Житомирський апеляційний суд
Справа №296/3010/24 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
31 липня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 296/3010/24 за поданням приватного виконавця Виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Поночевної Анастасії Олегівни на ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 21 травня 2025 року, постановлену під головуванням судді Сингаївського О.П. у місті Житомирі,
У квітні 2025 року приватний виконавець Виконавчого округу Житомирської області Волкова Є.О. звернулась з даним поданням, в якому просила тимчасово обмежити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.
Подання обґрунтовувала тим, що у її провадженні перебуває виконавче провадження № 77009951 з примусового виконання ухвали суду № 296/3010/24 від 26 листопада 2024 року про затвердження Мирової угоди, укладеної 24 вересня 2024 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та затвердження порядку щомісячного погашення останнім заборгованості за договором позики у розмірі 61 500 доларів США (у гривневому еквіваленті 2 398 340,10). Копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилалась боржнику.
З метою забезпечення реального виконання рішення суду, постановою від 28 січня 2025 року було накладено арешт на кошти ОСОБА_1 у межах звернення стягнення.
Постановами від 03 лютого 2025 року про арешт майна боржника приватним виконавцем накладено арешт на частки ОСОБА_1 в ТОВ «Черняхівагроліс», ТОВ «Полісся-Гранресурс», ТОВ «Вектор Дев'ять», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Капіталбуд», ПП «Перспектива-Плюс М», ПП «Укрімекспо», ПП «Полісся-термінал Сервіс», ПП «Стрим Лайф», ПП «Надрагрансесурс», ПП «Полісся-Граніт» та ПП «Поличка».
З метою з'ясування адреси реєстрації боржника, виконавець направила запит до Житомирської міської ради і отримала відповідь, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
14 лютого 2025 року приватним виконавцем на адресу боржника направлено рекомендований лист-вимогу № 6955, відповідно до якої зобов'язано боржника надати до 27 лютого 2025 року виконавцю декларацію про доходи.
27 лютого 2025 року приватним виконавцем повторно направлено боржнику рекомендований лист-вимогу № 10482, відповідно до якої його було зобов'язано надати до 13 березня 2025 року виконавцю декларацію про доходи.
Вимога щодо надання декларації, що має бути подана протягом 5 днів після отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, так і не було подано.
Зазначає, що ОСОБА_1 фактично ігнорує законні вимоги приватного виконавця та ухиляється від виконання рішення суду. Боржника повідомлено, що у разі неявки у вказану дату та час, у відповідності до вимог чинного законодавства, буде подано подання до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
З дати набрання законної сили рішенням суду і станом на день звернення до суду з поданням, боржник всю суму боргу на користь стягувача не сплатив, жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання не вчинив, що вказує на ухилення від виконання рішення суду.
Ухвалою Корольовського районного суду міста Житомира від 21 травня 2025 року в задоволенні подання відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_2 - адвокат Поночевна А.О. просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким подання задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що боржник є бенефеціаром чотирьох товариств з обмеженою відповідальністю та семи приватних підприємств. Вказує, що він, будучи особою у якої у володінні перебувають такі активи не сплатив жодної гривні в рахунок погашення боргу.
Звертає увагу, що коштів на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувана - не виявлено. Боржник офіційно ніде не працює, пенсію не отримує. Таким чином, ОСОБА_1 фактично ігнорує законні вимоги приватного виконавця та ухиляється від виконання рішення суду.
Більш того, викликами приватного виконавця боржника повідомлено, що у разі неявки у вказану дату та час, у відповідності до вимог чинного законодавства, буде підготовлено та подано подання до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Наголошує, що з дати набрання законної сили рішення суду та станом на день звернення до суду з даним поданням, боржник всю суму боргу на користь стягувана не сплатив, жодних дій для реального, фактичного та в повному обсязі виконання не вчинив, що вказує на ухилення від виконання рішення суду.
Крім того, рішення суду не виконано, декларацію приватному виконавцю не надано, про зміну місця перебування не повідомлено, письмових пояснень, стосовно причин невиконання рішення суду боржником не надано, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні подання свою ухвалу суд мотивував тим, що самої наявності заборгованості недостатньо для прийняття рішення про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за кордон.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закону) виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: 1) верховенства права; 3) законності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу (пункт 14 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами частини п'ятої статті 19 Закону боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця (частина четверта статті 441 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він, зокрема, ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів
Для цього державні (приватні) виконавці мають право у передбачених законом випадках звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів (пункт 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема, виконання судового рішення.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Відповідно до статті 3 Конституції України гарантування прав і свобод людини є основним обов'язком держави.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справах «Стецов проти України» (рішення 11 травня 2021 року, заява № 5170/15) та «Гупало проти України» (рішення 01 грудня 2022 року, заява №33705/17) Європейський суд з прав людини констатував порушення пункту 2 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на порушення права на свободу пересування та виїзду з країни. Європейський суд дійшов висновку, що до заявника були застосовані заходи, які не були достатньо обґрунтованими і не могли бути переглянуті до здійснення повної сплати заборгованості, у зв'язку з чим втручання у право заявника на виїзд з країни не було обґрунтованим та пропорційним обставинам.
Ураховуючи зазначене, обмеження права на свободу пересування та виїзду з країни має оцінюватися судом на предмет легітимної мети, співмірності та пропорційності.
Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. перебуває виконавче провадження № 77009951 про затвердження Мирової угоди, укладеної 24 вересня 2024 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та затвердження порядку щомісячного погашення останнім заборгованості за договором позики у розмірі 61 500 доларів США (у гривневому еквіваленті 2 398 340,10 грн). Копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилалась боржнику.
28 січня 2025 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77009951, яку скеровано рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу на адресу боржника, що підтверджується списком згуртованих поштових відправлень від 30 січня 2025 року (том 1 а.с.196-197, 198-201).
Пунктом 2 постанови про відкриття виконавчого провадження зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно протягом п'яти робочих днів.
З метою з'ясування адреси реєстрації боржника, виконавець направила запит до Житомирської міської ради і отримала відповідь, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
14 лютого 2025 року приватним виконавцем на адресу боржника направлено рекомендований лист вимогу № 6955, відповідно до якої зобов'язано боржника надати до 27 лютого 2025 року виконавцю декларацію про доходи.
27 лютого 2025 року приватним виконавцем повторно направлено боржнику рекомендований лист вимогу № 10482 відповідно до якої його було зобов'язано надати до 13 березня 2025 року виконавцю декларацію про доходи.
Вимога щодо надання декларації, що має бути подана протягом 5 днів після отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, так і не було подано.
Постановами від 28 січня 2025 року та 03 лютого 2025 року приватним виконавцем накладено арешт на кошти боржника та на частки ОСОБА_1 в ТОВ «Черняхівагроліс», ТОВ «Полісся-Гранресурс», ТОВ «Вектор Дев'ять», ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Капіталбуд», ПП «Перспектива-Плюс М», ПП «Укрімекспо», ПП «Полісся-термінал Сервіс», ПП «Стрим Лайф», ПП «Надрагрансесурс», ПП «Полісся-Граніт» та ПП «Поличка» (том 1 а.с.203, 216).
Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів та обґрунтувань того, що приватним виконавцем вчинено усі належні дії по виконавчому провадженню № 77009951 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» з метою виконання рішення суду, проте боржник ухиляється від виконання рішення суду та не вживає заходів щодо виконання такого.
При цьому, приватний виконавець, за наявності визначених законом підстав для застосування до боржника даного виду обмеження, не повинен доводити, яким чином це вплине на факт виконання рішення суду.
Колегія суддів враховує і процесуальну поведінку боржника, який після відкриття виконавчого провадження не подав декларації про доходи та не вжив жодних заходів щодо погашення існуючої заборгованості.
Тому, колегія суддів дійшла висновку, що тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України не порушуватиме його прав як боржника, передбачених статтею 33 Конституції України та статтею 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки передбачене законодавством України, а застосування такого обмеження зумовлене ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права, які призвели до невірного вирішення питання щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення, або змінити рішення.
За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, оскаржувану ухвалу слід скасувати, прийняти нове судове рішення про задоволення подання про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд, відповідно, змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з огляду на положення пункту 16 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», згідно з якими судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної скарги у справах про тимчасове обмеження права громадян України на виїзд за межі території України, підстави для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Поночевної Анастасії Олегівни задовольнити.
Ухвалу Корольовського районного суду міста Житомира від 21 травня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.
Подання приватного виконавця Виконавчого округу Житомирської області Волкової Євгенії Олегівни про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа - задовольнити.
Тимчасово обмежити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань за виконавчим листом № 296/3010/24, виданим 26 листопада 2024 року Корольовським районним судом міста Житомира, про затвердження Мирової угоди, укладеної 24 вересня 2024 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та затвердження порядку щомісячного погашення останнім заборгованості за договором позики у розмірі 61 500 доларів США (у гривневому еквіваленті 2 398 340,10).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді