Справа № 203/4863/25
Провадження № 1-кс/0203/3043/2025
30 липня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчого СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, розпочатого з часу внесення 11 липня 2025 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042110001907 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 1 ст. 286 КК України, у вигляді арешту майна, -
24 липня 2025 року, після усунення недоліків за ухвалою слідчого судді від 17 липня 2025 року, до слідчого судді надійшло клопотання, складене слідчим, погоджене прокурором про арешт майна, заявлене у кримінальному провадженні № 12025042110001907, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
Клопотання, яке за формою та змістом відповідає статті 171 КПК України, подане на предмет арешту в порядку п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України автомобіля марки «КІА» з номерним знаком НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_5 , в обґрунтування якого слідчий зазначає, що арешт майна на вказаний автомобіль є необхідною умовою для досягнення дієвості цього кримінального провадження, адже автомобіль є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, зберіг на собі його сліди вчинення та містить інші відомості, що можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а застосування заборони користування, розпорядження та відчуження майном виправдані тим, що існують об'єктивні підстави вважати, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Вказаний транспортний засіб є основним об'єктом кримінального правопорушення, пов'язаного з його експлуатацією та керуванням.
Слідчий, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило, що за ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання у його відсутність.
Володілець майна, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання, в судове засідання не з'явився, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило, що за ч. 1 ст. 172 КПК України також не перешкоджає розгляду клопотання у його відсутність.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання слідчого, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання слідчим суддею встановлено, що 11 липня 2025 року о 06:06 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , керуючи автомобілем «КІА» з номерним знаком НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Набережна Перемоги у напрямку Нового мосту, поблизу електроопори 42 не впоравшись з керуванням виїхав за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на нерухому перешкоду (електроопору). Внаслідок вказаної події водія госпіталізовано до ОКЛМ.
11 липня 2025 року слідчим СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди виявлено та вилучено автомобіль «КІА» з номерним знаком НОМЕР_1 , який направлено на зберігання на спеціальний майданчик тимчасового тримання транспорту за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 22.
Автомобіль «КІА» з номерним знаком НОМЕР_1 перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_5 .
Відповідно ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним із яких є арешт майна.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження визначені ст. 132 КПК України.
Згідно вимог ч.3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
За диспозицією частини 1 ст. 286 КК України кримінальна відповідальність настає за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Як видно з матеріалів клопотання внаслідок ДТП тілесних ушкоджень зазнав лише водій транспортного засобу, під керуванням якого і стався наїзд на електроопору, а також пошкоджено автомобіль. Інших осіб, які б зазнали тілесних ушкоджень немає.
Тобто, у даному випадку потерпілий і суб'єкт порушення правил безпеки дорожнього руху поєднаний в одній собі, тоді як суб'єкт кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України і потерпілий не можуть бути поєднані в одній особі.
Зважаючи на викладене, слідчим не доведено, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, тобто обов'язкова обставина, передбачена п.1 ч.3 ст. 132 КПК України для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно і не доведено, що потреби досудового розслідування у цьому випадку виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника автомобіля.
Зважаючи на встановлені обставини, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення даного кримінального провадження у спосіб накладення арешту на автомобіль, тому в задоволенні клопотання належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 170-174, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , про вжиття заходів забезпечення кримінального провадження, розпочатого з часу внесення 11 липня 2025 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042110001907 з попередньою правовою кваліфікацією посягання за ч. 1 ст. 286 КК України, у вигляді арешту майна - відмовити.
Ухвала слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, може бути оскарження в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1