ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 серпня 2025 року Справа № 918/150/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 13.05.2025, повне рішення складено 23.05.2025, у справі № 918/150/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Енерго Трейд" (вул. Старонаводницька, буд. 13 корпус Б, офіс 33, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 38489035)
до Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" (пров. Робітничий, 5, м. Рівне, Рівненська обл., 33009, код ЄДРПОУ 30559953)
про стягнення 550 941 грн 39 коп.
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Енерго Трейд" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" про стягнення 2 759 084,13 грн (з яких: 2 172 448,00 грн основного боргу, 153 576,66 грн пені, 145 760,85 грн 26 % річних за користування чужими грошовими коштами; 16 818,56 грн 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань, 202 784,26 грн інфляційних втрат, 67 695,80 грн курсової різниці).
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.04.2025 закрито провадження у справі в частині стягнення 2 172 448,00 грн основного боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору. Постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням змінених позовних вимог - про стягнення 550 941,39 грн, з яких 80 607,98 грн інфляційних втрат, 197 087,63 грн пені, 184 286,19 грн 26 % річних за користування чужими грошовими коштами, 21 263,79 грн 3 % річних та 67 695,80 грн курсової різниці.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі № 918/150/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Енерго Трейд" до Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" про стягнення 550 941,39 грн задоволено.
Присуджено стягнути з Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Енерго Трейд" 80 607,98 грн інфляційних втрат, 197 087,63 грн пені, 184 286,19 грн 26 % річних за користування чужими грошовими коштами, 21 263,79 грн 3 % річних, 67 695,80 грн курсової різниці, 8 264,12 грн судового збору.
12.06.2025, сформувавши в системі Електронний суд, відповідач Дочірнє підприємство "Авіком Рівне", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник зазначає:
- Господарський суд Рівненської області не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2018 у справу № 910/1238/17, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - боржник до певного строку одержує можливість не повертати кошти (або оплату за товар, якщо мова йде про товарний кредит). Тобто з дозволу кредитора він користується його грошовими коштами і вносить за це плату (проценти). Коли ж наступає строк повернення коштів, а боржник цього не робить, мова йде про неправомірне користування чужими грошима. Погодження сторонами в тексті договору розміру процентів за користування чужими грошовими коштами також охоплює диспозицію ч. 2 ст. 625 ЦК України, а саме конкретизує визначений ст. 536 ЦК України обов'язок боржника сплачувати проценти за «неправомірне» користування чужими грошовими коштами;
- таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань, в розмірі 21 263,79 грн не підлягали до задоволення, оскільки договором поставки передбачений інший розмір процентів;
- також судом допущено порушення норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат;
- згідно з даних, які містяться в акті про розрахунок курсових різниць (Додаток № 5 до позовної заяви), позивачем проведено коригування вартості товару за період з 21.11.2024 по 14.02.2025 з урахуванням змін валютного курсу. Тобто наданий позивачем розрахунок курсових різниць включає в себе наслідки збільшення курсу гривні до іноземної валюти. Фактично вартість товару, визначена в іноземній валюті, з вказанням її еквівалента в гривні;
- офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти;
- отже індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
На підставі викладеного скаржник просить рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі № 918/150/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
13.06.2025 апеляційну скаргу зареєстровано у суді апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.06.2025, для розгляду справи № 918/150/25 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Миханюк М.В.
Листом № 918/150/25/3243/25 від 13.06.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
23.06.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи № 918/150/25.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 залишено без руху апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі № 918/150/25. Зобов'язано апелянта Дочірнє підприємство "Авіком Рівне" протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені недоліки апеляційної скарги та подати до суду докази сплати 9 916,94 грн судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
04.07.2025 (вх. № 5334/25), через систему "Електронний суд" (документ сформовано 03.07.2025), від Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" надійшли докази сплати 9 916,94 грн судового збору за платіжною інструкцією № 870 від 03.07.2025.
У зв'язку із відпусткою судді-члена колегії Миханюк М.В. з 30.06.2025 по 11.07.2025 включно, проведено її заміну у справі № 918/150/25, протокол від 04.07.2025, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" на рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі № 918/150/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.07.2025 о 12:00 год.
28.07.2025 (вх.№ 3339/25) від ТОВ "АТ Енерго Трейд" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить поновити строк на його подання та залишити апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі № 918/150/25 - без змін. Також просить розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні, призначеному на 30.07.2025, здійснювати без участі представника позивача.
