Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/6423/25
28 липня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Кондрацької Н.М.
при секретарі - Мелещенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат АО «Апологет» Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат АО «Апологет» Усенко Михайло Ігорович, звернувся до суду з позовом, сформованим у системі «Електронний суд» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення за кредитним договором.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 30.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4475262, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 15000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, однак відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Відповідач не виконав свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором. Так, п. 2.2.2. кредитного договору передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору. Відповідно до п. 2.2.3. проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування. Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 32696,64 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 11762 грн.; заборгованість за процентами - 19884,64 грн.; заборгованість за комісією - 1050 грн. Крім того, 09.02.2022 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №80-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4475262 від 30.06.2021.
На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4475262 від 30.06.2021 в загальному розмірі 32696,64 грн.., а також судовий збір у сумі 2422,40 грн. та 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.05.2025 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачкою ОСОБА_1 23.07.2025 до суду подано відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд», у якому вона не погоджуюся з позовними вимогами ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальний строк позовної давності становить три роки. Останній платіж за кредитним договором було здійснено 14.11.2021 року. З того часу вона жодних дій, які свідчили б про визнання боргу, не вчиняла, позов подано у 2025 році, тобто з пропуском строку позовної давності, про що вона заявляє відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України. Крім того, вказує, що позов містить вимогу про стягнення завищених штрафних санкцій та витрат на правничу допомогу (8000 грн.), що перевищують обсяг основного боргу. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд має право зменшити неустойку, якщо її розмір явно непропорційний наслідкам порушення, а тому просить визнати нарахування штрафів, пені та правничих витрат надмірними та необґрунтованими та відмовити у їх стягненні повністю. Підсумовуючи, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та застосувати положення ст. 267 ЦК України щодо строку позовної давності.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві зазначено клопотання з проханням проводити розгляд справи без участі їхнього представника, підтримують заявлені вимоги і просять задовольнити у повному обсязі на підставі наявних у справі доказів.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, до початку подала заяву від 24.07.2025, у якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності та врахувати її позицію, викладену у відзиві від 23.07.2025.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи думку представника позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що 30.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4475262, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 15000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.
Відповідно до п. 1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 15000,00 грн. Кредит надається строком на 30 днів з 30.06.2021 (строк кредитування) (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 1.4. Договору, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 30.07.2021.
Відповідно до п. 1.5.1 комісія за надання кредиту: 1050 грн., яка нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом 3960,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору).
Відповідно до п. 1.6.-1.7 Договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Указані умови договору також підтверджуються паспортом споживчого кредиту № 4475263, який є додатком до договору про споживчий кредит, з якими ознайомлена відповідач, та які підписані нею за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору.
Крім того, перерахування коштів відповідачу підтверджується копією платіжного дорученням № 50093954 від 30.06.2021, де зазначено отримувача ОСОБА_1 , сума перерахування 15000,00 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 447562.
Згідно договору відступлення прав вимоги №80-МЛ від 09.02.2022, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», позивач набув статусу Нового Кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4475262 від 30.06.2021.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 80-МЛ/Т від 09.02.2022 вбачається, що під № 148 значиться боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості за кредитним договором № 4475262 від 30.06.2021 складає 32696,64 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11762,00 грн.; заборгованість за відсотками - 19884,64 грн.; заборгованість за комісією - 1050,00 грн.
Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим Договором.
Відповідач не виконала свого обов'язку та припинила повертати наданий їй кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 по кредитному договору № 4475262, останній платіж нею здійснено 14.11.2021, що визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву від 23.07.2025.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язанні здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бут здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо факто не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статі звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.ч.1,3,4,7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну корупцію).
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис» так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню.
Разом з тим, у відзиві поданому 23.07.2025 відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі №910/18560/16 (12-143гс18) сказано, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: «Однак застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог».
Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, умов договору, паспорта споживчого кредиту та графіку платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору № 4475262 від 30.06.2021, датою повернення кредиту визначено 30.07.2021, позивач до суду із позовом звернувся 14.07.2025.
Разом з тим, суд звертає увагу, що постановою КМУ від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (№ 211), запроваджено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє Постанова КМУ № 1236 від 09.12.2020, якою продовжено карантин до 30.06.2023).
Разом з тим, 30.03.2020 Верховною Радою України було прийнято ЗУ «Про внесенння змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (№ 540-IX), відповідно до якої Прикінцеві та Перехідні положення ЦК України були доповнені п. 12. Зазначений ЗУ від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.
Згідно п. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Окрім цього, відповідно до п. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні було введено правовий режим воєнного стану строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до цього часу.
Отже, оскільки з визначеної дати повернення кредиту - 30.07.2021 та на момент подання позову до суду діяли карантинні заходи та правовий режим воєнного стану, то відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України позивач не пропустив строк позовної давності, визначений ст. 258 ЦК України, та з огляду на вказане, звернувся до суду з дотриманням строку, визначеному законодавством, а тому заява відповідача про застосування цього строку до цих правовідносин не підлягає до задоволення.
Посилання представниці відповідачки на те, що заявлений до стягнення розмір процентів за користування кредитом значно перевищує розмір основного боргу, є неправомірним та суперечить принципам розумності, суд вважає безпідставними.
Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Договір про споживчий кредит № 4475262 від 30.06.2021 містить інформацію про розмір процентної ставки за користування кредитом та строк, протягом якого кредитор має право нараховувати проценти за користування кредитом та визначений розмір комісії за надання кредитних коштів (одноразово у сумі 1050,00 грн.).
Підписуючи кредитний договір відповідачка добровільно погодилася з усіма його умовами, зокрема, з строком кредитування та розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважала встановлений розмір процентів несправедливим. Натомість, вона свідомо та без будь-яких застережень погодила умови договору, що підтверджується її підписом. Отже, умови договору, в тому числі щодо сплати відсотків, є обов'язковими для виконання сторонами.
Крім того, варто зауважити, що позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» після отримання за договором відступлення прав вимоги №80-МЛ від 09.02.2022 права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4475262 від 30.06.2021 у загальному розмірі 32696,64 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11762,00 грн.; заборгованість за відсотками - 19884,64 грн.; заборгованість за комісією - 1050,00 грн., не було нараховано будь - яких додаткових платежів (відсотків, комісії, штрафних санкцій).
Підсумовуючи, враховуючи, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав належним чином, а відповідач допустила порушення умов укладеного між сторонами кредитного договору, беручи до уваги дослідженні в судовому засіданні докази, вимоги позивача підлягають до задоволення, а саме: необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4475262 від 30.06.2021 у загальному розмірі 32696,64 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11762,00 грн.; заборгованість за відсотками - 19884,64 грн.; заборгованість за комісією - 1050,00 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн., оскільки будь - які відомості щодо наявності пільг у відповідача, що дає підстави для звільнення останньої від його сплати у матеріалах справи відсутні.
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Позивачем у позовній заяві вказано, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8000,00 грн., на підтвердження яких до матеріалів справи додано: копію договору про надання правничої допомоги № 01107 від 01.07.2025; акт наданих послуг № 873 від 06.07.2025 на суму 7000,00 грн., ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 181377 від 02.07.2025.
Відповідно до копії договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025,укладеному ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» з АО «Апологет», зокрема, згідно п. 2.1 зазначено, що порядок розрахунків та інші аспекти виконання договору визначаються додатком № 1 до договору. Додаток № 1 є, що стосується виключно правовідносин між сторонами і становить собою конфіденційну інформацію.
Відповідно до п. 2.3, 2.4 цього договору визначено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1(одну) кредитну справу складає 8000 грн. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у акті наданих послуг.
Разом з тим, згідно п. 3 акту № 873 наданих послуг від 06.07.2025, що є додатком до договору № 0107, вказано, що сума наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн. При цьому, зазначено, що опис виконаної роботи вказаний в Деталізованому описі до даного акту (п. 5 акту)
Однак, указаний в акті деталізований опис наданих послуг до акту № 873 від 06.07.2025 позивачем до суду не надано, що позбавляє суд можливості дослідити перелік наданих послуг та кількість витраченого часу на указані послуги.
Водночас суд зауважує, що види правничої допомоги, отримані за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, наведені позивачем у тексті позовної заяви не є деталізованим описом наданих послуг у розумінні розділу 2 договору про надання правничої допомоги та п. 5 акту № 873 від 06.07.2025.
За таких обставин, враховуючи зміст поданих документів на підтвердження понесених позивачем судових витрат за надання правової допомоги, на думку суду, стороною позивача документально не доведено, що позивачем понесено витрати на правову допомогу, у тому числі у сумі 8000 грн., а тому у суду відсутні підстави для задоволення таких витрат .
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1049, 1054, 1082 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, 79018, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 4475262 від 30.06.2021 у загальному розмірі 32696,64 грн., а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а всього 35119,04 грн.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 28.07.2025.
Головуючий: Н. М. Кондрацька