Житомирський апеляційний суд
Справа №279/5328/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/746/25
Категорія ч.4 ст.185 КК України Доповідач ОСОБА_2
30 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12022060490000527 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30.05.2025 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Коростень Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз 11.04.2024 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області за ч.1 ст.289, ч.4 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі, відповідно до ухвали Богунського районного суду м.Житомира від 28.10.2024 вважається засудженим вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.04.2024 за ч.1 ст.289, ч.4 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та постановити нове рішення, яким виправдати обвинуваченого за ч. 4 ст. 185 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України. Вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що приймаючи рішення суд першої інстанції належним чином не проаналізував всі зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, надав невірну оцінку показам потерпілої ОСОБА_9 . Вважає висновок експерта від 12.10.2022 року щодо вартості викраденого майна, недопустимим доказом, оскільки такий висновок зроблено на припущеннях, а не на безпосередньому дослідженні об'єкта, який був у розпорядженні працівників поліції. Також вважає недопустимим доказом протокол слідчого експерименту за участю обвинуваченого від 19.10.2022 року, оскільки відеофіксація вказаної слідчої дії велась не безперервно, понятий ОСОБА_10 , який був залучений до вказаної слідчої дії, раніше судимий, а тому був залежним від сторони обвинувачення. Крім того, понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не було допитано за клопотанням сторони захисту безпосередньо судом. Вказує, що протокол вилучення майна від 07.10.2022, який складався в кабінеті слідчого в присутності понятих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 також не доводить вину обвинуваченого у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_9 .
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30.05.2025 ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком п'ять років.
Остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень призначено за правилами ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення призначеним покаранням покарання, призначеного вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.04.2024 року, у виді позбавлення волі строком п'ять років.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з 08.08.2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_7 процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 1132 грн. 62 коп.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Як встановлено судом та зазначено у вироку, ОСОБА_7 , будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, 06.10.2022 близько 09-ої години повторно, в умовах воєнного стану, через кватирку вікна проник до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 , звідки таємно викрав плазмовий телевізор марки «Хіaomi» модель «L32M5-5ARU», вартість якого становить 5430 гривень, мультиварку марки «VІТЕК» модель «VT-4278 ВК», вартість якої становить 1100 гривень, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на суму 6530 гривень.
Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Потерпіла ОСОБА_9 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання апеляційного суду та на відеоконференцію до приміщення Коростенського міськрайонного суду не з'явилася. Клопотання про відкладення апеляційного розгляду не подавала.
Під час апеляційного розгляду жодних клопотань про повторне дослідження доказів від сторони захисту не надходило, а колегія суддів не вбачала підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК України, для повторного дослідження доказів.
Вказана позиція узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, викладеною в постановах від 16 березня 2021 року в справі № 154/2975/17, від 21 грудня 2022 року в справі № 759/5737/17, згідно якої сам по собі факт незгоди захисника з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді. За відсутності мотивованого клопотання про повторне дослідження доказів, яке обов'язково має відповідати положенню ч. 3 ст. 404 КПК, апеляційний суд не повинен досліджувати ці докази, оскільки протилежне, без дотримання принципів, закріплених у приписах зазначеної норми процесуального закону, може перетворити апеляційний перегляд судового рішення в повторний розгляд кримінального провадження по суті, що фактично нівелює принцип інстанційності судочинства.
Заслухавши доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дослідивши в судовому засіданні зібрані докази, які були оцінені судом у сукупності та взаємозв'язку , суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в умисних діях, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненими повторно, в умовах воєнного стану. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 185 КК України судом кваліфіковано вірно.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 свою вину не визнав, давати показання відмовився, повідомив, що він з дитячих років знає потерпілу, неодноразово бував у неї вдома, однак її майно не викрадав.
Проте, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підтверджується сукупністю доказів безпосередньо досліджених та оцінених судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності.
Зокрема, висновки суду ґрунтуються на:
- показах потерпілої ОСОБА_9 , яка підтвердила, що повернувшись з роботи 06.10.2022 о 17.10 год. додому вона виявила, що двері до будинку незамкнені, двері з веранди на кухню відчинені. Тому вона покликала сусідів і разом вони виявили відсутність телевізора. Вікно кімнати виходить на город, кватирка була відкрита. Вона замикається на гачок, через неї можна відкрити вікно. З маленької кімнати зникла також мультиварка, а каструля від неї залишилась. Поліцейські почали її розпитувати про онуків, чи знає вона ОСОБА_14 , вона повідомила, що той син її знайомої. Наступного дня їй повідомили, що викрадені речі у ОСОБА_14 , що він їх ще нікуди не подів. ОСОБА_15 в її будинку бував з малих років, товаришував з її онуками. У її будинку проводили слідчий експеримент, але вона присутня не була. Знає, що речі вилучили у ОСОБА_16 .. Коли писала заяву до поліції, то про підозрюваних осіб не вказувала;
- показах свідка ОСОБА_17 , яка в суді першої інстанції показала, що восени 2022 року як понята була запрошена до квартири ОСОБА_9 , де було виявлено відсутність телевізора та мультиварки. Хто вчинив крадіжку, не знає;
- показах свідка ОСОБА_12 , який в суді першої інстанції підтвердив, що був присутнім при тому, як ОСОБА_15 в приміщенні поліції видав телевізор та мультиварку, яку дістав з чорного пакету. Коли він зайшов, то ОСОБА_15 уже був у приміщенні, телевізор стояв у кутку;
- показах свідка ОСОБА_13 , яка в суді першої інстанції показала, що у жовтні 2022 року була понятою при вилученні телевізора та мультиварки у ОСОБА_7 в приміщенні поліції, який видав їх добровільно, але його пояснень при цьому не пам'ятає.
Наведені показання свідків суд першої інстанції визнав послідовними, такими, що є належними та допустимими, адже вони прямо і непрямо вказують на існування обставин, які підлягають доказуванню, та інших обставин, що мають значення для кримінального провадження. Вони отримані в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_7 підтверджується письмовими доказами, які були досліджені судом з дотриманням вимог ст.23 КПК України та оцінені у відповідності до положень ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, а саме :
- рапортом про надходження зі служби 102 06.10.2022 о 17.31 год. повідомлення від потерпілої ОСОБА_9 про проникнення до її будинка та викрадення майна у період з 08.00 по 17.00 годину;
- протоколом від 06.10.2022 прийняття заяви потерпілої ОСОБА_9 про викрадення її майна;
- протоколом огляду місця події від 06.10.2022, в якому зафіксовано обстановку місця злочину, місце проникнення через вікно до кв. АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_9 ;
- власноруч написаною ОСОБА_7 07.10.2022 заявою про видачу викрадених 06.10.2022 з квартири АДРЕСА_3 телевізора та мультиварки;
- протоколом тимчасового вилучення майна від 07.10.2022, в якому зафіксовано вилучення у ОСОБА_7 в присутності понятих добровільно виданих телевізора та мультиварки, які належать потерпілій ОСОБА_9 ;
- протоколом слідчого експерименту від 19.10.2022 за участю ОСОБА_7 , в присутності понятих, хід якого зафіксовано відеозаписом, під час перегляду якого встановлено, що на місці події ОСОБА_7 без будь-якого примусу вільно та послідовно в присутності понятих демонстрував, яким чином проник до будинку потерпілої, де знаходились телевізор та мультиварка, повідомив, що запірний механізм дверей відчиняється з середини, повідомив як виносив телевізор, де його заховав, а потім повернувся за мультиваркою, де з речами очікував приїзду таксі;
- висновком експерта від 12.10.2022 №СЕ-19/106-22/10660-ТВ, яким встановлено, що станом на 06.10.2022 ринкова вартість телевізора, аналогічного викраденому, могла становити 5430,00 грн., ринкова вартість мультиварки, аналогічної викраденій, могла становити 1100,00 грн.
Проаналізувавши сукупність зібраних доказів, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за обставин встановлених судом, доведена повністю.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд та вважає, що вказані докази не суперечать критерію доведення вини особи «поза розумним сумнівом», згідно якого передбачається доведення стороною обвинувачення перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів того, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні злочину, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України", заява № 16437/04).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність вказаних у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки перелічені вище докази, кожний окремо та у сукупності, підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин, встановлених судом.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції надав невірну оцінку показам потерпілої ОСОБА_9 , колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.
