31 липня 2025 року м. Харків Справа № 922/3876/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
при секретарі судового засідання, Погребняк А. М.,
сторін , не прибули ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву позивача (вх.№9036) про ухвалення додаткового рішення при розглянутій апеляційній скарзі відповідача , за вх. №887 х/1 на рішення господарського суду Харківської області від "27" березня 2025 р. (повний текст складено 09.04.25, суддя Жигалкін І. П. ) у справі №922/3876/24
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків ,
до ГАРАЖНО-БУДІВЕЛЬНОГО КООПЕРАТИВУ "УРАН", м. Харків ,
про визнання недійсним рішення
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «УРАН» на рішення господарського суду Харківської області від 27.03.2025 у справі № 922/3876/24 задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 у справі №922/3876/24 скасовано в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкоди у праві користування цегляним гаражним приміщенням №2/24 за адресою : 61054, Харківська область м.Харків, пров.Партизанський, б.1-А ОСОБА_1 . В цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.
23.07.2025 від позивача по справі через систему Електронний суд надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі, а саме про вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, які поніс позивач під час розгляду справи у апеляційній інстанції. Просить стягнути з відповідача на свою користь 30 000,00 грн. Крім того, заявив клопотання про розгляд заяви без його участі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 розгляд заяви призначено на 31.07.2025.
У судове засідання, призначене не 31.07.2025 представники сторін не з'явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засіданні судовою колегією не визнавалася обов'язковою.
Відповідно до приписів статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подані позивачем документи, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи ( ч.1 ст.124 ГПК України).
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. ( ч.2 ст.124 ГПК України)
Згідно до приписів статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( ч.5 ст. 126 ГПК України)
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. ( ч.6 ст.126 ГПК України)
Як убачається з матеріалів справи, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу було зазначено, що він очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн.В подальшому від позивача надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу, які він поніс під час розгляду у суді апеляційної інстанції у розмірі 30 000 грн.
До заяви було надано копію Договору № 301 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 30.08.2024 р., Додаток № 2 до вище вказаного Договору від 01.05.2025р., Акт надання послуг від 21.07.2025 р., рахунок № 21/7-1 від 21.07.2025 р. на суму 30 000,00 грн.
З тексту Додатку № 2 від 01.05.2025 р. до Договору № 301 про надання правової допомоги ( юридичних послуг) від 30.08.2024 р убачається, що розмір послуг складає 30 000,00грн.
З тексту Акту приймання передачі наданої правничої допомоги від 21.07.2025 р. убачається, що адвокатом було здійснено представництво інтересів позивача у суді апеляційної інстанції, що включає: участь адвоката в судових засіданнях, написання додаткових пояснень, аналіз апеляційної скарги та написання відзиву з урахуванням правової позиції відповідача та актуальної практики Верховного Суду .
Всього адвокатом було надано послуг на 30 000 грн. ( сума є фіксованою та визначена у Додатку № 2 ).
Як зазначалося вище, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, згідно котрої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови КГС ВС від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).
Зокрема, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Необхідно зазначити, що на підставі критеріїв, які визначені в частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Разом з тим, при здійсненні розподілу судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу) суд може керуватися положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема критеріями, що визначені частинами п'ятою сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Верховний Суд неодноразово (наприклад, в постанові від 25.05.2021 у справі №910/7586/19) висловлював правову позицію про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, повністю або частково у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу.
Крім цього, виробленою практикою Верховного Суду деталізовано як критерії, які суд з власної ініціативи може застосовувати при вирішенні питання про повну чи часткову відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу, так і їх порядок застосування. Зокрема:
1) Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВПВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
2) Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанови КГС ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 01.06.2018 у справі №904/8478/16). У постановах від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 01.08.2019 у справі №915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для покладання на відповідача судових витрат позивача на професійну правничу допомогу за представництво інтересів клієнта у апеляційної інстанції у розмірі 30 000 грн оскільки винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку суду, є завищеною та неспівмірною зі складністю справи.
Так, доводи апеляційної скарги повністю співпадають з доводами на які посилався відповідач у суді першої інстанції, а тому складання відзиву на апеляційну скаргу не потребувала багато часу. Крім того, постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 , апеляційна скарга відповідача була задоволена частково.
З огляду на наведене судова колегія приходить до висновку про частково задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, які він поніс під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції , а саме - лише на суму 10 000,00 грн. В іншій частині заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 123, 124, 126, 244 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1.Прийняти додаткову постанову у справі .
2.Заяву Фізичної особи ОСОБА_1 , про стягнення з Гаражно-будівельного кооперативу "УРАН", витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
3.Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "УРАН" (адреса: пров.Партизанський, 1А, м. Харків, 61150, код ЄДРПОУ 24328679) на користь Фізичної особи ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 01.08.2025.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов