Справа № 703/2405/25
2/703/1102/25
29 липня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.
за участю
секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягнення аліментів,
установив:
28.04.2025 позивач через представника, адвоката Струць Т.І., з використанням системи «Електронний суд» звернулася до суду з вказаною позовною заявою.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син ОСОБА_4 . Оскільки відповідач, який є біологічним батьком дітей, станом на час їх народження, заперечував проти внесення запису про нього як батька, відомості про батька обох дітей в актових записах внесені за заявою матері.
На даний час мати дітей, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, діти знаходяться на її утриманні.
У зв'язку із викладеними обставинами ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , стягнути із нього аліменти на утримання дітей.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 02.05.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. 175 ЦПК України.
Ухвалою суду від 09.05.2025 відкрите провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, встановлений сторонам строк на подання письмових заяв по суті справи, підготовче судове засідання призначене на 18.06.2025, в подальшому за клопотанням представника позивача відкладене.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 08.07.2025 підготовче провадження закінчене, справу призначено до судового розгляду.
В судове засідання позивач не прибула, з матеріалів справи вбачається, що перебуває на військовій службі.
Представник позивача, адвокат Струць Т.І., представник третьої особи Солом'янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не прибули, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, із використанням засобів ЄСІТС, повідомлення про виклик учасниками отримані 11.07.2025, що підтверджується довідками про отримання електронного листа. Водночас, представником третьої особи надано письмову заяву про проведення судового розгляду без його присутності.
В судовому засіданні відповідач підтримав свою позицію, висловлену під час підготовчого судового засідання щодо визнання позову. Додатково пояснив, що з позивачкою в справі, ОСОБА_2 проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2014 до 2018 року. Проживали в м. Києві. За цей період в них народилося двоє дітей, дочка ОСОБА_5 та син ОСОБА_6 . На даний час спілкується з дітьми телефоном, в них близькі і доброзичливі стосунки, діти періодично, але на тривалий час залишалися проживати з ним та його матір'ю, зокрема в період літніх канікул 2024 року, а також близько 1 місяця в лютому 2025 року. Надавав матеріальну допомогу на утримання дітей, перераховуючи грошові кошти добровільно на банківський рахунок позивачки, однак на даний час не може здійснювати таких переказів регулярно, оскільки не має належного доходу та здійснює догляд за тяжко хворою матір'ю. Відповідачці неодноразово, востаннє в 2017 році, пропонував подати спільну заяву про визнання його батьківства, однак вона відмовлялася.
Відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних відстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Враховуючи, що в судовому засіданні відповідач заявив про визнання позову, суд вважає, що у справі можливо ухвалити рішення, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а також відповідає інтересам обох малолітніх дітей.
Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві 05.05.2015, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Як встановлено із копії актового запису про народження №1487 від 05.05.2015, відомості про батька ОСОБА_3 внесені на підставі заяви матері, ОСОБА_2 від 05.05.2015.
Згідно із даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Солом'янського районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у м. Києві 17.11.2017, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Із витягу із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України від 28.01.2020 №00025379497 вбачається, що відомості про батька дитини, ОСОБА_4 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом положень ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі ст. 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Згідно із ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (ч. 4 ст. 128 СК України).
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення на підставі статті 128 СК України факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
У постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №591/6441/14-ц зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у такій категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
З клопотанням про призначення судової експертизи в строк та в порядку, що передбачені п. 8 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, сторони не зверталися.
29.07.2025, коли мав проводитися розгляд справи по суті, представником позивачки подане письмове клопотання про призначення судово-генетичної експертизи та проведення судового засідання без участі представника, що на підставі ч. 2 ст. 222 ЦПК України залишене без розгляду.
При цьому суд звертає увагу на виключно пасивну поведінку сторони позивачки та її представника, які не виявили бажання брати участь в розгляді справи як під час підготовчого провадження, так і в судовому засіданні, де здійснений розгляд справи по суті. Вказаними учасниками не надано документів про проведення розгляду за їх відсутності або ж доказів, які вказують на наявність поважних причин неявки в судові засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В усталеній прецедентній практиці ЄСПЛ констатує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року §54). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року §100).
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§76).
Зважаючи на встановлені судом передумови, а саме внесенням до актових записів відомостей про батька обох дітей за заявою матері, на підставі ст. 135 СК України, визнання відповідачем власного батьківства, керуючись принципом, сформульованим у п. 1-2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 про пріоритетність забезпечення та захисту якнайкращих інтересів дитини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання батьківства підлягають до задоволення. Відповідне рішення беззаперечно сприятиме належному закріпленню правових зв'язків двох малолітніх дітей із батьком, відповідає вказаному вище принципу пріоритетності сімейного виховання дітей, а за обставинами даної справи відомості про те, що відповідне сімейне середовище є з будь-яких причин непридатним - відсутні.
У разі прийняття судом протилежного рішення, буде закріплена ситуація правової невизначеності, коли мати прагне встановити наявність правового зв'язку дітей із батьком, останній визнає ці обставини, а рішення по суті вимог - відсутнє або суд прийшов до висновку про відмову у позові.
Отже суд приходить до висновку про наявність визначених законом підстав для визнання відповідача ОСОБА_1 батьком малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовна заява не містить вимоги про внесення змін до актових записів про народження дітей.
За ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
Відповідно до постанови Верховного Суду від 20.09.2024 в справі №183/2690/21 рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Отже, в разі задоволення позовної вимоги про визнання батьківства, прийняття рішення про внесення відповідних відомостей до актового запису є обов'язковим, його відсутність створить суттєві перешкоди у виконані рішення суду, яким встановлений правовий зв'язок дітей із батьком.
Відповідно до абзацу 12 підп. 20 п. 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Таким чином, наявні підстав для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини. Дане рішення суду є підставою для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини в порядку ст. 134 СК України.
З урахуванням вказаних вище обставин суд дійшов висновку, що сторони є батьками малолітніх ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Діти проживають з матір'ю та знаходиться на її утриманні, що вказано позивачем в позовній заяві та не заперечується відповідачем.
Доказів проживання відповідача спільно з дітьми, матеріали справи не містять та останнім не надано.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Статтями 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Окрім того, ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини 1989 року, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов'язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров'я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, забезпечити якнайкраще здійснення інтересів і прав дитини в усіх сферах суспільного життя. Норми цієї Конвенції, відповідно до ст. 9 Конституції України діють як складова національного законодавства України з 27 вересня 1991 року, тобто з часу її ратифікації Україною.
Частиною другою статті 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Таким чином, Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Виходячи з системного тлумачення зазначених норм права, вибір способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина, і який є позивачем у справі про стягнення аліментів. Тобто, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів).
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, доньки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що обоє дітей знаходяться на утриманні матері, станом на час розгляду справи відповідач добровільно допомоги на їх утримання не надає, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Будь-яких доказів перебування на утриманні відповідача інших неповнолітніх дітей, сплати останнім аліментів, стягнень з відповідача за виконавчими документами, матеріали цивільної справи не містять.
Приймаючи рішення, суд враховує, що відповідач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради та йому із 01.03.2025 до 03.09.2025 призначено компенсацію за надання соціальних послуг на непрофесійній основі у зв'язку із доглядом невиліковно хворої особи - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і вказані обставини підтверджені належними доказами. Однак вказане не звільняє його від обов'язків із утримання власних неповнолітніх дітей. Сума вказаної компенсації відповідно до Постанови КМУ від 26.02.1993 №146 (з наступними змінами та доповненнями) «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» не включається до переліку видів доходів, з яких утримання аліментів не провадиться.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
При цьому суд звертає увагу, що сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (частина 1 статті 192 СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно приписів п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Враховуючи, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення аліментів, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», була звільнена від сплати судового збору, та приймаючи до уваги, що її позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Водночас, позивачка за подання позову про визнання батьківства сплатила 968,96 грн судового збору, що підтверджується квитанцією від 27.04.2025 №2074-4601-9753-0288.
Положеннями статті 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Справа розглядається в загальному позовному провадженні.
За ст. 210 ЦПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Провадження в справі відкрите 09.05.2025, відповідач заявив про визнання позову в підготовчому судовому засіданні 08.07.2025.
Таким чином, якщо відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то в судовому рішенні повинно бути вирішено питання про повернення позивачу з державного бюджету половини сплаченого ним судового збору при поданні позовної заяви, а інша половина судового збору покладається на відповідача.
Відтак наявні підстави для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову та стягнення з відповідача на користь позивача інших 50 відсотків судового збору.
Відомості про наявність інших витрат, пов'язаних із розглядом справи, в матеріалах справи відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 258-259, 264-266, 268 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягнення аліментів - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внести до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , №1487 від 05.05.2015, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, наступні зміни:
- в графі «прізвище» вказати « ОСОБА_10 »;
- в графі «по батькові» вказати « ОСОБА_11 »;
- в графі «батько» вказати « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження - м. Сміла Черкаської області, громадянин України», РНОКПП НОМЕР_3 .
В решті актовий запис №1487 від 05.05.2015 залишити без змін.
Внести до актового запису про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №4730 від 17.11.2017, складеного Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у м. Києві, наступні зміни:
- в графі «прізвище» вказати « ОСОБА_10 »;
- в графі «по батькові» вказати « ОСОБА_12 »;
- в графі «батько» вказати « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження - м. Сміла Черкаської області, громадянин України», РНОКПП НОМЕР_3 .
В решті актовий запис №4730 від 17.11.2017 залишити без змін.
Зобов'язати Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видати нові свідоцтва про народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням внесених змін.
Стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 28.04.2025 і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Допустити рішення в частині стягнення аліментів за один місяць до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп, який зарахувати на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп судового збору.
Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, шляхом зобов'язання Головного Управління державної казначейської служби України у Черкаській області повернути судовий збір у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп, сплачений згідно з квитанцією №2074-4601-9753-0288 від 27.04.2025.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа: Солом'янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 1/28, код ЄДРПОУ 26087820.
Повне судове рішення складене 31.07.2025.
Суддя І.В. Овсієнко