Справа №705/4547/25
2/705/2931/25
31 липня 2025 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Душин О.В, розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Разом із позовною заявою, 30.07.2025 ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову в порядку і на підставі положень ст.ст. 149-153 ЦПК України.
Станом на 31.07.2025 позовна заява ОСОБА_1 до розгляду судом не прийнята і провадження у цивільній справі не відкрито.
Однак, згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що враховуючи предмет спору в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , відповідач по справі ОСОБА_3 у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, однозначно отримає свідоцтво про право на спадщину, вказане може породити новий спір та може призвести до залучення у справу інших учасників, які придбаваючи нерухоме майно не можуть знати про наявність невирішеного спору між спадкоємцями. Позивач просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстрована за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, судом не встановлено необхідності у виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням, а також не встановлено необхідності призначення заяви про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
Судом встановлено, що вимога про забезпечення позову подана з додержання вимог встановлених ст. 151 ЦПК України.
При цьому судом враховано, що хоча заява про забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, однак це не суперечить вимогам ч. 1 ст. 151 ЦПК України, з огляду на те, що ч. 1 ст. 154 ЦПК України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Згідно із ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.
Суд, розглянувши вищезазначену заяву, приходить до висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, виходячи з наступного.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Заявником не доведено і судом не встановлено наявність реальної загрози унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також, заявником не доведено, що забезпечення позову саме шляхом накладення арешту на майно стане ефективним засобом забезпечення прав позивача.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Суд вважає, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову неспівмірний із заявленими позовними вимогами та жодним чином не співвідноситься з ними.
Крім того, застосування неспівмірних та невідповідних до позовних вимог заходів забезпечення позову є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння майном, про недопустимість якого неодноразово наголошено Європейським судом з прав людини, в тому числі у справах: «Стретч проти Сполученого Королівства», «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Ґаші проти Хорватії» від 13 грудня 2007 року.
При цьому суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не з'ясовує фактичні обставин справи, а також не оцінює належності, допустимості і достовірності доказів щодо суті спору. Лише під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, які правовідносини випливають із встановлених обставин, чи слід задовольнити позов або в позові слід відмовити, тощо.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заходи забезпечення позову, про які просить заявник, не є співмірними, адекватними і необхідними для забезпечення виконання судового рішення, оскільки предметом спору є визнання недійсним заповіту, а отже, виконання рішення не потребує вчинення активних дій у зв'язку з тим, що ухваленим судом рішенням буде лише констатовано дійсність чи недійсність заповіту, а інших позовних вимог позивачем не заявлено.
Судом також враховується охорона прав і інтересів інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Цивільний процесуальний кодекс України враховує принцип рівноправ'я сторін у процесі і забезпечує захист інтересів, в тому числі, відповідача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-154, 157 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Душин