суддів Великої Палати Верховного Суду Усенко Є. А., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стрелець Т. Г. в адміністративній справі № 990/239/24 (провадження № 11-69заі25) за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України(далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 25.06.2024 № 108/ко-24 в частині, а саме про визнання її, судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, за результатами кваліфікаційного оцінювання такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
2. На обґрунтування позову позивачка стверджувала, що Комісія під час проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання занизила виставлені бали, внаслідок чого вона не отримала мінімально допустимої кількості балів, визначеної пунктом 5 глави 6 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03.11.2016 № 143/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 13.12.2018 № 20/зп-18; зі змінами станом на момент проведення кваліфікаційного оцінювання судді, далі - Положення). Зокрема, під час її оцінювання за критеріями ефективності здійснення правосуддя, показниками діяльності, критеріями особистої компетентності, соціальної, професійної етики та доброчесності ВККС урахувала застосовані до неї дисциплінарні стягнення, а також висновки Громадської ради доброчесності (далі - ГРД), що негативно вплинуло на оцінювання за цими критеріями.
3. Позивачка стверджувала, що Комісія перевищила свої повноваження під час співбесіди щодо визначення балів при її оцінюванні за критеріями особистої та соціальної компетенції, професійної етики, доброчесності, оскільки намагалася отримати від неї інформацію, яку вона надати не могла.
4. Ще одним доводом ОСОБА_1 на обґрунтування позову було те, що, як зазначала позивачка, оскаржуване рішення Комісії є невмотивованим, оскільки в ньому немає обґрунтування оцінок за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності; не зазначено, яку кількість балів вона отримала за тими критеріями, максимальний бал за якими передбачений Положенням, зокрема рівнем здійснення суддею правосуддя або фаховою діяльністю; діяльністю щодо підвищення фахового рівня; морально-психологічними якостями, інтегративністю та іншими показниками за критеріями професійної етики та доброчесності.
5. Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) від 20.01.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю
6. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що кваліфікаційне оцінювання судді (кандидата на посаду судді) є виключною компетенцією ВККС як уповноваженого колегіального органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою, і що ОСОБА_1 не заперечує обставин, оцінка яких Комісією лягла в основу рішення щодо результатів її кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення. Фактично ОСОБА_1 обґрунтовує позов незгодою з оцінкою цих обставин Комісією, тобто просить суд здійснити переоцінку фактів, які стали підставою для визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
З посиланням на дискреційні повноваження ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржуване рішення Комісія ухвалила на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
7. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Касаційного адміністративного суду від 20.01.2025 скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Велика Палата виходила з того, що рішення ВККС щодо оцінювання позивачки за критеріями професійної етики та доброчесності з балом «0» ґрунтувалося на фактах вчинення нею дисциплінарних проступків, за які до неї були застосовані заходи дисциплінарного стягнення, зокрема й направлення до Національної школи суддів України (далі - НШСУ) для проходження курсу підвищення кваліфікації. Відтак призначене щодо позивачки кваліфікаційне оцінювання після проходження курсу підвищення кваліфікації в НШСУ не може закінчуватися рекомендацією про її звільнення, оскільки в іншому разі фактично оцінювання призводить до звільнення судді з посади за ті проступки, за які дисциплінарний орган не віднайшов підстав для звільнення судді в межах дисциплінарної процедури.
8. Не погоджуємося із зазначеним результатом апеляційного розгляду справи, на обґрунтування чого наводимо такі аргументи.
9. У справі встановлено, що рішенням ВККС від 01.02.2018 № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 .
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 14.02.2018 № 464/3дп/15-18, яке залишила без змін Вища рада правосуддя (далі - ВРП) рішенням від 10.05.2018 № 1365/0/15-18, суддю ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на три місяці з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до НШСУ для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування процесуального законодавства щодо розгляду справ позовного провадження та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішенням ВРП від 05.07.2018 № 2143/0/15-18 суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 тимчасово, на три місяці, відсторонено від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до НШСУ для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування процесуального законодавства щодо розгляду справ позовного провадження та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Доручено НШСУ забезпечити проходження позивачкою курсу підвищення кваліфікації з метою подальшого кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Рішенням Комісії від 27.07.2018 № 181/зп-18 припинено проведення кваліфікаційного оцінювання судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 на відповідність судді займаній посаді, призначеного рішенням Комісії від 01.02.2018 №8/зп-18, а рішенням від 26.03.2019 № 37/зп-19 щодо неї призначено кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення. Відповідно до звіту НШСУ суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 пройшла повний курс навчання та успішно виконала індивідуальну навчальну програму для підвищення кваліфікації як тимчасово відсторонена від здійснення правосуддя у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення.
На першому етапі кваліфікаційного оцінювання «Іспит» позивачка набрала 160 балів (63 - за тестування та 97 - за виконання практичного завдання) і була допущена до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди». За результатами дослідження суддівського досьє [включно з висновком Громадської ради доброчесності та висновком за підсумками тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей] і співбесіди ОСОБА_1 набрала сумарно 322 бали (враховуючи бали за «Іспит»), що становить менше 50 відсотків від суми максимально можливих балів та є недостатнім для прийняття рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. У зв'язку із цим рішенням від 25.06.2024 № 108/ко-24 Комісія у складі колегії визнала суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.
10. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 92 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) визначено, що ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Повноваженнями ВККС [це передбачено статтею 93 Закону № 1402-VIII] є, зокрема, затвердження порядку та методології кваліфікаційного оцінювання, порядку формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), проведення кваліфікаційного оцінювання.
Згідно зі статтею 83 цього ж Закону кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Комісією (частини перша, друга, п'ята зазначеної статті).
Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.
Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС.
Сукупна кількість балів, які суддя (кандидат на посаду судді) може отримати на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, не може перевищувати 50 відсотків максимальної кількості балів кваліфікаційного оцінювання.
Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
У разі застосування до судді дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 109 цього Закону, результати його кваліфікаційного іспиту дійсні лише у межах такої процедури (частини перша (абзаци перший - третій), друга (абзаци перший - третій) статті 85 Закону № 1402-VIII в порядку викладення).
Розділ ІV Положення визначає особливості проведення кваліфікаційного оцінювання у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення.
Відповідно до пунктів 2, 3 цього розділу організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом; метою проведення кваліфікаційного оцінювання є підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді після проходження ним курсу підвищення кваліфікації у НШСУ, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів.
Мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення - 55 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту. Під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання не встановлюється (пункт 8 розділу IV Положення).
Пунктом 10 цього ж розділу Положення встановлено, що рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 50 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання критеріїв на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди за умови отримання за кожен з критеріїв бала більшого за 0.
У свою чергу, відповідно до положень пункту 5 глави 6 розділу II Положення сума максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв становить 1 000 балів (у тому числі: за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної) - 500 балів, за критерієм професійної етики - 250 балів (з яких: морально-психологічні якості - 100 балів, інші показники - 150 балів), за критерієм доброчесності - 250 балів (з яких: інтегративність - 100 балів, інші показники - 150 балів).
Критерій професійної етики оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам професійної етики; критерій доброчесності оцінюється у 0 балів за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам доброчесності (підпункти 5.2, 5.3 глави 6 розділу ІІ Положення).
Встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Показники відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності (пункти 1, 2 глави 6 розділу II Положення).
Відповідно до частини першої статті 88 Закону № 1402-VIIІ ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
За частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Разом з тим частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких ВККС дійшла відповідних висновків.
Згідно з Рекомендацією № R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
У Рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17)) Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один з елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
До такого механізму належить судовий контроль у разі оскарження особою рішення органу публічної влади до суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору [рішення у справі «Сігмарадіо телевіжн лтдпроти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus)заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria)заява № 38780/02, пункти 47-56; у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom)заява № 19178/91, пункт 44].
Як вже зазначено, проведення кваліфікаційного оцінювання на здатність здійснення правосуддя у відповідному суді (включно із визначенням балів, які виставляються судді за критеріями оцінювання) є дискреційними повноваженнями ВККС. Водночас зміст рішення від 25.06.2024 № 108/ко-24 не дає підстави вважати, що Комісія при оцінюванні ОСОБА_1 діяла недобросовісно, упереджено або свавільно, позаяк у рішенні наведено результати її оцінювання за всіма критеріями (професійної компетентності, особистої та соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності). При цьому по кожному з критеріїв оцінювання проведено в розрізі показників, визначених главою 2 (для критерію професійної компетентності), пунктами 6, 7, 8, 9 глави 2 розділу ІІ Положення (для критеріїв особистої та соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності відповідно), із зазначенням кількості балів, на які, на думку колегії Комісії, заслуговує суддя, та їх обґрунтування конкретною інформацією.
Так, визначаючись щодо ефективності здійснення суддею ОСОБА_1 правосуддя [за цим критерієм позивачка отримала 40 балів], Комісія врахувала кількість справ і проваджень, розглянутих нею з травня 2013 року до травня 2018 року; загальні показники середньомісячного навантаження, кількість змінених та скасованих рішень, кількість справ, які суддя розглянула з порушенням встановлених процесуальним законом строків; кількість рішень, несвоєчасно внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень; відсутність інформації про рішення, постановлені за участі судді, що були предметом розгляду міжнародними судовими установами та іншими міжнародними організаціями, за результатами якого було встановлено порушення Україною міжнародно-правових зобов'язань; відсутність інформації про результати регулярного оцінювання судді; відсутність відомостей про здійснення повноважень на адміністративних посадах, в органах суддівського врядування та самоврядування; скарги на суддю та результати їх розгляду.
Оцінюючи діяльність судді щодо підвищення фахового рівня, Комісія врахувала, що матеріали досьє містять відомості про регулярне підвищення суддею професійного рівня, відвідування суддею семінарів НШСУ та її участь в інших професійних заходах. Водночас ВККС зазначила, що суддя ОСОБА_1 не має наукового ступеня та вченого звання, не здійснювала наукової та викладацької діяльності, не брала участі в законопроєктній роботі; у неї відсутні наукові публікації у сфері права. Із цих міркувань Комісія оцінила зазначений показник в 1 бал (з 10 можливих).
Щодо відповідності судді ОСОБА_1 критеріям особистої та соціальної компетентності, то Комісія за результатами дослідження інформації в її суддівському досьє, співбесіди та висновку за підсумками тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей (комунікативність, організаторські здібності, управлінські властивості особистості, моральні риси особистості, чесність, порядність, розуміння і дотримання правил та норм, відсутність схильності до контрпродуктивних дій, дисциплінованість) виснувала, що позивачка набрала 59 та 62 бали відповідно.
За критеріями професійної етики та доброчесності Комісія оцінила відповідність судді ОСОБА_1 в 0 балів кожний.
Такий результат оцінювання Комісія обґрунтувала достовірними фактами, що суддя ОСОБА_1 , відправляючи правосуддя, неодноразово порушувала обов'язки судді та вимоги Кодексу суддівської етики, що встановлено в рішеннях Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 14.02.2018 № 464/3дп/15-18, від 06.06.2018 № 1744/3дп/15-18, від 23.12.2019 № 3600/3дп/15-19, Першої Дисциплінарної палати ВРП від 17.07.2020 № 2182/1дп/15-20. У згаданих рішеннях дії судді кваліфіковані як дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами «а», «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
З'ясовуючи під час дослідження досьє обставини притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, Комісія, заслухавши суддю ОСОБА_1 , зауважила, що вона не продемонструвала розуміння базових вимог процесуального закону щодо основних положень інституту забезпечення позову, умов проведення заочного розгляду справи, критеріїв умотивованості судового рішення згідно з практикою ЄСПЛ, висновками Консультативної ради європейських суддів, практикою вищих судових інстанцій України. Серед іншого, Комісія вважала показовим те, що попри скасування апеляційним судом ухвали судді ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі 495/1338/15-ц, вона такою ж за змістом ухвалою наклала арешт на те саме майно у межах кримінального провадження № 495/4404/15-к. На поставлене під час співбесіди запитання, чи аналізувала вона підстави скасування ухвали та чи враховувала їх при постановлені наступних ухвал про забезпечення позову, в тому числі у кримінальному провадженні щодо того ж майна, ОСОБА_1 відповіла, що вона обов'язково враховувала підстави скасування постановлених нею судових рішень, зокрема ухвали про забезпечення позову у справі № 495/1338/15-ц. Утім, накладаючи арешт на те саме майно у межах кримінального провадження № 495/4404/15-к, вважала, що накладення арешту стосується іншої справи та є правильним, враховуючи надані до суду матеріали.
На користь неупередженості Комісії при оцінюванні позивачки свідчить та обставина, що Комісія критично підійшла до оцінки негативного висновку ГРД та інформації в її суддівському досьє, зокрема щодо декларування майна.
У зв'язку з наведеним довід позивачки, що в оскаржуваному рішенні Комісії немає обґрунтування кількості балів по кожному з критеріїв оцінювання, не відповідає обставинам справи. Обсяг викладення висновків Комісії у рішенні не свідчить про порушення методології оцінювання. Рішення ухвалене Комісією в межах визначених законом дискреційних повноважень щодо проведення кваліфікаційного оцінювання судді, ґрунтується на матеріалах суддівського досьє, отриманих пояснень судді ОСОБА_1 під час співбесіди, а висновки Комісії в цьому рішенні мають достатній рівень обґрунтування з тим, щоб бути зрозумілими, насамперед для позивачки, і щоб виключити підстави вважати його свавільним.
Зокрема, враховуючи наявність у позивачки дисциплінарних стягнень при оцінюванні її за критерієм професійної етики і доброчесності, Комісія діяла відповідно до пункту 9 глави 2 розділу ІІ Положення, яким це прямо передбачено. Висновок Великої Палати Верховного Суду, що, визнавши позивачку такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, Комісія фактично поставила їй у провину вчинення тих діянь, за які вона вже понесла відповідальність у вигляді позбавлення доплат та направлення до НШСУ, зроблений без врахування встановленої у справі обставини, що, крім дисциплінарного проступку, за який вона отримала таке дисциплінарне стягнення, вона ще тричі (після такого дисциплінарного стягнення) притягувалася до дисциплінарної відповідальності. Серед особливостей кваліфікаційного оцінювання судді у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення, встановлених нормами розділу IV Положення, немає перестороги щодо притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Власне кваліфікаційне оцінювання і повинно визначити, чи здатний суддя здійснювати правосуддя в подальшому, пройшовши курс підвищення кваліфікації як захід дисциплінарного стягнення. Сам по собі факт проходження суддею курсу підвищення кваліфікації не є безальтернативним свідченням цього. До того ж несприятливий для подальшого продовження суддею професійної кар'єри результат кваліфікаційного оцінювання не є покаранням, тому підстав вважати, що оскаржуване рішення поклало на позивачку надмірний тягар (в контексті аргументу про більш суворіші його наслідки для позивачки, ніж наслідки притягнення до дисциплінарної відповідальності рішенням ВККС від 14.02.2018 №464/3дп/15-18) немає.
З огляду на викладене погоджуємося з висновком суду першої інстанції, що рішення ВККС від 25.06.2024 № 108/ко-24 відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема є таким, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та пропорційно.
11. Відтак вважаємо, що результатом апеляційного розгляду справи має бути відмова в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення рішення Касаційного адміністративного суду від 20.01.2025 без змін.
Судді Великої Палати Верховного Суду Є. А. Усенко
К. М. Пільков
С. О. Погрібний
Т. Г. Стрелець