Житомирський апеляційний суд
Справа №295/2186/25 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.
Категорія 61 Доповідач Борисюк Р. М.
31 липня 2025 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Павицької Т.М., Шевчук А.М.,
з участю секретаря
судового засідання Смоляра А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 295/2186/25 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Потьомкіна Сергія Олексійовича до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 07 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. у місті Житомирі,
У лютому 2025 року представник позивачки - адвокат Потьомкін С.О. звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далів ГУ ПФУ в Житомирській області, Відповідач, Управління) на користь ОСОБА_1 у порядку спадкування не отримані за життя спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми пенсійних виплат за рішенням Житомирського окружного суду від 23 червня 2021 року по справі №240/4318/21 у розмір 531 652,71 грн та вирішити питання судових витрат.
Позов мотивувався тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки - ОСОБА_2 .
Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Забігайлом С.Ю. за заявою про прийняття спадщини, поданою ОСОБА_1 , було заведено спадкову справу №55/2024. Згідно довідки, виданою приватним нотаріусом від 16 вересня 2024 року, позивачка є єдиною спадкоємицею за заповітом та за законом першої черги згідно статті 1261 ЦК України.
Зазначав, що згідно заповіту, складеного ОСОБА_2 04 жовтня 2024 року, все належне майно остання заповіла ОСОБА_1 , яке вона успадкувала.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/4318/21 від 23 червня 2021 року зобов'язано відповідача здійснити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 , як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам. Рішення набрало законної сили 13 грудня 2021 року.
25 травня 2022 року Житомирським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №10471 2022 р. на виконання цього рішення суду, за яким 12 липня 2022 року відкрито виконавче провадження №69373139.
Представник зазначав, що ОСОБА_2 почала отримувати виплати підвищення до пенсії у розмір двох мінімальних заробітних плат, починаючи з листопада 2022 року і отримувала їх до своєї смерті, однак, отримати суми за період з 17 липня 2018 року по 31 жовтня 2022 року не встигла.
Представник у позові посилався на власний розрахунок підвищення до пенсії ОСОБА_2 , що становить 531 652, 71 грн, оскільки на адвокатський запит від 04 лютого 2025 року про надання інформації щодо нарахованого та виплаченого за рішенням суду підвищення до пенсії ОСОБА_2 відповіді не отримав.
Вважає, що відповідачем порушено право позивача отримати на її користь заборговану суму за рішенням суду як спадкоємця, а тому просив позов задовольнити.
Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 07 травня 2025 року позов задоволено частково та стягнуто з ГУ ПФУ в Житомирській області на користь ОСОБА_1 неодержане за життя ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підвищення до пенсії у сумі 470 840,91 грн, вирішено питання розподілу судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі, представник відповідача просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначає, що головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство праці та соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - Пенсійний фонд України. Тому, рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
Виплата недоотриманої пенсії за рішенням суду проводиться за рахунок коштів та у порядку черговості, визначених відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження на виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за №897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1), за датою набрання рішенням суду законної сили при надходженні відповідного бюджетного фінансування.
Дані заявника ОСОБА_1 , як спадкоємця, обліковані та внесені до підсистеми «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФУ для проведення виплати коштів в сумі 470840,91 грн за датою набрання рішенням суду законної сили при надходженні фінансування.
Враховуючи вище викладене, підстав для ухвалення рішення про стягнення вказаних коштів із Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області немає. А тому судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
У судовому засіданні у режимі відеоконференції представник позивачки - адвокат Потьомкін С.О. апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, просив залишити без змін.
Представник відповідача Пасічник А.Р. подала заяву про підтримання апеляційної скарги і розгляд справи без її участі.
Належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи позивач в судове засідання не з'явилась, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у її відсутність, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла її донька ОСОБА_1 . Наявне спадкове майно, яке складається з недоотриманої доплати пенсії. Тому дійшов висновку про необхідність задоволення позову у частині стягнення з відповідача грошової суми як підвищення до пенсії в розмірі 470 840,91 грн, обґрунтованість якої є доведеною.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Установлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/4318/21 від 23 червня 2021 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 , як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
На виконання вищевказаного рішення Житомирським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист (а.с.32-33).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.17).
Із копії довідки, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Забігайло С.Ю. від 16 вересня 2024 року вбачається, що відповідно до матеріалів спадкової справи №55/2024, заведеної 20 травня 2024 року та копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №75343431 від 05 січня 2024 року слідує, що після смерті гр. ОСОБА_2 єдиною спадкоємицею по заповіту (в тому числі єдиною спадкоємицею першої черги по закону за статтею 1261 ЦК України) є її донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20, 23, 24-25).
Згідно Розрахунку суми, що підлягають виплаті по пенсійній справі №918130110229 - ОСОБА_2 , на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі №240/4318/21 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення (статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), загальна сума заборгованості за період з 17 липня 2018 року по 31.01.2024 становить - 470 840,91 грн (а.с.179).
За приписами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1227 ЦК України визначено, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним отримані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі Закону) суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшли не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Статтею 52 Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3 статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1277 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону, де в частині 1 статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин 2, 3 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Норми частини 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі №750/8819/19 та від 23 вересня 2020 року по справі №428/6685/19.
Представником відповідача не заперечується, що позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після померлої матері ОСОБА_2 , за її заявою була заведена спадкова справа, та подана заява про прийняття спадщини.
Відтак, прийнявши спадщину в установленому законом порядку, ОСОБА_1 як спадкоємець набула право на все майно, яке належало спадкодавцеві на час смерті, а тому відповідно до статті 1227 ЦК України вона має право на отримання неодержаної за життя її матір'ю перерахованої пенсії.
Таку ж правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13 квітня 2022 року у справі №220/30/21 та від 23 лютого 2022 року у справі №428/10113/20.
Оскільки ОСОБА_2 за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі судового рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка як спадкоємець за заповітом після смерті останньої набула право на отримання нарахованого підвищення до пенсії.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2022 року в справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
«- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Вказані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (ст. 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (ст. 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (ст. 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (ст. 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом….».
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що нарахування пенсії є виключною компетенцією відповідача, тому, суд не може перебирати на себе повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та втручатись в його дискреційні повноваження.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки недоотриманого підвищення до пенсії після померлої ОСОБА_2 в сумі 470 840,91 грн, яка нарахована відповідачем як особою, на яку законодавством покладено обов'язок здійснювати нарахування пенсійних виплат.
Таким чином, встановивши, що позивачка як спадкоємець за заповітом, яка прийняла спадщину, має право на спадкове майно, тобто підвищення до пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», приймаючи до уваги, що дії відповідача порушують право позивача, як спадкоємця на отримання всього належного їй спадкового майна, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги містять суб'єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом при ухваленні рішення були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду міста Житомира від 07 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений: 31 липня 2025 року.