Розглянувши клопотання представника позивача про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що не мав об'єктивної можливості надати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк у зв'язку з підготовкою відповіді разом із супровідними матеріалами на вимогу Антимонопольного комітету України вих. № 128-21.1/07-5751e від 23.05.2025 (кінцевий строк надання - до 14.07.2025), а також у зв'язку з проведенням фактичної податкової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Енерго Трейд" Головним управлінням ДПС у м. Києві, яка розпочалась 09.07.2025. На підтвердження викладених обставин позивачем долучено відповідні документи.
З огляду на зазначене та з метою надання сторонам можливості реалізації своїх процесуальних прав, колегія суддів вважає причини пропуску позивачем строку на подання відзиву поважними та вважає за можливе поновити пропущений строк. Отже відзив, прийнятий судом апеляційної інстанції, досліджений та долучений до матеріалів справи.
29.07.2025 (вх.№ 6057/25) до суду від представника Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з особистими непередбачуваними обставинами (30.07.2025 призначено подання документів у Візовому центрі Республіки Польща в м. Львів).
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Разом з тим у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянт своєчасно, 08.07.2025, повідомлений про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, про що свідчить довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет Дочірнього підприємства "Авіком Рівне", відтак у скаржника було достатньо часу для забезпечення явки в судове засідання іншого представника, оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.
До того ж саме лише посилання на непередбачувані обставини не може вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи, оскільки жодних доказів на підтвердження таких обставин не надано.
Отже клопотання представника Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
30.07.2025 сторони не забезпечили участі в судовому засіданні своїх повноважних представників, про час та дату судового засідання сторони повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що ухвалою суду від 07.07.2025 явка представників сторін в судове засідання 30.07.2025 обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд
07.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТ Енерго Трейд" та Дочірнім підприємством "Авіком Рівне" укладено договір № 0710-2СН поставки нафтопродуктів (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач зобов'язується передати у власність відповідача нафтопродукти, а відповідач зобов'язується прийняти ці нафтопродукти (далі - товар) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість) /т. 1, а.с. 29-41/.
Згідно з п. 2.2 Договору, поставка (передача у власність) товару в рамках і на підставі Договору поставки здійснюється окремими партіями, відповідно до Додаткових угод до цього Договору, оформлених на підставі поданих покупцем заявок.
Відповідно до п. 2.3 Договору умови про кількість, асортимент, ціну (вартість), умови оплати та поставки окремої партії товару узгоджуються сторонами шляхом укладення (підписання) Додаткових угод до Договору поставки. Зобов'язання сторін по поставці (передачі у власність) відповідної партії товару в рамках Договору поставки виникають з урахуванням положень п. 2.3 цього Договору.
За умовами п. 3.2 Договору відвантаження та доставка (транспортування) товару за цим Договором може здійснюватися залізничним та/або автомобільним (паливовози) транспортом.
Пунктом 4.9 Договору визначено, що приймання товару за кількістю проводиться відповідно даних, зазначених у виданих вантажовідправником вантажосупроводжуючих документах (залізнична транспортна накладна або товарно-транспортна накладна).
Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна (вартість) конкретної партії товару узгоджується сторонами у відповідних Додаткових угодах до Договору поставки.
Ціна (вартість) товару є динамічною (рухомою), може бути формульною, а також може змінюватись постачальником залежно від змін цін на ринку товару, індексу інфляції, зміни тарифів на залізничні перевезення тощо (п. 5.2 Договору).
Згідно з п. 5.3 Договору при постачанні товару на умовах відтермінування платежу постачальником може бути застосовано вплив зміни курсу долара США до гривні, що фіксується на момент закриття торгів УМВР згідно даних інформаційно-ділингової системи Ukrdealing під заголовком "Статистика" по позиції "Закритие/ASK", що передує даті постачання товару та на дату, що передує даті здійснення платежу.
За змістом п. 5.3.1 Договору в разі, якщо на дату, що передує даті здійснення платежу покупцем в рахунок погашення заборгованості, комерційний курс Долара США до Гривні збільшився більше ніж на 0,5 % (нуль цілих п'ять десятих відсотків) відносно такого комерційного курсу Долара США до Гривні на дату, що передує даті узгодження поставки товару, вартість поставленого товару, пропорційна сумі здійсненого платежу, перераховується постачальником у відповідній пропорції до зміни курсу, включаючи суму податку на додану вартість. Підтвердженням курсу є дані сайту http://www.udinform.com.
Покупець розуміє та усвідомлює, що перерахунок оформляється відповідним актом (далі - Акт):
- Акт про розрахунок курсових різниць, який складається самостійно та в односторонньому порядку постачальником та який, на вимогу покупця, може бути направлений до відома покупцеві, або
- Актом коригування цін нафтопродуктів, який складається самостійно постачальником, направляється покупцю для двостороннього підписання.
Сума курсової різниці, що зазначена в Акті, що оформлюється постачальником, піддягає сплаті покупцем за цим Договором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у відповідному розмірі на банківський рахунок постачальника протягом 3 (трьох) банківських днів з дати направлення Акту покупцю. Виставлення додаткового рахунку зі сторони постачальника не вимагається.
У випадку несплати та/або неповної сплати сум курсової різниці, що підлягає сплаті покупцем у визначений строк - 5 банківських днів, як це зазначено у цьому пункті, постачальник має право додатково перерахувати у відповідній пропорції до зміни курсу, включаючи суму податку на додану вартість, несплачені суми курсової різниці за весь період прострочення, починаючи з дати оформленого та направленого покупцю Акта і до фактичної сплати ним курсової різниці. Додатково нараховані постачальником суми курсової різниці оформлюються відповідним Актом (п. 5.3.1), який направлятиметься покупцю до фактичного здійснення своїх зобов'язань по оплаті курсової різниці і повинні бути сплачені протягом 3 (трьох) банківських днів з дати оформлення та направлення Акту.
При здійсненні оплати курсових різниць покупець у графі “Призначення платежу» має вказати реквізити Договору поставки, а також номер та дату Акта. У випадку іншого призначення платежу постачальник має право зарахувати грошові кошти, що будуть надходити від покупця, в першу чергу в рахунок погашення зобов'язань (заборгованості) за Договором поставки, у другу чергу в рахунок погашення штрафних санкцій за Договором (пеня, проценти за користування чужими грошовими коштами, інфляційні втрати, 3 % річних - відповідно до статей 534, 625, Цивільного кодексу України).
Остаточна вартість товару (однієї партії) розраховується:
ОВП = ВП + Р
де
ВП - вартість товару з урахуванням ПДВ на дату проведення платежу; Р - сума курсової різниці по одній партії Товару;
Р *= ВП х (К1 / К -1)
де
К1 - курс продажу Долара США зафіксований на момент закриття торгів УМВР, згідно даних
інформаційно-дилінгової системи Ukrdealing: http://www.udinform.com/mdex.php?option=com dealingquotation&task=forexukr&Itemid= 59. під заголовком “Статистика», по позиції “Закритіє/ASK», на дату що передує даті, встановленій на дату проведення відповідного платежу;
К - курс продажу Долара США зафіксованого на момент закриття торгів УМВР, згідно даних інформанійно-дилінгової системи Ukrdealing: http://www.udinform.com/index.php7option~com dealmgquotation&task"forexukr&Itemid= 59. під заголовком “Статистика», по позиції “Закритіє/ASK», встановленій на дату, що передує даті поставки Товару.
Відповідно до п. 5.3.2 Договору в разі, якщо на дату що передує даті здійснення покупцем платежу в рахунок погашення заборгованості комерційний курс Долару США до Гривні зменшився по відношенню до такого комерційний курсу Долару США до Гривні на дату, що передує даті поставки товару перерахунок, вказаний в даному пункті, не здійснюється.
Згідно з п. 5.5 Договору інші умови щодо розрахунку зміни ціни (вартості) товару можуть бути погоджені сторонами у відповідній Додатковій угоді п. 5.3.2 Договору.
Згідно п. 5.5 Договору поставки оплата товару здійснюється на умовах повної передоплати (авансу) товару (партії товару), якщо інше не встановлено у Додаткових угодах до Договору поставки. Строк (термін) оплати товару по кожній окремій партії товару визначається умовами відповідних Додаткових угод.
