Справа № 619/1880/21 Номер провадження 22-ц/814/2746/25Головуючий у 1-й інстанції Мальцев С. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
30 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Одринської Т.В., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
У квітня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Дергачівського районного суду Харківської області із вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просили стягнути на їхню користь з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 солідарно 3% річних за неналежне виконання договору позики від 17.06.2016 року у сумі 4177,56 доларів СШАЮ, а також вирішити питання судових витрат та витрат на правничу допомогу.
В обгрунтування позову вказували, що 17.06.2016 між сторонами було укладено договір позики, відповідно до якого, відповідачі взяли грошові кошти у розмірі 50 000 доларів США. Строк дії договору до 20.12.2016 року.
Проте, відповідачі в зазначений строк дії договору свої зобов'язання не виконали, сума позики була повернута несвоєчасно, а саме останній платіж здійснено 10.06.2020 року.
Факт повернення позики у повному обсязі засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріально округу Васіковою Ю.В. (реєстровий номер запису513- 514). Також засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріально округу Васіковою Ю.В. що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовилися від позовних вимог по справі 619/4610/19 (т.1 а.с. 65) .
Враховуючи вищевикладені обставини, вважають, що мають право на стягнення 3 % річних за весь час прострочення виконання зобов'язань відповідачами, саме за період з 21.12.2016 року по 10.06.2020 року.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 01 червня 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі № 619/1880/21за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено повністю. Накладено арешт шляхом заборони його відчуження на нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_5 , а саме: - ГАЗ 33076 , 1993 року випуску, придбаного 28.01.2014, об'ємом двигуна 4250 см.3;- EAGLE MD 5044, 2007 року випуску, придбаного 09.02.2021, об'ємом двигуна 3856 см.3; - ЗИЛ-138А, 1984 року випуску, придбаного 27.06.2019, об'ємом двигуна 6000 см.3 (т.1 а.с. 39-41).
Розпорядженням Голови Верховного Суду №10/0/9-22 від 16.03.2022 року Котелевському районному суду Полтавської області визначено територіальну підсудність справ Дергачівського районного суду Харківської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 24.10.2024 року, актовий запис про смерть № 619, свідоцтво серії НОМЕР_1 (т.2 а.с 79).
Таким чином, ОСОБА_1 являється єдиним відповідачем по справі та правонаступником померлого чоловіка ОСОБА_4 .
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 3 (три) % річних за неналежне виконання договору позики від 17.06.2016 року у сумі 4 177, 56 доларів США ( чотири тисячі сто сімдесят сім доларів, 56 центів).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , судовий збір в сумі 4 097, 72 грн
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , судові витрати на правову допомогу адвоката в сумі 26 800, 00 грн.
Додатковим рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 863,92 грн. судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 764,92 грн.
З вказаним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, прохає скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом безпідставно не застосовано строків позовної давності при обчисленні 3 % річних, оскільки стягнення 3 % річних можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову. Крім того, на думку відповідача при поверненні коштів в присутності нотаріуса, позивачі відмовилися від будь-яких претензій за даним договором позики.
19.06.2025 року від ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення районного суду без змін.
Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні відповідач та представники сторін, та інші особи, які брали участь в розгляді справи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Районним судом встановлено, що 17.06.2016 між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (Позикодавці) ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (Позичальники) укладено договір позики, відповідно до якого, відповідачі взяли грошові кошти у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) доларів США.
Згідно підпункту «Б» пункту 2 Договору, передбачено, що остаточний розрахунок має бути здійснений не пізніше 20.12.2016 року.
Підпунктом «Г» пункту 2 Договору, передбачено, що факт одержання повернутої позики (частини від суми) підтверджується власноручною розпискою Позикодавця.
Районним судом також встановлено, що позика відповідачами повернута несвоєчасно, що підтверджено розписками та нотаріальною заявою, а саме: 02.07.2019 повернуто 36 000 (тридцять шість тисяч) доларів США; 11.01.2020 повернуто 600 (шістсот) доларів США; 19.01.2020 повернуто 600 (шістсот) доларів США; 10.06.2020 повернуто 12 800 (дванадцять тисяч вісімсот) доларів США
Факт повернення позики у повному обсязі за вищевказаними датами засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріально округу Васіковою Ю.В. (реєстровий номер запису513- 514). Також засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріально округу Васіковою Ю.В. що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовляються від позовних вимог по справі 619/4610/19 (т.1 а.с. 65) .
Дергачівським районним судом здійснювався розгляд справи 619/4610/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (Позичальники) про стягнення заборгованості за договором позики, 3 процентів річних. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 28.09.2020 року клопотання представника позивачів про закриття провадження у справі в частині основного зобов'язання у сумі 310 510,08 грн.- задоволено, закрито провадження в даній частині. Надалі розгляд справи проводився в частині стягнення компенсації за неналежне виконання умов договору у вигляді 3 процентів річних. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 25.03.2021 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 (Позичальники) про стягнення компенсації за неналежне виконання умов договору - залишено без розгляду, з підстав що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
16.04.2021 року було подано позовну заяву про стягнення 3 % річних з відповідачів за неналежне виконання своїх зобов'язань.
Згідно розрахунку 3 % річних за періоди прострочення зобов'язання з 21.12.2016 року по 20.01.2020 року (момент повного погашення основного боргу). За період розгляду справи вказану позовну вимогу було уточнено - стягнути 3 (три) % річних за неналежне виконання договору позики від 17.06.2016 року у сумі 4 177, 56 доларів США ( чотири тисячі сто сімдесят сім доларів , 56 центів). В заяві про уточнення позовних вимог зазначено суми розрахунку 3 відсотків річних: з 21.12.2016 року по 02.07.2019 року прострочено зобов'язання на 924 доби на суму 3 797, 26 доларів США, з 03.07.2019 року по 11.01.2020 року прострочено зобов'язання на 193 доби на суму 221, 48 доларів США, з 12.01.2020 року по 19.01.2020 року прострочено зобов'язання на 8 діб на суму 8, 79 доларів США та з 20.01.2020 року по 10.06.2020 року прострочено зобов'язання на 144 доби на суму 150, 03 доларів США- що у загальному становить 4 177, 56 доларів США (т.1 а.с. 80-87, а.с. 131-132).
У відзиві на позовну заяву позивачів посилались на те, що даний розрахунок є необґрунтованим та посилались, на те, що 3 % річних можливо стягувати лише в межах позовної давності, а саме трьома роками, які передували подачі позову.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що вимоги про стягнення 3% річних за період з 21.12.2016 року по 20.10.2020 року є законним, обґрунтованими та доведеними.
Проте, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з такими висновками районного суду з огляду на наступне.
Предметом даного позову є стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 % річних за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною 1 ст.1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).
Із матеріалів прави вбачається, що строк дії договору позики закінчився 20.12.2016 року . Позика погашена 10.06.2020 року, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, разом із сумою основного боргу (основне зобов'язання), суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та трьох процентів річних від простроченої суми.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Із матеріалів справи слідує, що факт повернення позики у повному обсязі 10.06.2020 року засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріально округу Васіковою Ю.В. (реєстровий номер запису 513- 514). Також засвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріально округу Васіковою Ю.В. що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовляються від позовних вимог по справі 619/4610/19 (т.1 а.с. 65) .
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі просили стягнути з відповідача три проценти річних за період з 21.12.2016 року по 20.06.2020 року на загальну суму 4177,56 доларів США.
Однак, визначаючи період, за який підлягають стягненню з відповідача суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.
У постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
При цьому, указане обмеження не пов'язане із поданням заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, яке є підставою для відмови у задоволенні позову, а лише встановлює певні часові проміжки, за які кредитор має право на стягнення з боржника заборгованості, що пов'язана із невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі викладеного, суми згідно зі ст. 625 ЦК України підлягають сплаті за останні три роки, які передували подачі позову.
Враховуючи те, що з даним позовом позивачі звернулися у квітні 2021 року, проте зважаючи на те, що з березня 2020 року строк позовної давності продовжений на період карантину, а в подальшому на період військового стану у державі, період обчислення 3% річних має обмежуватися періодом з 01.03.2017 року до 01.03.2020 року.
Таким чином, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 3889,89 доларів США.
Посилання у відзиві на те, що стороною відповідачів не було заявлено про застосування строків позовної давності не беруться до уваги, оскільки для застосування строків позовної давності не потрібна окрема заява, достатньо вказати на це у відзиві на позовну заяву.
Щодо відшкодування судових витрат слід зазначити наступне.
Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Щодо додаткового рішення слід зазначити наступне.
Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас, додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у справі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати».
З урахуванням того, що рішення районного суду підлягає зміні то суд відповідно змінює розподіл судових витрат, для усунення непорозумінь при виконанні рішення суду в частині розподілу судових витрат, додаткове рішення належить скасувати.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-38 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2025 року в частині, що стосується вирішення позовних вимог по суті змінити, зменшивши суму 3 (три) % річних за неналежне виконання договору позики від 17.06.2016 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 до 3889.89 доларів США.
Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 01 квітня 2025 року в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат та додаткове рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 22 квітня 2025 року - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 710,45 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 710,45 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 24924 грн. витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 160 грн за подачу апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2025 року.
Головуючий суддя : ______________________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ____________________ О.І. Обідіна _________________Т.В. Одринська