24 липня 2025 року
м. Чернівці
cправа № 715/4298/24
провадження 22-ц/822/525/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретаря Мостолюк А.І.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2
учасники справи
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_3
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Чагорська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Вівар Раду Георгійович, на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 березня 2025 року, головуючий у першій інстанції Григорчак Ю.П.
Описова частина
Короткий зміст заяви
ОСОБА_1 у грудні 2024 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів.
Зазначала, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований виконавчим комітетом Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області 01 червня 2021 року актовим записом № 6, розірваний заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2022 року.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказувала, що ОСОБА_3 проживає окремо з моменту розірвання шлюбу, не підтримує зв'язку з дитиною, участі у вихованні дитини не приймає, не виявляє щодо дитини батьківського піклування та турботи, матеріально не утримує, не надає допомоги на виховання та розвиток дитини, додаткових витрат не несе.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2024 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 2700 грн щомісяця, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 05 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме про необхідність брати участь у її вихованні та утриманні, покладено на орган опіки та піклування Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків.
Посилалася на те, що ОСОБА_3 не змінив свого ставлення до дитини, не спілкується з дитиною, не цікавиться духовним та фізичним розвитком, уникає зустрічі, що свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої грошової суми 2700 грн щомісячно на частину всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької обалсті від 14 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця с.Бояни Чернівецького району Чернівецької області батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Змінено спосіб стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментві на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої суми 2700 грн щомісячно на частину всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Попередньо виданий виконавчий лист згідно рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2024 року у справі №715/2245/24 після набрання рішенням суду законної сили від виконання відкликано.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Вівчар Р.Г., в апеляційній скарзі просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 березня 2025 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця с.Бояни Чернівецького району Чернівецької області відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Посилається на те, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини, які мають значення для справи, ОСОБА_3 має намір і бажання бачитися з дитиною, спілкуватися, сумлінно виконує обов'язок щодо сплати аліментів.
У зв'язку з неприязними стосунками з ОСОБА_1 , останньою створені перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною. ОСОБА_1 ухиляється від надання ОСОБА_3 можливості бачитися з дитиною, заблокувала його номер телефону, можливість писати в соціальних мережах.
Вказує, що ОСОБА_1 звернулася повторно до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав через три місяці після ухвалення рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2024 року.
Вважає, що ОСОБА_1 не доведено наявності вини у діях батька, що змінити поведінку батька на кращу сторону неможливо.
Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не направлено копії позовної заяви, чим ОСОБА_3 був обмежений у подачі відзиву на позовну заяву, зібранні доказів
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Вівчар Р.Г., не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303ЦПКУкраїни лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
ОСОБА_3 рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 березня 2025 року в частині стягнення зміни способу стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з твердої суми 2700 грн щомісячно на частину всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття не оскаржується.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Вівчар Р.Г., підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів, дійшов висновку про доведеність ухилення ОСОБА_3 від обов'язку по вихованню дитини, відсутність піклування з боку ОСОБА_3 про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, лікування, підготовку до самостійного життя, відсутність інтересу батька до внутрішнього світу дитини протягом тривалого часу, впродовж якого формувались фізичні особливості та психологічні риси дитини, що є достатньою підставою для застосування до ОСОБА_3 крайнього заходжу впливу позбавлення батьківських прав.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження зміни ставлення до виконання батьківських обов'язків, існування об'єктивних перешкод у спілкуванні з дитиною, бажання брати участь у вихованні дитини.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в частині, що оскаржується, наведеним нормам не відповідає.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований виконавчим комітетом Боянської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області 01 червня 2021 року актовим записом № 6, розірваний заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 листопада 2022 року.
ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2024 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 2700 грн щомісяця, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 05 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме про необхідність брати участь у її вихованні та утриманні, покладено на орган опіки та піклування Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов, виданого Чагорською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, від 04 липня 2024 року №689 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де також зареєстровані та проживають донька ОСОБА_4 , мати ОСОБА_5 , батько ОСОБА_6 .
Згідно довідки закладу дошкільної освіти (дитячий садок) №55 «Мрія» Чернівецької міської ради №01-20/103 від 26 грудня 2024 року за час перебування дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у закладі батько ОСОБА_3 жодного разу не з'являвся і не цікавився життям дитини.
Відповідно до характеристики, виданої Чагорською сільською радою Чернівецького району Чернівецької області, від 30 грудня 2024 року №1580 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 .
Освіта повна загальна середня. Розлучена. Має на утриманні та вихованні одну малолітню доньку. На даний час здійснює догляд за дитиною до 3-х років. Веде здоровий спосіб життя. За характером спокійна та врівноважена, доброзичлива, в спілкуванні з навколишніми ввічлива. В селі користується авторитетом і довірою серед односельчан. Тільки позитивні відгуки. За час проживання в селі Молодія характеризується позитивно. До кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася. Скарг на неї з боку жителів села не надходило.
Згідно із випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка» Чернівецької міської ради 26 грудня 2024 року, ОСОБА_4 соматично здорова. Фізичний і нервово - психічний розвиток дитини від народження до сьогоденного часу відбувається згідно віковим нормам. Дитина лише у супроводі матері ОСОБА_1 регулярно відвідує щомісячні профілактичні огляди в лікаря - педіатра ОСОБА_7 , рекомендації лікаря виконують в повному обсязі. Щеплення проведенні в термін, відповідно до календаря щеплення. Соціально - побутові умови проживання дитини задовільні. На даний момент дитина соматично здорова, на «Д» обліку у спеціалістів не знаходиться.
За висновком органу опіки та піклування Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, затвердженим рішенням виконавчого комітету Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 07 лютого 2025 року №10-2/2025, за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/1, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Звертаючись до суду із розглядуваним позовом, ОСОБА_1 , як підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 визначила те, що ОСОБА_3 не бере будь-якої участі у вихованні дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, стан здоров'я, не намагається зустрічатися та спілкуватися з донькою, не вітає її з днем народження, не бере добровільної участі у забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду після ухвалення рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2024 року, яким останнього попереджено про необхідність змінити ставлення до дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про необхідність брати участь у її вихованні та утриманні.
У такому разі позивач має надати докази на підтвердження того, що після ухвалення рішення про відмову в позбавленні батьківських прав (яке ґрунтувалося на висновку про те, що позбавлення таких прав є крайнім заходом впливу на відповідача) відповідач не змінив ставлення до виховання дитини, батьківські обов'язки й надалі не виконує. Водночас відповідач має надати докази на підтвердження зміни його ставлення до виконання батьківських обов'язків, існування об'єктивних перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
До подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21 (провадження № 61-7010св22).
Залишення поза увагою попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21, провадження № 61-4524св23).
Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22 (провадження №61-13923св23)).
Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 541/939/22 (провадження № 61-1357св24) наголосив, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача, при цьому простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2024 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 2700 грн щомісяця, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 05 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме про необхідність брати участь у її вихованні та утриманні, покладено на орган опіки та піклування Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області контроль за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов'язків.
Натомість судом першої інстанції не надано оцінки повторного звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав у грудні 2024 року після ухвалення рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2024 року, яке набрало чинності 01 жовтня 2024 року.
Отже, судом першої інстанції не встановлено обставини на підтвердження зміни поведінки ОСОБА_3 після ухвалення рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2024 року про відмову у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, належного виконання ним батьківських обов'язків протягом з 1 жовтня 2024 року до звернення до суду з цим позовом 27 грудня 2024 року.
Заперечуючи проти позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 у відзиві на позов, апеляційній скарзі зазначає про намір і бажання бачитися з дитиною, спілкуватися, сумлінно виконує обов'язок щодо сплати аліментів.
У зв'язку з неприязними стосунками з ОСОБА_1 , останньою чиняться перешкоди ОСОБА_3 у спілкуванні з дитиною, можливості бачитися з дитиною, заблоковано його номер телефону, можливість писати в соціальних мережах.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 зазначила про виконання ОСОБА_3 обов'язку зі сплати аліментів після ухвалення рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2024 року.
У матеріалах справи немає доказів, які б свідчили про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, неможливість змінити поведінку батька у кращу сторону, а інтереси дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 вимагають застосування такого крайнього заходу як позбавлення батька батьківських прав.
ОСОБА_3 не є особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, тому розрив сімейних відносин з батьком не відповідатиме найкращим інтересам інтереси дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судом першої інстанції не досліджено висновок органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, затверджений рішенням виконавчого комітету Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 07 лютого 2025 року №10-2/2025, про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав та не надано йому належної оцінки.
За положенням частини шостої статі 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21).
Згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.
Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 523/19706/19.
За висновком органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, затвердженим рішенням виконавчого комітету Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 07 лютого 2025 року №10-2/2025, за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з копією паспорта ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає у с.Бояни Чернівецького району Чернівецької області.
Зі слів матері батько ОСОБА_3 не виконує свої батьківські обов'язки стосовно дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідне харчування та медичний догляд, не бачиться з дитиною, не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до її внутрішнього світу.
Разом з тим висновок органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, затверджений рішенням виконавчого комітету Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 07 лютого 2025 року №10-2/2025, не містить відомості, що після ухвалення рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 серпня 2024 року про відмову у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 не змінив ставлення до виховання дитини, батьківські обов'язки не виконує, які вказують на наявність підстав для застосування стосовно ОСОБА_3 такої виключної міри, як позбавлення батьківських прав.
За таких обставин ОСОБА_1 не доведено необхідності застосування до ОСОБА_3 такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, доцільність вжиття якого ані ОСОБА_1 , ані орган опіки та піклування не обгрунтували.
Отже, судом першої інстанції не враховано, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батьків, так і для дитини.
З урахуванням встановлених обставин справи, з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині права на спілкування з батьками та збереження зав'язків з ними обома, заперечення ОСОБА_3 проти позбавлення батьківських прав й бажання брати участь у вихованні дитини, суд першої інстанції дійшов висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є крайнім (винятковим) заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведена, на порушення норм матеріального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 березня 2025 року в частині позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця с.Бояни Чернівецького району Чернівецької області батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Вівар Раду Георгійович, задовольнити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 14 березня 2025 року в частині позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця с.Бояни Чернівецького району Чернівецької області батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати.
У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.
В іншій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
О. О. Одинак