31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 280/5449/24
адміністративне провадження № К/990/31573/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі № 280/5449/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, в якому просили визнати протиправними та скасувати:
- рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/13 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0174)»;
- рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/14 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0175)»;
- рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/15 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адрееею: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0176)»;
- рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/16 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0177)»;
- рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/17 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0178)»;
- рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/18 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0179)»;
- рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/19 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0180)»;
- рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/20 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0181)»;
- рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/21 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0182)»;
- рішення виконавчого комітету від 04.06.2024 № 370/22 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі акту обстеження території від 31.05.2024 №0183)».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2024 позов задоволено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024 скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Розгляд справи відбувався за правилами загального позовного провадження відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2024.
21.07.2025 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла 24.07.2025) на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025, у якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2024.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У випадку посилання скаржником на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційну оскарження, скаржнику необхідно зіслатися на конкретний пункт частин другої або третьої статті 353 цього Кодексу з належним обґрунтуванням, яке могло б давати підстави для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявник зобов'язаний навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями), беручи до уваги передбачені КАС України підстави для його скасування або змінення (статті 351-354 КАС України), з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, та одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були нам застосовані.
Отже, касаційна скарга має містити вказівку на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їхнього) застосування. Скаржник зобов'язаний зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом під час його (їхнього) ухвалення, та навести аргументи на обґрунтування своєї позиції.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник вказує на ухвалення судом апеляційної інстанції незаконного судового рішення в результаті порушення норм матеріального права - статей 319, 328, 376 ЦК України, статті 41 Конституції України, Закону України «Про адміністративну процедуру», процесуального права - статті 77 КАС України, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19, у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №826/17074/18, від 08.07.2021 у справі №160/674/19, від 10.07.2019 у справі №826/6063/18. Також по тексту касаційної скарги містяться посилання на постанови Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18, від 28.05.2019 у справі №826/9030/17, від 05.10.2020 у справі №755/12736/17.
Водночас, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
При цьому, варто зауважити, що в такому випадку обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Встановлюючи обов'язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п'ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
Так, у справі, що розглядається, спір стосується рішень Виконавчого комітету Запорізької міської ради «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_1».
Як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021, предметом оскарження у справі №904/5726/19 є вимога про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.
У справі №826/13000/18 суд розглядав позов про визнання протиправним та скасування пункту 5 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 16 березня 2017 року №456 «Про скасування деяких положень рішень Національного агентства з питань запобігання корупції від 21 березня 2017 року №99, від 23 березня 2017 року №104, від 29 березня 2017 року №120, від 27 квітня 2017 року №181 та від 15 травня 2017 року №209».
Що ж стосується посилань на постанови Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №826/17074/18, від 08.07.2021 у справі №160/674/19, від 10.07.2019 у справі №826/6063/18, то хоча суб'єктний склад учасників є схожим, однак предмет, підстави звернення з позовом та фактичні обставини справи у своїй сукупності не дають підстав для висновку про те, що ці судові рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними в розумінні вищенаведених критеріїв.
Таким чином, Верховний Суд зауважує, що скаржником не доведено подібність правовідносин у вказаних справах, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, та зводяться до їх цитування.
Вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі позивач також стверджує про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, яку обґрунтовує тим, що висновки суду апеляційної інстанції зроблені без посилання на постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.
Таке обґрунтування, однак, не може свідчити про наявність вищезазначеної підстави, оскільки скаржник не зазначив норму права, яку, на його переконання, неправильно застосував суд апеляційної інстанції, та відповідно не мотивував помилковість такого правозастосування.
Крім того Суд зазначає, що у касаційній скарзі відсутнє мотивування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС, про наявність якої заявив позивач.
Так, у касаційній скарзі викладено доводи про порушення апеляційним судом процесуальних норм, однак, цього недостатньо для відкриття касаційного провадження на підставі вищезазначеного пункту, позаяк позивач не посилається на жодний із пунктів частини другої або третьої статті 353 КАС України, хоча це прямо передбачено нормою пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Підсумовуючи викладене, Суд зазначає, що відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення, або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження, зокрема, в частині правильного та (або) додаткового визначення підстав касаційного оскарження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись положеннями статті 248 та приписами пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №280/5449/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання протиправними та скасування рішень повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами у спосіб їх надходження до суду.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду у порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.В. Тацій