Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7284/25 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/512/25
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
28 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (дистанційно),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі судове провадження №296/7284/25 за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 08 липня 2025 року, якою продовжено відносно підозрюваного
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця м. Новоград-Волинський, Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави,
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді змінити, застосувавши альтернативний запобіжний засіб у виді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Вказує, що слідчий суддя не врахував, що він має стійкі соціальні зв'язки, офіційне місце роботи та постійне місце проживання.
В ухвалі суду зазначено, що у провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12024060530000851 від 05.09.2024 року, по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, передбачених ч. 2 ст. 305, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311 КК України
03.07.2025 року слідчій СУ ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернулася до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 до 13.09.2025 без визначення розміру застави.
В обгрунтування клопотання слідча послалася на те, що 13.05.2025 ОСОБА_7 в межах вказаного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 та ч.3 ст.307, ч.2 ст.311 КК України.
15.05.2025 ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 04.07.2025 застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 12.07.2025 без визначення розміру застави.
Наразі завершити досудове розслідування до вказаного строку не представляється можливим, оскільки необхідно виконати ряд слідчих дій : долучити висновки експертів та інше.
Оскільки строк дії запобіжного заходу спливає, а ризики, передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились та продовжують існувати, тому до підозрюваного ОСОБА_7 не може бути застосовано іншого більш м'якого виду запобіжного заходу.
Враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжких злочинів (ч.2 ст.307 КК України), особливо тяжких злочинів (ч.3 ст.307 КК України) та нетяжких злочинів (ч.2 ст.311 КК України), наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, що свідчить про неможливість їх запобіганню застосуванням більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного, ніж тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора та продовжив підозрюваному ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05.09.2025, без визначення розміру застави.
Заслухавши доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання органу досудового розслідування про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , на переконання колегії суддів, слідчим суддею в повній мірі враховані вимоги ст.ст. 177, 178, 183, 194, 197, 199 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується зокрема тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди.
Таким чином, слідчий суддя повно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Враховуючи обгрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, доведеність прокурором неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду; можливість незаконно впливати на інших підозрюваних, свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, колегія суддів вважає, що слідчій суддя дійшов обґрунтованого висновку щодо продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
До того ж, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик переховування підозрюваного від суду обґрунтовується тяжкістю можливого покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
Ризик можливого незаконного впливу на інших підозрюваних, свідків у цьому ж кримінальному провадженні обґрунтований тим, що досудове розслідування ще не завершено і вказані особи ще не допитані судом, а тому з метою зміни останніми показів та уникнення відповідальності, ОСОБА_7 може незаконно впливати на них.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином обґрунтований тим, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою підозрюваний може не з'являтися за викликами до суду або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Ризик продовження вчинення кримінального правопорушення у якому ОСОБА_7 підозрюється обґрунтований тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень в сфері незаконного обігу наркотичних речовин їх аналогів та прекурсорів, а тому перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність.
За таких обставин, доводи сторони захисту про недоведеність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та відсутність доказів на їх підтвердження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчім суддею встановлено, що ризики, які існували при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 не зменшилися.
Доводи апеляційної скарги підозрюваного про те, що слідчим суддею не враховано дані про його особу, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки такі дані не змінилися з часу застосування та продовження відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, те, що підозрюваний має постійне місце проживання та офіційно працює (фельдшер «Швидкої»), не свідчать про наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку підозрюваного своїх зобов'язань в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апелянта про те, що слідчім суддею безпідставно не застосовано альтернативний запобіжний захід у виді застави, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України слідчій суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Отже, визначення розміру застави є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду, яка відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 08 липня 2025 року, якою продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 05 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :