Справа №709/798/25
заочне
30 липня 2025 рокуЧорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Кваші І.М.,
секретаря судового засідання - Дем'яненко Н.М.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - Рудь О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чорнобаївської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,-
15 травня 2025 року позивача звернулася до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно їх спільного сина ОСОБА_4 .
Позовні вимоги мотивує тим, що між нею та ОСОБА_3 03.09.2011 було укладено шлюб. В шлюбі у них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося та рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 червня 2015 року шлюб був розірваний, справа № 709/1323/15-ц. Відразу після фактичного розірвання шлюбу відповідач силою забрав сина під свою опіку і не давав можливості спілкуватися. Для визначення місця проживання дитини з матір'ю зверталася до суду. Відповідно до рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області
№ 709/967/15-ц від 08 червня 2015 року місце проживання дитини визначено з матір'ю. Після цього ОСОБА_3 перестав виконувати свої батьківські обов'язки, жодного разу не бачився з сином, не цікавився ним та його життям, не займався вихованням. Перешкод для спілкування батька з сином не чинила.
На підставі вищевикладеного просить суд позбавити батьківських прав відповідача відносно сина.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 01.07.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Сененко К.В. позовні вимоги підтримали повністю та просили задовольнити, надавши аналогічні пояснення в обгрунтування позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання.
Виходячи з приписів ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд ухвалив слухати справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення.
В судовому засіданні представник третьої особи Служби у справах дітей Чорнобаївської селищної ради за довіреністю Рудь О.П. не заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача. Повідомила, що підтримує висновок Служби у справах дітей Чорнобаївської селищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради № 69 від 24 квітня 2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Повідомила про те, що служба у справах дітей викликала ОСОБА_3 на засідання органу опіки та піклування, але останній не з'явився і відмовився надавати будь-які пояснення з питання позбавлення батьківських прав.
В судовому засіданні була з'ясована думка неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо доцільності позбавлення батьківських прав його батька. Дитина повідомила, суду що він просив матір вжити заходів щоб його батька позбавили батьківський прав відносно нього. З батьком не спілкується, взагалі його не знає. З мамою, вітчимом та братами йому добре проживати. Відносини між ними дуже гарні. В подальшому хоче щоб вітчим його всиновив.
Суд, вислухавши учасників процесу, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами дослідження письмових доказів в матеріалах справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 03.01.2012 Васютинською сільською радою Чорнобаївського району Черкаської області ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 2. Його батьками записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с. 16).
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 червня 2015 року шлюб між подружжям ОСОБА_6 розірваний, справа № 709/1323/15-ц (а.с. 14).
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області № 709/967/15-ц від 08 червня 2015 року місце проживання дитини ОСОБА_4 визначено з матір'ю (а.с. 12-13).
15 лютого 2022 року ОСОБА_5 одружилася з ОСОБА_7 та змінила прізвище на " ОСОБА_8 " (а.с. 11).
Згідно довідки № 13/1-16 виданої 07.02.2025 Богодухівською гімназією Чорнобаївської селищної ради Черкаської області, ОСОБА_4 навчається у 7 класі даного навчального закладу. Мама хлопчика завжди присутня на шкільних зборах, святах, виховних годинах. Приділяє увагу вихованню та навчанню дитини. Хлопець ходить до школи охайним, забезпечений всім необхідним для навчання. Батько дитини до школи не з'являвся, на зв'язок з вчителями не виходить (а.с. 24).
Також навчальним закладом видана характеристика на дитину, де вказано що ОСОБА_9 навчається в Богодухівській гімназії з 5 класу. Має добру фізичну підготовку та розумові здібності, проте навчається нижче рівня можливостей. Мати відзивається на звернення класного керівника, постійно тримає телефонний зв'язок (а.с. 20).
З довідки КНП "Чорнобаївська багатопрофільна лікарня Чорнобаївської селищної ради" від 12 лютого 2025 року вбачається, що ОСОБА_10 тричі знаходився на стаціонарному лікуванні у педіатричному відділенні - 23.02.2022 року, 10.10.2022 року, 03.03.2023 року. Батько участі у лікуванні дитини не приймав (а.с. 26).
Рішенням виконавчого комітету Чорнобаївської селищної ради № 69 від 24 квітня 2025 року затверджений висновок Служби у справах дітей Чорнобаївської селищної ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 (а.с.77-80).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частина першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейого кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалася на те, що батько дитини ухиляється від виконання своїх обов'язків з його виховання, добровільно не бере участі в його утриманні, не цікавиться його вихованням та розвитком, після визначення місця проживання дитини з матір'ю жодного разу з сином не спілкувався, ніколи не вітав з днем народження та будь-якими іншими святами.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Вивчивши матеріали справи, врахувавши процесуальну поведінку відповідача, який не з'явився на засідання органу опіки та піклування і до суду, а відтак не бажає захищати свої батьківські права, суд дійшов переконання, що висновок Служби у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відповідає інтересам дитини. Відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а саме: тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання сином освіти.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що мати (батько) ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
Усі встановлені судом обставини справи дають ґрунтовні підстави для висновку, що відповідач не виконував своїх батьківських обов'язків з виховання сина протягом 10 років, не спілкувався із сином, не звертався до компетентних органів чи суду з приводу здійснення перешкод у вихованні сина, тобто фактично батько самоусунувся (ухилився) від виховання сина, не піклувався про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Оцінивши всі досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що поведінка відповідача відносно дитини є винною, оскільки він свідомо й навмисно нехтував своїми батьківськими обов'язками стосовно сина ОСОБА_4 протягом досить тривалого часу - десяти років, що є підставою для задоволення заявлених вимог про позбавлення батьківських прав. Задоволення позову відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.
Обставина стягнення з відповідача аліментів на утримання сина не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки таке стягнення відбувається в примусовому порядку через органи виконавчої служби і не є його особистим волевиявленням щодо забезпечення життя і розвитку дитини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що сплачений при подачі позову.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 141, 263, 264, 280-282, 265, 354 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Чорнобаївської селищної ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Черкаського апеляційного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Служба у справах дітей Чорнобаївської селищної ради, код ЄДРПОУ 45630125, селище Чорнобай Золотоніського району Черкаської області, вул. Центральна, 152.
Суддя І.М. Кваша