01.08.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1561/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2025 у справі №904/1561/25 (суддя Золотарьова Я.С.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" і просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця» 4089,51 грн - інфляційні втрати; 1949,00 грн - 3 % річних та судовий збір.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ПР/М-20240/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 20.03.2020 та договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 87206,76 грн, збору за зберігання вантажу в розмірі 4438,80 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі частини другої статті 625 ЦК України нараховані 4 089,51 грн - інфляційні втрати; 1 949,00 грн - 3 % річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2025 року у справі № 904/1561/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Криворізький р-н, Дніпропетровська обл., 50102; ідентифікаційний код 00190905) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 108, код 40081237) 3% річних на суму 172,77 грн, інфляційні втрати у розмірі 549,87 грн та судовий збір у розмірі 289,89 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності вимог Позивача, а також з того, що заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, обґрунтовані нормою статті 625 Цивільного кодексу України, що підлягає застосуванню у разі порушення грошового зобов'язання, в частині стягнення вказаних нарахувань.
Щодо строку позовної давності, то суд встановив, що Позивач звернувся з позовними вимогами до суду в межах строків, визначених приписами ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України.
Відповідно, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2025 по справі 904/1561/25 за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних в частині відмови від задоволення позовних вимог і ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Відповідача.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Рішеннями суду першої інстанції у справі № 904/6823/23 лише підтверджено, що обов'язок сплатити послуги виникає за результатами їх надання/споживання. Незгода відповідача з обсягами таких послуг, їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/споживання безпосередньо в спірний період.
Таким чином, не рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі №904/6732/23 є підставою для виникнення зобов'язання Відповідача по сплаті Позивачу сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів, а навпаки, порушення Відповідачем свого зобов'язання по сплаті зазначених сум та звернення Позивача до суду за захистом свого порушеного права призвело до ухвалення господарським судом рішення від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23.
Зазначеним вище рішенням, суд фактично підтвердив правомірність нарахування Позивачем відповідної плати за період, що був предметом розгляду, та відповідно встановив неправомірну бездіяльність у вигляді несплати таких коштів з боку Відповідача. Тобто захист порушеного права Позивача жодним чином не залежить від дати винесення рішення суду та набрання ним чинності, оскільки як було зазначено вище права та обов'язки Позивача та Відповідача, в тому числі і по сплаті відповідної плати, виникають з умов укладеного між сторонами договору, а рішення суду не може породжувати зобов'язання грошового характеру, лише підтверджує факт певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов'язання.
І саме з цих підстав є абсолютно помилковим висновок суду, про те що обов'язок з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 у справі № 904/6732/23.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд послався на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 904/256/24, якою залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 по цій справі, де суд за аналогічних обставин справи визнав, що обов'язок з оплати спірних сум за відомостями плати за користування вагонами та накопичувальними картками виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням господарського суду.
Разом з тим, Господарським судом Дніпропетровської області розглянуто значну кількість аналогічних справ, де позов залізниці задоволено у повному обсязі та стягнуто інфляційні втрати та 3 % річних за період прострочення виконання зобов'язання, який був обчислений відповідно до умов Договору з моменту надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами) до дня фактичної сплати боргу. Після перегляду рішень у апеляційному порядку усі вони залишені без змін (постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025 по справі № 904/2644/24, від 22.01.2025 по справі № 904/2643/24, від 16.12.2024 по справі № 904/2745/24, від 15.04.2025 по справі № 904/792/24, від 08.04.2025 по справі № 904/3042/24, від 13.11.2024 по справі № 904/1192/24, від 18.02.2025 по справі № 904/2454/24, від11.03.2025 по справі № 904/2453/24, від 25.02.2025 по справі № 904/2746/24, від 29.04.2025 по справі № 904/2452/24).
У згаданих постановах апеляційний суд зазначив, що ненадання Відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений Договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами). Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Отже, твердження відповідача про невстановлення та ненастання у даному випадку строку для оплати наданих послуг спростовується умовами укладеного між сторонами договору.
