ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відкриття апеляційного провадження
01 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2910/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Ярош А.І., Принцевської Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025, ухвалене суддею Погребною К.Ф., м. Одеса, повний текст складено та підписано 27.03.2025
у справі № 916/2910/24
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»
до відповідачів:
1) Фермерського господарства «Сім Агроюг»;
2) ОСОБА_2 ;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Міністерства фінансів України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_1 ,
про: стягнення 1862125,38 грн,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі № 916/2910/24 провадження у справі № 916/2910/24 в частині стягнення частини заборгованості за тілом кредиту в сумі 19000 грн та частини заборгованості перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 76000 грн закрито, позов задоволено, стягнуто солідарно з Фермерського господарства «Сім Агроюг» та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість яка виникла за кредитним договором вiд 08.04.2022 № 41097164-КД-3, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 343586,30 грн, заборгованість за процентами у розмірі 49193,89 грн та заборгованість перед державою за зворотною вимогою за сплаченою гарантією у розмірі 1374345,19 грн, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у відстроченні виконання судового рішення, Фермерське господарство «Сім Агроюг» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити клопотання про відстрочення виконання рішення.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства «Сім Агроюг» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/2910/24 - без змін.
Також, не погодившись з рішенням суду в частині стягнення 49193,89 грн заборгованості за процентами, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Ярош А.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху на підставі ч. 2, 3 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам як ч. 1, так і ч. 2 ст. 256 ГПК України та п.п. 2, 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду: 1) доказів доплати судового збору у розмірі 726,72 грн (за належними реквізитами); 2) належних та допустимих доказів направлення копії скарги ОСОБА_2 ; 3) заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі № 916/2910/24, в якій вказати інші підстави для поновлення цього строку.
31.07.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію від 31.07.2025 № 7924-6406-5321-8030 на суму 726,72 грн, лист з описом вкладення на ім'я ОСОБА_2 та заява (від 01.08.2025 (надійшла 31.07.2025) вх. № 3203/25) про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі № 916/2910/24.
Розглянувши отримані матеріали, колегія суддів зазначає, що вимоги ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 про залишення апеляційної скарги без руху в частині надання доказів доплати судового збору та надсилання апеляційної скарги іншому учаснику справи скаржником виконані.
Щодо заяви (від 01.08.2025 (надійшла 31.07.2025) вх. № 3203/25) про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі № 916/2910/24, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, залишаючи апеляційну скаргу без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України, колегія суддів виходила з того, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції складено та підписано 27.03.2025, отже кінцевим строком для подання апеляційної скарги на вказане рішення є 16.04.2025, а з урахуванням приписів ч. 2 ст. 256 ГПК України - 28.04.2025.
Водночас, апеляційна скарга третьої особи була сформована через систему «Електронний суд» лише 09.07.2025 та зареєстрована у той же день, тобто з пропуском строку, встановленого як ч. 1, так і ч. 2 ст. 256 ГПК України.
Розглянувши заяву скаржника про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якої вона посилалась на те, що: 1) з грудня 2024 року, вона не мала належного представника у справі; 2) матеріали цієї справи не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 отримувала повідомлення про проведення судових засідань, чи про отримання нею рішення у справі, що ускладнило ознайомлення з рішенням у справі та, відповідно, звернення з цією скаргою; 3) з повним текстом рішення ознайомилась лише 07.07.2025 через Єдиний державний реєстр судових рішень, - колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску строку, викладені скаржницею в обґрунтування клопотання про його поновлення, не являються поважними, адже скаржниця не довела, що обставини, на які вона посилається, завадили їй своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію.
Зокрема, колегія суддів зазначила, що:
- до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб- учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи;
- неотримання оскаржуваного рішення у даній справі третьою особою та повернення їх до суду з відповідною відміткою є наслідками дій (бездіяльності) третьої особи щодо їх належного отримання та повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею;
- сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання рішення суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції;
- щодо твердження скаржниці щодо відсутнього належного представника у справі, колегія суддів звертала увагу на те, що вищевказані обставини є суто організаційним питанням самої третьої особи. Крім того, скаржниця у відповідності до вимог чинного законодавства не обмежена у кількості представників, які наділені повноваженнями на представництво інтересів останньої у суді, а тому апелянтка, яка була достеменно обізнана про прийняття оскаржуваного рішення, об'єктивно не була позбавлена можливості своєчасно оскаржити рішення суду першої інстанції.;
- несвоєчасне оскарження третьою особою рішення суду першої інстанції не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
В свою чергу, у заяві (від 01.08.2025 (надійшла 31.07.2025) вх. № 3203/25) про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі № 916/2910/24, скаржниця зазначає наступне:
- з першого поданого нею процесуального документа у справі до відома суду було доведено фактичну адресу місця проживання учасника справи, а саме: АДРЕСА_1 ;
- про зміну місця проживання належним чином було повідомлено суд першої інстанції, зокрема, фактична адреса місця проживання скаржниці та зазначалась у кожному поданому процесуальному документі;
- судом першої інстанції не було взято до уваги дійсну адресу скаржниці та не враховано, що така відправка перебуватиме «поза межами контролю» адресата, оскільки остання навіть не була повідомлена, що судова комунікація буде здійснюватися виключно на офіційну адресу місця реєстрації, а не на фактичну адресу місця проживання, а тому неможливо було простежити ані надходження відповідної кореспонденції, ані її отримання;
- скаржниця страждає на хронічні захворювання, у зв'язку з чим потребує постійного медичного нагляду. Так, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я вона перебувала на амбулаторному лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві «Центр первинної медико-санітарної допомоги Арцизької міської ради» у період з 24.03.2025 по 21.04.2025, що підтверджується відповідною довідкою, яка додано до цього клопотання;
- з огляду на вищевказане, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення було направлене на офіційну адресу реєстрації скаржниці 31.03.2025, а вже 07.04.2025 повернуто поштовим відділенням на адресу суду. Скаржниця зазначила, що у вказаний період вона перебувала на лікуванні в медичному закладі, що унеможливлювало її фізичну присутність за адресою реєстрації та, відповідно, можливість отримання судового відправлення.
17.07.2025 від Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в яких зазначено, зокрема, що апелянт мав можливість самостійно ознайомитись з текстом рішення суду з моменту його оприлюднення в реєстрі.
Надаючи оцінку новим доводам та аргументам скаржниці, викладеним в новій заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
В матеріалах цієї справи міститься відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 04.11.2024 № 883634, в якій зазначено адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 (а.с.1 т.3).
Саме на цю адресу ОСОБА_1 і була направлена копія оскаржуваного рішення суду.
Водночас, як вбачається з матеріалів цієї справи, 09.09.2024 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про залучення її до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. № 32627/24, сформовано в системі «Електронний суд» 08.09.2024).
У вказаній заяві дійсно було зазначено іншу адресу для листування - АДРЕСА_1 .
Тобто у Господарського суду Одеської області була інформація про іншу адресу третьої особи.
Відповідно до правових висновків, які висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2025 у справі № 990/307/23 (номер провадження 11-51заі25), суд має вжити всіх необхідних заходів для повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом надсилання судової повістки на альтернативні адреси.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції») від 16.12. 1992, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995, заява № 23805/94, Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка набула чинності для держави України 11.09.1997 згідно Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, оцінивши доводи та аргументи скаржниці, викладені в новій заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, а також докази, надані на їх підтвердження, з метою забезпечення її права на апеляційний розгляд даної справи, колегія суддів вважає за можливе поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі.
Наразі апеляційна скарга відповідає вимогам статей 258, 259 ГПК України, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі № 916/2910/24 та призначити дану справу до розгляду на 07.10.2025 о 14:15 год.
Визначаючи дату судового засідання, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення законних прав та інтересів учасників справи, повного, об'єктивного та всебічного її розгляду, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу поза межами строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, у розумний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Керуючись статтями 232-235, 262, 263, 267, 270 ГПК України, суд
Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі № 916/2910/24.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі № 916/2910/24.
Встановити іншим учасникам справи строк до 22.08.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами їх направлення іншим учасникам справи).
Роз'яснити учасникам справи про їх право в строк до 22.08.2025 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попередити учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду.
Призначити справу № 916/2910/24 до розгляду на 07.10.2025 о 14:15 год.
Засідання відбудеться в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 1, 2-й поверх, телефон (0482) 301-410.
Зупинити дію рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі № 916/2910/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді А.І. Ярош
Н.М. Принцевська