Провадження № 2/712/2659/25
Справа № 712/10152/24
22 липня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.
при секретарі - ПІЗНЯХІВСЬКІЙ А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (адреса: м. Київ, вул. Мечнікова 3, офіс 306) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 28.08.2012 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0426/82/0270872, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а Позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 28.08.2016 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 36%.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання перед Позичальником за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку та розмірі передбаченими умовами Кредитного договору.
21 лютого 2022 року було укладено договір № 114/2-48 відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/0426/82/0270872.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за кредитним договором № 010/0426/82/0270872, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_2 .
Станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані кредитні кошти.
Загальний розмір заборгованості за Кредитним договором № 010/0426/82/0270872 від 28.08.2012 року становить 25 146 грн. 67 коп., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 18 693 грн. 56 коп.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 6 453 грн. 11 коп.
У зв'язку з цим, просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» вищезазначену заборгованість, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 9 000 грн.
03 вересня 2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.
Заочним рішенням від 22 листопада 2024 року позовні вимоги задоволено.
04 квітня 2025 року відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою суду від 17 квітня 2025 року заочне рішення від 22 листопада 2024 року заяву відповідача задоволено, заочне рішення суду від 22 листопада 2024 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням )викликом) сторін.
11 червня 2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
23 червня 2025 року позивачем подано письмові пояснення.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, у позовній заяві просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити та застосувати строк позовної давності.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Як встановлено в судовому засіданні, 28.08.2012 року між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0426/82/0270872, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти відповідно до умов передбачених цим договором, а Позичальник зобов'язався повернути використану суму в строк до 28.08.2016 року та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 36%.
Банк належним чином виконав свої зобов'язання перед Позичальником за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку та розмірі передбаченими умовами Кредитного договору.
21 лютого 2022 року було укладено договір № 114/2-48 відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/0426/82/0270872.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі за кредитним договором № 010/0426/82/0270872, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_2 .
Загальний розмір заборгованості за Кредитним договором № 010/0426/82/0270872 від 28.08.2012 року становить 25 146 грн. 67 коп., з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) - 18 693 грн. 56 коп.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 6 453 грн. 11 коп.
Наразі ця заборгованість відповідачем не погашена. Відповідач в судовому засіданні пояснила, що договір з Банком, дійсно, укладала, кредитні кошти отримувала. Про те чи погашений нею кредит точно підтвердити не може, до Банку зверталася, їй було повідомлено, що борг у неї відсутній. Однак, дані обставини відповідачем, під час судового розгляду цієї справи, не підтверджені належними доказами. Відповідач також вказала, що не була повідомлена належним чином про відступлення права вимоги щодо її кредитних зобов'язань.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Водночас суд звертає увагу на те, що відповідач, будучи стороною кредитних правовідносин вправі самостійно звернутись до позивача за отриманням інформації щодо своєї кредитної заборгованості. Позичальник, який заперечує суму боргу, період виникнення зобов'язань, відмову від їх виконання, повинен сам підтвердити чи спростувати вимоги відповідними доказами. Тобто, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо посилання відповідача про не повідомлення її про відступлення права вимоги, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Дійсно, матеріали справи не містять інформації про письмове повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором. Однак відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті заборгованості на рахунки Первісного Позикодавця, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України
Разом з тим, в законодавстві України не передбачено обов'язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Зокрема, у Договорі факторингу передбачено, що попередній кредитор зобов'язаний повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних новому кредитору.
Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
Аналогічної правової позиції дотримується і КЦС ВС в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц. В зазначеній постанові Верховний суд зауважив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку як на користь попереднього кредитора, так і на користь позивача.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Щодо заяви відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності.
Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Так, Кредитний договір був укладений відповідачем з Банком 28.08.2012 року. Строк повернення кредиту в договорі було встановлено до 28.08.2016 року.
При цьому, в пункті 18.6 Кредитного договору № 010/0426/82/0270872 від 28.08.2012 року зазначено, що до правовідносин пов'язаних з укладанням та виконанням умов цього Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 70 років.
Крім того, Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, строки визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681,728,786,1293 ЦК України продовжувалися на час дії такого карантину. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України У період дії воєнного стану в Україні, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, з 24.02.2022 року та по даний час зупинено.
Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням (ст.610 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
У відповідності до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права вимоги грошової вимоги АТ «Райффайзен Банк» на користь ТОВ «Вердикт Капітал», що в свою чергу відступило право вимоги на користь ТОВ «Коллект Центр» до боржника ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов'язань, узятих на себе за договорами кредиту, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими й підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при пред'явленні позовних вимог сплачений судовий збір у розмірі 3 028 грн., заявлені позовні вимоги задоволені судом повністю, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню витрати на сплату судового збору.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступного.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, співмірність даних витрат, які в даному випадку суд вважає завищеними, тому суд приходить до висновку, що підлягають до задоволенню витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.12-13,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 1054 ЦК України, суд -
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (м. Київ, вул. Мечнікова 3, офіс 306), код ЄДРПОУ 44276926, заборгованість за Кредитним договором № 010/0426/82/0270872 від 28.08.2012 року в сумі 25 146 грн. 67 коп., судовий збір в сумі 3 028 грн. та понесені витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн., а всього 30 174 грн. 67 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 31 липня 2025 року.