Так, потерпіла ОСОБА_9 підтвердила, що ОСОБА_7 в її будинку бував з малих років, товаришував з її онуками. Водночас, потерпіла пояснила, що не знає хто викрав речі з її дому і лише в подальшому від працівників поліції дізналась, що вказані речі знаходились саме у обвинуваченого ОСОБА_7 , а тому доводи сторони захисту про те, що сліди ОСОБА_7 на викрадених речах могли лишитися раніше, коли обвинувачений бував у потерпілої, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Доводи сторони захисту про недопустимість висновку експерта №СЕ-19/106-22/10660-ТВ від 12.10.2022 щодо вартості викраденого майна, колегія суддів вважає необґрунтованими, бо вони є аналогічними тим, що заявлялися стороною захисту під час розгляду провадження в суді першої інстанції.
Суд першої інстанції такі доводи захисника розглянув та надав їм належну оцінку, відповідним чином мотивувавши свої висновки у вироку суду.
Так, судом першої інстанції при дослідженні вказаного висновку експерта від 12.10.2022 року встановлено, що експерта було попереджено про кримінальну відповідальність та повідомлено про марку та модель викраденої техніки, час придбання та її вартість на момент придбання, комплектацію товарів на момент викрадення (постанова про призначення експертизи від 07.10.2022), у свою чергу експертом враховувався час експлуатації, комплектація товарів, відповідно до чого робилось коригування ціни, з урахуванням чого вищевказаний експертний висновок суд визнав належним та допустимим доказом.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Так, під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_7 не оспорював вартості викраденого майна. Під час судового розгляду коли за клопотанням обвинуваченого судом було залучено захисника до участі у справі, останній не погоджуючись з вартістю викраденого майна, не порушував питання про необхідність призначення у зв'язку з цим повторно експертизи та жодним чином не спростував вартість викраденого майна, яка встановлена вказаним висновком експерта.
За таких обставин, підстав, передбачених ч.1 ст.87 КПК Украни, для визнання недопустимим висновку експерта №№СЕ-19/106-22/10660-ТВ від 12.10.2022, колегія суддів не вбачає.
При цьому наведене не суперечить висновку, викладеному в постанові ОП ВС від 25.11.2019 (справа № 420/1667/18, провадження № 51-10433км18), постанові ВС від 15.09.2022 у справі № 760/6513/17 (провадження № 51-5496км21).
Доводи апеляційної скарги захисника про недопустимість протоколу слідчого експерименту від 19.10.2022 за участю ОСОБА_7 , оскільки залучений понятий ОСОБА_10 міг перебувати під впливом працівників поліції, можливість їх допиту прокурором не було забезпечено під час судового розгляду та під час слідчої дії проводилось не відтворення події, а розповідь щодо її обставин, колегія суддів вважає також необґрунтованими зважаючи на наступне.
Суд першої інстанції вказані доводи захисника розглянув та зазначив, що проведення слідчої дії у виді слідчого експерименту фіксувалось на відеозапис, що відповідно до положень ч.7 ст.223 КПК України виключає необхідність участі в її проведенні понятих, то вищевказані зауваження не впливають на допустимість поданого обвинуваченням вищевказаного доказу.
Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції досліджуючи вказаний протокол слідчого експерименту зазначив, що ОСОБА_7 під час слідчого експерименту вільно відтворював обставини події, демонструючи обізнаність і щодо шляху проникнення до приміщення квартири, і місця знаходження викрадених речей, і шляху залишення приміщення з викраденим. При цьому, поведінка ОСОБА_7 на місці події не створювала жодних сумнівів щодо добровільності та усвідомленості його дій чи стороннього на них впливу, що в свою чергу спростовує доводи сторони захисту про наявність перерв у відео під час проведення вказаної слідчої дії. Крім того, ні обвинувачений, ні поняті зауважень, щодо проведеної слідчої дії в протоколі не зазначали.
Більш того, згідно відеозапису слідчого експерименту від 19.10.2022 за участю ОСОБА_7 , останній вільно та детально розповів в кабінеті слідчого в присутності понятих як він проникав в будинок потерпілої та де знаходилися речи, які він викрав. Потім всі учасники слідчої дії прибули на місце події, тобто до будинку потерпілої, де обвинувачений детально показав як відбувалося викрадення майна, як він потрапив до будинку, вів себе спокійно, усміхався. Після чого, всі учасники слідчої дії прибули до поліції де було складено протокол, який підписаний останніми без заперечень.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що з дня вчинення кримінального правопорушення до теперешнього часу, сторона захисту не заявляла жодним чином про тиск на обвинуваченого ОСОБА_7 з боку органу досудового розслідування.
Відповідно до висновку Об'єднаної Палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленого в постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 740/3597/17 (провадження № 51-6070км19), приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст. 95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.
Об'єднана палата вказала, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.
Посилання захисника на те, що понятий ОСОБА_10 , раніше судимий, а тому міг перебувати під впливом сторони обвинувачення, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки такі доводи є лише припущеннями захисника.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що прокурором не було забезпечено допит в якості свідків понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були присутні під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки прокурор відмовився від допиту вказаних свідків обвинувачення в судовому засіданні (а.п.122), а сторона захисту не наполягала на допиті зазначених осіб, оскільки в судовому засіданні 05.03.2025 погодилася на закінчення судового слідства, після з'ясування судом того, що місце перебування ОСОБА_10 не було встановлено, а зареєстроване місце проживання у останнього відсутнє (т.2 а.п.89,122), а ОСОБА_11 вихав на заробітки (т.2 а.п.88, 124).
Отже, суд першої інстанції всебічно та повно дослідив протокол слідчого експерименту від 19.10.2022 за участю ОСОБА_7 та, на переконання апеляційного суду, обгрунтовано визнав, що слідчій експеримент проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, та не встановлено суперечностей між відомостями, які повідомив обвинувачений ОСОБА_7 з встановленими судом першої інстанції фактичним обставинами кримінального правопорушення, які б дозволяли поставити під сумнім інформацію, відображену в оспорюваному протоколі.
Колегія суддів не вбачає підстав сумніватися в таких висновках суду першої інстанції щодо допустимості вказаного протоколу слідчого експерименту.
З цих причин колегія суддів відхиляє доводи захисту.
Доводи сторони захисту про те, що вилучення майна у ОСОБА_7 проводилось у кабінеті слідчого, у зв'язку із чим наявні сумніви, що саме ОСОБА_7 видавав це майно, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки під час проведення вищенаведеної слідчої дії, яка зафіксована протоколом вилучення майна від 07.10.2022 року, були присутні поняті ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які були допитані судом першої інстанції та пояснили, що ОСОБА_7 особисто діставав телевізор та мультиварку із пакету. Крім того, в матеріалах справи наявна власноручно написана заява ОСОБА_7 від 07.10.2022 року, якою він особисто передає викрадені ним вищевказані телевізор та мультиварку працівникам поліції (т.2 а.п.22).
Більш того, під час допиту потерпілої ОСОБА_9 в суді першої інстанції 30.07.2024, остання повідомила, що обвинувачений та його мати приходили до неї вибачатися за крадіжку майна (а.п.190 т.1).
Покарання обвинуваченому ОСОБА_7 призначено відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, в межах санкцій ч. 4 ст. 185 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, і це покарання, як за своїм видом, так і розміром, не може бути визнане явно несправедливим через суворість, оскільки є необхідним й достатнім для виправлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначене судом першої інстанції покарання за своїм розміром не можна вважати явно несправедливим через суворість.
Захисник в апеляційній скарзі доводів щодо призначеного покарання не наводив.
Будь-яких інших переконливих аргументів, які б ставили під сумнів законність рішення суду першої інстанції та вмотивованість його висновків, в тому числі і з приводу призначення обвинуваченому покарання апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, тому підстав для його зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30.05.2025 щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 в той самий строк з дня отримання копії судового рішення.
Судді: