31.07.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3669/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді: Мороза В.Ф.,
суддів: Дарміна М.О., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Харитоненко Влади Борисівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 (суддя Мілєва І.В.)
у справі № 904/3669/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Шатного Сергія Миколайовича
до Фізичної особи-підприємця Харитоненко Влади Борисівни
про стягнення 60 805,95 грн
Фізична особа-підприємець Шатний Сергій Миколайович звернувся до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Харитоненко Влади Борисівни про стягнення 60 805,95 грн основного боргу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі №904/3669/24 позовні вимоги задоволено, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Харитоненко Влади Борисівни на користь Фізичної особи-підприємця Шатного Сергія Миколайовича 63 833,95 грн, а саме: 60 805,95 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням Фізичною особою-підприємцем Харитоненко Владою Борисівною подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі №904/3669/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору і правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд належним чином не проаналізував умови укладеного між сторонами договору та зробив неправильний висновок щодо спірних правовідносин. Пунктом 6.1. договору передбачено, що платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів надаються шляхом прямого банківського переказу за погоджену кількість рейсів проти рахунку перевізника (позивача), при цьому з суми рахунку віднімаються сума штрафних санкцій (в т.ч. збитків), застосованих експедитором (відповідачем) до перевізника (позивача) за порушення умов цього Договору, якщо такі були. У суді першої інстанції наголошувалося, що позивачем порушені численні домовленості та умови укладеного договору, заявки та закону, а саме пп. 3.22, 3.27, 4.5, 6.1 договору, додаткові умови та п. 3.2. заявки, норми ст.ст. 525, 526, 920, 924 Цивільного кодексу України. При системному аналізі вказаного пункту 6.1. договору з іншими вищевказаними умовами договору та заявки, норм права, які регулюють сферу перевезення вантажів, проведену претензійну роботу, відповідач цілком обгрунтовано на умовах договору утримав 60 805,95 гривень з останнього рахунку позивача.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Харитоненко Влади Борисівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/3669/24 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: уточнити/конкретизувати вимоги прохальної частини апеляційної скарги щодо оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі №904/3669/24 та зазначити яке саме нове рішення він просить ухвалити.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Харитоненко Влади Борисівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/3669/24 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 04.11.2022 між Фізичною особою-підприємцем Шатним Сергієм Миколайовичем (перевізник) та Фізичною особою-підприємцем Харитоненко Владою Борисівною (експедитор) було укладено договір № 961 (далі - договір).
Згідно п. 1.1. предметом цього договору є доручення, дане перевізнику експедитором на виконання агентських послуг з перевезення вантажів із залученням транспортних засобів (далі - ТЗ) перевізника, у зв'язку з чим експедитор замовляє транспорт перевізника та зобов'язується за рахунок замовника проводити з ним від свого імені всі необхідні розрахунки, а перевізник - надавати автомобілі і здійснювати перевезення в міжнародному і/або міжміському сполученні на умовах і відповідно до цього договору та підписаної сторонами заявки, що визначає умови виконання кожного перевезення та є невід'ємною частиною цього договору.
При організації міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом сторони керуються положеннями Конвенції “Про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах» (далі - КДПВ), митної Конвенції “Про договір міжнародного перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП» (далі - Конвенція МДП), іншими міжнародними конвенціями, угодами і договорами, ратифікованими Україною, Статутом автомобільного транспорту України, чинним законодавством України, цим договором та заявкою, які визначають умови виконання кожного окремого перевезення (п. 2.1. договору).
Замовником у цьому договорі вважається третя особа, з якою у експедитора укладений договір та заявка на надання транспортно-експедиційних послуг по організації перевезення вантажу з використанням агентських послуг та ТЗ перевізника (п. 2.2. договору).
Заявка має безумовний пріоритет відносно договору і вважається прийнятою до виконання лише після досягнення згоди по всіх викладених в ній обов'язкових пунктах (точна дата і час надання ТЗ під завантаження, адреса місць завантаження і розвантаження, маршрут перевезення і строки доставки характеристика вантажу (назва, розмір, вага), розмір та умови оплати) шляхом письмового підтвердження сторонами (п. 2.3. договору).
Експедитор зобов'язаний здійснити повний розрахунок з перевізником за виконані транспортні послуги (п. 3.8. договору).
Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження в дорозі вантажу, що перевозиться (до моменту його видачі вантажоодержувачу, що має бути підтверджено печаткою і підписом останнього у відповідній графі TTH/CMR). Перевізник зобов'язується відшкодовувати експедитору вартість недостач, які сталися в ході виконання перевезення (при пошкодженні, втраті товарного вигляду, втрати всього вантажу або його частини під час перевезення) і не є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажору) (п. 3.27. договору).
Перевізник несе матеріальну відповідальність перед експедитором за прямі збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору (п. 4.5. договору).
Ціни (суми фрахту) за цим договором договірні і по кожному рейсу обумовлюються окремо на кожен рейс в заявці на перевезення (п. 5.1. договору).
Валюта платежу для розрахунків резидент-резидент - гривні (якщо вказана в іноземній валюті, то береться еквівалент грн за курсом НБУ на день розвантаження), для розрахунків резидент-нерезидент - договірна (згідно заявки та виставленого перевізником рахунку) (п. 5.2. договору).
Платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів надаються шляхом прямого банківського переказу за погоджену кількість рейсів проти рахунку перевізника, при цьому з суми рахунку віднімаються сума штрафних санкцій (в т.ч. збитків), застосованих експедитором до перевізника за порушення умов цього договору, якщо такі були (п. 6.1. договору).
Комісійні банківські витрати при оплаті нерезидентам сплачуються за рахунок бенефіціара (п. 6.2. договору).
Термін оплати за виконані послуги складає 14 (чотирнадцять) банківських днів після надання повного пакету оригіналів документів (TTH/CMR з відміткою вантажовідправника і одержувача, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна), якщо інше не обумовлено в заявці. В разі відсутності додаткових документів, зазначених в заявці, термін оплати пролонговується до моменту оплати замовником або на 30 календарних днів, але не більше 90 днів (п. 6.3. договору).
Різниця між сумою, що надійшла на розрахунковий рахунок експедитора і перерахованої на розрахунковий рахунок перевізника, є експедиторською винагородою (п. 6.4. договору).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання 1 діє до 31.12.2023 (п. 10.1. договору).
Якщо жодна із сторін за 30 днів до моменту припинення дії договору письмово не повідомила іншу сторону про свій намір розірвати цей договір, то строк його дії пролонгується ще кожний наступний календарний рік (365 днів) (п. 10.2. договору).
Договір може бути змінений або доповнений при письмовій згоді обох сторін. Зміни та доповнення набувають чинності з моменту підписання обома сторонами протоколу про їх внесення (п. 10.3. договору).
В подальшому сторонами було підписано Заявку на перевезення вантажів №2705 від 27.05.2024 (далі - заявка) на перевезення вантажу з м. Стамбул (Туреччина). Вантаж-трансформатори. Вартість перевезення 108 000,00 грн. Оплата 10 б. дні після отримання оригіналів документів. Також сторонами погоджено додаткові умови, зокрема: водій несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту його приймання у вантажовідправника до передачі вантажу вантажоодержувачу.
На виконання вказаної заявки позивачем було надано послуги з перевезення, про що в матеріали справи надано CMR накладну № 872759 від 29.05.2024. Міжнародне перевезення вантажу здійснювалось транспортним засобом із причепом, що належить Фізичній особі-підприємцю Шатному Сергію Миколайовичу, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
По факту надання послуги з перевезення позивачем було надіслано на адресу відповідача оригінали документів: заявку на перевезення вантажів № 2705 від 27.05.2024, CMR № 872759 від 29.05.2024, рахунок-фактуру № 116 від 07.06.2024 на суму 108 000,00 грн, акт виконаних робіт № 116 від 07.06.2024 на суму 108 000,00 грн., про що в матеріали справи надано експрес-накладну Нової пошти № 59001168385061 від 12.06.2024
Відповідачем частково оплачено надані послуги з перевезення у розмірі 47 194,05 грн.
Позивач звернувся до відповідача з претензією, згідно якої просив сплатити суму заборгованості у розмірі 60 805,95 грн.
Несплата відповідачем заявленої до стягнення суми і стала причиною виникнення спору.
Рішенням господарського суду позовні вимоги було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 60 805,95 грн основного боргу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування вказаного рішення господарський суд зазначив, що укладеними сторонами договором та заявкою не передбачено можливості звільнення від оплати за надані послуги у разі завдання збитків у зв'язку із пошкодженням вантажу, а також можливості автоматичного одностороннього зменшення вартості наданих послуг на суму завданих збитків. Факт пошкодження вантажу не впливає на зобов'язання відповідача оплатити надані послуги.
Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 909 ЦК за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України, - за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт").
При цьому, одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, яка набрала чинності для України 17.05.2007 року (далі - Конвенція).
Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).
Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.
В матеріали справи надано CMR накладну №872759, яка підтверджує надання послуг з перевезення за маршрутом м. Стамбул (Туреччина) - м.Київ Україна. 07.06.2024 вантаж було отримано вантажоодержувачем.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно п.6.3 Договору термін сплати за виконані послуги складає 14 (чотирнадцять) банківських днів після надання повного пакету оригіналів документів (ТТН/CMR з відміткою вантажовідправника та одержувача, рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна), якщо інше не обумовлено в заявці. В разі відсутності додаткових документів, зазначених в заявці, термін оплати пролонговується до моменту оплати замовником або на 30 календарних днів але не більше 90 днів.
Згідно Заявки на перевезення вантажів №2705 від 27.05.2024 вартість перевезення 108 000,00 грн./за кожне авто (до вартості входить замитнення вантажу. Оплата 10 б. дні після отримання оригіналів документів.
Позивачем було надіслано на адресу відповідача документи, зокрема CMR №872759 від 29.05.2024, рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, про що в матеріали справи надано експрес накладну Нової пошти №59001168385061.
Відповідачем не надано доказів сплати заборгованості з оплати наданих послуг у погодженому сторонами розмірі.
З огляду на зазначене, колегія вважає висновок господарського суду про задоволення позовних вимог правильним та обґрунтованим.
Щодо доводів апеляційної скарги, що умовами договору передбачено, обов'язок перевізника відшкодувати понесені експедитором збитки колегія зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
За змістом ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
В матеріали справи надано CMR накладну №872759, яка підтверджує надання послуг з перевезення за маршрутом м. Стамбул (Туреччина) - м.Київ Україна. 07.06.2024 вантаж було отримано вантажоодержувачем. Разом з тим, вказана CMR накладна містить зауваження вантажоодержувача, який зазначив, що вантаж надійшов зі значними пошкодженнями.
Відповідачем в матеріали справи надано пояснювальну записку водія ОСОБА_1 , в якій останній зазначав, що під час вивантаження товару, з'ясувалося, що вантаж пошкоджений. Перелік пошкоджень наведено у пояснювальній записці. Причини пошкодження водій пояснити не зміг.
Вантажоодержувачем було замовлено експертизу, за результатами якої Київською Торгово-промисловою палатою зроблено Експертний висновок №1-556 від 07.06.2023, згідно якого всі електрогенераторні установки, які надійшли у напівпричепі НОМЕР_2 , доставленого сідельним тягачем НОМЕР_1 , мають пошкодження механічного характеру, та які наведені в п.5 даного висновку.
ТОВ «НВП «Вітал» (вантажоодержувач) звернулось до ФОП Харитоненко В.Б. з заявою-претензією вих№2706/1 від 27.06.2024, згідно якої зазначило, По факту отримання вантажу було зроблено помітку в CMR накладній та виписано Акт приймання-передачі товару, де зазначено про пошкодження вантажу. Загальна вартість пошкоджених деталей становить 60 805,95 грн. З огляду на викладене замовник вимагав сплатити вказану суму на свій рахунок.
В свою чергу ФОП Харитоненко В.Б. 28.08.2024, звернулась до позивача претензією, в якій вказала, що згідно заявки №2707 на перевезення вантажів від 27.05.2024 перевізником було доставлено вантаж (електрогенераторна установка поршневим двигуном внутрішнього згорання із запалюванням від трансформатора) із значним пошкодженням, про що 07.06.2024 було складено Акт приймання-передачі товару та зроблено помітку в CMR накладній. Тобто при перевезенні вантажу перевізником було порушено п. 3.22 Договору, в якому зазначено, що перевізник зобов'язаний організувати доставку довіреного експедитором вантажу цілим і неушкодженим, в терміни, зазначені в заявці. Згідно п.4.5 Договору перевізник несе матеріальну відповідальність перед експедитором за прямі збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору. Оскільки перевізником допущено порушення зобов'язання, експедитор на підставі п.6.1 Договору просив перерахувати на свій рахунок 60 805,95 грн.
Згідно платіжної інструкції №698 від 12.08.2024 ФОП Харитоненко В.Б. перерахувала на рахунок ТОВ «НВП «Вітал» 60 805,95 грн. з призначенням платежу в квитанції: «компенсація вартості пошкоджених деталей згідно заяви-претензії №2706/1 від 27.06.2024»
Відповідач як на підставу для несплати у повному обсязі вартості наданих послуг посилається на п.6.1 Договору, в якому сторони погодили, що платежі та взаємні розрахунки за виконані послуги з перевезення вантажів надаються шляхом прямого банківського переказу за погоджену кількість рейсів проти рахунку перевізника, при цьому з суми рахунку віднімаються сума штрафних санкцій (в т.ч. збитків), застосованих експедитором до перевізника за порушення умов цього договору, якщо такі були.
Відповідачем перераховано позивачу 47 194,05 грн. Несплачена сума 60 805,95 грн., відповідає сумі завданих збитків, які відповідач перерахував вантажоодержувачу. В своїх поясненнях відповідач зазначав, що позивач неодноразово усно погоджувався з фактом порушення умов договору, пошкодженням товару та зазначав про намір компенсувати вартість його відновлення.
Проте будь-яких доказів щодо погашення чи згоди позивача з такою сумою, що давало б підстави для зарахування такої суми в рахунок вартості наданих послуг, в матеріали справи не надано.
Згідно договору перевізник несе повну матеріальну відповідальність за збереження в дорозі вантажу, що перевозиться (до моменту його видачі вантажоодержувачу, що має бути підтверджено печаткою і підписом останнього у відповідній графі TTH/CMR). Перевізник зобов'язується відшкодовувати експедитору вартість недостач, які сталися в ході виконання перевезення (при пошкодженні, втраті товарного вигляду, втрати всього вантажу або його частини під час перевезення) і не є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажору) (п. 3.27. договору).
Перевізник несе матеріальну відповідальність перед експедитором за прямі збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору (п. 4.5. договору).
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
За змістом частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно зі статтею 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Отже для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків сторонам необхідно довести певні обставини у їх сукупності, які дають підстави для відшкодування збитків.
Проте доведення таких обставини не входить в предмет доказування у даній справі з огляду на предмет спору (спірні правовідносини виникли з приводу несплати суми вартості перевезення, і питання підстав відшкодування збитків, їх розмір та доведення вини не є предметом розгляду у цій справі).
Таким чином господарський суд правильно зазначив, щодо неможливості у даному випадку автоматичного одностороннього зменшення вартості наданих послуг на суму завданих збитків.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач не позбавлений права звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, зокрема з позовом про стягнення збитків, в межах якого і має бути досліджено судом питання підстав стягнення такої суми.
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і обставини, надав їх належну правову оцінку.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору та оплати правничої допомоги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Харитоненко Влади Борисівни на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/3669/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.10.2024 у справі № 904/3669/24 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Харитоненко Владу Борисівну.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя М.О.Дармін