Справа №71210450/25
Провадження № 1-кс/712/3818/25
31.07.2025 м.Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про звільнення з незаконного утримання ОСОБА_3 з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
31.07.2025 до Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про звільнення з незаконного утримання з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що «29» липня 2025 року о 13:00 на ІНФОРМАЦІЯ_3 затримано громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Затримання ОСОБА_3 відбулося без оформлення жодних на те документів,зокрема і протоколу про затримання.
Після затримання зазначеного вище громадянина доставлено у Черкаський об?єднаний міський територіальний центр комплектації та соціальної підтримки, де наразі він продовжує перебувати.
3 «29» липня 2025 року із «13» год. 30 хв. зазначений вище громадянин продовжує перебувати у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак тригодинний термін затримання, передбачений ст. 262 КУпАП вже сплив.
З обставин наведених вище громадянина ОСОБА_3 на даний час незаконно позбавили волі без належної на це правової підстави, про що свідчать наступні докази: талон-повідомлення єдиного обліку №68444 від 31.07.2025.
Ознайомившись зі змістом клопотання, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Слідчий суддя, згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України)
Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) - установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до ч.1 ст.206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) вбачається, що слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції закону від 18 травня 2024 року з наступними змінами і доповненнями, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, встановлений ст. 303 КПК України.
Із змісту поданого клопотання слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із сферою дії Кримінального процесуального закону, визначених КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Виходячи з обставин клопотання та вищевказаних правових норм, слідчий суддя дійшов висновку, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП, утримання його без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення відповідними нормами Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та ст. 214 КПК України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ТЦК та СП чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
До клопотання додається талон-повідомлення єдиного обліку №68444 від 31.07.2025 про те, що громадянина ОСОБА_3 на даний час незаконно позбавили волі без належної на це правової підстави.
Слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), згідно з якою, відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) не перевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».
Наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Так, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
В даному випадку, наявні підстави для відмови у відкритті провадження за скаргою.
Водночас, до слідчого судді в порядку пп.1 ч.1 ст.303 КПК України може бути оскаржена бездіяльність уповноважених осіб органів поліції щодо невнесення невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою заявою.
Керуючись ст. 7, 8, 9, 206, 304, 309 КПК України,
У відкритті провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 про звільнення з незаконного утримання ОСОБА_3 з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що до слідчого судді в порядку пп.1 ч.1 ст.303 КПК України може бути оскаржена бездіяльність уповноважених осіб органів поліції щодо невнесення невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1