707/2858/25
2/707/1511/25
30 липня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського районного суду Черкаської області Тептюк Є.П., розглянувши позовну заяву Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, -
Акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (юридична адреса: м. Черкаси, вул. Гоголя, буд.285) звернулось до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (згідно відповіді з ЄДДР №1617505 від 30.07.2025 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії визначеної на підставі акта про порушення №001102 від 05.05.2022.
Положеннями ст. 55 Конституції України гарантовано право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України). За правилами ст. 18Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, як це закріплено вимогами ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Як дійшов висновку Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ч. 3 Постанови №3 від 03 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суди при вирішенні питання про відкриття провадження у справі зобов'язані перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Тобто, вирішуючи питання про відкриття провадження, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, дотримання позивачем вимог, передбачених відповідним процесуальним законодавством України, а також юрисдикційну підсудність.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що даний позов не підлягає розгляду у суді в порядку цивільного судочинства, а вимоги позивача Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» мають розглядатись в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на таке.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена ст. 20 ГПК України. Так, за ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 20 ЦПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За правилами ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі- позивачами і відповідачами- можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу(як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4,45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічного висновку дійшла Верховна Палата Верховного Суду в постанові, прийнятій 25 червня 2019 року по справі №904/1083/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення в порядку цивільного судочинства, у випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією загальних судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати безоблікового користування електричною енергією, яка постачалася ПАТ «Черкасиобленерго від імені якого діяв Черкаський район електричних мереж а з 01.01.2019 АТ «Черкасиобленерго» до «комплексу», власником якого є ОСОБА_1 та знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
В копії договору про постачання електричної енергії №268 від 11.02.2016 року зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» від імені якого діє Черкаський район електричних мереж, в особі директора Подухайло А.О. та ФОП ОСОБА_1 уклали даний договір про постачання електричної енергії, погодили умови та правила, поставили особистий підпис, а також підписали акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін.
З 01.01.2019 Акціонерне товариство «Черкасиобленерго» здійснює розподіл електричної енергії в межах закріпленої території Черкаської області, виконує функції, має права і обов'язки Оператора системи розподілу відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 року №1447.
Згідно інформації, яка наявна в матеріалах, а саме виписки з офіційного веб сайту «Ліга 360» ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність 30.01.2017 року, номер запису 20170060007000925.
У свою чергу, як вбачається з вищезазначеної виписки датою державної реєстрації в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є 20.05.1999., номер запису - 20170170000000925. Тобто на дату підписання договору про постачання електричної енергії ОСОБА_1 була фізичною особою підприємцем.
Таким чином, враховуючи наведене вище та, беручи до уваги, що постачання електричної енергії здійснювалось за адресою АДРЕСА_3 , і це є місцезнаходженням юридичної особи, а юридична особа - ОСОБА_1 , тобто між сторонами існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності. А, враховуючи, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін, у даній справі виник спір у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Також суд ураховує, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Отже, з матеріалів позовної заяви вбачається, що на момент підписання договору з надання електричної енергії ОСОБА_1 була фізичною особою підприємцем та послуги з постачання електричної енергії за адресою АДРЕСА_3 , здійснювалась до комплексу, за адресою якого проводилась господарська діяльність, а відтак, правовідносини у даному випадку регулюються правилами ст. 283-286 ГК України, а позивач, звертаючись до суду загальної юрисдикції, помилково визначив належність спору суду загальної юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з цивільних правовідносин.
Суд приходить до наступного, припинення підприємницької діяльності відповідача до звернення позивача з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору про постачання електричної енергії, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні. (Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №760/13915/18 від 26.06.2019р). З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Відмовляючи позивачу у відкритті провадження у справі, суд роз'яснює Акціонерному товариству «Черкасиобленерго» право на звернення з позовом до господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» - сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадженні у справі в суді першої інстанції.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне роз'яснити, що позивач має право звернутись до суду з клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору у зв'язку з відмовою у відкритті провадження у справі.
Враховуючи викладене, та керуючись Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №760/13915/18 від 26.06.2019р, ст.ст. 19,20,186 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії.
Ро'зяснити позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та за предметною підсудністю відноситься до компетенції господарського суду Черкаської області.
Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на ухвалу можуть бути подані протягом 15 днів з дня її складення через суд першої інстанції до апеляційного суду Черкаської області або безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Є. П. Тептюк