Виходячи з положень чинного законодавства, Договору та інших доказів, у відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами і збору за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати, накопичувальних картках). Незгода відповідача з обсягами таких послуг, їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/ споживання безпосередньо в спірний період.
Крім того, Господарським судом Дніпропетровської області розглянуто кілька справ за позовами залізниці про стягнення з боржника заборгованості з плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів одразу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд стягнув з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних за період від моменту надання послуги, яку відповідач оспорював, і до моменту звернення залізниці з позовом до суду, тобто ще до того, як було ухвалено рішення з приводу стягнення заборгованості.
Після перегляду рішень у апеляційному порядку вони залишені без змін (постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 по справі № 904/2243/22, від 31.10.2023 по справі № 904/4985/22, від 13.12.2023 по справі № 904/2367/23, від 13.03.2024 по справі № 904/492/22).
З урахуванням викладеного, Позивач вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про визначення початку періоду прострочення Відповідачем грошового зобов'язання з дня набрання чинності рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23, відповідно позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення ухвалене за умови невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; а також неправильного визначенні періоду прострочення Відповідачем грошового зобов'язання, тому підлягає скасуванню в частині відмови від задоволення позовних вимог та ухваленню в цій частині нового рішення.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Позивач у відзиві просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення першої інстанції - без змін, наголошує, що судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2025 року у справі №904/1561/25 є обґрунтованим, законним та справедливим, винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права, ухвалене на підставі повного і всебічного дослідження матеріалів справи та відповідає вимогам встановленим ст.236 Господарського процесуального кодексу України щодо судових рішень.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.06.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/1561/25. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2025 у справі №904/1561/25 (суддя Золотарьова Я.С.) до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.
07.07.2025р. матеріали справи № 904/1561/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2025 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів доплати судового збору у сумі 3633,60 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2025 у справі №904/1561/25 (суддя Золотарьова Я.С.). Розгляд апеляційної скарги ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23, яке набрало законної сили 26.04.2024, позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 87206,76 грн, збору за зберігання вантажу в розмірі 4438,80 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23 встановлено таке:
“20.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (власник колії) укладено договір №ПР/М-20240/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Пунктом 1 цього договору передбачено що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" стрілкою №5 до продовження станційної колії №3 та стрілкою №23 до продовження станційної колії №2. Під'їзна колія обслуговується власника локомотива. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено на подовженні колії №3 біля вхідного світлофора НІ, на продовженні колії №2 біля вхідного світлофора НІІ.
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії (п. 4 договору).
Здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції Інгулець по телефону відповідальному працівнику залізничного цеху ПрАТ "ІнГЗК" не пізніше ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форми ГУ-2 (п.5 договору).
Згідно з п. 6 договору вагони для під'їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій №1, 2, 3, IV, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Всі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тони (п.7 договору).
Відповідно до п. 8 договору про готовність вагонів до відправлення з під'їзної колії відповідальний працівник залізничного цеху ПрАТ "ІнГЗК" повідомляє по телефону відповідального працівника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше ніж за одну годину до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним надання письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п.10 договору).
Власник колії сплачує залізниці плату:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від Власника, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, що виконує залізниця для власника - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок хі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД" (п. 14 договору)
У відповідності з п. 21 договору, в редакції додаткової угоди № 4 від 20.09.2021 цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками, і діє з 1 квітня 2020 року до 31 березня 2025 року включно.
На сайті Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" (далі - філія "ЦТЛ" АТ "Укрзалізниця") було оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір про надання послуг з організації перевезень), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою (п.1.1 договору про надання послуг з організації перевезень).
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (п. 1.4 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п.1.5 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті httр://www.uz-саrgо.соm/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п.1.6 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (п. 1.7 договору про надання послуг з організації перевезень).
Перевізник за результатом розгляду заяви (акцепту) направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:
- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;
- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником (п. 1.9 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (п. 1.10 договору про надання послуг з організації перевезень).
Відповідач у встановленому порядку звернувся до Позивача з заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Позивач надав відповідачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 року.
29.09.2023 оприлюднено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, яка вводиться в дію з 01.10.2023 та яку розміщено за посиланням: httр:// uz-саrgо.соm/contractcariage.html.
У вересні-жовтні 2023 року на адресу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" залізницею були прийняті до перевезення порожні власні вагони. Перевезення було оформлене накладними №№ 51760, 51762, 51758, 51767, 51768, 51763, 51761, 51764, 51759, 51769, 51766, 51765, 45527280, 45530656, 45530664, 45530680, 45530672, 45527272, 45530698, 52398, 52399, 51757, 45553292, 45653383, 45653367, 45653334, 45653318, 45653284, 45653342, 45653300, 45653359, 45653326, 54550, 54550, 54549, 54556, 45902905, 45902921, 45902939, 45900933, 45900909, 45900925, 45900917, 45900966, 45900941, 45900958, 45902475, 45902392, 45902913, 55147, 45902483, 55151, 55154, 55149, 55152, 55156, 55155, 55150, 55148, 55153, 46008066, 46008215, 46008181, 46008223, 46008199, 46008116, 46008363, 46006342, 54676, 54677, 51757, 55886, 55888, 55887, 55885, 56147, 56155, 56146, 56146, 56156, 56145, 56150, 56154, 56152, 46008058, 46007894, 56341, 56330, 56337, 56348, 56345, 56339, 56332, 56333, 56350, 56349, 56346, 56336, 56329, 56331, 56342, 56343, 56324, 56338, 56335, 56149.
Позивач зазначає, що по прибуттю вагонів на станію Інгулець, вантажоодержувача було повідомлено про прибуття та готовність подавання вагонів на під'їзну колію відповідача, про що зроблені відповідні записи в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження і вивантаження станції Інгулець.
У зв'язку з тим, що відповідач не був готовий прийняти вагони на свою під'їзну колію, з моменту запланованого часу подачі вагонів було складено акти загальної форми № 675 від 18.08.2023 (12 вагонів, початок затримки 15.08.2023 о 5:15 - кінець затримки 18.08.2023 о 21:40, тривалість затримки 88 год. 25 хв.), № 676 від 18.08.2023 (11 вагонів, початок затримки 16.08.2023 о 15:00 - кінець затримки 18.08.2023 о 21:40, тривалість затримки 54 год. 40 хв.), № 730 від 25.08.2023 (10 вагонів, початок затримки 24.08.2023 о 14:45 - кінець затримки 25.08.2023 о 21:20, тривалість затримки 30 год. 35 хв.), № 791 від 11.09.2023 (35 вагонів, початок затримки 11.09.2023 о 14:15 - кінець затримки 11.09.2023 о 21:45, тривалість затримки 9 год. 30 хв.), № 792 від 11.09.2023 (3 вагони, початок затримки 05.09.2023 о 14:10 - кінець затримки 11.09.2023 о 21:45, тривалість затримки 151 год. 35 хв.), № 817 від 16.09.2023 (36 вагонів, початок затримки 15.09.2023 о 0:55 - кінець затримки 16.09.2023 о 21:15, тривалість затримки 44 год. 20 хв.), у яких зазначено, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції відбувається з вини клієнта, та зазначено час початку та закінчення затримки.
Відповідачем акти підписані із застереженням: незгодні, так як недостатня кількість підготовлених власних вагонів під навантаження повного маршруту (акти №675,676,791, 792); а також вагони переставлені на іншу колію де був сформований новий поїзд і інший час готовності даного поїзду (акт №730); вагони подані під час комендантської години, вагони подані в порушення договору №ПР/М-20240/Нюдч п.7 згідно якого вагони подаються на під'їзну колію ПРАТ "ІНГЗК" в тій кількості, в якій прибули (прибуло 58 п/в, пред'явлені 36 п/в).
