище; 0,3796 га - інші землі (смітник).
На земельній ділянці об'єктів нерухомого майна немає, а також інші об'єкти інфраструктури: через земельну ділянку проходять магістральні кабелі зв'язку (п. 3 Договору).
Відповідно до п. 4 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 35 870,85 грн.
За умовами п. 7 Договору, Договір укладено строком на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, що становить 358,71 грн на рік (п. 8 Договору).
У пункті 9 Договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Відповідно до п. 10 Договору, Орендна плата вноситься щомісячно поточного року на розрахунковий рахунок: Місцевий бюджет, Пляхівська сільська рада, р/р 33217812600213 УДК у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, ЗКПО: 21727769, код платежу: 13050200. З настанням наступного бюджетного періоду банківський рахунок може змінюватись.
Пунктами 13 та 14 Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення підсобного сільського господарства під посадку саду, а її цільове призначення визначено як землі сільськогосподарського призначення.
Згідно із п. 18 Договору, передача земельної ділянки Орендарю здійснюється протягом 10 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Як визначено у пункті п. 19 Договору, після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
У силу положень пункту 33 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до приписів пункту 38 Договору, цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації Козятинським сектором реєстрації Вінницької регіональної філії "Центру ДЗК".
У відповідності до умов Договору, його невід'ємними частинами є кадастровий план земельної ділянки та акт приймання-передачі об'єкта оренди.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Реєстрацію договору оренди землі №172 від 30.07.2006 здійснено Вінницькою регіональною філією ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель 26.12.2006 внесено запис № 040686200002.
На виконання умов Договору сторонами підписано акт приймання-передачі орендованої земельної ділянки (а.с. 31), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв земельну ділянку площею 1,7756 га, розташовану в адміністративно-територіальному підпорядкуванні Пляхівської сільської ради. У зазначеному акті міститься відмітка Орендаря щодо недоліків земельної ділянки, а саме: земельна ділянка сильно забур'янена і на своїй території має смітник площею 0,3796 га, ґрунт земельної ділянки не оброблявся протягом трьох років, а територія смітника близько 40 років в сільському господарстві не використовувалась.
01.02.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору оренди землі № 172 від 30.07.2006 (а.с. 32), якою пункт 4 розділу "Об'єкт оренди" викладено в новій редакції, відповідно до якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 25?092,71 грн. Крім того, внесено зміни до пункту 9 розділу "Орендна плата", згідно з якими орендна плата встановлюється у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3?011,13 грн на рік. Інші умови договору залишилися без змін.
Згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки площею 1,7756 га з кадастровим номером 0521486200:02:002:0002 є територіальна громада в особі Глуховецької селищної ради. При цьому дані про реєстрацію права оренди на цю земельну ділянку за Приватним малим підприємством "Обрій" відсутні, що підтверджується Інформаційною довідкою № 418077402 від 17.03.2025 (а.с. 21-22).
Листом № 530 від 20.06.2024 (а.с. 33-34) Глуховецька селищна рада звернулася до Приватного малого підприємства "Обрій", у якому, зокрема, зазначено, що у зв'язку з тим, що до 2021 року розпорядниками земель за межами населених пунктів були органи виконавчої влади, у Глуховецької селищної ради відсутня інформація щодо належного виконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати за період з 30.07.2006 по 31.12.2020. Разом з тим, за період з 01.01.2021 по теперішній час орендна плата від ПМП "Обрій" за користування земельними ділянками до бюджету Глуховецької територіальної громади не надходила.
У зв'язку з цим у листі зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами зобов'язань за договором. Також відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
З огляду на викладене, Глуховецька селищна рада повідомила про дострокове розірвання договорів оренди в односторонньому порядку у зв'язку з невиконанням умов договору.
Листом № 780/5/02-32-04-01-11 від 21.01.2025 (а.с. 35-37) Головне управління ДПС у Вінницькій області поінформувало першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури про юридичних осіб Вінницької області, які, маючи укладені з органами місцевого самоврядування договори оренди земельних ділянок комунальної власності, не декларували та, відповідно, не сплачували орендну плату. У переліку таких суб'єктів господарювання, зокрема, зазначено і Приватне мале підприємство "Обрій".