Згідно з п. 6.1 Договору за невиконання та/або неналежне виконання умов цього Договору винна сторона несе відповідальність в порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 6.3 Договору визначено, що у випадку порушення (невиконання та/або неналежного виконання) покупцем своїх зобов'язань по оплаті товару постачальник в якості оперативно-господарської санкції вправі в односторонньому порядку припинити передачу у власність (поставку) товару покупцеві за цим Договором та в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх обов'язків (зобов'язань) за цим Договором, без застосування до постачальника будь-яких штрафних санкцій.
Згідно з п. 6.4 Договору, за невиконання або несвоєчасне виконання грошових зобов'язань покупцем у постачальника виникає право нарахувати проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 26 % (двадцять шість відсотків) річних.
Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) та діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до моменту повного та належного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за цим Договором (п. 9.1 Договору).
В розділі 10 Договору сторони узгодили, що при виконанні умов Договору поставки сторони домовились про те, що підписання додаткових угод, додатків, рахунків на оплату, актів звірки взаємних розрахунків, видаткових накладних, актів про анулювання документа, актів коригування цін нафтопродуктів, актів коригування кількості нафтопродуктів здійснюватиметься в формі Е-документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи EDO, а саме програмних рішень зазначених у п. 1 Договору поставки.
З метою виконання умов Договору сторони узгоджували строки оплати товару у відповідних Додаткових угодах до Договору поставки. Зокрема, згідно з пунктом 5 додаткових угод до Договору:
- № 24/0021 від 22.11.2024 відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100 % загальної вартості товару протягом 5 днів з моменту відвантаження;
- № 24/0019 від 22.11.2024 відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100 % загальної вартості товару протягом 7 днів з моменту відвантаження;
- № 24/0022 від 29.11.2024 відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100 % загальної вартості товару протягом 7 днів з моменту відвантаження;
- № 24/0023 від 03.12.2024 відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100 % загальної вартості товару протягом 5 днів з моменту відвантаження;
- № 24/0024 від 11.12.2024 відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100 % загальної вартості товару протягом 5 днів з моменту відвантаження;
- № 24/0026 від 19.12.2024 відповідач зобов'язаний здійснити оплату в розмірі 100 % загальної вартості товару протягом 7 днів з моменту відвантаження /т. 1, а.с. 42, 45, 48, 51, 54/.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 22.11.2024 по 23.12.2024 позивачем поставлено відповідачу нафтопродукти на загальну суму 18 133 254, 60 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 241122/131 від 22.11.2024 на суму 1 305 000,00 грн (з ПДВ); № 241122/132 від 22.11.2024 на суму 1 305 000,00 грн (з ПДВ); № 241123/099 від 23.11.2024 на суму 1 271 940,00 грн (з ПДВ); № 241123/100 від 23.11.2024 на суму 1 198 425,00 грн (з ПДВ); № 241130/021 від 30.11.2024 на суму 1 345 505,60 грн (з ПДВ); № 241130/022 від 30.11.2024 на суму 1 342 176,00 грн (з ПДВ); № 241204/057 від 04.12.2024 на суму 1 289 880,00 грн (з ПДВ); № 241204/083 від 04.12.2024 на суму 1 289 880,00 грн (з ПДВ); № 241212/044 від 12.12.2024 на суму 1 262 880,00 грн (з ПДВ); № 241212/047 від 12.12.2024 на суму 1 262 880,00 грн (з ПДВ); № 241220/019 від 20.12.2024 на суму 1 293 120,00 грн (з ПДВ); № 241220/020 від 20.12.2024 на суму 1 336 224,00 грн (з ПДВ); № 241223/007 від 23.12.2024 на суму 1 336 224,00 грн (з ПДВ); № 241223/009 від 23.12.2024 на суму 1 293 120,00 грн (з ПДВ) /т. 1, а.с. 43-44, 46-47, 49-50, 52-53, 55-56, 58-61/.
Разом з цим відповідач здійснив оплату товару частково у розмірі 15 960 806,60 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1380 від 11.12.2024, № 1292 від 28.11.2024, № 1307 від 29.11.2024, № 1314 від 02.12.2024, № 1315 від 02.12.2024, № 1316 від 02.12.2024, № 1325 від 03.12.2024, № 1300 від 13.12.2024, № 1302 від 13.12.2024, № 1387 від 13.12.2024, № 1426 від 20.12.2024, № 1331 від 20.12.2024, № 1450 від 27.12.2024, № 57 від 22.01.2025, № 75 від 29.01.2025, а також банківською випискою по рахунку TOB «АЕТ» у АТ «Райффайзен Банк» за період з 22.12.2024 по 11.02.2025 /т. 1, а.с. 62-76/.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар позивач звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом.
В подальшому після відкриття провадження судом першої інстанції у справі № 918/150/25, відповідачем сплачено решту заборгованості у розмірі 2 172 448,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 291 від 28.02.2025 на суму 200 000,00 грн; № 227 від 12.03.2025 на суму 1 472 448,00 грн та № 348 від 12.03.2025 на суму 500 000,00 грн /т. 1, а.с. 167-169/.
За наведеного Господарський суд Рівненської області ухвалою від 01.04.2025 закрив провадження у цій справі в частині стягнення 2 172 448,00 грн основного боргу у зв'язку з відсутністю предмета спору та постановив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням змінених позовних вимог - про стягнення 550 941,39 грн, з яких 80 607,98 грн інфляційних втрат, 197 087,63 грн пені, 184 286,19 грн 26 % річних за користування чужими грошовими коштами, 21 263,79 грн 3 % річних та 67 695,80 грн курсової різниці.
13.05.2025 Господарським судом Рівненської області ухвалено оскаржуване рішення, яким позов задоволено.
Вказане рішення мотивоване тим, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, у той же час відповідач свої зустрічні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов'язання.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли на підставі договору поставки.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За правилами ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, шо відповідач здійснив оплату наступних партій нафтопродуктів із простроченням:
- видаткова накладна № 241223/007 від 23.12.2024 оплачена частково, борг - 879 328,00 грн існував до 28.02.2025 та борг 679 328,00 грн існував до 12.03.2025;
- видаткова накладна № 241223/009 від 23.12.2024 - борг 1 293 120,00 грн існував до 12.03.2025;
- видаткова накладна № 241122/132 від 22.11.2024 - борг який мав бути оплачений до 27.11.2024, оплачений - 29.11.2024;
- видаткова накладна № 241123/099 від 23.11.2024 - борг який мав бути оплачений до 29.11.2024, оплачений - 03.12.2024;
- видаткова накладна № 241123/100 від 23.11.2024 - борг який мав бути оплачений до 29.11.2024, оплачений - 02.12.2024;
- видаткова накладна № 241130/022 від 30.11.2024 передбачала оплату за товар до 07.12.2024 (субота). Однак борг погашено з порушенням строків: частину суми в розмірі 1 153 495,00 грн сплачено 11.12.2024 (вихідний день), а залишок у розмірі 188 681,00 грн - 09.12.2024;
- видаткова накладна № 241204/057 від 04.12.2024 - борг який мав бути оплачений до 09.12.2024, оплачений 13.12.2024;
- видаткова накладна № 241204/083 від 04.12.2024 - борг який мав бути оплачений до 09.12.2024, оплачений 13.12.2024;
- видаткова накладна № 241212/044 від 12.12.2024 - борг який мав бути оплачений до 17.12.2024, оплачений 20.12.2024;
- видаткова накладна № 241212/047 від 12.12.2024 передбачала оплату до 17.12.2024, проте зобов'язання виконано з простроченням: 20.12.2024 сплачено частину суми у розмірі 387 120,00 грн, а 27.12.2024 - решту боргу у розмірі 875 760,00 грн;
- видаткова накладна № 241220/019 від 20.12.2024 - борг який мав бути оплачений до 27.12.2024, оплачений 22.01.2025;
- видаткова накладна № 241220/020 від 20.12.2024 передбачала оплату до 27.12.2024, однак оплата здійснена з порушенням строків: 22.01.2025 сплачено частину боргу у розмірі 1 293 120,00 грн, а 29.01.2025 - решту суми у розмірі 43 104,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 6.2 Договору сторони погодили відповідальність покупця у випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) строків (термінів) оплати товару, визначених умовами цього Договору та додатковими угодами до нього, у вигляді сплати на користь постачальника пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто у період впродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання).
Отже з огляду на підтверджене видатковими накладними порушення строків виконання зобов'язань за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 197 087,63 грн пені та 21 263,79 грн 3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 197 087,63 грн штрафу та 21 263,79 грн 3 % річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, помилки не виявила, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги у цій частині є такими, що передбачені договором та законом.
Щодо вимог про стягнення 184 286,19 грн 26 % річних за користування чужими грошовими коштами за період із 28.11.2024 до 11.03.2025 на підставі п. 6.4 Договору.
Так відповідно до п. 6.4 Договору, за невиконання або несвоєчасне виконання грошових зобов'язань покупцем у постачальника виникає право нарахувати проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 26 % річних.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже при здійсненні поставки товару законодавцем передбачено стягнення процентів за нездійснену на умовах поставки оплату за поставлений товар, які відповідно до статті 536 ЦК України визначені законодавцем як плата за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджується, що сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили на свій розсуд, погодили та досягли згоди щодо визначення такої міри відповідальності, як сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18 зазначив про те, що виходячи із свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за один день чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.
Положення, закріплені у ст. 536 ЦК України, є диспозитивними, а тому не можуть обмежувати сторін у визначенні способу проведення розрахунку процентів залежно від їх волевиявлення, оскільки будь-який з таких способів розрахунку, враховуючи сталу та загальновідому кількість днів у календарному році, дозволяє визначити шляхом простої арифметичної дії розмір процентів за один рік (чи навпаки за один день).
За наведеного колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 26 % річних у розмірі 184 286,19 грн.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши перерахунок заявлених до стягнення 26 % річних, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, дійшов висновку, що вони є арифметично правильними, а тому стягнення з відповідача 26 % річних у розмірі 184 286,19 грн за вказаний період є обґрунтованим.
Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що стаття 692 ЦК України встановлює спеціальну норму щодо наслідків прострочення оплати товару в договорі та передбачає можливість стягнення процентів як плати за користування грошовими коштами (що може бути визначено договором), тоді як стаття 625 ЦК України є загальною нормою, яка встановлює відповідальність за порушення будь-якого грошового зобов'язання і передбачає 3 % річних як штрафну санкцію.
Отже вказані правові механізми не є тотожними, мають різну правову природу, підстави та мету застосування.
За наведеного колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань не підлягали задоволенню, оскільки договором поставки передбачений інший розмір процентів.
Щодо вимог про стягнення 80 607,98 грн інфляційних втрат та 67 695,80 грн курсової різниці.
Правова природа нарахування інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, має компенсаційний характер. Натомість курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.
За своєю правовою природою курсова різниця, яка за умовами договору поставки підлягає донарахуванню та оплаті покупцем (відповідачем), покриває матеріальні втрати постачальника (позивача) від знецінення грошових коштів, не є та не може вважатися одночасно платою за користування боржником (відповідачем) коштами кредитора (позивача).
Аналогічний висновок наведений в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 910/11077/20.
Колегія суддів зазначає, що курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах (п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 21).
Вимогами ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Отже положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17).
Відповідно до п. 5.2 Договору, ціна (вартість) продукції є динамічною (рухомою) і може змінюватись постачальником залежно від змін цін на ринку продукції, індексу інфляції, зміни тарифів на залізничні перевезення тощо.
Судом встановлено, що ціни за товар, визначені Договором та додатковими угодами в національній валюті, - гривні.
При цьому, як правильно врахував суд першої інстанції, курсова різниця входить до частини основної суми зобов'язання, сформованої відповідно до умов договору, а інфляційні втрати - це компенсація постачальнику за знецінення грошових коштів які він повинен був вчасно отримати від покупця за період, коли коригування ціни не проводилося.
За наведеного суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що курсова різниця та інфляційні втрати не дублюють одна одну, а отже позовні вимоги про стягнення як інфляційних втрат, так і курсової різниці підлягають задоволенню.
Колегія суддів, перевіривши перерахунок заявлених до стягнення інфляційні втрати та курсову різницю, дійшла висновку, що вони є арифметично правильними, а тому стягнення з відповідача 80 607,98 грн інфляційних втрат та 67 695,80 грн курсової різниці є обґрунтованим.
Водночас колегія суддів зазначає, що скаржник не навів інших обґрунтованих заперечень щодо висновків суду першої інстанції в цій частині, окрім тих, яким вже було надано належну правову оцінку місцевим господарським судом, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.
Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався, як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі № 918/150/25 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки в судове засідання 30.07.2025 сторони явку повноважних представників не забезпечили, тому датою ухвалення постанови у цій справі є дата складення повної постанови.
Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Авіком Рівне" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 13.05.2025 у справі № 918/150/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу № 918/150/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повну постанову складено "01" серпня 2025 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.