Після повернення вагонів з під'їзної колії було нараховано плату за користування ними під час простоювання на підставі актів загальної форми, та включено до відомостей плати за користування вагонами №№ 19089076, 26089077, 12099080, 17099081 на загальну суму 72 672,30 грн (без ПДВ), які представник відповідача підписав із зауваженням (до часу користування вагонами не повинен включатися час комендантської години; недостатня кількість підготовлених власних вагонів під навантаження повного маршруту; вагони представлені на іншу колію, де був сформований новий поїзд і інший час готовності даного поїзду).
Також за час затримки вагонів на коліях станції Інгулець залізницею на підставі накопичувальних карток №№ 28089019, 28089020, 28089021, 13099022, 17099023 було нараховано збір за зберігання вантажу на загальну суму 4 244,80 грн (без ПДВ), які представник відповідача також підписав із аналогічними зауваженнями, що і відомості, у зв'язку з чим нараховані кошти у безспірному порядку не були списані.
Усього позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 87 206,76 грн - плати за користування вагонами та 4438,80 грн - збору за зберігання вантажу.
Як вбачається з матеріалів справи, станціями затримки оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23, ГУ-23а, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції затримки, згідно із Тарифним керівництвом № 1 (затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356), розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 у загальній сумі 87206,76 грн, а також збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками у загальній сумі 4438,80 грн.
Суд приходить до висновку про обґрунтованість розрахунків.
З огляду на наведене та встановивши, що затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з причин, які залежать від вантажовласника (відповідача), що доводить і його вину, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в сумі 87 206,76 грн та збору за зберігання вантажу в сумі 4438,80 грн.».
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23 набрало чинності.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Таку правову позицію сформовано Верховним Судом у постанові від 26.11.2019 у справі № 922/643/19.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Таку правову позицію сформовано Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №916/1041/17.
Відтак, обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23 мають преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.
Після набрання судовим рішенням законної сили Відповідач у добровільному порядку платіжною інструкцією № 4500026320 від 20.05.2024 сплатив борг у загальному розмірі 91 645,56 грн, який складається з плати за користування вагонами у розмірі 87 206,76 грн та збору за зберігання вантажів у розмірі 4 438,80 грн.
Позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань, тому, позивачем на підставі частини другої статті 625 ЦК України нараховані 4089,51 грн - інфляційні втрати; 1949,00 грн - 3 % річних.
Неоплата Відповідачем річних та інфляційних втрат у добровільному порядку стала підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що 30.06.2020 року між АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "Інгулецький гірничо- збагачувальний комбінат" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001.
Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі ст.ст.193, 202 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23, яке набрало законної сили 26.04.2024, позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 87206,76 грн, збору за зберігання вантажу в розмірі 4438,80 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Після набрання судовим рішенням законної сили Відповідач у добровільному порядку платіжною інструкцією № 4500026320 від 20.05.2024 сплатив борг у загальному розмірі 91 645,56 грн, який складається з плати за користування вагонами у розмірі 87 206,76 грн та збору за зберігання вантажів у розмірі 4 438,80 грн.
Позивачем на підставі частини другої статті 625 ЦК України нараховані 4 089,51 грн - інфляційні втрати за період вересень 2023 - травень 2024; 1 949,00 грн - 3 % річних за період з 23.08.2023 по 19.05.2024.
Так, укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 передбачений обов'язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (пункт 2.1.4. договору).
Згідно з умовами пункту 2.1.7 зазначеного договору замовник зобов'язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.
Відповідно до пункту 1.4 договору про надання послуг з організації перевезення №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020 надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Проте договором не визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.
Порядок оплати належних залізниці платежів передбачений Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085) (Правила, Правила розрахунків за перевезення вантажів).
Пунктом 2.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (пункт 2.5. Правил).
Відповідно до пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.
Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.
Згідно з пунктом 2.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.
Колегія суддів зауважує, що Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строку виконання замовником (вантажовласником) обов'язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.
Відповідно до пункту 5.1. Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом (457-98-п) порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Обставини, встановлені судом у справі № 904/6732/23, свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами, а також збору за зберігання вантажів. Тому, стягнення вказаних платежів здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.
За усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 904/2543/22, 18.09.2020 у справі № 908/1795/19, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними й допустимими доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства).
При цьому настання строку виконання зобов'язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що пояснюється особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці.
За вказаних обставин, з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 у справі № 904/6732/23, яке набрало законної сили 26.04.2024 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 904/256/24).
Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Оскільки обов'язок з оплати спірних сум виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 у справі №904/6732/23, обґрунтованим періодом нарахування 3% річних, з урахуванням меж позовних вимог, є період з 27.04.2024 по 19.05.2024.
Враховуючи викладене, колегіє суддів встановлено, що прострочення відповідача існувало в період з 27.04.2024 (наступний день після набрання рішенням суду у справі № 904/6732/23 законної сили) до 19.05.2024 (день, що передує дню оплати).
Так, на суму боргу 91 645,56 грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 27.04.2024 по 19.05.2024 у розмірі 172,77 грн.
Колегією суддів встановлено, що прострочення виконання зобов'язання виникло з 27.04.2024, остаточний розрахунок проведено 20.05.2024 тому сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню становить 549,87 грн за період травень 2024. За квітень 2024 року не нараховуються сума інфляційних втрат, оскільки заборгованість існувала менше половини місяця.
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги : «….Задовольняючи позовні вимоги частково, суд не погодився з визначеним Позивачем початком періоду прострочення (серпень 2023 року), та зазначив, що з огляду на наявність спору між сторонами стосовно надання послуг та їх вартості, виникнення у Відповідача (замовника) обов'язку з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23, яке набрало законної сили 26.04.2024.
Виходячи з цього, суд встановив, що прострочення Відповідача існувало в період з 27.04.2024 (наступний день після набрання рішенням суду у справі № 904/6732/23 законної сили) до 19.05.2024 (день, що передує дню оплати).
Тому суд дійшов висновку, що на суму боргу 91 645,56 грн підлягають нарахуванню та стягненню 3% річних за період прострочки з 27.04.2024 по 19.05.2024 у розмірі 172,77 грн.
Також зазначив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню становить 549,87 грн за період травень 2024 року. За квітень 2024 року не нараховуються сума інфляційних втрат, оскільки заборгованість існувала менше половини місяця.
Аргументи Позивача щодо скасування оскаржуваного рішення Позивач не погоджується з висновками суду, викладеними у оскаржуваному рішенні з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 30.06.2020 року між АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "Інгулецький гірничо- збагачувальний комбінат" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-00190905/2020-0001.
Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору).
Надання послуг за Договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п.1.4 Договору).
Згідно п.1.9 Договору Перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє Замовнику у власній інформаційній системі Перевізника повідомлення з накладенням КЕП: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення договору, присвоєння Замовнику коду Замовника як платника, коду вантажовідправника/ вантажоодержувача. Код платника є номером договору із Замовником.
Договір є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 Договору (пункт 1.10 Договору).
Пунктом 2.1. Договору визначено обов'язки Замовника:
- сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної переплати за кодом платежу.
Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність винесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника (п.п. 2.1.4. Договору);
- у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості.
Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46,відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника підписувати та на давати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п.п. 2.1.7. Договору).
Розрахунки за Договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (п. 4.1. Договору).
Договір діє з дня укладання, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті http://uz.cargo.com / та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення Замовника умови Договору застосовуються до відносин з Замовником, які виникли між сторонами до його укладання та введення в дію (п. 12.1. Договору).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» плату за користування вагонами у розмірі 87 206,76 грн, збір за зберігання вантажів у розмірі 4 438,80 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Цим рішенням від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23 було встановлено, що у вересні-жовтні 2023 року на адресу ПрАТ "ІнГЗК" були прийняті до перевезення порожні власні вагони, станція призначення Інгулець Придніпровської залізниці.
У зв'язку з несвоєчасним забиранням вагонів з колій станції призначення вказані вагони було затримано на підставі актів загальної форми № 675 від 18.08.2023, № 676 від 18.08.2023, № 730 від 25.08.2023, № 791 від 11.09.2023, № 792 від 11.09.2023, № 817 від 16.09.2023, у яких зазначено, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції відбувається з вини клієнта, та зазначено час початку та закінчення затримки.
Станцією призначення Інгулець розрахована плата за користування вагонами за відомостями №№ 19089076, 26089077, 12099080, 17099081 на загальну суму 72 672,30 грн (без ПДВ), та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками №№ 28089019, 28089020, 28089021, 13099022, 17099023 на загальну суму 4 244,80 грн (без ПДВ), які представник відповідача підписав із зауваженням, що унеможливило списання Позивачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у строк, визначений п. 2.1.7 Договору.
Згідно з пунктом 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не мас права списувати спірні суми із попередньої оплати: в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Враховуючи те, що оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання платником певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень.
Враховуючи встановлений законодавством порядок оплати спірних послуг у вигляді автоматичного списання з рахунку Відповідача, оплата за надані Позивачем послуги має бути здійснена негайно в день підписання (оформлення) відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки. При цьому, відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення відомості плати за користування вагонами, накопичувальної картки.
Отже, у Відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг, які в силу положень п. 1.4 Договору зафіксовано відповідними документами (відомостями плати за користування вагонами, накопичувальними картками).
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, за якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ч.1 ст. 18 ГПК України).
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 ГПК України).
Факт порушення Відповідачем зобов'язання за договором встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 року у справі № 904/6823/23 і у даній справі він доведенню не підлягає.
При цьому, з огляду на умови пункту 2.1.7 Договору обов'язок підписати означені накопичувальні картки та відомості плати у відповідача виник після двох робочих днів від дня надання послуг, що підтверджується одним із документів передбачених п. 1.4 Договору.
Виходячи з положень чинного законодавства, Договору та інших доказів, у Відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами і збору за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати, накопичувальних картках).
Рішеннями суду першої інстанції у справі № 904/6823/23 лише підтверджено, що обов'язок сплатити послуги виникає за результатами їх надання/споживання. Незгода відповідача з обсягами таких послуг, їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/споживання безпосередньо в спірний період.
Таким чином, не рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі №904/6732/23 є підставою для виникнення
зобов'язання Відповідача по сплаті Позивачу сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів, а навпаки, порушення Відповідачем свого зобов'язання по сплаті зазначених сум та звернення Позивача до суду за захистом свого порушеного права призвело до ухвалення господарським судом рішення від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23.
Зазначеним вище рішенням, суд фактично підтвердив правомірність нарахування Позивачем відповідної плати за період, що був предметом розгляду, та відповідно встановив неправомірну бездіяльність у вигляді несплати таких коштів з боку Відповідача. Тобто захист порушеного права Позивача жодним чином не залежить від дати винесення рішення суду та набрання ним чинності, оскільки як було зазначено вище права та обов'язки Позивача та Відповідача, в тому числі і по сплаті відповідної плати, виникають з умов укладеного між сторонами договору, а рішення суду не може породжувати зобов'язання грошового характеру, лише підтверджує факт певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов'язання.
І саме з цих підстав є абсолютно помилковим висновок суду, про те що обов'язок з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 у справі № 904/6732/23.
Набрання законної сили зазначеним рішенням суду є підставою для примусового виконання такого рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження», але жодним чином не може бути початком перебігу строку з виконання грошового зобов'язання, неправомірно не виконаного Відповідачем у добровільному порядку.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 року у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 року у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 року у справі № 908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18).
Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (постанова Верховного Суду від 23.05.2024 року у справі № 921/540/23).
Тобто, у позивача є всі правові підстави для нарахування та застосування інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до частин 1, та 2 ст. 11 ЦК України, ….
Статтею 908 ЦК України передбачено, що ….
Згідно із ч. 5 ст. 307 ГК України, ...
Згідно з статтею 626 Цивільного кодексу України …
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України ….
Згідно зі статтею 174 ГК України ….
Відповідно до ст. 530 ЦК України, ….
Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, ...
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Початком відліку періоду прострочення зобов'язання (моментом прострочення) у відповідності до ст. 253 ЦК України, є день, наступний після визначеної (кінцевої) дати виконання цього зобов'язання.
Порядок нарахування 3% річних та інфляційних регулюється ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 ст. 625 ЦК визначено, ..
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, ….
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що ….
Відповідно до правового висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах: від 09.02.2021 у справі № 520/17342/18, від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не мають характеру штрафних санкцій і є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та річних.
Припис частини другої ст. 625 ЦК України …
Отже, обов'язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд послався на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі № 904/256/24, якою залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2024 по цій справі, де суд за аналогічних обставин справи визнав, що обов'язок з оплати спірних сум за відомостями плати за користування вагонами та накопичувальними картками виник у відповідача з дня набрання законної сили рішенням господарського суду.
Разом з тим, Господарським судом Дніпропетровської області розглянуто значну кількість аналогічних справ, де позов залізниці задоволено у повному обсязі та стягнуто інфляційні втрати та 3 % річних за період прострочення виконання зобов'язання, який був обчислений відповідно до умов Договору з моменту надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами) до дня фактичної сплати боргу. Після перегляду рішень у апеляційному порядку усі вони залишені без змін (постанови Центрального апеляційного господарського суду від 05.11.2025 по справі № 904/2644/24, від 22.01.2025 по справі № 904/2643/24, від 16.12.2024 по справі № 904/2745/24, від 15.04.2025 по справі № 904/792/24, від 08.04.2025 по справі № 904/3042/24, від 13.11.2024 по справі № 904/1192/24, від 18.02.2025 по справі № 904/2454/24, від11.03.2025 по справі № 904/2453/24, від 25.02.2025 по справі № 904/2746/24, від 29.04.2025 по справі № 904/2452/24).
У згаданих постановах апеляційний суд зазначив, що ненадання Відповідачем згоди на списання його коштів унеможливлює отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений Договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами). Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Отже, твердження відповідача про невстановлення та ненастання у даному випадку строку для оплати наданих послуг спростовується умовами укладеного між сторонами договору.
Виходячи з положень чинного законодавства, Договору та інших доказів, у відповідача виник обов'язок внести плату за користування вагонами і збору за зберігання вантажу з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати, накопичувальних картках). Незгода відповідача з обсягами таких послуг, їх вартістю не спростовує сам факт їх надання/ споживання безпосередньо в спірний період.
Крім того, Господарським судом Дніпропетровської області розглянуто кілька справ за позовами залізниці про стягнення з боржника заборгованості з плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів одразу з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних.
Таким чином, ухвалюючи рішення, суд стягнув з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних за період від моменту надання послуги, яку відповідач оспорював, і до моменту звернення залізниці з позовом до суду, тобто ще до того, як було ухвалено рішення з приводу стягнення заборгованості.
Після перегляду рішень у апеляційному порядку вони залишені без змін (постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2023 по справі № 904/2243/22, від 31.10.2023 по справі № 904/4985/22, від 13.12.2023 по справі № 904/2367/23, від 13.03.2024 по справі № 904/492/22).
З урахуванням викладеного, Позивач вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про визначення початку періоду прострочення Відповідачем грошового зобов'язання з дня набрання чинності рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2024 по справі № 904/6732/23, відповідно позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення ухвалене за умови невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; а також неправильного визначенні періоду прострочення Відповідачем грошового зобов'язання, тому підлягає скасуванню в частині відмови від задоволення позовних вимог та ухваленню в цій частині нового рішення…».
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи скарги не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи та не спростовують висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2025 у справі №904/1561/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2025 у справі №904/1561/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2025 у справі №904/1561/25- залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору у сумі 3633,60 грн. покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя І.М. Кощеєв