Справа № 715/2439/25
Провадження № 1-кс/715/196/25
31.07.2025 селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області
у складі: слідчого судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
учасники процесу:
прокурор ОСОБА_3
слідчий ОСОБА_4
підозрюваний ОСОБА_5
захисник ОСОБА_6
розглянувши в судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12025262020002691 від 29 липня 2025 року клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, -
До суду надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_7 та іншими невстановленими особами, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинив злочин, пов'язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
Так, у період з 27 по 29 липня 2025 року невстановлені особи, з корисливих мотивів, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на сприяння незаконного переправлення осіб через державний кордон України, підшукали громадянина України чоловічої статі призовного віку, який виявив бажання незаконно перетнути державний кордон України, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , та погодили з ним оплату за вказані незаконні послуги в сумі 11 000 доларів США.
27 липня 2025 року невстановлені особи на транспортному засобі марки «Mercedes», чорного кольору доставили ОСОБА_8 з м. Київ до м. Чернівці, де надали йому вказівку поселитися до готелю «Кайзер». У приміщенні вказаного готелю ОСОБА_8 , виконуючи вказівку вказаних невстановлених осіб, передав їм грошові кошти в сумі 11 000 доларів США як матеріальну винагороду за сприяння у незаконному переправленні його через державний кордон України, після чого очікував у зазначеному готелі подальших інструкцій щодо незаконного перетину державного кордону України.
В подальшому, 28 липня 2025 року, вищевказані невстановлені особи, які доставили ОСОБА_8 у м. Чернівці, передали йому номер мобільного телефону водія, який мав доставити його у невстановлене місце для організації подальших дій щодо незаконного перетину ним кордону України. Виконуючи вказівку останніх, ОСОБА_8 зателефонував вказаному водієві, і близько 21 год. 00 хв., невстановлена особа на легковому автомобілі марки «Volkswagen Passat» сірого кольору під'їхала до готелю «Кайзер» м. Чернівці, звідки доставила ОСОБА_8 до меж селища Глибока Чернівецького району Чернівецької області. При цьому даний невстановлений водій сказав ОСОБА_8 оплатити вартість послуги доставки його із м. Чернівці до селища Глибока, Чернівецького району у сумі 2000 грн., що ОСОБА_8 і було зроблено.
На околиці селища Глибока Чернівецького району ОСОБА_8 залишив легковий автомобіль марки «Volkswagen Passat», сірого кольору, і виконуючи вказівку ОСОБА_5 , який, діючи згідно з попередньо узгодженим планом із невстановленими особами, сприяючи ОСОБА_8 у незаконному переправленні через державний кордон України, з метою подальшої доставки його до лінії розмежування державного кордону для незаконного його перетину, надав ОСОБА_8 вказівку пересісти на його мотоцикл чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
На вказаному мотоциклі ОСОБА_5 доставив ОСОБА_8 до с. Багринівка, Чернівецького району, Чернівецької області. ОСОБА_5 залишив вищевказаний мотоцикл, зустрівся із ОСОБА_7 , після чого вони ( ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ) пішки почали рух у напрямку лінії розмежування державного кордону України. По дорозі, під час руху, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , сприяючи ОСОБА_8 у незаконному переправленні його через державний кордон України, провели йому інструктаж щодо його подальших дій, спрямованих на незаконне переправлення через державний кордон України. Зокрема, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 про те, що підніме і притримає загороджувальну металеву сітку на лінії розмежування державного кордону України та Румунії, щоб ОСОБА_8 безперешкодно пройшов під нею, а ОСОБА_5 під час руху до лінії розмежування державного кордону України коригував напрямок руху ОСОБА_8 .
При цьому ОСОБА_7 та ОСОБА_5 діяли із корисливих мотивів, усвідомлюючи, що оплата їх незаконних послуг щодо сприяння у незаконному переправленні ОСОБА_8 через державний кордон України відбудеться після його незаконного переправлення із України до Румунії.
Близько 02 год. 30 хв. 29 липня 2025 року, на відстані близько 100 метрів від лінії державного кордону, у напрямку прикордонного номерного знаку № 824, що знаходиться в адміністративних межах с. Багринівка, Чернівецького району, Чернівецької області ОСОБА_8 , який рухався у супроводі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , було затримано прикордонним нарядом НОМЕР_2 прикордонного загону.
Вказує на те, що 31.07.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
При цьому слідчий посилаючись на обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним злочину передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, просив суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Прокурор Глибоцького відділу Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримала клопотання, просила суд його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання, просили обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. При цьому захисник вказував на необґрунтованість підозри та недоведеність прокурором наявності ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України та те, що підозрюваний є особою молодого віку, має постійне місце проживання.
Вислухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання з додатками, суд приходить до наступних висновків.
Ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин.
Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Встановлено, що 31.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом ОМП від 299.07.2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом слідчого експерименту з участю ОСОБА_8 та іншими доказами кримінального провадження у сукупності.
Дослідивши надані докази, вважаю, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. У разі доведення його вини йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, на наявність вказаного ризику, на мою думку вказує і те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, пов'язаного із незаконним перетином кордоном, безпосередньо супроводжував ОСОБА_8 до лінії кордону, де був затриманий, що вказує на його обізнаність про шляхи такого перетину.
Також вважаю, що існує ризик передбачений ч. 2 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи на волі ОСОБА_5 має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, з матеріалів справи та пояснень прокурора вбачається, що досудовим розслідуванням на даний час не встановлені всі співучасники вчинення кримінального правопорушення, у зв'язку із чим ОСОБА_5 зможе впливати на даних осіб та свідків для уникнення відповідальності, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК, то вважаю, що такий ризик не доведеним в ході розгляду клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, вчиненого в групі осіб, розмір винагороди, яку вони мали намір отримати за організацію незаконного перетину, з метою попередження можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших фігурантів, які є співучасниками у даному кримінальному провадженні, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, беручи до уваги сукупність характеризуючих даних про особу підозрюваного, вважаю за доцільне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З огляду на вище викладені обставини справи, особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що визначення розміру застави в межах, передбачених п.2 ч.5 ст.183 КПК України недостатньо для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому, беручи до уваги розмір неправомірної вигоди отриманої організаторами та виконавцями за незаконне переправлення осіб через кордон, вважаю, що відповідним та ефективним розміром застави для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного за даних конкретних обставин буде застава в сумі 400 000 гривень.
Крім цього, застосовуючи до підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, вважаю за необхідне відповідно до ст. 194 ч.5 КПК України покласти на нього ряд обов'язків.
Згідно ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 192-194, 196-199, 309 КПК України, суд, -
Клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: по АДРЕСА_2 , жителя АДРЕСА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 29 вересня 2025 року.
Одночасно для забезпечення виконання ОСОБА_5 , обов'язків, визначених КПК України, визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 400 000 (чотирьохсот тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок UA548201720355279001000008745, МФО 820172, Держказначейська служба України, м. Київ, код 26311401, ТУ ДСА України в Чернівецькій області.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками по справі.
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави визначити до 29 вересня 2025 року.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Чернівецький слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної Установи «Чернівецький слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_11 та слідчого суддю Глибоцького районного суду Чернівецької області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя