Справа № 636/4424/25 Провадження 3/636/2410/25
31.07.2025 місто Чугуїв
Суддя Чугуївського міського суду Харківської області Золотоверха О.О., за участю секретаря судового засідання Караулової О.М., представника ОСОБА_1 - адвоката Лихачової М.Б., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Чугуївський РУП ГУНП у Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Високі Байраки, Кіровоградської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 09.05.2025 серії ААД №839892, 09.05.2025 о 10:00 год. за адресою: Харківська обл., Куп'янський р-н, смт. Великий Бурлук, вул. Сонячна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Zafira н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального приладу - газоаналізатору Драгер 6820, результат - 0.51 промілє, тест №344. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Лихачова М.Б. через систему «Електронний суд» надала заперечення на протокол серії ААД №839892 від 09.05.2025, в яких просила справу про адміністративне правопорушення №636/4424/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування зазначила, що 09.05.2025 ОСОБА_1 близько 10:00 год перебував на кермом транспортного засобу OPEL ZAFIRA д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись до місця розташування своєї військової частини для виконання покладених на нього завдань військової служби. У дорозі він перебував майже добу через необхідність безперервного виконання службових обов'язків, спрямованих на захист Батьківщини, та почувався втомленим. 08.05.2025 ОСОБА_1 перебував на службі, алкогольних напоїв не вживав і був у повністю тверезому стані.
Крім цього, ОСОБА_1 перед зупинкою працівниками поліції прийняв медичний препарат “Корвалол» за рекомендацією лікаря. Приймання медичного препарату зумовлене погіршенням стану здоров'я через надмірне фізичне та емоційне навантаженням, спричиненим інтенсивним виконанням службових обов'язків в умовах воєнного стану. Однак, по дорозі він був зупинений працівниками поліції, які не повідомивши йому жодної підстави для зупинки, безпідставно запропонували йому пройти тест на стан алкогольного сп'яніння та склали протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення. Як доказ, матеріали справи містять: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №839892 від 09 травня 2025 року; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапорт, пояснення, показання технічного засобу “Drager»; фрагменти відеозаписів із нагрудного відеореєстратора.
Вказані матеріали є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а зібрані докази є недопустимими у зв'язку із порушенням встановленого процесуального порядку, що підтверджується наступним. По-перше, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №839892 від 09.05.2025, зазначено, що ОСОБА_1 ніби-то керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Однак, даний протокол про адміністративне правопорушення, як на основний доказ вини ОСОБА_1 , на який посилаються працівники поліції, в повному обсязі не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Зокрема, жодних доказів того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом в провадженні про адміністративне правопорушення не міститься, в тому числі, і в фрагментах відеозаписів із нагрудного відеореєстратора. Аналізуючи відеозаписи з нагрудного відеореєстратора, слід зазначити, що на них зафіксовано факт зупинки транспортного засобу (номерний знак не розібрати), однак не зафіксовано, що саме ОСОБА_1 керував ним. Таким чином, не вбачається жодного беззаперечного зв'язку між особою, що перебувала за кермом, та ОСОБА_1 . Слід зазначити, що відповідно до п. 2.5 ПДР саме водій, а не інша особа, повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Однією із ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КупАП, є керування водієм транспортним засобом, а тому орган, який складає матеріали справи про адміністративне правопорушення повинен довести даний факт.
У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, тобто не був водієм, обов'язку щодо проходження вказаного огляду в нього не було. По-друге, працівники поліції не є уповноваженими особами, які мають право проводити огляд військовослужбовця ЗСУ відповідно до ч. 2,3,4 та 10 ст. 266-1 КУпАП. Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Враховуючи те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, тобто виконує обов'язки військової служби, проведення його огляду повинно було бути ініційовано посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління ВСП у ЗСУ або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого створеного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
У зв'язку із тим, що проведення огляду ініційовано працівниками поліції, процедура огляду проведена з істотним порушенням законодавства України, а тому є недійсним. При цьому, звертаю увагу, що працівники поліції були обізнані з тим фактом, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що прямо вказано в протоколі в графі “місце роботи». По-третє, відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376 (далі - Інструкція) у графі «до протоколу додається» додаються пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення). Згідно п. 15 Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Однак, всупереч вказаним вимогам, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №839892 від 09.05.2025 не зазначено жодних додатків із конкретною ідентифікацією документів - зокрема, не вказано номера та дати акта огляду на стан алкогольного сп'яніння, направлення або інших документів, що унеможливлює перевірку їх змісту та автентичності.
У тексті зазначено лише загальні формулювання: “матеріали справи», “диск з відеозаписом». Таким чином, протокол фактично не містить жодних чітко визначених доказів, які б підтверджували викладені в ньому обставини, що є істотним порушенням вимог Інструкції. По-четверте, матеріали справи як доказ містять відеозапис тільки з одного нагрудного відеореєстратора. Доданий до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 диск містить відеозапис тільки з однієї нагрудної камери поліцейського, а тому можна констатувати факт відсутності безперервної фіксації подій, які мали місце 09.05.2025, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №839892 від 09.05.2025.
Таким чином, якщо із відеозапису з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Фіксація подій була неповною, вибірковою та переривчастою, що прямо суперечить принципу безперервності та повноти доказової бази. Відсутність запису з другого нагрудного відеореєстратора створює прогалини у ланцюжку подій та перешкоджає формуванню об'єктивної картини. Більше того, це викликає обґрунтовані сумніви щодо дотримання поліцейськими встановленого порядку дій та прав особи, яка притягується до відповідальності. По-п'яте, відповідно до п. 11 Інструкції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 КУпАП, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. З фрагментів відеозаписів з нагрудного відеореєстратора, який містяться в матеріалах справи, вбачається, що працівник поліції тільки частково роз'яснив йому права, передбачені ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 не надали право на правову допомогу адвоката. По-шосте, працівники поліції не зазначили, що саме було підставою для зупинки. Для того щоб виявити вказане правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в протилежному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПД та подальшим притяганням до до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення ознак сп'яніння у водія. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт наявності підстав для зупинки транспортного засобу.
Крім того, не було складено окремий протокол про вчинення відповідного адміністративного правопорушення, що є грубим порушенням процесуальних вимог та ставить під сумнів законність зупинки і подальших дій поліцейських. Відповідно до ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII патрульний поліцейський має право зупинити транспортний засіб, якщо мало місце: 1) порушення водієм правил дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч. 3 ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію»).
Натомість, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. У працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинки ТЗ, а тому всі складені документи відносно ОСОБА_1 не можуть бути допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого у. 1 ст. 130 КУпАП. По-сьоме, в матеріалах цієї справи відсутні докази відсторонення водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, навіть попри наявність складеного відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, він продовжив свій рух на транспортному засобі та поїхав виконувати обов'язки військової служби до військової частини. Інспектор поліції мав би повідомити ОСОБА_1 , про те, що він відсторонюється від керування транспортним засобом у зв'язку з вчиненням адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1, ст. 130 КУпАП. Натомість відеозйомка переривається.
Доказів того, що ОСОБА_1 був дійсно відсторонений від керування авто матеріали справи не містять. Всупереч чинному законодавству про адміністративні правопорушення водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, про що також свідчить відсутність в матеріалах справи відповідного документа встановленої форми, а саме, акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу. Дані обставини не залишають сумнівів в упередженості дій співробітників поліції, якими не було виконано вимог ст. 266 КУпАП, чим порушено порядок огляду водія на стан сп'яніння встановлений Законом, оскільки, всупереч тому, що спочатку у водія було встановлено наявність ознак сп'яніння, його все-одно не було відсторонено від керування всупереч складеному відносно нього протоколу. По-восьме підстави для проведення огляду ОСОБА_1 не було. Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. В п. З Розділу І згаданої інструкції наведений вичерпний перелік ознак алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. З аналізу наведених норм, чітко випливає, що огляд на стан сп'яніння можливий лише за наявністю ознак сп'яніння, тобто двох і більше. В акті огляду зазначено такі ознаки алкогольного сп'яніння: почервоніння очей, різкий запах алкоголю з рота та тремтіння рук. При цьому, самому ОСОБА_1 працівник поліції не зазначив підстав для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Однак, проаналізувавши відеозаписи потрібно зазначити що, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 поводив себе стримано, мова була виразна, чітко відповідав на запитання, хода також нічим не відрізняється (похитування відсутні), тремтіння рук відсутнє, як і відсутнє почервоніння очей. Окрім того, відомо, що почервоніння очей може бути викликане іншими факторами (наприклад, втомою, алергією, погодними умовами), а не виключно вживанням алкоголю. Так само запах алкоголю з рота може бути обумовлений вживанням безалкогольних напоїв, медичних препаратів або навіть деякими харчовими продуктами.
Оскільки співробітниками поліції до огляду не залучались свідки, а відеозаписом спростовується наявність таких ознак, вважаю, що повідомлені ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, були зазначені формально і не підтверджуються іншими доказами, а тому зазначення таких ознак викликає сумніви. Також важливо зазначити, що наявність запаху алкоголю з рота та встановлений відсоток проміле алкоголю зумовлениий вживанням медичного препарату - “Корвалолу», який містить етиловий спирт. ОСОБА_1 цей препарат прийняв безпосередньо перед зупинкою працівниками поліції, що підтверджується наявною рекомендацією лікаря. Корвалол широко використовується як заспокійливий засіб, і вживання його у відповідності до медичних показань не є ознакою вживання алкоголю з метою сп'яніння. З урахуванням відсутності об'єктивних доказів встановлення та наявності в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння не було, відтак такий потрібно вважати недійсним. По-одинадцяте, рапорт не є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 . Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.». Таким чином, наявний в матеріалах справи рапорт не може бути взятий судом до уваги як належний та допустимий доказ вини ОСОБА_1 . Більше того, відповідно до вимог процесуального законодавства та практики Верховного Суду, допустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення є тільки той документ або свідчення, яке отримано законним шляхом, у присутності незацікавлених осіб, і яке може бути об'єктивно перевірене судом. Рапорт же є внутрішнім службовим документом, який фіксує суб'єктивну оцінку поліцейського і не є первинним чи незалежним доказом фактичних обставин справи. Працівник поліції в силу службових обов'язків може бути зацікавленою особою в результатах справи, оскільки результати розгляду можуть вплинути на його службову репутацію або дисциплінарну відповідальність.
Крім того, сам по собі рапорт не містить об'єктивних даних, не підкріплений належними доказами, такими як відеозапис, висновок медичного огляду, показання свідків, що ще більше ставить під сумнів його доказову цінність у справі. По-дванадцяте, спеціальний технічний засіб “Drager» не відповідає вимогам, встановленим законодавством України, зокрема він не має сертифікат відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Згідно статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарський препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Аналізуючи зазначені положення Кодексу у взаємозв'язку між собою, а також з положеннями відомчих інструкцій, які регулюють питання проходження огляду на стан сп'яніння та оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення в даних випадках (Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року; Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року; Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року), можна прийти до висновку, що огляд особи на стан сп'яніння повинен проводитися співробітниками поліції та лікарем закладу охорони здоров'я у певній послідовності, відповідно до встановленого порядку, а саме починатися з відсторонення водія, щодо якого є підстави вважати, що він знаходиться в стані сп'яніння, після, запропонування проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу і, тільки в разі відмови особи від освідчення на місці або незгоди з результатами такого огляду, направлення правопорушника в заклад охорони здоров'я. Вказані норми закону мають імперативний характер, а тому, порушення зазначеного порядку, зокрема, послідовності його проведення або не проведення у точній відповідності з законом, тягне за собою недійсність результатів такого огляду.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №839892 від 09.05.2025, складеного за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , зазначено, що правопорушник, керуючи транспортним засобом, перебував у стані алкогольного сп'яніння, що встановлено за результатами огляду на стан сп'яніння у відповідності до встановленого порядку пристроєм Alcotester Drager-6820. Однак, дослідивши письмові матеріали справи, можна дійти висновку, що фактичні обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення не доводяться зібраними доказами, оскільки будь-яких документів, що підтверджують використання інспектором поліції вимірювальної техніки та обладнання, дозволеного МОЗ немає. Зокрема, до матеріалів справи долучений чек з пристрою Drager до протоколу щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від, у якому зазначено, результат тесту - 0,51 проміле алкоголю, при цьому до нього не додано його сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, у зв'язку з чим неможливо встановити чи було проведено відповідне дослідження з використанням дозволеного технічного засобу, який має сертифікат відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. За таких обставин ставиться під сумнів те, що огляд водія на стан сп'яніння було проведено сертифікованим приладом, який відповідно до закону пройшов необхідну повірку та дозволений МОЗ.
Вищевказані обставини порушення порядку огляду на стан сп'яніння також знайшли своє підтвердження під час дослідження відеозапису з нагрудної камери патрульного поліції, на якому не було зафіксовано того факту, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння особу, яка підлягає огляду інформують про порядок застосування спеціального технічного засобу та можливості на її вимогу оглянути сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Варто зазначити, що на відеозаписі не видно, що за попереднім аналізом пристрій не показував жодного відсотка проміле, таким чином не виключається той факт, що він вже був використаний попередньо, а відтак результати тестування ставляться під сумнів. Після проходження тесту на нагрудній камері складно розгледіти результат тестування.
Відповідно до положень п.п. 3-5 Розділу 2 Наказу № 1452/735 поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом». При цьому відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Разом з тим, звертала увагу й на те, що відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП України суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинене правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Положеннями ст. 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» №9 від 01.11.1996 року, п. 4. постанови Пленуму Верховного суду N 7 від 30.05.1997 року «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, в тому числі і ті, коли їх збирання й закріплення здійснено з порушенням встановленого законодавством порядку, в зв'язку із чим вони не повинні враховуватись при обґрунтуванні рішення про винуватість особи.
Протокол про адміністративне правопорушення повинен містити всю необхідну інформацію щодо неправомірних дій чи бездіяльності особи, що забезпечить їх правильну кваліфікацію та притягнення особи до відповідальності за належною статтею Кодексу. Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення ААД №839892 від 09.05.2025 не підтверджені належними та допустимими доказами, які б доводили наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення ААД №839892 від 09.05.2025 складений з порушенням встановленої законом процедури, а тому є недопустимим доказом, усунути виявлені недоліки при розгляді справи не можливо, а їх наявність позбавляє суд можливості здійснити всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин правопорушення. Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Тож, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 215/5304/16-а притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з'ясування усіх обставин вчинений нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17,247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю, доведена належними та допустимими доказами. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення. Таким чином, посилання на вказані матеріали в якості доказів є незаконними та необґрунтованими, вину ОСОБА_1 не визнає, а тому висновки щодо порушення законодавства є передчасним. Вказані вище недоліки обумовлюють якнайменше потребу у поверненні матеріалів для доопрацювання. В іншому випадку є підстави для закриття провадження за відсутністю складу правопорушення. Оскільки суду не надано достатніх, достовірних і належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , а висновки працівників поліції не підтверджуються достовірними та об'єктивними даними, в справі відсутні докази вчинення адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Лихачова М.Б. просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, на підставі викладеного нею у клопотанні.
Вирішуючи питання щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, суд керується таким.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред'явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.
Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксована у встановлений законом спосіб факт керування транспортним засобом, згода/відмова саме водія від огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та згода/відмова водія від огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов'язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.
Відповідно до положень п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров'я (п.6 розділу І Інструкції). У розумінні вимог п.7 розділу І Інструкції, огляд у закладі охорони здоров'я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.
Відповідно до ч.2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.3 Порядку огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Тобто проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп'яніння має містити відповідний алгоритм дій працівника поліції, який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів, зокрема:
-перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу;
-на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (тобто показує особі сертифікат та свідоцтво про повірку);
-видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп'яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці);
-за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння;
-якщо встановлений факт сп'яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складення відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП);
-якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція).
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли остання почала рухатись.
Згідно із положенням ст. 15 КУпАП, військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт. У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань та Державної спеціальної служби транспорту - військовослужбовцями строкової служби, а також вчиненні ними військових адміністративних правопорушень, передбачених главою 13-Б цього Кодексу, штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. У випадках, зазначених у цій статті, органи (посадові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, передають матеріали про правопорушення відповідним органам.
Процедура огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ закріплена у ст. 266-1 КпАП України, якою було доповнено КУпАП Законом України № 2839-IX від 13.12.2022.
Згідно з ч. 1, 2, 4, 6 ст.266-1 КпАП України, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці ЗСУ, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
У разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця ЗСУ на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Під час проведення огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з частиною 7 цієї ж статті, порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 4 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Крім того, положенням п. 9.15 розділу ІХ Інструкції про порядок організації патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України передбачено спеціальний порядок проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовця.
Даною Інструкцією для успішного виконання завдань, покладених на підрозділи Служби правопорядку, передбачено необхідність постійної взаємодії Військової служби правопорядку з підрозділами Міністерства внутрішніх справ України.
Відповідно до п.23 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні підпорядковується начальникові відповідного органу управління Служби правопорядку. Він відповідає за забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій гарнізону, у військових містечках, на вулицях і в громадських місцях, за організацію діяльності підрозділів Служби правопорядку щодо запобігання кримінальним та іншим правопорушенням серед військовослужбовців Збройних Сил України, їх виявлення і припинення, а також за забезпечення захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, участь у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об'єктах.
Начальник органу управління Служби правопорядку в гарнізоні зобов'язаний, зокрема взаємодіяти з військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, органами Національної поліції, іншими правоохоронними органами, у тому числі обмінюватися з ними інформацією для швидкого і повного виявлення та розкриття кримінальних та виявлення інших правопорушень.
Статтею 5 Закону України «Про національну поліцію» також передбачено, що поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
Як вказувалося вище, право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п.2.5 ПДР передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме: за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.
Об'єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
У рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі. Суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
До суду, в якості доказів на підтвердження вказаних фактів працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №839892 від 09.05.2025, акт та направлення на огляд алкогольного сп'яніння, результат огляду за допомогою алкотесту Драгер (тест №344), пояснення ОСОБА_1 (згідно яких він вживав лікарський засіб «корвалол»), компакт-диск із відеозаписом з нагрудної камери відеоспостереження.
Так, на вказаному компакт-диску зафіксовано наступне: ОСОБА_1 був зупинений співробітниками поліції, підставу зупинки транспортного засобу водієві не повідомлено, перевірено документи, що посвідчують особу та право на керування транспортним засобом, запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, при цьому інспектор не повідомив підстави такої пропозиції (інспектором не зазначено, що водій мав ознаки алкогольного сп'яніння та які саме ознаки), ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотесту Драгер, проведено огляд на стан сп'яніння за допомогою алкотесту драгер за відсутності представників ВСП та/або військової частини (при цьому інспетору було відомо, що водій є військовослужбовцем, виклик ВСП інспектор здійснив вже під час складання протоколу про адміністративне правопорушення), після проведення огляду інспектором не було з'ясовано, чи погоджується водій з результатом огляду та не запропоновано пройти огляд у медичному закладі, після проведення огляду інспектор одразу повідомив ОСОБА_1 , що стосовно нього буде складено проткоол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім того, водієві не роз'яснено його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП (в т.ч. право на правничу допомогу) та порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Таким чином встановлено, що, порядок проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 проведено з порушення чинного законодавства.
Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно п.7 частини І Загальні положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Таким чином, належних та допустимих доказів того, що 09.05.2025 о 10:00 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, - матеріали справи не містять.
Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду, результат огляду, направлення на огляд на стан сп'яніння, дані отримані в ході перегляду даних відеозапису, суд не може визнати беззаперечними доказами, які поза розумним сумнівом доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані сп'яніння у визначеному ст. 266 КУпАП порядку.
Виниклі сумніви щодо факту керування ОСОБА_1 в стані сп'яніння, суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього та приходить до висновку щодо недоведеності відмови його від проходження огляду на стан сп'яніння в порядку, передбаченому ст. 266 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про не доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, при розгляді справи встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а відповідно і відсутність складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по справі підлягає обов'язковому закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, 248-249, 279, 283-284 КУпАП, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.О. Золотоверха