Хмільницькою окружною прокуратурою направлено до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області запит № 56-751вих-25 від 04.03.2025 (а.с. 38-40), в якому порушено питання щодо надання щомісячного детального розрахунку заборгованості згідно з інтегрованою карткою платника податків за ПМП "Обрій" стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0521486200:02:002:0002 площею 1,7756 га, розташованої на території Глуховецької селищної ради Хмільницького району (колишньої Пляхівської сільської ради Козятинського району). Окрім того, запитувалась інформація про період та суму існуючої заборгованості зі сплати плати за землю, а також податкові декларації з плати за землю за період з 2006 року по дату надання відповіді.
У відповідь на вищевказаний запит, Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області листом № 2768/5/02-32-04-01-11 від 11.03.2025 (а.с. 41- 43) повідомило Хмільницьку окружну прокуратуру, що, згідно із наданою Глуховецькою селищною радою інформацією про перелік орендарів, Приватне мале підприємство "Обрій" орендує земельні ділянки з кадастровими номерами 0521486200:02:002:0003 площею 1,5557 га та 0521486200:02:002:0002 площею 1,7756 га відповідно до договорів оренди № 171 і № 172 від 30.07.2006. При цьому податкові декларації з плати за землю за 2022- 2024 роки ПМП "Обрій" до ГУ ДПС у Вінницькій області не подавало, а податкові зобов'язання з орендної плати до місцевого бюджету не сплачувало.
У зв'язку з цим, як зазначалося у листі ГУ ДПС № 780/5/02-32-04-11 від 21.01.2025, ймовірні втрати місцевого бюджету внаслідок недекларування орендної плати за відповідні роки становлять: за 2022 рік - 688,96 грн, за 2023 рік - 688,96 грн, за 2024 рік - 724,10 грн.
Крім того, у вказаному листі повідомлено, що за наявною інформацією з баз даних інформаційних систем ДПС України, відсутня технічна можливість встановити факт подання ПМП "Обрій" податкових декларацій з плати за землю за період з 2006 по 2012 рік. Разом з тим, за період з 2014 по 2021 роки, а також станом на 2025 рік, податкові декларації з плати за землю по земельних ділянках на території Глуховецької територіальної громади також не подавались.
Додатково контролюючий орган зазначив, що облік надходжень з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ведеться в цілому по інтегрованій картці платника за кодом КОАТУУ, без розмежування надходжень по кожній окремій земельній ділянці з прив'язкою до відповідного кадастрового номера.
Листом № 56-750вих-25 від 04.03.2025 (а.с. 44- 46) Хмільницька окружна прокуратура звернулася до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області з проханням надати щомісячний детальний розрахунок заборгованості згідно із інтегрованою карткою платника податків щодо Приватного малого підприємства "Обрій" стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0521486200:02:002:0002 площею 1,7756 га, яка розташована на території Глуховецької селищної ради Хмільницького району (колишньої Пляхівської сільської ради Козятинського району). Зокрема, запитувалася інформація про період та суму існуючої заборгованості зі сплати орендної плати зазначеним орендарем, починаючи з моменту укладення договору, а саме з 30.07.2006.
Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, у відповідь на лист Хмільницької окружної прокуратури № 56-750вих-25 від 04.03.2025, листом № 05.1-14-06/1829 від 10.03.2025 (а.с. 47-49) повідомило, що відповідно до Переліку кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, які контролюють справляння надходжень бюджету, затвердженого додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету", контроль за правильністю та своєчасністю надходжень до місцевих бюджетів за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб" покладено на Державну податкову службу України.
У зв'язку з наведеним, Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області не наділене повноваженнями щодо ведення обліку в розрізі платників та договорів. Водночас, надано наявну інформацію щодо надходжень коштів, сплачених ПМП "Обрій" за оренду землі на рахунки, відкриті в органах Казначейства для зарахування до місцевого бюджету Пляхівської сільської ради Козятинського району за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 "Орендна плата з юридичних осіб" у період з 01.01.2013 по 31.12.2018.
Як зазначає прокурор, Головним управлінням Державної податкової служби у Вінницькій області подано до Вінницького окружного адміністративного суду позовну заяву до Приватного малого підприємства "Обрій" з вимогами про заборону відчуження рухомого та нерухомого майна, зобов'язання допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.
Підставою для звернення до суду з вказаним позовом стала наявність за відповідачем податкового боргу в загальному розмірі 7 009,10 грн, з якого рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі № 120/1289/21 було задоволено позов та присуджено до стягнення частину заборгованості в сумі 3?129,19 грн.
Однак, станом на 07.09.2021 податкове зобов'язання відповідачем не виконано в повному обсязі, що й зумовило необхідність звернення з новим позовом.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 26.01.2022 у справі № 120/11213/21-а задовольнив адміністративний позов у повному обсязі. Приватному малому підприємству "Обрій" заборонено відчужувати нерухоме та рухоме майно, а також зобов'язано забезпечити допуск податкового керуючого для опису майна у податкову заставу (а.с. 50-54).
Вказане судове рішення не було оскаржене та набрало законної сили 28.02.2022.
З підстав викладеного, та оскільки МПМ "Обрій" тривалий час належним чином не виконувало взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що є порушенням вимог договору оренди землі, ст.ст. 96, 206 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України "Про оренду землі", керівник Хмільницької окружної прокуратури звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі № 172 від 30.07.2006, укладеного між Козятинською районною державною адміністрацією та Приватним малим підприємством "Обрій" щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521486200:02:002:0002 площею 1,7756 га та зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 0521486200:02:002:0002 площею 1,7756 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі № 172 від 30.07.2006.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з такого.
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі, суд зазначає таке.
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав), для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Водночас, згідно зі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.
Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.
Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення де суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Позов у справі подано прокурором в інтересах держави в особі Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки земельна ділянка належить до комунальної власності та розташована на території цієї ради. Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.
Як стверджує прокурор порушення інтересів держави полягає у користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до бюджету територіальної громади не надходять кошти. Крім того, інтерес держави полягає у ефективному використанні земель комунальної власності.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності користування земельною ділянкою згідно умов договірних зобов'язань, необхідності раціонального використання коштів, які могли б бути отримані територіальною громадою у разі належної правової поведінки відповідача та використовуватись для забезпечення виконання соціальних програм, покращення інфраструктури, наповнення бюджету територіальної громади.
Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що прокурор обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
13.02.2025 Хмільницька окружна прокуратура звернулася до Глуховецької селищної ради із запитом № 56-484вих-25 (а.с. 23-24) щодо надання щомісячного детального розрахунку виниклої заборгованості за орендну плату за землю (наявність заборгованості та, у разі її наявності, вжиті заходи), а також з проханням повідомити, чи вживалися або плануються до вживання Глуховецькою селищною радою заходи щодо розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок, зокрема в судовому порядку; у разі відсутності таких заходів - надати обґрунтування причин.
Листом № 54 від 21.02.2025 (а.с. 25) Управління містобудування, архітектурної діяльності, комунальної власності, житлово-комунального господарства, благоустрою та земельних відносин Глуховецької селищної ради повідомило Хмільницьку окружну прокуратуру, що за період з 01.01.2021, коли Глуховецька селищна рада стала розпорядником земель державної форми власності, і по теперішній час орендна плата за користування земельними ділянками ПМП "Обрій" до бюджету Глуховецької громади не надходила. Крім того, повідомлено, що про недотримання умов договору, а саме: нецільове використання та забур'янення земельних ділянок, а також систематичну несплату орендної плати неодноразово повідомлялося в телефонному режимі керівнику ПМП "Обрій" ОСОБА_1 , а також надсилалися листи-попередження про можливе розірвання договорів оренди.
Також повідомлено, що підготовлені Глуховецькою селищною радою додаткові угоди про зміну розміру орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 0521486200:02:002:0002 (1,7756 га) та 0521486200:02:002:0003 (1,5557 га), розташованими за межами населеного пункту с. Пляхова Хмільницького району Вінницької області, директор ПМП "Обрій" підписувати відмовився, при цьому всі інші звернення залишилися без розгляду.
Окремо селищна рада просила Хмільницьку окружну прокуратуру сприяти у вжитті заходів для розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок у власність громади.
Хмільницька окружна прокуратура листом № 56/1-859вих-25 від 13.09.2025, відповідно до вимог абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомила Глуховецьку селищну раду про намір подати до Господарського суду Вінницької області позовну заяву в інтересах держави в особі Глуховецької селищної об'єднаної територіальної громади Хмільницького району до Приватного малого підприємства "Обрій" про розірвання договору оренди землі № 172 від 30.07.2006 та зобов'язання повернути Глуховецькій селищній раді Хмільницького району Вінницької області земельну ділянку з кадастровим номером 0521486200:02:002:0002 площею 1,7756 га
Таким чином, прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до подання позову звернувся до позивача для надання йому можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави.
Разом з тим, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.
Щодо суті позовних вимог, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 ЦК України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди землі.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
Пунктом "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із змісту наведеної норми права вбачається, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним, що є порушенням погодженої між сторонами істотної умови договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 зазначено, що:
- пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині 2 статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі;
- якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини 2 статті 651 ЦК України, а не припис пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.
До того ж у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повна несплата орендної плати, у строки, визначені договором, що відповідатиме дотриманню принципу збереження договору та забезпечення справедливого балансу інтересів сторін договору оренди землі.
Окрім того наголосила про те, що сплата орендарем під час розгляду справи заборгованості з орендної плати, не впливає на право орендодавця вимагати розірвання договору як на підставі частини 2 статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту "д" частини 1 статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).
У контексті частини 2 статті 651 ЦК України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості. У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України йдеться про факт систематичної повної несплати, і такий факт уже завершився в минулому, тому підстава для пред'явлення позову (і для його задоволення) продовжує існувати.
Звертаючись до суду з позовом прокурор підставою для розірвання Договору оренди землі № 172 від 30.07.2006 зазначає саме факт систематичної несплати орендарем (ПМП "Обрій") орендної плати.
Суд звертає увагу на положення пункту 8 Договору, відповідно до якого орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 1 відсотка від нормативної грошової оцінки землі, що становить 358,71 грн на рік.
Відповідно до положень пп. 269.1.2 ст. 269 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 платниками плати за землю є платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Як вбачається з таблиці під назвою "Інформація щодо юридичних осіб Вінницької області, які за наявності укладених з органами місцевого самоврядування договорів оренди земельних ділянок комунальної власності не декларували та відповідно не сплачували орендну плату", ймовірні втрати місцевого бюджету внаслідок недекларування Приватним малим підприємством "Обрій" та, відповідно, несплати орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 0521486200:02:002:0002 (площею 1,7756 га) та 0521486200:02:002:0003 (площею 1,5557 га) за відповідні роки становлять: за 2022 рік - 688,96 грн, за 2023 рік - 688,96 грн, за 2024 рік - 724,10 грн.
Згідно із інформацією, наданою Управлінням містобудування, архітектурної діяльності, комунальної власності, житлово-комунального господарства, благоустрою та земельних відносин Глуховецької селищної ради (лист № 54 від 21.02.2025), за період з 01.01.2021 (дата, з якої Глуховецька селищна рада набула повноважень розпорядника земель державної форми власності) і до дати складання зазначеного листа, орендна плата за користування земельними ділянками Приватним малим підприємством "Обрій" до бюджету Глуховецької територіальної громади не надходила.
Крім того, підготовлені Глуховецькою селищною радою додаткові угоди про зміну розміру орендної плати за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 0521486200:02:002:0002 (площею 1,7756 га) та 0521486200:02:002:0003 (площею 1,5557 га), розташованими за межами населеного пункту с. Пляхова Хмільницького району Вінницької області, директором ПМП "Обрій" підписані не були.
Наведені обставини свідчать про наявність у відповідача заборгованості за спірним договором оренди. При цьому Приватне мале підприємство "Обрій" не спростувало обставин щодо розміру зазначеної заборгованості та періодів її виникнення.
Суд зазначає, що підставою розірвання договору оренди землі згідно із п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною й достатньою, і звертатися до більш загального правила ч. 2 ст. 651 ЦК України - з метою оцінки істотності порушення договору його стороною - немає потреби.
З огляду на те, що Приватне мале підприємство "Обрій" неодноразово порушувало умови договору оренди землі № 172 від 30.07.2006 шляхом недекларування об'єкта оподаткування та, відповідно, систематичної несплати орендної плати в повному обсязі та у строки, визначені договором (два та більше випадки), тому суд вважає, що вказане порушення умов договору підпадає під дію п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору, а тому позовні вимоги про розірвання договору оренди землі № 172 від 30.07.2006 є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд враховує, що наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у ст. 34 Закону України "Про оренду землі". Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
Відтак, вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні орендаря, ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23).
Суд зазначає, що пунктом 58 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 18 квітня 2021 року, внесено зміни у п.24 розділу X "Перехідних положень" Земельного кодексу України. Відповідно до вказаних змін з дня набрання чинності цим пунктом (тобто з 27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім певних виключень, зазначених в цій нормі. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом. Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Вінницької області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком.
Відповідно до додатка до зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, до переліку територіальних громад Вінницької області включено, зокрема, Глуховецьку територіальну громаду з адміністративним центром у смт Глухівці. До складу Глуховецької територіальної громади входить територія Пляхівської сільської ради.
У зв'язку з реорганізацією Пляхівської сільської ради шляхом приєднання до Глуховецької селищної ради Хмільницького району Вінницької області, остання є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади, а юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
Відтак, з огляду на зазначені норми Закону, Орендодавцем за договором оренди землі № 172 від 30.07.2006 є Глуховецька селищна рада Хмільницького району Вінницької області.
З огляду на викладене, з урахуванням установлених у справі обставин щодо недекларування об'єкта оподаткування та, відповідно, систематичної несплати Приватним малим підприємством "Обрій" орендної плати в повному обсязі та у строки, визначені договором, що відповідно до пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України є підставою для розірвання договору оренди, суд вважає, що позов у частині повернення Глуховецькій селищній раді Хмільницького району Вінницької області земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,7756 га, з кадастровим номером 0521486200:02:002:0002, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору у сумі 6 056,00 грн покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь Вінницької обласної прокуратури.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Розірвати договір оренди землі № 172 від 30.07.2006, укладений між Козятинською районною державною адміністрацією та Приватним малим підприємством "Обрій" (вул. Васьківського (Чорновола В'ячеслава), буд. 17, м. Козятин (пн), Хмільницький район, Вінницька область, 22100; код ЄДРПОУ 23107605) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0521486200:02:002:0002 площею 1,7756 га.
Зобов'язати Приватне мале підприємство "Обрій" (вул. Васьківського (Чорновола В'ячеслава), буд. 17, м. Козятин (пн), Хмільницький район, Вінницька область, 22100; код ЄДРПОУ 23107605) повернути Глуховецькій селищній раді Хмільницького району Вінницької області (вул. Шкільна, буд. 41, смт Глухівці, Хмільницький район, Вінницька область, 22130; код ЄДРПОУ 43952158) земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0521486200:02:002:0002 площею 1,7756 га, передану в оренду на підставі договору оренди землі № 172 від 30.07.2006.
Стягнути з Приватного малого підприємства "Обрій" (вул. Васьківського (Чорновола В'ячеслава), буд. 17, м. Козятин (пн), Хмільницький район, Вінницька область, 22100; код ЄДРПОУ 23107605) на користь Вінницької обласної прокуратури (21050, м. Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА 568201720343110002000003988) витрати по сплаті судового збору у сумі 6 056 грн 00 коп.
Примірник повного судового рішення надіслати Хмільницькій окружній прокуратурі, Вінницькій обласній прокуратурі та позивачу - до електронних кабінетів в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 01 серпня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Васьківського (Чорновола В'ячеслава), буд. 17, м. Козятин (пн), Хмільницький район, Вінницька область, 22100)